(Minghui.org) Цього року мені виповнюється 80 років, і я практикую Фалунь Дафа вже понад 20 років. Настанови, турбота й благословення Вчителя дозволяють мені крок за кроком йти шляхом допомоги Вчителю в період Виправлення Закону. Сьогодні я хотіла б поділитися своїм досвідом удосконалення з Учителем і співучнями.
У 1998 році я мала сильні головні болі. Мій родич розповів про Фалунь Дафа. Під час його розповіді я раптом відчула свист, і все моє тіло розслабилося. Голова перестала боліти й свідомість прояснилася. Гей? Фалуньгун такий дивовижний? Я відразу ж захотіла навчитися його. Так я стала на шлях удосконалення. Уже на початку практики я відчула, як Фалунь обертається внизу живота й у долонях. Я сказала собі, що Фалуньгун дійсно не є звичайними вправами.
1. Дотримання вчення Вчителя та подолання проблем удома
Після 20 липня 1999 року компартія Китаю почала переслідувати Дафа, і мене відправили на заняття з «промивання мізків». Повернувшись додому, чоловік кричав і бив мене. До того, як я почала вдосконалюватися, я була дуже сильною особистістю, але тепер усе стало інакше. Я зрозуміла: «Тепер настав час мені розплатитися за карму, яку я створила раніше».
Учитель сказав:
«… не слід відповідати ударом на удар і не слід лаятися у відповідь …». («Лекція четверта», Чжуань Фалунь)
Отже, тепер, коли я розумію цей принцип, дозвольте мені розплатитися. Я вивчала Фа, робила вправи й роз'яснювала правду щодня, і так прожила сім або вісім років.
Одного дня я побачила вдома книгу Дафа й портрет Учителя на сміттєвому кошику, тоді я швидко забрала їх звідти. Чоловік побачив це й двічі вдарив мене по обличчю. Обличчя відразу сильно набрякло. Він ударив мене ногою в живіт, від чого я вдарилася об стіну. Швидко підвівшись, я пішла до своєї кімнати, сіла на підлогу в позу лотоса й почала медитувати. У цей час чоловік, штовхнувши двері ногою, із криками підійшов до мене, але раптом замовк, навшпиньки вийшов й обережно зачинив за собою двері. Увесь цей час я не розплющувала очі. Коли після вправи я подивилася в дзеркало, то побачила, що моє обличчя в повному порядку. Відтоді чоловік більше не бив і не кричав на мене.
2. Тверда віра в Учителя й заперечення переслідування зла
У 2015 році я разом з іншими практикувальниками подала позов проти Цзян Цземіня від свого справжнього імені. Пізніше я дізналася, що багатьох почали переслідувати. Це не зачепило мого серця, і я далі робила те, що мала робити. Одного ранку до мене додому прийшли троє поліціянтів. Один із них запитав: «Ви така-то? Ви подавали до суду на Цзян Цземіня?» Я відповіла: «Так». Він сказав: «Ходімо з нами». Я подумала: «Учні Дафа рятують людей, де б вони не були. Я просто роз’ясню їм правду» та сказала: «Добре! Ходімо!»
У відділку поліції вони видрукували документ і поклали його переді мною на підпис. Я сказала: «Я не розумію, що тут написано?» Молодий поліціянт на мить остовпів. Я продовжила: «Ви маєте на увазі, що я помилково звинуватила Цзян Цземіня? Я саме хотіла подати на нього до суду, як це може бути помилковим звинуваченням? Я не можу підписати цей документ», — і відсунула папери вбік.
Поліціянт із портфелем поспішав, тож крикнув: «То ви не підпишете? Хочете вірте, хочете ні, але я затримаю вас на 15 днів!» Я усміхнулася й сказала: «Ваші слова не мають значення». Він пильно подивився на мене й сказав: «Я не знаю, за ким останнє слово!» Я відповіла: «За моїм Учителем останнє слово!» Він продовжив: «Твій Учитель поїхав до Сполучених Штатів...»
