(Minghui.org)
Коли двоє поліціянтів змусили мене сісти на диван, я зрозуміла, що в моєму вдосконаленні є недогляд. Я звикла до мобільного телефону, особливо до перегляду коротких відеороликів, і не могла себе контролювати. Сайт Minghui постійно нагадує нам про необхідність видалити такі програми, як WeChat. Я їх видалила, але потім знову встановила. Я зрозуміла, що ця залежність могла стати причиною моїх страждань і подумки вибачилася перед Учителем.
(Уривок із статті)
* * *
Добрий день, шановний Учителю! Добридень, співучні!
Мені 53 роки, і я почала практикувати Фалунь Дафа у 2012 році. Я хотіла б розповісти про те, як роз’яснила правду про переслідування поліціянтам і добилася того, щоб вони повернули мені книги Дафа.
Арешт та ув'язнення
Одного лютневого вечора 2025 року, коли я читала статті на сайті Minghui.org, у двері раптово постукали. Я відчинила, і до помешкання зайшли п’ятеро поліціянтів.
Я живу сама й на той момент трохи розгубилася та не знала, що робити. Коли один із поліціянтів схопив мій мобільний телефон, я запитала: «Що ви робите? Ви маєте ордер на обшук?» Один поліціянт показав мені надрукований документ. Було важко розібрати, що в ньому написано, оскільки чорнило було дуже блідим, але моє ім'я було написано крупно й чітко.
Я сказала: «Документ не завірений печаткою». Вони проігнорували моє зауваження та продовжили обшукувати будинок.
Коли двоє поліціянтів змусили мене сісти на диван, я зрозуміла, що в моєму вдосконаленні є недолік. Я звикла до мобільного телефону, особливо до перегляду коротких відеороликів, і не могла себе контролювати. Сайт Minghui постійно нагадує нам про необхідність видалити такі програми, як WeChat. Я їх видалила, але потім знову встановила. Я зрозуміла, що ця залежність могла стати причиною моїх страждань і подумки вибачилася перед Учителем.
Я мала кілька принтерів, і один із них стояв на столі. Також я зберігала паперові гроші з надрукованими на них фразами: «Фалунь Дафа несе добро» та «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи».
Тоді я згадала слова Вчителя:
«Дії, які вони роблять зараз, переслідуючи Дафа та його учнів, є надзвичайним злом та ганьбою, і вони бояться викриття». («Розумність», Суть сумлінного вдосконалення)
Я подумала: «Так, поліціянтів тут багато, але я все одно можу голосно висловити свою думку».
Спочатку я вагалася, але потім закричала: «Допоможіть! Допоможіть! Тут грабіжники!» Через те, що я кричала, не зупиняючись, поліціянти не знали, що робити. Я продовжувала кричати, поки двоє з них не затягли мене до спальні.
Незважаючи на мої заклики, ніхто із сусідів не прийшов, але я продовжувала кричати. Поліціянти припинили обшук і наказали зупинитися. Я сказала: «Я хочу, щоб сусіди знали, що в мій дім увірвалися бандити». Один із поліціянтів сказав, що це масовий арешт і показав мені список імен. Однак одразу ж прибрав його, перш ніж я встигла щось прочитати.
Нарешті прийшло кілька сусідів, стурбованих моїм криком. Вони поцікавились, що відбувається. Поліціянти відповіли, що вони тут, бо я практикую Фалунь Дафа.
«І що? — запитав один із сусідів. — Вона завдала якихось неприємностей?» Поліціянт відповів, що не завдала, але уряд заборонив Фалунь Дафа.
Сусідка заявила: «У мене вкрали електровелосипед, але поліціянти нічого не зробили, щоби його знайти. Чому ви продовжуєте заарештовувати добрих людей? Усі знають, що вона — найкраща людина в цьому домі».
Поліціянти наказали сусідам розійтися. Перш ніж вони пішли, я попросила одну із сусідок повідомити мою доньку, і вона одразу їй зателефонувала.
За годину мене доставили до відділення поліції. Я побачила багато своїх речей на великому столі: два комп'ютери, десятки книг Дафа, портрет Учителя Лі, кілька USB-накопичувачів, дві колонки та два мобільні телефони.
