(Minghui.org)
Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю вас, шановні практикувальники!
За багато років до отримання Фа одного разу мені показали видіння: сидячи в будинку, я одночасно був дуже великою істотою, що ширяє над світом і охоплює дуже великий його простір. Піді мною на поверхні Землі перебувала велика кількість менших істот. Я знав, що несу за них відповідальність.
Видіння закінчилося, і я не розумів, що це означає, і думав, що, можливо, божеволію і навіть формую ілюзії щодо себе. Найдивнішим було те, що ті істоти, за яких я відповідав, здебільшого були зосереджені в одному географічному регіоні світу, районі, де я ніколи не був і з яким раніше не відчував ніякого зв'язку.
Через кілька років я був у книжковому магазині зі своїм двоюрідним братом. Якась обкладинка книги привернула його увагу, і він витягнув її з полиці, щоб показати мені. Це була невелика книжечка з цігун, написана жителем Заходу. Я дуже зацікавився й купив книгу. Прочитавши її, я ще більше зацікавився й вирішив, що мені потрібно знайти «справжню» практику цігун для навчання. Через кілька місяців, коли я читав новини, мою увагу привернула стаття про те, що канадців китайського походження переслідує комуністична партія Китаю (КПК). У статті згадувався Фалуньгун, і я подумав: «Фалуньгун, це, мабуть, практика цігун».
Спочатку мені було важко повірити в те, що було написано в «Лунь Юй», але я вирішив продовжувати читати й незабаром був здивований, побачивши, що на всі мої запитання про життя були чіткі відповіді. Від того, чого навчали релігії, до небесного ока, далекобачення, допоміжної свідомості, енергетичних каналів, просвітлення — послідовно все це зрозуміло пояснювалося. Я був вражений, виявивши, що у мене більше немає жодних питань про життя, а лише питання про сам Фалунь Дафа, а також про те, як я можу дізнатися більше й зайнятися цією чудовою практикою. Найбільше мене вразив принцип Фа:
«За вдосконалення відповідаєш ти, за Гун відповідає Вчитель». Чжуань Фалунь)
Я почав практикувати самостійно протягом приблизно шести місяців, тому що жив у місті, де не було практикувальників. Завдяки вивченню Фа я зрозумів три речі, які повинні робити практикувальники. Вивчення Фа й відправляння праведних думок здавалися мені здійсненними, але я не розумів, як роз’яснювати правду. Мені також було незрозуміло, як просте пояснення фактів про переслідування може врятувати людей. Але Вчитель сказав, що це те, що повинні робити практикувальники, тому я надрукував листівки та петиції, які знайшов на сайтах практикувальників, і почав їх розповсюджувати. Однак, оскільки я не розумів основ, я не міг бути наполегливим чи робити багато. Крім того, я був самотнім, моїм єдиним контактом із практикувальниками був обмін досвідом на вебсайті Minghui. Хоча це було дуже важливим і корисним для мене в той час, більшість статей були від практикувальників материкового Китаю, а суспільство там дуже відрізнялося від того, що тут. Мені було важко зрозуміти, що мені потрібно робити, і я сумнівався в собі.
Приблизно в цей час мені запропонували хорошу роботу в іншому місті. Цікаво, що місто знаходилося в тому ж регіоні, який я бачив у видінні до того, як отримав Фа. Можливо, Учитель організував усе таким чином, щоб зміцнити мою віру.
Переїхавши до цього міста, я зміг приєднатися до місцевої групи. Я був дуже радий їх бачити. Зокрема, під час мого першого вивчення Фа я відчув сильне втручання у свою психіку, коли Вчитель видаляв злих істот із моєї свідомості під час мого навчання. Це відбувалося кожного разу, коли я відвідував групове вивчення — після цього відчував очищення.
Я все ще не розумів основ роз'яснення правди та порятунку живих істот, і це тяжіло над моїм розумом. Однак, оскільки я був зараз у групі, я поступово приєднався до багатьох проєктів і увійшов у течію Виправлення Закону. Моє розуміння поступово поглиблювалося.
Зміна кар'єри
Невдовзі мені випала нагода допомагати видавати місцеву англійську газету «Велика Епоха» (Epoch Times). Я пройшов навчання з верстки сторінок і був неймовірно вдячний, що мені надали таку можливість. Я відчував сильний зв'язок із проєктом.
Приблизно в той час мені було важко поєднувати своє вдосконалення, волонтерську проєктну роботу та звичайну роботу. Я часто втомлювався в офісі й навіть засинав за робочим столом. Мені також бракувало впевненості у своїх здібностях, я був прив'язаний до почуття неповноцінності та мав сильну схильність покладатися на інших.
