(Minghui.org)
Добрий день, шановний Учителю! Добрий день, співучні!
У квітні 2000 року я побачив намет Фалунь Дафа на виставці Whole Life Expo у Сан-Франциско. Хтось дав мені буклет, де пояснювалося, що ця практика може підвищити моральність. Я вивчив вправи на майданчику для занять у парку «Золоті ворота», а пізніше мене познайомили з практикувальником, який погодився вивчати зі мною Фа англійською мовою. Я щиро вдячний Учителю за те, що Він ретельно все запланував.
Був один випадок, який, здавалося, натякав на отримання мною Фа. У червні 1994 року, під час сходження на гору на озері Тахо, я застряг між камінням, і мені не було за що вчепитися. Без альпіністського спорядження, не маючи нагоди рухатися ні вгору, ні вниз, я опинився в пастці. Знявши кросівки та шкарпетки, я вставив пальці ніг у якісь тріщини й притис долоні до скелі. Ноги почали зводити судоми, а тіло тремтіло. Я думав, що помру.
На межі падіння я хотів покликати на допомогу, але не зміг промовити жодного звуку. Натомість я почув внутрішній голос, який сказав: «Тримай рівновагу». Потім судома зникла, і свідомість стала надзвичайно ясною. Тихий голос продовжив: «Люби скелі. Вони тут не для того, щоб завдати тобі шкоди. Вони є просто частиною природи. Тобі ще не час йти. Тобі треба щось зробити». У цей момент у голову прийшла думка: «Я повинен відстрибнути вбік». Потім я перестрибнув через великий камінь, щасливо приземлившись з іншого боку. Я знову перестрибнув на наступний камінь. Після цього моя пам'ять стерлася. Я не можу згадати, стрибнув я знову чи ні, але невиразно пам'ятаю, що знайшов гілку, за яку можна було вхопитися. Пізніше того ж дня лікар у найближчій лікарні сказав мені: «Щороку там помирають три-чотири особи. Тобі пощастило».
Голос «Тобі треба щось зробити» іноді звучить як попередження, нагадуючи мені про причину, чому мене врятували того дня. За ці роки багато чого сталося. Деякі події я забув, інші не можу точно сформулювати. Дозвольте мені поділитися кількома випадками, які стосуються деяких повторюваних тем протягом усього мого шляху вдосконалення.
Подолання перешкод
У середині 2000-х років я брав участь у заході на Мангеттені, метою якого було розповісти людям про переслідування Фалунь Дафа компартією Китаю (КПК). Практикувальники з усього світу зібралися разом і роз'яснювали правду в головних місцях міста. Ми розповідали про переслідування за допомогою інсценувань тортур, які застосовує КПК, і фотографій, а також демонстрували п'ять комплексів вправ. Спілкуючись і співпрацюючи з практикувальниками з різних регіонів та країн, розповідаючи людям про доброту Дафа й жорстокість переслідування, я був щасливий стати частиною цього проєкту. На той час я зіткнувся з короткочасним, але сильним втручанням старих сил.
Якось влітку 2005 року я не міг ні їсти, ні пити через сильний біль у горлі та стравоході. Тому я пропустив приймання їжі, вирішивши, що поїм, коли біль припиниться. Я займався своїми звичайними справами й не звертав уваги на незвичайні симптоми. Приблизно другого дня після того, як перестав їсти, я відчув, що щось не так. Вставши вранці й прямуючи до метро, я відчув, що мені доводиться тягнути своє тіло. Упродовж дня біль поширився на верхню частину живота. Він був настільки сильним, що я ледве міг стояти на ногах.
Наступного дня біль не минув. Хоча я щосили намагався поводитися як завжди, ігноруючи біль, одночасно намагаючись знайти в собі сили й працюючи над своїми недоліками. Одна співучениця помітила серйозність мого стану: «Тобі треба поїсти прямо зараз, навіть якщо це так боляче. Старі сили, ви не маєте права так мучити практикувальника Фалунь Дафа». Коли вона сказала, щось клацнуло, і я миттєво все зрозумів. Я випив пляшку соку, яку вона запропонувала, і ми разом виконали третю й четверту вправи та разом відправили праведні думки. Симптоми повністю зникли.