Хтось запитав, чи це мої речі, і коли я почала практикувати Дафа. Знаючи, що вони намагаються зібрати докази, щоб сфабрикувати справу, я відмовилася відповідати й просто сказала їм, щоб вони припинили робити погані вчинки. Я також сказала, що Китай — це не компартія Китаю, і співробітники поліції не повинні сліпо виконувати вказівки компартії.
Поліціянти перенесли всі мої книги Дафа, крім двох, до іншої кімнати. Я перевірила двері — вони були замкнені, і я не могла вийти. Тому я сіла й почала читати книги. Я зрозуміла, що послабила своє вдосконалення. Хоча я все ще виконувала три справи, але погано вдосконалювалася й не підвищувала Сіньсін. Я мала пристрасті до слави, матеріальних інтересів, почуттів та сексуальні бажання. Я зробила так багато помилок. У мене з'явилася рішучість змінитись, і я попросила Вчителя про допомогу.
Наступного ранку співробітник поліції намагався відвезти мене до відділення поліції для зняття відбитків пальців. Але я почала кричати: «Поліція порушує закон! Конституція Китаю гарантує свободу віросповідання!» Через те, що я продовжувала кричати, мене туди не повезли, а відправили до центру ув'язнення на 10 днів.
Я виконувала вправи, розповідала людям про Дафа й дивилася в себе, щоб підвищитися в удосконаленні. Коли мене звільнили, я зрозуміла, що маю виправити себе.
Я також знала, що мені треба забрати свої речі з відділення поліції. Я за своєю природою інтроверт, і це було не просте завдання для мене.
Поїздки до відділення поліції
Коли я приїхала до відділення поліції, мою свідомість переповнювало невдоволення: чому вони забрали мої особисті речі?
Поліціянт попросив мене почекати в приймальні, і повернувся тільки ближче до вечора. Він приніс мені кілька документів на підпис. На них було написано: такий-то прийшов з обшуком такого числа. Я взяла ручку й переписала імена, зазначені в документі, на свою долоню. Поліціянт спробував мене зупинити.
Я сказала, що знайду їхні імена в інтернеті, і на цьому не зупинюся. Він благав мене не робити цього, бо боїться втратити роботу, бо той поліціянт — його начальник. Він сказав, що намагатиметься повернути мої речі.
Повернувшись додому, я розповіла співучениці, як сперечалася з поліціянтами. Співучениця сказала, що побачила в мені прагнення до суперництва й боротьби та образу — пристрасті, сформовані партійною культурою. Коли пізніше того ж дня я читала Фа, то зрозуміла, що вона має рацію, і пошкодувала про те, що неправильно поводилася.
Наступного дня я знову вирушила до відділення поліції. Цього разу я минула приймальню й піднялася нагору. Знайшовши потрібного співробітника, я попросила повернути мої речі. Він сказав: «Я просто виконую накази та зберігаю ці речі тут. Вам потрібно звернутися до вищого начальства». Я не знала, що відповісти й пішла.
Поліціянти не хотіли, щоб я знову туди приходила, тому зателефонували до моєї доньки й попросили її передати мені це прохання. «Ми, китайці, поважаємо наших батьків, і я не можу заборонити своїй матері робити те, що вона вважає за потрібне», — сказала дочка.
Коли я пізніше розмовляла з поліціянтами, вони зауважили, що я виховала хорошу дочку. Я сказала: «Це тому, що практикувальники дотримуються принципів Істина, Доброта, Терпіння».
Підвищуючись у вдосконаленні
Коли стало зрозуміло, що ситуація зайшла в глухий кут, я замислилася над тим, що робити далі. Під час читання в інтернеті розділу «Юридичний форум» я дізналася, що практикувальники Фалунь Дафа не порушують законів, на відміну від поліціянтів, і що саме нам слід пояснити їм це.
З милосердям у душі я вирішила написати листи трьом особам: начальнику відділу внутрішньої безпеки, начальнику відділення поліції та поліціянту, який вів мою справу.
Прибувши до відділення поліції, я зустрілася з начальником відділу внутрішньої безпеки та віддала йому листа: «Я вивчила закони. Ось мої записи. Чи не могли б ви подивитися?» Поліціянт, який вів справу, також прийшов, і я передала йому листа.
