​[Конференція Фа практикувальників Китаю] Мій шлях самовдосконалення та позбавлення від егоїзму

(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа разом із батьками ще в дитинстві та вдосконалююся вже понад 30 років. Під час практики я усвідомила, що маю дуже сильну пристрасть до свого «Я», бо не завжди звертаю увагу на почуття інших і рідко намагаюся подивитися на ситуацію їхніми очима. Завжди вважаючи себе правою, я зрозуміла, що це прояв егоїзму.

У цьому дописі я хочу поділитися тим, як мені вдалося позбутися егоїзму.

Позбавлення егоїзму на роботі

Я працюю в невеликій, але унікальній компанії. Керую командою з трьох підлеглих. Мені подобається працювати самостійно, і думка інших часто не має для мене великого значення. Я не дуже люблю керувати людьми й не завжди роблю це добре. Ми всі четверо працюємо незалежно одне від одного, але досить злагоджено. Проте в нашій команді почали виникати проблеми.

Випадок 1

Цього року компанія запровадила нову програму соціального забезпечення, яка виявилася особливо привабливою для співробітників. Через певні вимоги Бет із моєї команди не мала права на участь у цій програмі. Вона дуже прагнула отримати ці пільги й перепробувала безліч способів, щоб відповідати критеріям. Я теж намагалася їй допомогти, розпитуючи колег із інших відділів про можливі шляхи вирішення. Незважаючи на зайнятість, я витратила на це багато часу й шукала всі можливі варіанти.

Оскільки Бет працює в іншому офісі, вона не знала, що я роблю для неї. Я попросила Енн із моєї команди швидко виконати деякі процедури, які треба було завершити в короткі терміни. Хоча Енн виконала завдання, вона дуже розлютилася й пішла скаржитися безпосередньо моїй начальниці. Тим часом Бет уважала, що моя пропозиція може завдати їй шкоди, і хотіла, щоб компанія запропонувала компенсацію. В іншому випадку вона могла б передумати користуватися пільгами.

Більше того, по телефону Бет скаржилася мені, стверджуючи, що я нічого не зробила для вирішення її проблеми. Їй довелося шукати рішення самостійно, і вона відчувала сильну образу.

Коли я почула її скарги, я засмутилася. Мені здалося, що зі мною вчинили несправедливо. Я витратила стільки часу й сил на її проблему. Я так засмутила Енн, що та пішла скаржитися начальниці, а Бет навіть не оцінювала моїх зусиль. Коли я розповіла про ситуацію начальниці, вона розкритикувала мене за те, що я нібито не справляюся із ситуацією належним чином.

По дорозі додому, чим більше я про це думала, тим більше засмучувалася й плакала. Хоча я знала з наставлянь Учителя, що це випробування, мені все одно було важко. Я повторювала:

«… важко витримати, та спробуй проявити терпіння; якщо здається, що якусь справу зробити важко, інші теж кажуть, що це зробити важко, але ти спробуй і подивись, вийде зрештою чи ні». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)

Я змусила себе не думати про це й повторювала вірш Учителя:

« „Правий він, а помилився я“, —

Про що ще можна сперечатись?»

(«Хто правий, а хто ні», Хун Їнь 3)

Відчуття образи продовжувало наростати, і я безупинно читала вірш. Наступного дня спливав термін подачі заявок у цьому місяці. Інакше Бет довелося б чекати до наступного місяця, щоб отримати право на участь. Енн уже виконала всі необхідні процедури з нашого боку; залишалися лише документи Бет. Змушуючи себе зберігати спокій, я обговорила з начальницею пропозицію компенсації для Бет. Переконавшись у всьому, я зателефонувала Бет, поки начальниця слухала нашу розмову.

Ставлення Бет залишалося незмінним. Вона була незадоволена мною. Я розповіла їй про все, що зробила для неї, а також про допомогу Енн. Я пояснила, що ми працювали понаднормово, намагаючись розв'язати її проблему. Бет усвідомила, що неправильно нас зрозуміла, і погодилася на пропозицію компенсувати свої втрати. Вона вибачилася переді мною. Того ж дня вона оформила документи у своєму офісі, і все було вирішено.

Завдяки цьому випадку я позбулася значної частини образи. Я також задумалася над своєю поведінкою: я все ще дивлюся на події тільки зі своєї точки зору, що є проявом егоїзму. Не бажаючи керувати іншими, я відкладала рішення до останньої хвилини й почала шукати вихід лише тоді, коли Бет більше не могла чекати й змусила мене діяти. Проте як керівник цієї команди, я несу відповідальність за розв'язування проблем своїх підлеглих, подобається мені це чи ні. Зрештою, проблема була в мені. Я не виконала свої обов’язки й засмутила підлеглих.

