(Minghui.org) Я виріс у родині практикувальників Фалунь Дафа. Народився я з великою ґулею на правій стороні голови та червоною родимою плямою розміром із монету на лівій щелепі.

Мої бабуся й дідусь так переживали за мене, що не могли спати ночами. Однак моя мама не хвилювалася, бо вона слухала лекції Вчителя протягом усієї вагітності та знала, що Вчитель піклується про мене. Ґуля незабаром зникла, але червона родима пляма ставала все більшою.

Моя бабуся все ще хвилювалася й хотіла відвести мене до лікаря для лазерного лікування. Після обговорення моя родина вирішила просто зосередитися на вивченні Закону й не хвилюватися. До того часу, як мені виповнилося два роки, червона родима пляма поступово зблідла й зрештою повністю зникла. Я вдячний Учителю за турботу!

У чотири роки я почав читати «Чжуань Фалунь», головну книгу Фалунь Дафа. Спочатку мама читала одне речення, а я його повторював. Але мій батько був проти цього, бо не розумів, що таке вдосконалення. Тому я читав книгу тільки тоді, коли залишався з бабусею на вихідних. Я читав дві сторінки на тиждень і відстежував свої успіхи. До зимових канікул другого класу у 2024 році я нарешті закінчив читати «Чжуань Фалунь». Потім я приєднався до групи вивчення Закону, де ми по черзі читаємо по одному абзацу. Ми швидко прочитали всю книгу.

Я також слухав лекції Вчителя в Гуанчжоу й робив нотатки про те, де я зупинився, щоби потім продовжити. Хоча це зайняло багато часу, я врешті прослухав усі лекції.

Першим віршем, який я запам’ятав, був «Виправлення Закону» («Хун Їнь 3»):

Одна думка вразила Небозвід і те, що за його межами;

Хотів урятувати істот усіх живих, заплутаних злими мережами.

Завади встановили незліченні групи гнилих старих сил;

Увійшов у світ, і як все погано — ще ясніше зрозумів.

Виправляю Фа, проникаючи в усі виміри Небосхилу,

Усе неправедне та негативне повного зазнає відсіву.

Як Небо хоче змінитися, хто може йому перешкодити?

Неруйнівним і вічним стане Всесвіт, що утвориться знову.

З того часу я запам’ятав багато віршів Учителя з «Хун Їнь» і можу також процитувати зміст «Чжуань Фалунь». Коли я дізнався, що є багато інших лекцій і «Суть сумлінного вдосконалення», я з нетерпінням запитав маму: «Коли я зможу почати читати ці книги?» Вона заспокоїла мене: «Не хвилюйся, ми зробимо все покроково».

З дитинства я любив дивитися «Подорож на Захід» і переглядав різні версії багато разів. Я знаю, що Король Мавп спочатку був даоським ченцем, а потім став буддійським ченцем. Я вірю в існування Бога й у те, що завдяки вдосконаленню люди можуть стати богами. Коли я був у дитячому садку й почув, як хтось сказав, що люди еволюціонували з мавп, я посміявся й подумав: «Як це можливо?!»

Мені сподобався фільм «Колись ми були Богами», і я переглянув його двічі. Я знаю, що він розповідає правду про те, що вдосконалювальники зрештою повертаються до своїх небесних світів. Зараз я слухаю досвіди з 21 Конференції учнів материкового Китаю на Minghui.org і розумію їх усі. Я вважаю, що співучні чудово попрацювали і я ніколи не втомлююся слухати ці досвіди.

Одного разу, подорожуючи з бабусею, я слухав досвіди в машині. Коли ми приїхали додому, я не вийшов, бо хотів дослухати досвід. Мама думала, що я заснув, але я просто був занурений у досвід. Хоча я ще маленький, я маю базове розуміння того, як Учитель поширює Закон і як комуністична партія Китаю переслідує Фалуньгун. Я знаю, що Дафа є дорогоцінним і що вдосконалення є серйозною справою.

Покращення Сіньсін

Я завжди любив іграшки-динозаври. Одного дня взимку я знайшов у снігу маленьку іграшку-динозавра й з радістю підняв її. Іншого разу моя бабуся знайшла на землі іграшку-монстра, і я взяв її додому.

Незабаром після цього бабуся відвела мене до іграшкового магазину й купила мені велику іграшку-динозавра. Я був дуже щасливий. Але по дорозі додому на електровелосипеді я якось її загубив і не міг зупинити сльози. Бабуся сказала мені: «Ми не маємо бути жадібними. Ми не повинні брати речі, які нам не належать. У майбутньому ти ніколи не повинен брати нічого, що тобі не належить, хай це буде навіть найменша дрібничка». З того часу я запам’ятав цей урок.

Через вплив моєї родини я не люблю сваритися. Коли діти граються на гірці, багато хто штовхається, щоби бути першим, а деякі сердяться, коли їх відштовхують. Я ніколи не штовхаюся, а чекаю, поки всі інші проїдуть, і тільки тоді я їду. Мій батько завжди хвилювався, що мене можуть ображати, але насправді я вищий і сильніший за більшість дітей мого віку. Оскільки я рідко сварюся або б’юся, усім подобається гратися зі мною.

Раніше я мав погану звичку гризти нігті. Одного дня моя бабуся сказала: «Гризти нігті — це негігієнічно й погана звичка. Я думаю, що щось погане в іншому просторі змушує тебе це робити. Ти мусиш сказати „ні“ цьому». Я подивився у вікно й сказав: «Я більше ніколи не буду гризти нігті!» Ніби та погана річ почула мене, і з того дня я перестав гризти нігті.

Я знаю, що я ще маленький, не вивчив Закон глибоко й далекий від того, щоб відповідати його вимогам. Але я хочу бути справжнім учнем Учителя, слідувати за Вчителем у Виправленні Закону, ніколи не розчаровувати Його й бути вартим милосердного порятунку від Учителя.