(Minghui.org)
Вельмишановний Учителю!
Дорогі співучні!
Цього року я став ведучим вистав Shen Yun. Коли я вперше почув про можливість стати ведучим, то сумнівався в собі й вагався подати заявку. Я розумів, що підготовка та й сама робота займатимуть багато часу. До того ж я з дитинства знайомий з Shen Yun, і мені було складно уявити себе ведучим. На додачу я не мав жодного досвіду в цій сфері.
Коротко кажучи, мені не дуже хотілося ставати ведучим, бо тоді довелося б змінювати звичний ритм життя, вийти із зони комфорту й витратити багато часу на опанування нових навичок. Але я подумав, що буде прикро, якщо через відсутність ведучого, деякі виступи Shen Yun доведеться скасувати. З цією думкою я подав свою кандидатуру й вирішив перевірити, чи підходжу я зрештою на цю роль.
Відправивши заявку, я кілька місяців не отримував відповіді. Думаючи, що, можливо, знайшлися інші кандидати, я підсвідомо відмовився від цієї ідеї. Я навіть думав, якщо мене все ж таки запросять, то скоріш за все я відмовлюсь. Адже вже не маю вихідних днів, які можна було б використати для навчальних курсів ведучого в Нью-Йорку.
На мій подив, одного дня надійшло повідомлення із запитанням, чи я ще зацікавлений стати ведучим і чи можу я уявити себе в цій ролі. Я відразу ж відчув величезну відповідальність. Мені захотілося від неї втекти. Хоча запитували лише про мою зацікавленість, я відчував, ніби рішення, обрати мене ведучим, уже прийнято. Пізніше я дізнався, що на той момент моя кандидатура ще не була остаточною, була іще одна підхожа людина. Якби я знав це тоді, то, можливо, відреагував би по-іншому.
Але оскільки я вважав, що вибрали мене, то подумав, що сильно шкодуватиму, якщо відмовлюся. До того ж виступам Shen Yun потрібен ведучий. У глибині душі я вже знав, яке рішення прийняти, хоча зовні все ще вагався. Щоб встигнути пройти курси ведучого, я працював понаднормово, аби мати більше вільного часу.
У той період, обговорюючи це зі співучнем, я ще раз усвідомив, що мій шлях давно визначений, тож не слід чинити опір.
У Нью-Йорку, коли я вперше вийшов на сцену під час репетиції, навіть порожній зал змушував мене нервувати. Але почавши вимовляти вивчені рядки, я поступово відчув себе впевненіше. Однак, коли хтось проходив у протилежній частині театру, я починав заїкатися. Мені було ніяково, коли хтось слухав. Згодом я поступово адаптувався.
Пізніше на репетицію прийшов інший ведучий і слухав, як я промовляю репліки. Наприкінці кожного сеансу він давав мені поради. Спочатку я нервував через пильну увагу, а його зауваження заважали мені зосередитися. Пізніше я мав репетицію з іще одним ведучим на невеликій бічній сцені з мікрофоном і світлом. Ми по черзі вимовляли репліки й давали один одному зворотний зв’язок. Коли я робив це вперше, то всіляко опирався виходу на сцену. Я дуже нервував, і моє серце шалено калатало. Зіткнувшись із новими обставинами, я зрозумів, що маю подолати хвилювання та проявити хоробрість.
Озираючись назад, під нас написання цього досвіду, я розумію, що, для того, щоб стати ведучим, мені довелося долати труднощі й крок за кроком виходити із зони комфорту. Поступово мене підштовхували до складніших випробувань, але кожне з них було мені під силу. Хоч я почувався некомфортно, стикаючись із цими викликами, але чітко усвідомлював, що тільки долаючи їх, я зможу підвищитися.
Упродовж моєї підготовки в Нью-Йорку багато ведучих давали мені цінні поради. На одній із репетицій ми імітували справжній виступ у великому театрі. Перед самим виходом один із ведучих іще раз нагадав мені, що ніколи не можна забувати своїх реплік. Я подумав, що вже добре знаю їх напам'ять. Але, вийшовши на сцену за кілька секунд, я з подивом виявив, що забув їх геть усі. Я не міг згадати жодного речення. Вони немов зникли з пам'яті. Я відразу зрозумів, що не достатньо зосередився й провалився через зайву самовпевненість.
Повернувшись із Нью-Йорка додому я повторював свої репліки щодня. Якщо в якийсь день через щільний графік або лінь я практикувався недостатньо, то починав втрачати увагу, і тоді ставало важко зосередитися. Регулярне повторення сприяло кращій концентрації, що дозволяло мені практикуватися ефективніше.
За кілька тижнів до своєї першої вистави я прочитав статтю, у якій автор описував сцени з інших просторів, які він побачив під час виступу Shen Yun. Тоді ведучий вийшов на сцену, щоб оголосити фінальний номер програми, і припустився крихітної помилки, через яку головна свідомість деяких глядачів на секунду втратила концентрацію. Їх було відірвано від золотого шляху, що веде до Небес. Деякі з них були королями або королевами своїх світів, які зависнули між Небом і Землею, не в змозі повернутися.