Випадок 2

Невдовзі після першого випадку сталося ще дві події.

По-перше, Енн була особливо роздратована через інцидент №1. Вона пішла до начальниці й поскаржилася на низку проблем, головним чином на те, що як керівник я нібито не виконувала свої обов’язки.

Після їхньої розмови до мене прийшла начальниця. Моєю першою реакцією було відчуття, що зі мною вчинили несправедливо. Потім я відчула розчарування. Я знала, що ще не стала відповідальним керівником і намагалась змінюватися, але не виправдала очікувань начальниці та підлеглих. Я сказала начальниці: «Якщо ви не задоволені моєю роботою, чому б вам не замінити мене? Я прийму будь-яке ваше рішення».

По-друге, Бет знову звернулася до мене щодо розподілу обов’язків у нашій команді. Вона не хотіла працювати з Енн, бо не могла змиритися з її підходом. Вона також навела кілька прикладів на підтвердження своєї думки.

Ми розмовляли телефоном майже дві години, і Бет залишалася непримиренною. Вона була дуже роздратована. Багато обставин, про які згадувала Бет, були мені невідомі, але я знала, що вона говорить правду. Енн мала ці недоліки.

Я пояснила, що проблеми, спричинені Енн на роботі, переважно пов’язані з моєю нездатністю належним чином організувати роботу в команді. Я не прояснювала ситуацію й ніколи не звертала увагу на розподіл обов’язків між ними, що призводило до проблем у співпраці.

Я усвідомлювала, що це ще одне випробування. Мене не засмучувало ставлення Бет, але я не знала, як впоратися із ситуацією. Мені було важко морально, і я навіть думала про можливе звільнення.

Я розповіла про ситуацію начальниці. Вона порадила мені розв'язати проблему якнайшвидше, почавши з розподілу обов’язків, і попросила проводити щотижневі наради. Після цього я почала шукати способи розв’язання проблеми. Щодня мені доводилося переконувати себе, що мої дії мають приносити користь підлеглим на роботі. Я не могла думати про те, хочу я цього чи ні — потрібно було відпустити власні почуття й зосередитися на інших.

Я витратила близько двох тижнів на роздуми щодо рішення. Я провела збори, ретельно підготувавшись: продумала всі деталі робочого процесу, можливі проблеми та шляхи їх вирішення, і обговорила це з командою. Енн і Бет також внесли свої пропозиції. Врешті-решт усі дійшли консенсусу, і ми вирішили запровадити зміни наступного місяця.

Начальниця була задоволена результатами зустрічі й зазначила, що я нарешті продемонструвала свої справжні здібності. У той день дорогою додому я відчула, наче гора впала з моїх плечей. Я подякувала Вчителю за те, що Він дав мені можливість позбутися частини мого егоїзму.

Невдовзі виникла нова проблема: мені довелося проводити наради щотижня. До цього ми збиралися лише раз на місяць, щоб розподілити завдання на місяць, а виконували їх самостійно. Тепер, коли мене попросили проводити щотижневі наради, я відчула страх. Перед кожною зустріччю я багато часу витрачала на моральну підготовку й постійно запитувала себе: «Чому ти так боїшся? Чому не наважуєшся проводити наради?»

Відповідь була очевидною: «Я все ще дивлюся на ситуацію зі своєї точки зору: це не те, що в мене добре виходить. Я не бачу ситуацію очима підлеглих та керівників; це все ще прояв егоїзму».

Перед кожною щотижневою нарадою я постійно вивчала Фа, щоб подолати свої егоїстичні думки. Поступово страх слабшав, і після того, як ми почали проводити регулярні наради, проблеми минулого стали вирішуватися одна за одною. Я також помітила, що ефективність роботи Енн і Бет значно покращилася, а конфлікти між ними зменшилися.

Позбавлення егоїстичних думок щодо родичів

Моя тітка подзвонила й сказала, що хоче нас провідати. Я сказала мамі, яка також практикує: «Вона хоче позичити грошей». Минулого року вона двічі просила позичити грошей, щоб допомогти своєму сину. Першого разу вона не пояснила, чому їй терміново потрібні гроші, а я навіть не запитувала. Я одразу ж позичила їй. Незабаром після цього вона знову попросила в нас грошей. Цього разу я запитала, навіщо, і зрозуміла, що двоюрідний брат хотів оплатити авіаквиток своєму начальнику, але не мав грошей.

Попри це, я позичила гроші, але нагадала тітці, щоб вона не піддавалася на прохання мого двоюрідного брата. Тому коли цього разу вони знову хотіли позичити грошей, я припустила, що, ймовірно, вони знову хочуть допомогти двоюрідному брату.