У процесі роз'яснення правди я виявила, що Вчитель наділив мене надприродною здатністю: якщо хтось обмовляє Вчителя, і я накажу йому замовкнути, то він не зможе нічого сказати. Я відповіла: «Не говори дурниць про те, чого не розумієш! Замовкни!» — поліціянт хутко вибіг із кімнати.
Через деякий час увійшов інший поліціянт і сказав: «Якщо ти не хочеш підписувати, тоді ми знімемо відео». Він дістав відеокамеру й запитав мене: «Чи подавали ви до суду на Цзян Цземіня?» Я відповіла: «Так». Він продовжив: «Чому ви подали на нього до суду?» Я відповіла: «Бо він порушив закон. Він переслідував Дафа й мене». Поліціянт відклав відеокамеру й сказав, що має відвезти мене до лікарні на медичне обстеження. Щойно я сіла в машину, як почала роз'яснювати правду про те, що «самоспалення на площі Тяньаньмень» було інсценовано компартією.
Коли ми майже підійшли до входу лікарні, мені раптом стало погано й почало нудити. Я сіла на землю, адже ноги підкосилися, і подумала: «Учителю, що зі мною не так? Що пішло не так?» Потім я побачила вуста, що з'явилися поруч із моїм вухом, вони промовили: «Це ілюзія». О, це Вчитель захищає мене!
Поліція відвела мене до лікарні. Лікар сказав, що я маю артеріальний тиск 190. Через це центр ув'язнення відмовився мене приймати. Урешті-решт мене відвезли додому. Тож я і далі безперервно рятувала людей.
Одного разу, коли я вийшла роз'яснювати правду, мене збив молодий чоловік на мотоциклі. Мене відкинуло на п'ять або шість метрів. Я вдарилася потилицею об землю й почула дуже гучний тріск. Водночас я відчула, що з потилиці бризнула кров. Люди, що були поруч, допомогли мені підвестися. Я підійшла до молодого чоловіка й сказала: «Не бійтеся, юначе. Я практикую Фалуньгун і не буду обмовляти людей». Я почала роз'яснювати правду й переконала його вийти з компартії. Коли хлопець пішов, я перевірила свій велосипед і потилицю — усе було в порядку. Це Вчитель урятував мені життя.
Коли того вечора я повернулася додому, то прочитала понад 300 сторінок книги Дафа, кожна з яких сяяла, а розділові знаки в ній були крихітними золотими самородками. Я дивилася на неї та не могла відірватися. Цей стан тривав тиждень, а потім зник. Це Вчитель так підбадьорював мене.
3. Пошук у собі й подолання ілюзії хвороби
У серпні минулого року я погано почувалася. Майже місяць я нічого не могла їсти. Випивши трохи води, мене відразу ж нудило. Я відчувала, що шлунок завжди повний. Я також сильно схудла й не мала сил. На моїй шиї та грудях з'явилися тверді шишки розміром із волоський горіх. Я весь час згадувала, що двоє моїх братів померли від раку стравоходу, шлунку й легень. Але потім я прокинулася: «Мої брати були звичайними людьми, але я ж відрізняюся від них. Я практикувальниця, і за мною спостерігає Вчитель». Тому, зберігаючи праведні думки, я виходила щодня. Однак моє тіло було слабким, і мені весь час хотілося прилягти, але мої праведні думки завжди були сильними, тож я ніколи не лягала.
Що ж відбувалося? Я шукала в собі, щодня виходила роз'яснювати правду, вивчала по дві лекції на день і виконувала вправи один раз уранці й один раз увечері. Я також вивчала інші канони Вчителя. Але не могла виявити жодних проблем. У своєму серці я благала Вчителя: «Учитель, будь ласка, просвітіть мене».
Одного вечора мені зателефонувала старша сестра. Зазвичай вона ніколи не дзвонила так пізно. Це було не випадково. О, я згадала, що вона дзвонила мені кілька днів тому й насварила мене. Я розсердилася й образилася на неї. Старі сили побачили цю лазівку й переслідували мене. Усе це було ілюзією, і я ніколи не повинна приймати це. Я відправила потужні праведні думки: «Я учениця Вчителя, тому ніхто не може мене чіпати, а той, хто це зробить, загине».
