(Minghui.org) Мій син народився у 2004 році, і зараз він навчається в університеті. Його зріст перевищує 180 см, а шкіра ніжна й світла.
З дитинства він був занурений у принципи Дафа: Істина, Доброта, Терпіння. Учитель опікувався ним протягом багатьох років. Тому мій син рідко піддавався негативному впливу суспільства та є дуже праведним і добрим.
Небесне око мого сина було відкрите з раннього віку. Я пам’ятаю, що коли йому було 10 місяців, він сидів на ліжку з бабусею, а я читала «Чжуань Фалунь». Ми показали йому Фалунь на обкладинці книги, і він підняв правий вказівний палець, щоб вказати на нього. Хоча він ще не вмів говорити, але рухав пальцем, як наче щось обертається, і робив звуки обертання. Син навіть нахилив голову, щоби побачити зворотний бік книги. Я подумала, що він, мабуть, побачив тривимірний Фалунь (Колесо Закону), що обертався. Коли він бавився в дитячому садочку, іноді він говорив, що бачив Фалунь, який літав у кімнаті, або що бачив Учителя (Тіло Закону), який сидів на лотосі на висоті, більшій за його зріст, і виглядав, так само як на фотографії.
Коли син навчався в початковій школі, найбільшою проблемою було те, що його могли змусити вступити до «Юних піонерів», однієї з організацій комуністичної партії Китаю (КПК). Одного дня я знайшла його класного керівника й сказала, що ми не хочемо, щоб син вступав до «Юних піонерів». Я розповіла вчителю, що його дідусь у молодості зазнав переслідувань через «низький сімейний клас». Я не очікувала, що його класний керівник одразу погодиться, сказавши: «Гаразд, я скажу відповідальному вчителю, щоб він не враховував його й не повідомляв про нього владі».
Я трохи хвилювалася, що інші діти будуть дискримінувати його за те, що він не носить червону краватку, але, здається, він ніколи не мав проблем. Одного ранку, коли я прокинулася, то побачила, що обидві щоки сина набряклі, але температури не було. Він отримав усі заплановані щеплення, зокрема вакцину від епідемічного паротиту. Я дозволила йому відпочити вдома протягом дня й запитала: «Ти сьогодні маєш якісь важливі заняття в школі?» Він відповів: «Ні, наш учитель попросив нас подивитися церемонію, як діти вступають до „Юних піонерів“». Я сказала: «У такому разі ти й поготів не мусиш іти сьогодні до школи». Наступного дня його щоки вже не були набряклими, і все повернулося до норми.
Зараз син навчається в університеті. У великому фарбувальному чані сучасних університетів більшість хлопців курять, п’ють, ведуть розпусне життя, грають у відеоігри тощо. Моєму синові було дійсно нелегко залишатися доброчесним, йдучи проти течії в такому середовищі. Так багато студентів-хлопців виглядають неохайно.
Мій син любить гарно одягатися. Він купив кілька костюмів і любить їх носити. Він щодня носить краватку й щодня пере білі сорочки. Він любить сидіти в першому ряду під час занять і каже, що його одяг змушує викладачів частіше дивитися на нього. Коли викладачі потребують допомоги, вони часто звертаються до своїх студентів. Мій син часто допомагає викладачам виконувати роботу й навіть робить додаткові завдання, виправляючи те, що інші зробили не дуже добре.
Мій син практично не має тих недбалих, безвідповідальних і неохайних звичок, які мають сучасні молоді люди. Дякую, Учителю, за Ваш захист, завдяки якому мій син не піддається впливу сучасних спотворених матеріальних факторів!
Хоча в університеті є багато справ, на які потрібно витрачати й так обмежений час, він попри все щодня приділяє час вивченню Закону. Мій син займає перше місце в класі за академічними результатами. Оскільки він спеціалізується на грі на музичних інструментах, він щотижня їздить до Пекіна на уроки до вчителя, який є головним музикантом Національного оркестру. Незабаром після початку занять цей учитель зателефонував мені. Він похвалив мого сина за його добре виховання та характер. У сучасній розбещеній індустрії розваг я була дуже здивована, що вчитель так похвалив мого сина. Оскільки ніхто в нашій родині не займається цією професією, ми не багато знали про музику. Мій син просто мав видатний талант у цій галузі й опинився на цьому шляху завдяки повороту долі.
Я запитала: «Ви також говорите про характер на заняттях із гри на інструменті?» Вчитель відповів: «Звичайно, добрий характер, безумовно, корисний для майбутнього професійного розвитку людини. Незалежно від того, чим вона займається, характер, безумовно, залишається важливим».
У вільний час мій син дає приватні уроки молодій дівчині. Оскільки дівчина тільки почала брати уроки, її батьки хотіли просто подивитися, чи цікавить її музика. Тому мій син позичив їй інструмент, яким колись користувався сам. Побачивши, що вона хоче навчатися й далі, він допоміг їй вибрати новий інструмент у магазині. Магазин дав сину грошову комісію, а він повернув ці гроші батькам дівчини.
Мій син найбільше любить слухати музику оркестру Shen Yun. Він навіть написав кілька віршів із музичним супроводом, щоб виконати їх, коли навчався в університеті, і вони звучали досить гармонійно та приємно. Мелодія була спокійною і красивою, на відміну від сучасної музики. Коли він навчався в середній школі, то часто говорив: «Конфуцій сказав, що класичні обряди й музика занепали та перебувають у занедбаному стані, і я хотів би відновити традиційні обряди й музику». Тоді ми не повірили йому й сказали, що він хвалиться. Зараз, здається, це могло бути його обітницею.
Мій син повною мірою використовує свій час, щоби підготуватися до вступних іспитів до аспірантури. Щодня, крім навчання, він практикується зі своїм інструментом у музичній кімнаті. Одного дня він надіслав мені фотографію, на якій було багато квітів удумбара (священна квітка, яка цвіте лише раз на 3000 років) на пюпітрі. Всього було 18 квіток, які росли на пюпітрі. На ніжці пюпітра також росла ще одна квітка, чисто біла, без жодних вад! Перед тим як він пішов до школи, я запитала його, чи має він у школі умови для виконання вправ. Син відповів, що це нелегко, але він оточив своє ліжко тканиною і медитував на ліжку. Він сказав мені, що, хоча міг медитувати лише 20 хвилин, уже відчував, що його головна свідомість покинула тіло. Я сказала йому: «У такому разі ти мусиш пам’ятати, що потрібно повернутися». Він відповів: «Так, я не відійшов далеко. Я просто подумав, що моя головна свідомість не має бути занадто розслабленою, і повернувся».
Хоча ми помічали й переживали багато дивовижних подій у житті мого сина, я думаю, що є ще більше речей, які ми не бачимо. Я непохитно вірю, що кожен крок мого сина в житті супроводжується наглядом і захистом Учителя й Дафа.
Дякую, Учителю!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