Приїхавши на вихідні, тітка з дядьком розповіли, що син постійно просить у них грошей, а їхні заощадження закінчилися. Пенсійних коштів тітки й дядька не вистачало, а весь ліміт за кількома кредитними картками дядько вже використав. Вони також позичали гроші в друзів та родичів. Тепер вони хотіли позичити гроші в нас, бо потрібно було виплатити борги за кредитними картками, а також повернути гроші, які вони позичили в сусідів.

Ми з мамою вирішили, що їм не варто продовжувати давати гроші моєму двоюрідному брату. Він понад рік не був удома, і ми підозрювали, що міг учинити щось погане.

Я пояснила тітці, чому не хочу давати грошей у борг: «Чим більше я тобі допомагаю, тим більше ти даєш синові — це порочне коло. Якщо я не позичу тобі грошей, твій син більше не проситиме, бо ти їх не матимеш». Дядько засмутився й встав, щоб піти.

Мама попросила тітку залишитися. Тітка запитала маму, чи можемо ми позичити меншу суму — рівно стільки, щоб погасити їхні борги за кредитними картками. Мама погодилася. Я була проти, але сказала: «Я послухаю маму, якщо вона погодилася позичити гроші, я переведу їх тобі».

Після відходу тітки що більше я про це думала, то сильніше засмучувалася. Я сіла на диван і заплакала. Я згадувала, що коли ми купували дім і не могли внести початковий внесок, ми просили тітку грошей у борг. Хоча вона була забезпеченою, телефоном сказала мамі: «Ми не маємо грошей, щоб позичити». Коли нам було найважче, вона не лише не прийшла до нас, а навіть не подзвонила. Іншого разу вона приїхала, щоб забрати мою маму на похорон родички, але мама не отримала від неї телефонного дзвінка. Вона відчитала маму, щойно переступила поріг нашого дому. Я розізлилася й зробила їй зауваження.

Пригадуючи минуле, я злилася ще сильніше. Мама розповіла, чому погодилася позичити тітці гроші. До початку переслідування тітка практикувала Фалунь Дафа, але після його початку припинила. Під час переслідування її сім’я підтримувала нас. Мама хотіла показати їм через цей випадок, що Фалунь Дафа несе добро, і сподівалася, що тітка повернеться до практики самовдосконалення.

Коли я почула слова мами, моя раціональна сторона погодилася з нею. Але я не могла забути, як тітка погано поводилася з нами раніше. Я усвідомила, що була неправою, і це зачепило мою пристрасть до себе, а також мої почуття до матері. Я почала повторювати:

«… важко витримати, та спробуй проявити терпіння; якщо здається, що якусь справу зробити важко, інші теж кажуть, що це зробити важко, але ти спробуй і подивись, вийде зрештою чи ні». (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)

Це допомогло мені заспокоїтися.

Наступного тижня мама зателефонувала тітці, щоб дізнатися її банківські реквізити, а також уточнила, скільки грошей їм потрібно для погашення боргів за кредитними картками. Після розмови мама запитала мене, чи можемо ми позичити їм достатньо грошей, щоб повністю погасити борги. Почуття несправедливості знову спливло на поверхню — я не хотіла їм допомагати. Але цього разу розумний підхід узяв верх. Я сказала мамі, що вона може перевести стільки грошей, скільки забажає. Коли мама знову зателефонувала тітці й повідомила, що ми допоможемо погасити всі борги, тітка й дядько розчулилися до сліз.

Коли вони прийшли до нас додому за грошима, мама сказала: «Ми погодилися на це, бо ми практикувальники». Вона розповіла їм, яку користь принесла їй практика вдосконалення. Тітка була зворушена й сказала, що хоче відновити практику.

Після того як мама розповіла мені про цю ситуацію, я подумала, що було добре позичити тітці гроші. Як чудово, що вона знову почала вдосконалюватися. Вона зрозуміла, що Дафа несе добро, і через цей випадок усвідомила, що Вчитель усе ще дбає про неї. Вона вирішила відновити практику не через те, що ми позичили їй гроші, а через власне прагнення до вдосконалення. Водночас я глибоко зітхнула, усвідомивши, що в мене були сильні егоїстичні думки. Через те що тітка раніше завдала болю мамі, я довгий час таїла на неї образу й майже позбавила її можливості повернутися до вдосконалення. Я була поганою практикувальницею. Я щиро вдячна Вчителю за те, що ситуація так добре вирішилася. Учитель бачив мою пристрасть, допоміг мені позбутися егоїзму й дав тітці шанс знову почати вдосконалюватися.

Завдяки цьому досвіду я також усвідомила, наскільки руйнівними можуть бути егоїстичні думки, яких у мене ще багато. Я можу лише продовжувати старанно вдосконалюватися, щоб віддячити Вчителю за порятунок.