Я розумів, що на ведучих Shen Yun покладено величезну відповідальність, і це мотивувало мене до ще стараннішої підготовки. У день мого першого виступу я дуже нервував, але знав, що це мій шлях, і я маю далі йти ним. Я поставився до завдання серйозно й вірив, якщо залишатися максимально зосередженим, то все пройде успішно.
Перший виступ виявився для мене неймовірно складним як фізично, так і психологічно. Я не міг розслабитися, але з іншого боку це допомагало мені залишатися зосередженим. Ближче до другої половини виступу я відчув біль у голові й спині. Чим далі, тим він ставав сильнішим і мені хотілося просто лягти та відпочити. Тієї ночі я мав підвищену температуру і сильно пітнів. Поділившись цим зі співучнями, я зрозумів, що моє тіло проходило процес очищення для нового випробування.
Через кілька днів я знову мав підвищену температуру. Я відчував, що моє тіло потребує ретельної чистки. Наступний виступ мав відбутися через кілька днів, однак температура не спадала.
Хтось радив мені приймати харчові добавки або звернутися до лікаря, щоб швидше відновитися й бути готовим до наступного виступу. Хоч я хотів якнайшвидше повернутися до нормального стану, але не вважав цю пораду правильною. Я сприймав цей стан як прояв хвороботворної карми.
Відпочиваючи в ліжку, я згадав уривок із Фа, який прочитав раніше:
«Якби він здобув ступінь доктора наук, то зміг би знайти високооплачувану роботу, перед ним відкрилися б нові можливості. Його зарплата, звичайно, збільшилася б, це само собою зрозуміло. Вона була б вищою за зарплату звичайних людей, вищою ніж у звичайних людей. Чи не заради цього живе людина? А він від цього відмовився».
«Ось щодо таких людей, з урахуванням такого стану цих людей я і кажу: коли ти зміг відмовитися від почуттів, відмовитися від слави та вигід, тоді чому не можеш відмовитися й від самого страху вбивати живих істот?! Хіба це не означає, що відмовився від останньої пристрасті?» (Лекція Закону на конференції Фа у Швейцарії)
Я запитав себе, чому не хочу приймати харчові добавки або звертатися за медичною допомогою. На перший погляд, можна було б нормалізувати температуру й дозволити собі тимчасово відновити здоров'я, щоб я зміг провести наступну виставу. Але тоді це завадило б усуненню хвороботворної карми.
Через кілька тижнів після закінчення сезону виступів, під час вивчення Фа, я прочитав наступне:
«Що стосується того, чи є це перешкодою старих сил, то, коли ти сам змінюєш своє найповерховіше тіло, є частина, яку ти сам повинен витерпіти. Але вона порівняно невелика, і це не матиме надто великого впливу на підтвердження Фа. Коли ж виникають дуже великі труднощі, то це неодмінно є перешкодою зла, і обов'язково потрібно відправляти праведні думки на його знищення!» (Лекція Закону на конференції Фа в районі Великого Нью-Йорка)
Я усвідомив, що підвищена температура, яка заважала мені під час деяких виступів, це був не простий прояв хвороботворної карми, а втручання зла. Я зрозумів, що тоді мені слід було зосередитися на усуненні зла за допомогою сильних праведних думок.
Одного разу під час вистави, готуючись промовляти репліки між номерами, я помітив, що маю людські емоції до них. Одні фрази мені подобалися, інші — ні. Деякі були довгими, а деякі містили важкі для вимови речення. Ці дрібні деталі змушували мене або з нетерпінням чекати, коли я буду вимовляти їх, або ж чинити опір. Такі людські уявлення посилювали мою нервозність.
Я також згадав одне відео, у якому артист Shen Yun розповідав, що щоразу, коли під час виступу виникали якісь проблеми або труднощі, він намагався дивитися в себе. Він нагадував собі, що цей виступ не для того, щоб показати себе, а щоб донести до глядачів найкраще виконання. Мої уявлення про кожну репліку заважали мені зосередитися. Відпустивши їх, я зміг покращити свій виступ і навчитися справлятися зі складними фразами з меншою напругою.
Мене також постійно перевіряли після кожного виступу — або високо оцінюючи мою роботу, або піддаючи її безжальній критиці. Найбільш відчутно це проявилося після одного з виступів. Перша ж людина, яку я зустрів, суворо розкритикувала мій виступ, звернувши увагу на аспекти, що потребували покращення. Я намагався зберігати спокій, хоча відчував провину за те, що виступив не дуже вдало. Однак друга людина, яку я зустрів, похвалила мене, зазначивши, що я добре впорався в деяких моментах. Ці двоє були досвідченими ведучими, які точно знали, про що говорять, тому я серйозно поставився до їхніх слів. Згодом я зрозумів, що слова обох мали на меті загартувати мене. На перший погляд, вони коментували мій виступ, але на глибшому рівні вони перевіряли, чи зачепить критика або похвала моє серце.
Викладене вище є моїм досвідом удосконалення та містить моє обмежене розуміння на поточному рівні. Якщо щось не відповідає Фа, будь ласка, виправте мене.
Дякую, шановний Учителю.
Дякую, співучні.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