Зрештою все зайшло в глухий кут, і мої менеджери дали мені зрозуміти, що вони незадоволені моєю роботою, і призначили мені випробувальний термін. Я проходив навчальну програму, як і всі нові співробітники в цій компанії, і на наступному етапі цього навчання я мав поїхати в інше місто та завершити двотижневий технічний проєкт. Мені дали зрозуміти, що мені потрібно добре працювати над цим проєктом, якщо я хочу і далі працювати в компанії.
Протягом цих двох тижнів я зробив перерву в більшій частині роботи з роз'яснення правди, яку я виконував (хоча я все ще працював у щотижневій газеті) та зосередився на цьому тренінгу. Це був досвід, який відкрив мені очі. Мої колеги, до яких я раніше мав почуття неповноцінності, вважали тренінг надзвичайно важким і скаржилися, що це найважче, що вони коли-небудь робили. Я ж, навпаки, без тиску від різноманітної проєктної роботи, що обтяжувала мене, почувався ніби у відпустці. Це принесло мені велике відчуття розслаблення. Крім того, оскільки я не міг покластися на інших у цьому проєкті, я був змушений виконувати всю роботу самостійно. Керівники тренінгу сказали, що мій проєкт — це найкраща робота, яку вони бачили за всі роки проведення тренінгу.
Цей досвід мені дуже допоміг. Це підвищило мою впевненість у моїх професійних здібностях, але також стало сильним нагадуванням про те, що робота, яку виконують практикувальники, яка може здатися простою на перший погляд, насправді є битвою в інших вимірах. Учитель сказав:
«Хоча справи, які роблять учні Дафа, здаються звичайними, насправді вони є найвеличнішими. Такого ніколи не відбувалося в історії». («Лекція Закону на конференції Фа в районі Великого Нью-Йорка»)
Я також розумію, що, можливо, деякі практикувальники могли залишити вдосконалення, тому що вони відчули смак комфорту після того, як покинули поле битви й не хотіли повертатися.
Потім моя звичайна кар'єра пішла вгору, і за кілька років я отримав кілька підвищень. Мені подобалася робота, і я планував розвиватися далі у своїй кар'єрі. Однак в мене завжди було відчуття порожнечі, я відчував, що, можливо, мені дали мої здібності не для приємної звичайної кар'єри, а для того, щоб я міг допомагати Вчителю. Однак залишити роботу заради проєкту Дафа здавалося нереалістичним.
Одного року моя компанія змінила свою політику й більше не дозволяла співробітникам накопичувати відпускні дні з року в рік. Я накопичив кілька місяців відпустки, і мені сказали, що мені потрібно взяти її найближчим часом або втратити. Тому я взяв двомісячну відпустку й поїхав до Нью-Йорка, щоб працювати в штаб-квартирі з англійською командою дизайнерівEpoch Times.
Я був вражений якістю роботи, яку виконували практикувальники, і я також відчув, що можу бути корисним їхній команді. Найбільше я хотів працювати в медіа повний робочий день і виконувати нашу місію. Наприкінці двох місяців вони запропонували мені посаду та детально розказали про важливість проєкту та про те, як він допоможе моєму самовдосконаленню. Я вирішив звільнитися з роботи й переїхати до Нью-Йорка.
Я відчував сильне занепокоєння щодо того, як пояснити своє рішення звичайним колегам, друзям та родині. Я залишав високооплачувану роботу старшого спеціаліста та перспективну кар'єру, щоб почати все спочатку в зовсім іншій кар'єрі в зовсім іншій галузі. Однак я просто пояснив їм, що мені дали чудову можливість працювати в Нью-Йорку й це саме те, чим я дійсно хочу займатися. Усі вони з розумінням поставилися та підтримали.
Несподівано, але саме моя дружина-практикувальниця найменше підтримала моє рішення. Незважаючи на те, що вона зробила те ж саме кілька років тому (пішла з професійної роботи, щоб працювати повний робочий день у ЗМІ), вона не могла прийняти моє рішення. Вона хвилювалася про фінансовий тягар, у цей час вона також переживала дуже важкі випробування. Я відчував великий тиск і ненависть з її боку, але відчував, що мені все одно потрібно прийняти своє рішення.