Увечері, коли я збирався з'їсти тарілку м'якого рису, біль повернувся. Коли я ковтав, нестерпний біль повернувся, але я розумів, що відбувається. Попри біль, мені вдалося доїсти весь рис. Після цього біль пройшов.
Цей досвід запам'ятався мені тим, що я вперше виразно відчув, на що здатні старі сили. Оскільки, біль ставав усе сильнішим і сильнішим, я зміг ясно відчути, що фактори старих сил не просто випробовували мене. Вони були націлені на те, щоб знищити мене, відчайдушно хапаючись за все, що завгодно, аби завадити.
Я помилився, спочатку прийнявши цей ненормальний симптом. Спроба жити як завжди, незважаючи на біль та утримання від їжі, була свого роду запереченням, але це заперечення ґрунтувалося на визнанні перешкоди. З самого початку мені слід було твердо прийняти цей ненормальний стан за ілюзію.
Озираючись назад, я розумію, що головним чинником, який викликав ці перешкоди, була пристрасть до комфорту. Через кілька місяців після початку проєкту було досить складно зберігати ясність мислення щодня, щохвилини. Тому час від часу я ловив себе на думці поїхати з міста. Це було не під час заходу, але пізніше, коли я залишався один. Ці егоїстичні думки спливали, змушуючи мене переглядати та читати якісь звичайні речі в інтернеті.
Упродовж багатьох років неодноразово виникали випадки, коли прагнення комфорту створювало перешкоди. Самовдосконалення — це як плавання проти течії. Якщо ми перестанемо гребти й трохи розслабимося, то автоматично сковзнемо вниз, особливо коли в наші дні відволікання та спокуси перебувають поруч.
Ми занурені в такі тонкі та складні конструкції старого всесвіту як усередині, так і зовні. Якщо ми не будемо постійно виправляти свої думки та дії, спираючись на Фа, наші ментальні та звичні схильності, зумовлені старими силами, неминуче контролюватимуть нас. Кожної миті нам дається вибір: діяти, як маріонетки, або звільнитися від старих умовностей. Розвинення здатності вибирати й підтримувати праведні думки в повсякденному житті — це безперервний процес.
Звільнення від негативних думок
У моєму багатоквартирному будинку я часто страждав від пасивного куріння. Мій сусід — затятий курець. Коли він курив у приміщенні, надзвичайно концентрований запах просочувався крізь стіни, вентиляційні отвори та каналізацію. Це відбувалося через те, що система вентиляції в наших квартирах об'єднана.
Він лютував щоразу, коли порушувалося це питання. Розмовляти з ним було неможливо, тож я звернувся до управління будинку.
Подивившись у себе, я зрозумів, що мої думки не відповідають Фа. Я судив про цю людину, ґрунтуючись на тому, що бачив і відчував, виходячи з людських уявлень. Моя розумна сторона підказувала мені, що це була можливість повернути кармічні борги й підвищити Сіньсін, і, мабуть, спрацював механізм причини та слідства. Але людські емоції, такі як гнів, ненависть і зневага, давали про себе знати.
Коли в офісі менеджера мені сказали, що вони нічого не можуть зробити, а хлопець має право палити в приміщенні, я не витримав і спробував переконати їх щось зробити. У моїх словах та діях не було доброти та терпіння.
Усвідомивши свої негативні думки та недоліки, я зосередився на тому, щоб позбутися їх, і перестав зациклюватися на проблемі, намагаючись повністю ігнорувати запах.
Якось мене осяяло, що куріння — це те саме, що й погані думки. Чоловік курив у приміщенні, і частинки диму поширювалися повітрям, даючи сусідам знати, чим він займається за зачиненими дверима. Так само, хоча ми й генеруємо негативні думки у своїй свідомості, вони є живими субстанціями в інших вимірах, які поширюються та затримуються там. Вони, мабуть, там жахливо пахнуть для живих істот.
Вирішивши розглядати куріння як метафору, я згадав, наскільки токсичними можуть бути негативні думки. І це спонукало мене уважно попрацювати над усуненням негативного ставлення до всього та до кожного, з ким я міг зіткнутися у своїй сфері.