У кімнаті були й інші поліціянти. Деякі з них почали читати листи. Час від часу вони заходили в інтернет зі своїх мобільних телефонів, щоб переконатися, чи правильно я описала юридичні процедури. Один із них підвівся, вийшов до іншої кімнати й зробив копії. Після цього він попросив мене піти, тому що їм потрібно було провести нараду. Я відчувала, як розпадаються фактори зла в інших просторах і продовжувала відправляти праведні думки.
Приблизно за 20 хвилин співробітник поліції запросив мене увійти. Його ставлення до мене покращало. Він попросив мене увімкнути комп'ютер, щоб він міг подивитися. Я відмовилася, бо це моя особиста власність. Потім він запитав про вміст USB-накопичувача, але я теж не відповіла. Зрештою, мені вдалося забрати два комп'ютери та кілька книг Дафа.
Повернувшись додому, я зрозуміла, що насправді не розповіла поліції факти про переслідування. На «Юридичному форумі» було наведено приклад: оскільки представники влади часто звинувачують практикувальників, посилаючись на статтю 300 Кримінального кодексу, одна практикувальниця запам'ятала її напам'ять, а потім процитувала в суді й вказала, що практикувальники не порушували цієї статті. Судді втратили мову, бо розуміли, що переслідування не має під собою жодних правових підстав.
Я купила дві книги: Конституцію Китаю та Кримінальний кодекс, знайшла місце, згадане на «Юридичному форумі» та кілька разів перечитала текст.
Нові поїздки до відділення поліції
Я знову вирушила до відділення поліції, і зустрівши там начальника відділу внутрішньої безпеки, сказала йому: «Ми всі громадяни Китаю і повинні дотримуватися законів». Розкривши текст Конституції Китаю та Кримінальний кодекс, я запитала, чи не хоче він прочитати сам, чи мені слід зачитати це йому.
Начальник виглядав нервовим і попрямував до виходу.
Я вигукнула: «Почекайте! Я ще не почала читати».
«Я принесу вам ваші книги», — відповів він.
Я можу сказати, що злісні фактори, що стоять за ним, були налякані. Він віддав мені сумку, у якій було понад 10 книг Дафа, і я пішла додому.
Повернувшись додому, я перевірила сумку й побачила, що не вистачає кількох книг. Продовжуючи читати Фа, я зрозуміла, що мій страх стає дедалі слабшим. Коли я наступного разу прийшла до управління поліції, начальник запитав, що мені потрібно. Я усміхнулася й сказала, що хотіла б трохи поговорити. Він був проти.
«Я подумала, — сказала я, — Фалунь Дафа вчить нас бути добрими людьми: на роботі, у сім'ї та в суспільстві. Нашому суспільству потрібні хороші люди. Правильно?»
Він дивився на мене і, схоже, не знав, що відповісти.
Я сказала, що хотіла подати на нього до суду, але боялася заподіяти біль йому та його родині. А потім процитувала слова Вчителя:
«Ти весь час відчуваєш милосердя, робиш людям добро. Перед тим, як щось зробити, завжди думаєш про інших. Щоразу, коли стикаєшся з проблемою, передусім думаєш про те, чи зможуть інші витримати, чи не постраждають вони. У такому разі в тебе не виникатиме проблем». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
На очах начальника виступили сльози. Він повернув усі мої книги та книги, які конфіскував у інших практикувальників. Я вийшла з будівлі зворушена до глибини душі милосердям Учителя й силою Дафа.
Моє останнє відвідування відділення поліції
Повернувшись додому, я зрозуміла, що мені треба поговорити з ще більшою кількістю поліціянтів. Коли підступав страх, я починала читати Фа.
Усунувши страх, я повернулася до відділення поліції, де знайшла співробітника, який вів мою справу. Він виглядав нервово, коли побачив мене, але я тепло привіталася з ним.
«Навіщо ви знову тут? Ми ж повернули ваші речі», — запитав він.
Я сказала, що зникли USB-накопичувачі.
Він закричав: «Забирайтеся звідси!»
Я відчула гнів у душі, але нагадала собі, що я практикувальниця і знаю, що гнів має демонічну природу. Тому я постаралася заспокоїтись і розсміялася.
Він виглядав розгубленим і запитав, чому я сміюся.
«Дехто каже, що ви жорстока людина, але я з цим не згодна. Ви добре ставитеся до своїх батьків. Правильно?» — запитала я.
