(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа в 1998 році й уже понад двадцять років як не приймаю ліків. Хочу поділитися з вами своїм досвідом.
Хоча раніше я мала слабке здоров’я, але практикувати розпочала не для того, щоб зміцнити його чи позбутися хвороб. У чотири роки я захворіла на кашлюк, після якого повністю так і не відновилася.
Мій чоловік був молодшою дитиною в сім’ї, тому не вмів дбати про інших. Я часто застуджувалася, і коли це траплялося, він сердився й виходив із дому. Чоловік відмовлявся допомагати, від чого мені було дуже боляче. Я ніколи не очікувала, що він так ставитиметься до мене.
Після народження дитини він постійно сварив мене. Я почувалася жахливо. Я страждала від важкого безсоння, шийного спондильозу та гінекологічних проблем. Мої руки й ноги постійно були в тріщинах. Шар ороговілої шкіри на ступнях був завтовшки в сантиметр і часто тріскався й кровоточив. Коли люди бачили мої ноги, їм ставало мене шкода.
Невдовзі після того, як я почала практикувати Фалунь Дафа, усі мої хвороби зникли.
«Мамо, я вражений, — сказав мій син. — Після того, як ти почала практикувати Фалунь Дафа, товста шкіра та великі тріщини на твоїх ногах зникли!»
Пухлина внизу живота зникла
Улітку 2003 року я помітила, що від мене йде неприємний запах. Я працювала продавчинею, тому це мене дуже бентежило. Я не могла зрозуміти, чому від мене пахне тухлою рибою. Згодом я виявила тверде ущільнення розміром із кулак унизу живота.
Учитель сказав:
«У тих, хто справді присвятив себе самовдосконаленню, немає хвороб…». («Лекція Закону для консультантів Фалунь Дафа в Чанчуні»)
Хоча мене мучив цей запах, я знала, що це не хвороба. Я слідувала настановам Учителя й подивилася в себе: у чому моя поведінка не відповідала Дафа, і яку лазівку використали старі сили, щоб заважати моєму вдосконаленню?
Я виявила в собі багато упущень: прагнення власної вигоди, страх втратити репутацію, заздрість, бажання показати себе, хтивість, образу та страх критики. Я відправляла праведні думки, щоб розчинити ці людські пристрасті й усунути домовленості зі старими силами.
Мій керівник був родичем моєї свекрухи. Дізнавшись, що мене звільнили з роботи, він прийшов запропонувати місце продавчині з можливістю отримувати комісійні понад місячний оклад. Я попросила не платити мені надто багато. Він відповів, що базова зарплата кожного працівника становить 300 юанів плюс комісійні: «Чим більше ти продаєш, тим більше заробляю я — і тим щасливішим я буду». Тож я погодилася.
Товари, які мене просили продавати, було нелегко реалізувати. На них не було попиту й мало хто хотів їх купувати. Як практикувальниця Дафа, я старанно працювала. У результаті, уже за перший місяць продажі перевищили очікування керівника більш ніж утричі, тож моя зарплата мала становити понад тисячу юанів.
У компанії було ще кілька співробітників: два продавці та один ремонтник. Товари інших продавців мали б продаватися краще за мої, але сталося навпаки, а зарплата ремонтника виявилася ще нижчою. Мій заробіток був набагато вищим за очікуваний, і керівник вагався. Його дружина теж хвилювалася, бо я мала отримати значно більше за інших, особливо з огляду на те, що одна з продавчинь була її племінницею, а інший — братом курівника.
Керівник думав, що для досягнення їхнього звичайного місячного обсягу продажів, знадобиться кілька місяців. Збентежений, він запитав, чи я не буду проти, якщо отримаю лише половину обіцяної суми.
«Усе гаразд, — відповіла я. — Не турбуйтеся». Як практикувальниця я вважала, що повинна відповідати стандартам Дафа й свідомо поступатися в питаннях особистої вигоди.
Керівник із дружиною були дуже зворушені. Жінка сказала: «На щастя, ви практикуєте Фалунь Дафа. Інакше ми б не знали, що робити».
Я дотримувалася принципів Дафа: старанно працювала, не скаржилася, не боролася за особисту вигоду й насамперед думала про інших, зокрема про свого керівника. Я не лише продавала товари, а й готувала обід, прибирала та займалася післяпродажним обслуговуванням. Коли мій Сіньсін підвищився, Учитель прибрав погану субстанцію з мого тіла.
Якось уночі мені наснилося, що хтось вийняв із мого живота великий предмет і сказав: «Його більше немає». Я злякалася й прокинулася. Згадавши сцену зі сну, я мимоволі доторкнулася до низу живота й відчула, що тверде ущільнення зникло. Відтоді неприємний запах теж зник. Дякую, Учителю!
Лишай зник після відправлення праведних думок
Якось влітку 2011 року, невдовзі після приходу на роботу, я відчула сильну ломоту в тілі й слабкість. Боліли суглоби й піднялася температура. У серці відчувався гострий біль, ніби його пронизала голка. Це було неймовірно боляче.