Коли я відмовився від людських підходів і спробував мислити як удосконалювальник, поступово мої судження й погані думки про нього змінилися співчуттям. Згодом запах значно зменшився та майже зник.
Розумно ставитися до недоліків
Вивчивши статті Вчителя «Тримайтеся подалі від небезпеки» й «Удосконалення за Дафа є суворим», я був сповнений рішучості розібратися з усіма образами, що залишилися. Коли я обговорював це рішення зі співучнем, несподівано спливла давно забута сцена.
Це сталося під час вивчення Фа в групі багато років тому. Практикувальник запитав: «Будь ласка, скажіть мені, чому деякі з вас уважають мене шпигуном». Літній практикувальник негайно відреагував на це негативними словами. Я подумав, що його вибір слів, тон і ставлення були недоречними та неправедними. Я щось сказав йому (не пам'ятаю точних слів). Ми почали сперечатися й обговорювали це знову й знову, переважно повторюючи одні й ті самі аргументи. Якщо мені не зраджує пам'ять, я вказав на його нерозумну манеру спілкування, а він розкритикував мене за самовпевненість. Координатор також втрутився й вичитав мене.
У той момент я розгубився, ніби зіткнувся з чужою культурою. Практикувальник, який ставить питання перед групою, двоє практикувальників-ветеранів нападають на третього співучня, а інші члени групи не кажуть жодного слова. Уся сцена видалася мені сюрреалістичною. Я знав, що був неправий, обурюючись, але не копав глибше.
Пізніше, розмірковуючи, я зрозумів, що це була зарозумілість. Я дивився на координатора й літнього практикувальника зверхньо, бо їхній Сіньсін здавався мені жахливим.
Я забув, що я учень Дафа, і судив про них, ґрунтуючись на правилах етикету та особистих уявленнях про справедливість. Дивитися зверхньо на практикувальників і нападати на них за те, що вони мають пристрасті, — це саме те, що роблять старі сили. Дивлячись зверхньо на співучнів через їхні неудосконалені сторони, я мимоволі відповідав якостям і поведінці старих сил.
Ми всі перебуваємо в процесі очищення, скидаючи шар за шаром забруднення, накопичені віками. Ми ще не перестали очищати себе. Тому ми повинні вміти бачити недосконалість одне одного в контексті того, що відбувається. Як правильно дивитися на недоліки інших та на власні?
Учитель навчає нас:
«Насправді в людини від народження була лише чиста щира душа, а всі її уявлення утворилися вже після народження, однак ці уявлення — не вона сама». («Заради кого існувати», Суть сумлінного вдосконалення)
Усе, чого нам слід позбутися, — це набуті забруднення, які не притаманні нашому істинному «Я». Вони не є тим, ким ми є насправді, і ми не повинні ототожнювати себе з ними. Вони є продуктами старого всесвіту, що підпорядковується закономірності «формування, стабільність, розкладання та знищення». Деякі з них подібні до пилу й бруду, що прилип до нас; інші — сміття на нашому задньому дворі. Вони не ми, але наш обов'язок очиститися від них. Коли я свідомо вирішив відокремити своє справжнє «Я» від набутої нечистоти, сутність, яка представляла зневагу, здавалося, розчинилася.
Учитель бачить нашу справжню суть. Він цінує рішення, яке ми прийняли та прийшли на Землю в період Виправлення Закону. Ось чому Вчитель не хоче відмовлятися від нас, продовжуючи час знову й знову та даючи нам шанс проявити себе краще наступного разу. Ми повинні ставитись одне до одного так, як Учитель ставиться до нас. Я вирішив дивитися на недоліки нашого характеру раціонально та милосердно.
Погляд зверхньо на інших означає дивитися назовні, що є одним із ключових чинників, що стримують наше вдосконалення. Дивитися назовні — це глибоко укорінений механізм, який працює в нас майже автоматично. Якщо ми свідомо не позбудемося його, він продовжуватиме працювати. Нам потрібно зупинити цю стару машину та замінити її механізмом, що дозволяє дивитися в себе.
Наведене — це лише деякі мої теперішні розуміння. Будь ласка, укажіть, якщо щось не відповідає Фа.
Дякую, шановний Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