Учитель сказав:
«Коли ти робиш щось інше, твоя половина не втручається. Коли ж ти практикуєш — робиш таку добру справу, — вона, навпаки, постійно тобі заважає. Насправді вона просто допомагає тобі позбутися карми. Але сама вона про це не знає. Це зовсім не так, що вона лише зовні з тобою свариться, а в душі добре ставиться до тебе. Її гнів справжній. Коли на людину опускається карма, вона відчуває страждання. Гарантую, що це так». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Після прибуття до Нью-Йорка мені повідомили, що я перебуватиму на випробувальному терміні шість місяців і отримуватиму лише половину своєї зарплати протягом цього часу. Я був шокований; ніхто раніше мені цього не пояснив, а фінансові справи вже були дуже скрутними. Я почувався зрадженим, розлюченим і серйозно розглядав можливість звільнення. Поміркувавши, я нагадав собі про своє справжнє призначення, свою відданість нашій місії, і що хоча зниження зарплати цього не змінить, звільнення — так. Я почав розглядати це питання як випробування. Чи справді я хочу працювати в ЗМІ?
Я також намагався з розумінням поставитися до ситуації керівництва. Тож я відклав свої скарги, вирішив, що все ще можу впоратися з фінансовим становищем, і продовжив працювати.
Зіткнення з важкими фізичними труднощами
Після багатьох років практики та роботи в медіа я зіткнувся з найважчим випробуванням на своєму шляху до цього моменту у 2019 році. Якось, перебуваючи в нью-йоркському офісі, мені потрібно було піти на велике групове заняття у Флашингу, бо я мав там зустрітися з однією людиною (зазвичай я навчався в офісі з англомовною групою). Я був єдиним жителем Заходу там, в аудиторії, де були сотні китайських практикувальників. Коли координаторка побачила мене, ігноруючи мої протести, вона провела мене до передньої частини аудиторії і дала мені мікрофон. Ми читали один абзац англійською (тільки я) і один абзац китайською (сотні китайських практикувальників). Через кілька хвилин я почав відчувати себе дивно. Мені здавалося, що я втрачу свідомість. В мене склалося враження, що старі сили утворюють перегородку між моєю основною свідомістю та моїм поверхневим тілом, і я не можу розчинити карму, як зазвичай. Я відчував страх і небезпеку. Я думав, як таке може відбуватися перед сотнями практикувальників. Ми читали першу лекцію «Чжуань Фалунь». У той момент мені спав на думку один уривок.
Учитель сказав:
«Ми наголошуємо ось на чому: якщо ти не відкинеш своїх прагнень, не відкинеш своєї хвороби, то ми нічого не зможемо вдіяти, не зможемо тобі допомогти». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Я справді відчув серйозність самовдосконалення. Як можна позбутися пристрасті чи занепокоєння хворобою, коли раптово нависла така серйозна загроза? Проте, я мусив спробувати. Я намагався зосередитися на тексті «Чжуань Фалунь» і відпустити свою тривогу щодо цієї хвороби. Зрештою, скільки разів я помирав у попередніх життях, коли мав лише цей єдиний шанс отримати Фа. Мені не вдалося повністю позбутися своєї тривоги, але, зосередившись на Фа, мені вдалося пройти навчання. Я зустрівся з практикувальником, до якого мав звернутися, і поїхав додому.
Приблизно через рік вірус КПК вразив світ. У цей час в мене почалося серйозне усунення карми. Зосередившись на вивченні Фа, я знову впорався. Під час цих подій я чітко зрозумів, що хвороба насправді була спричинена кармою. Не думаю, що я глибоко вірив у це раніше, тому що на мене вплинули уявлення сучасної науки.
Через кілька місяців, якось уночі, я відчув незвичайну втому. Я вирішив лягти спати та прокинувся вже через 30 хвилин, відчуваючи надзвичайний дискомфорт у всьому тілі, запаморочення та загрозу втратити свідомість. У цей момент я мав видіння. Я бачив своє тіло в іншому небесному вимірі, а поруч із ним була велика, щільна куля карми. Дві істоти, які, здавалося, були одягнені в церемоніальні шати, штовхали її до мого тіла. Коли ця куля карми навіть злегка торкалася мого тіла, її поле змішувалося з моїм, і я відчував великий дискомфорт у всьому тілі (як я відчував у той момент). Я також бачив, що якщо її тиснути далі на моє тіло, воно стане серйозно пошкодженим або навіть зруйнованим. Я пам'ятаю, як думав, що знадобиться кілька місяців, щоб розчинити цю карму.
Гадаю, мені показали цю сцену, бо я усвідомив справжню причину хвороби. Хоча це було тривожно, мене підбадьорило те, що, хоча карма була великою, я міг її подолати. Але це також нагадало мені про серйозність ситуації.
Протягом наступних кількох місяців я щодня відчував цей надзвичайний дискомфорт і небезпеку втратити свідомість. Я наполегливо вивчав Закон, навіть якось не спав усю ніч, вивчаючи «Чжуань Фалунь». Зрештою, через кілька місяців, страждання минули.