Я не припиняла відправляти праведні думки, доки все зло не було знищено. Тоді коли я підняла долоню, то побачила яскраве біле світло, що виходило з неї. Через два дні я відчула, наче щось було забрано з мого тіла зверху вниз, і шишки на шиї та грудях зникли.
Тоді в моїх думках з’явилося багато молюсків. Потім я згадала, що сестра часто купувала мені живих молюсків і клала їх у холодильник. Я з’їдала їх після того, як вони вмирали. Учитель дав мені урозуміти, що це вбивство. Я згадала настанови Вчителя й сказала: «Молюски! Послухайте. Коли я досягну Повної Досконалості, я обов'язково знайду для вас місце. Якщо я не зможу цього зробити, Учитель допоможе мені. Ідіть і чекайте, і більше не заважайте мені». І раптом усе моє тіло розслабилось. Минув місяць відколи я перестала нормально харчуватися, але тієї миті я відчула голод, з'їла якусь їжу й зрозуміла, що повернулася до нормального стану.
Цей досвід додав мені ще більшої рішучості на моєму шляху допомоги Вчителю у Виправленні Закону, тож я ніколи не послаблювала своїх зусиль. Учитель неодноразово наголошував на важливості добре вивчати його Фа. Я постійно пам'ятаю вчення Вчителя. Стикаючись із труднощами, я завжди роздивляюсь їх від початку до кінця, і коли порівнюю своє серце з Фа, то завжди знаходжу проблеми.
4. Учитель наділяє мене надприродними здібностями: мій чарівний велосипед
Мій велосипед — це основний засіб пересування в процесі роз'яснення правди й порятунку людей. Щодня я проїжджаю від однієї до двадцяти миль по місту. Я роз'яснюю правду всім, кого зустрічаю. Деякі дякують, деякі кричать на мене. Але я залишаюся незворушною. Я просто слухаю Вчителя та щиро рятую людей. Іноді мені вдається роз'яснити правду понад 30 людям на день, іноді майже 10. Я часто кажу велосипеду: «Старий друже, поїхали! Поїхали рятувати людей!»
Одного дня я сіла на велосипед і поїхала знов. Був дуже вітряний день. Я направилася до супермаркету. Перед ним була припаркована низка велосипедів і мотоциклів. Посередині було вільне місце, тож я залишила там свій велосипед. Поруч дівчина продавала товари, тож я роз’яснила їй правду. Я сказала: «Так і так, я йду всередину. Будь ласка, приглянь за моїм велосипедом». Дівчина погодилася, тому я не стала пристібати велосипед та увійшла до супермаркету.
Я пройшлася по супермаркету, роз’яснила правду одній людині, купила трохи овочів і вийшла. Я побачила свій велосипед, припаркований прямо біля виходу до супермаркету. Я подумала: «Чи це не дівчина підкотила його сюди для мене?» Дівчина усміхнулася мені: «О, тітонько, ваш велосипед чудовий. Я спостерігала, як він виїхав із паркувального місця, а потім підстрибував, підстрибував, підстрибував, і зробивши коло, припаркувався прямо біля виходу із супермаркету. Видно, він чекає на свою власницю». Я побачила, що там, де я припаркувала свій велосипед, усі інші велосипеди були перекинуті вітром. Речі в моєму велосипедному кошику були цілі. Я вигукнула про себе: «Учитель!» Сльози мимоволі навернулися на очі.
Відтоді я дуже ціную цей велосипед. Коли я повертаюся в дощовий день, то найперше мию його начисто, а вже потім займаюся іншими справами.
На моєму шляху вдосконалення захист Учителя помітно завжди й усюди. Усі проблеми, великі й малі, були вирішені. Я знаю, що Вчитель постійно поруч зі мною. Тільки старанно вдосконалюючись, я можу віддячити Йому за доброту.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