«Що відбувається? — подумала я. — Що не так? У чому я відступила від Дафа? Чого моє серце так болить?» Тоді я згадала, що опівночі, коли відправляла праведні думки, відчувалася слабкість.
Я ненароком доторкнулася до живота та виявила, що він вологий. Опустивши очі, я була вражена: талію оточувало кільце великих пухирів — кожен завбільшки з ніготь великого пальця. Я подумала, що це оперізувальний лишай, що, як я знала, неймовірно болючий і важко виліковний.
Хіба це не нав’язано старими силами? «Не хочу цього», — подумала я. Мені вдалося протриматися до кінця робочого дня. Повернувшись додому якраз о 6 годині вечора, настав час всесвітнього відправлення праведних думок. Я одразу ж приєдналася й почала усувати переслідування старих сил. Через 15 хвилин усе прийшло до норми. Біль і температура зникли. Великі пухирі на талії стали дрібними й сухими, розміром із пшоно. Це було справді дивовижно! Я була вражена.
Дві пухлини вийшли через горло після усунення образи
У 2017 році ми, за підтримки родичів і друзів, змогли купити квартиру для сина, що готувався до весілля. Невістка була незадоволена, але ми не могли собі дозволити кращого житла. Також бракувало грошей на послуги професійної ремонтної компанії. До того ж чоловік хворів. Тож я була єдиною, хто міг зайнятися ремонтом.
Оскільки грошей було небагато, я ретельно планувала витрати на матеріали й наймала робітників, паралельно доглядаючи за літніми родичами й хворим чоловіком. Щодня я дуже втомлювалася. Перед початком ремонту я взяла із собою сина й невістку, щоб вибрати колір плитки для підлоги. Вони самостійно обрали плитку та дизайн. Але ще до того, як невістка прийшла подивитися на результат, вона вже почала скаржитися на ремонт, критикуючи все — від матеріалів до способу виконання роботи. Вона була незадоволена всім.
Кожне її слово завдавало мені болю. У серці з’явилися образа та роздратування. Ніколи раніше я не злилася так сильно. Мені хотілося знайти місце та виплакатися. Раптом я відчула в горлі грудку, яку неможливо було проковтнути.
Я подивилася в себе й побачила свою помилку — я приймала себе за звичайну людину. Від щирого серця робила це для сина й невістки, адже вона мала повернутися додому наприкінці року, щоб народити дитину. Як літня жінка, яка зовсім нічого не розуміється на ремонті, я все ж намагалася докласти максимум зусиль. Але чому результат виявився таким? Я не знала як дати вихід своєму болю, тому вирішила вивчати Фа.
Коли ми хвилюємося, наші пристрасті легко виявляються. Моя образа була однією з них. Я ж практикувальниця, як я могла сердитися й ображатися на інших? Хіба це не гарна можливість позбутися цієї пристрасті? Це стало для мене приводом відкрити своє серце. Я була дуже замкнутою людиною, і мої пристрасті ховалися дуже глибоко. Цей випадок витяг їх на поверхню.
Непрохідність у горлі трохи ослабла, але образа ще час від часу проявлялася. Коли вона виходила назовні, я пригнічувала її, і так було щоразу. Проте повністю позбутися не змогла. Через кілька днів я відчула, ніби в горлі щось застрягло. Це не вдавалося ні відкашляти, ні проковтнути. Воно навіть заважало мені їсти. Я не надавала цьому серйозного значення — ігнорувала й далі робила три справи. Я дивилася в себе й щоразу, коли знаходила щось, що не відповідало Фа, одразу ж усувала.
Я шукала в собі, і мій Сіньсін підвищувався. Образа поступово зменшувалася. Невістка повернулася й народила дитину. Якось вона закричала на мене без жодної причини. Але я нічого не відчула — немов легкий вітерець пройшов повз.
Учитель побачив, що мій Сіньсін підвищився, і прибрав те, що застрягло в моєму горлі.
Одного ранку я винесла випрану підковдру сушити на вулицю. Вішаючи її, раптом щось підступило до горла. Я швидко відвернулася й виплюнула це на землю. Спочатку це виглядало як згусток крові, але при пильнішому огляді виявилося шматком м'яса. Я покликала чоловіка. Він подивився й сказав, що шматок приблизно три сантиметри завбільшки.
Десь через місяць, коли я готувала вечерю, щось знову підступило до горла. Я швидко нахилила голову, і на підлогу впав шмат м'яса розміром майже два сантиметри. Чоловік побачив це й сказав: «Це диво! Якби тобі робили операцію з видалення цього, вона могла б не тільки коштувати великих грошей, а й викликати сильний біль. Ти маєш подякувати Вчителеві!»
Учитель багато разів очищував моє тіло. Я розповіла лише про кілька випадків.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