Розмірковуючи над тим, чому це сталося, можна сказати, що причин було багато, але частково, на мою думку, це було пов'язано з тим, що я кілька років працював вдома віддалено. Це в поєднанні з недостатнім виконанням вправ призвело до накопичення карми в моєму тілі. Щоденна рутина, пов'язана з перебуванням в офісі чи на робочому місці, на мою думку, може допомогти людині позбутися карми. Також ці випробування допомогли мені покращити свій характер, віру та розуміння Закону. Одного разу, коли випробування було найважчим, і мені було шкода себе, я прочитав на Minghui статтю, де один практикувальник пережив щось набагато гірше. Іншого дня я зловив себе на тому, що нарікаю, «коли ж це закінчиться», і зрозумів, що мені потрібно зосередитися на покращенні свого Сіньсін, незалежно від того, як я почуваюся.
Можливо, я також недостатньо старався заперечувати це випробування. Насправді, лише коли я почав тривало відправляти праведні думки, це випробування повністю зникло.
Іншим разом, зовсім недавно, я прокинувся посеред ночі від болю в попереку. Він почався повільно, але незабаром посилився до надзвичайно нестерпного болю. Було так боляче, що я не хотів цього терпіти й навіть думав про смерть. Я поступово заспокоївся та почав читати «Чжуань Фалунь» і виявив, що можу зосередитися на словах. Я запитав себе: що, якби цей біль ніколи не зник? Чи буду я продовжувати вдосконалюватися й робити те, що потрібно? Я продовжував навчатися, і через кілька годин біль зник. Я прокинувся наступного ранку з чудовим відчуттям у своєму тілі. Це допомогло мені позбутися страху болю.
Вдосконалення на роботі
Кілька років тому я працював віддалено над проєктом, який відокремився від медіа. Цей проєкт був досить успішним, але мені було некомфортно там залишатися, і я подумав, що мені потрібно повернутися до основного медіапроєкту.
Я зателефонував головному координатору канадсько-англійської Epoch Times і приєднався до команди. Після понад року роботи там у моєму серці почали накопичуватися різні образи. Речі, пов'язані зі славою, зиском та заздрістю. В мене почали з'являтися негативні думки щодо моєї щоденної роботи. Учитель сказав:
«А якщо ти хочеш за допомогою надздібностей заробляти гроші, збагатіти і в особистій наполегливій боротьбі досягти своїх цілей звичайної людини, це тим паче не дозволено». (Лекція друга, Чжуань Фалунь)
Я зрозумів, що це була моя фундаментальна пристрасть, мотивована самоствердженням, а не підтвердженням Закону.
Одного разу я мав зустрітися з керівництвом. Перед зустріччю я медитував, і в моїй голові вирувало обурення. Я навіть обмірковував, на що мені скаржитися. Раптом мене осяяло усвідомлення, і я запитав себе: чи це правильно для практикувальника? Ні. Я не хотів бути одним із тих людей, які, сповнені образи, гнівно кидають проєкт, а можливо, навіть перестають практикувати.
З благословення Вчителя я прояснив ці думки та пішов на зустріч, як завжди. До цього дня я навіть не можу згадати, що саме мене розлютило. Я думаю, що це були просто різні сутності, які намагалися мене знищити.
Невдовзі після цього Вчитель опублікував статтю «Удосконалення за Дафа є суворим».
Учитель сказав:
«Ті, хто протягом тривалого часу відхилявся від Закону, повинні звернути на це особливу увагу. Люди, які, швидше за все, будуть вітати та підбадьорювати порушників спокою, — це ті, хто тримається пристрастей та образ; сюди входять і незадоволені люди, яких звільнили з проєктів Дафа через їхні помилки. Коли вони збираються і висловлюють своє невдоволення, їхні людські пристрасті чітко й повністю виявляються. Видно, що такі люди ніколи не використовують Фа, щоб оцінити себе і запитати: «Чи правильне моє невдоволення? Чи повинен так поводитися удосконалювальник? Чи відповідає це Закону?» (Удосконалення за Дафа є суворим)
Я дуже вдячний за те, що пройшов це випробування, і я також вдячний за можливість пережити його до публікації статті.
Висновок
Озираючись на свій шлях удосконалення, я чітко розумію, що без допомоги Вчителя я б не зміг би його пройти. Допомога Вчителя виходить за рамки турботи та керівництва; вона змінює та підносить моє життя. Навіть коли я не старанно вдосконалююся, Учитель й далі дає мені можливості для вдосконалення. Я знаю, що мені потрібно бути більш старанним і добре пройти решту шляху.
Дякую, Учителю!
Дякую вам, співучні!
(Канадська конференція з обміну досвідом удосконалення Фалунь Дафа 2025 року)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