Він усміхнувся й сказав: «Я не приймаю рішень щодо конфіскованих у вас речей. Я маю виконувати накази управління поліції».
«Ось чому я хочу обговорити вирішення цієї проблеми. Я маю два варіанти. Один — продовжувати приходити сюди та обговорювати це; інший — безпосередньо звернутися до управління поліції та сказати, що ви не в змозі прийняти таке рішення», — продовжила я.
«Я втрачу роботу», — сказав він і пояснив, що нещодавно в управлінні поліції відбулася нарада, у якій узяли участь начальники всіх відділень поліції, і вищі керівники заявили, що ситуація нестабільна. Він продовжив: «Хтось під час наради запитав про предмети, конфісковані в практикувальників, і відповідь була такою: „Поверніть їх“. Хтось запитав про банкноти, відповідь була така: „Поверніть їх теж“. Щоразу, коли ви приходите сюди, ми повинні повідомляти про це керівництво. Ми маємо виконувати накази».
Я сказала, що статут КПК вимагає, щоб людина присвятила своє життя компартії. Чи хоче він пожертвувати своїм життям заради КПК? Він негативно похитав головою.
Я сказала: «Аналізуючи минулі політичні кампанії, ми розуміємо, що ситуація постійно змінюється. Людина, беручи участь у якійсь кампанії, отримує вигоду, а наступного разу може стати жертвою. То чи не краще спиратися на здоровий глузд, ніж сліпо дотримуватися вказівок компартії?»
«Але я маю виконувати накази», — відповів він.
Я сказала, що переслідування Фалунь Дафа не має законних підстав, і люди про це знають. Якщо в майбутньому проходитиме розслідування цих злочинів, ніхто, включно з його керівниками, не захистить його. Цей поліціянт погодився вийти з лав комуністичних організацій і попросив мене повернутися наступного тижня.
Того дня я була трохи зайнята, але дотримала свою обіцянку. У кімнаті зібралося 7 або 8 співробітників, і я попросила Вчителя про допомогу, щоб ці люди отримали порятунок.
Вони поставили мені багато запитань. Коли вони сказали, що компартія виплачує мені пенсію, я відповіла, що мені платить організація, де я працювала; коли вони заявили, що Дафа — це культ, я сказала, що це неправда, і що Дафа навіть не перебуває в офіційному списку культів. Один із поліціянтів перевірив інформацію на своєму смартфоні та підтвердив мої слова.
Коли хтось запитав, чому ми рекомендуємо людям виходити з партії та організацій, що їй належать, я сказала, що в людей є свобода обирати свій шлях, а не йти на поводу в комуністичного режиму. А коли вони сказали, що в Китаї може початися хаос після падіння компартії, я відповіла, що турбуватися нема про що. У багатьох країнах без компартії все чудово й навіть набагато краще, тож у нас теж усе буде добре.
Одна людина увійшла й запитала про інсценування самоспалення на площі Тяньаньмень. Я сказала, що ця подія була сфабрикована компартією з метою пропаганди ненависті до Фалуньгун, і в ній багато нестиковок. Наприклад, у співробітників служб екстреного реагування немає можливості зняти чіткі кадри крупним планом із далекої відстані. Крім того, людина після процедури трахеотомії не може співати, як це було показано у сфабрикованому сюжеті новин.
Один із присутніх сказав: «Ви можете говорити про це тут, але не на вулиці. Інакше ми вас заарештуємо».
Я сказала: «Поліція має заарештовувати поганих людей, а не добрих. Немає нічого поганого в тому, щоб говорити правду. Правильно?»
Люди, що сиділи в кімнаті, погодилися зі мною, і дехто кивнув.
Я озирнулась і помітила, що в кімнаті побільшало людей, оскільки був час обіду. Дехто питав, чому компартія пригнічує Фалунь Дафа. Я пояснила, що причина в тому, що кількість практикувальників перевищує кількість членів партії. Крім того, КПК заохочує класову боротьбу, ненависть, жорстокість та брехню, що суперечить принципам Фалунь Дафа Істина, Доброта, Терпіння.
Вони повернули мені все. Я була рада можливості роз'яснити факти. Завдяки цьому процесу я позбулася свого обурення й замінила його милосердям. Я сподіваюся, що більше практикувальників зможуть вивчити основи законодавства та працювати спільно, щоб допомогти Вчителю врятувати більше живих істот.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
