Я почала практикувати Фалунь Дафа в 1996 році. Коли я приїхала до Нової Зеландії у 2024 році, я відчула, що місцеві практикувальники мені не чужі — ми як одна сім’я. Я виконую вправи на відкритому повітрі з місцевими практикувальниками, і ми щодня роздаємо матеріали з роз’ясненням правди. Буває, що я втомлююся, але водночас відчуваю щастя та задоволення. Я хотіла б поділитися з вами нещодавнім досвідом удосконалення.
Позбавлення від фундаментальної пристрасті
Зараз я живу в Австралії, але все ще відчуваю страх, коли бачу поліціянтів. Одного разу, побачивши скупчення людей у парку, я сказала доньці: «Після вправ я попрошу твою тітку піти зі мною роздавати буклети». Вона запитала: «Чому ти не можеш піти одна? Чи не краще покладатися на себе, а не на інших?»
Я не могла заспокоїтися, виконуючи вправи. Чи варто мені йти в парк роздавати буклети? Що робити, якщо на мене донесуть у поліцію? Я відчувала страх і не хотіла йти. Однак після того, як я закінчила вправи, мій розум заспокоївся, і страх зник. Я взяла сумку й пішла в парк. Пізніше я зрозуміла, що Вчитель позбавив мене страху, коли побачив моє бажання рятувати живих істот.
Я роздавала буклети по дорозі до парку, поки вони не закінчилися. На зворотному шляху мені вже не було що роздавати, і я пошкодувала, що не взяла із собою більше. Я сказала доньці, що відпустила страх, і вона порадила мені старанно вдосконалюватися.
У дитинстві я захворіла на отит, і мені провели курс лікування, але ліва барабанна перетинка залишилася пошкодженою, і я втратила слух. Рік тому симптоми повернулися. З вуха пішов гній, але я не брала це близько до серця. Під час перельоту до Нової Зеландії мій голос раптово охрип. Інші люди ледве мене чули, хоча я намагалася говорити голосно.
Близько пів року тому я відчула, що в лівому вусі з’явилося щось тверде. Я майже нічого не чула й не могла нормально спілкуватися. Лікар сказав, що, ймовірно, це холестеатома, і її можна видалити тільки хірургічним шляхом.
На другий день після повернення з парку в мене зачесалося ліве вухо. Я взяла вушну паличку і, на свій подив, витягла щось розміром із маленький ніготь. Відтоді я стала чути музику для вправ навіть на невеликій гучності. Праве вухо більше не гноїлося. Я стала чітко чути мову людей. Практикувальники сказали мені, що мій голос став голоснішим.
Звичайним людям важко повірити, що холестеатома зникла без операції. Я живий доказ цього. Наскільки ж прекрасний і дивовижний Фалунь Дафа! Я не можу описати словами свою вдячність Учителю.
Я зрозуміла, що причиною моєї глухоти й охриплості був страх. Коли я позбулася страху й підвищила Сіньсін, Учитель видалив із мого тіла погану матерію.
У процесі написання статті я зрозуміла, що страх був моєю корінною пристрастю. Коли я тільки почала практикувати Фалунь Дафа, я не знала, у чому саме полягала моя корінна пристрасть. Я була боязкою і замкнутою та боялася зробити помилку. Я роздавала буклети тільки тим, хто здавався доброзичливим. Розповсюджуючи матеріали вночі, перш ніж покласти буклет, я дивилася, щоб поруч нікого не було. Я їхала в об'їзд, якщо бачила поліційну машину. Мені всі здавалися шпигунами компартії Китаю. Я не підтверджувала Фа відкрито та гідно. Мені заважали сильні негативні думки, і було важко їх позбутися. Я заспокоювала себе, що це не така вже й велика проблема, оскільки інші практикувальники теж відчувають страх, хоча їхні прояви страху не такі сильні. Чого я боялася? Я боялася страждань і втрат. За цим страхом стояв егоїзм. Корінна причина страху — егоїзм. Егоїзм — характерна риса старого Всесвіту. Живі істоти нового Всесвіту повинні бути безкорисливими. Учитель, побачивши мої праведні думки, усунув у мені матерію страху, а також дозволив мені знайти причину його появи та позбутися її.
Образа зникла, коли я змінила своє мислення
До початку практики я любила читати традиційні історії та дотримувалася традиційних цінностей. Я вважала, що діти мають поважати батьків і беззаперечно їх слухатися. Моє ставлення до батьків було саме таким. Я також вимагала, щоб донька слідувала цьому прикладу. У дитинстві донька завжди прислухалася до моїх настанов і ніколи не перечила. Вона терпляче та з цікавістю слухала нескінченні розмови бабусі.
Але близько двох років тому ми почали сваритися через дрібниці. Кожен із нас хотів, щоб інший вислухав. Коли вона мене не слухала, я злилася й втрачала самовладання, оскільки я вважала, що я старша і тому вона повинна мене слухатися. Я вважала, що вона відходить від традиційних цінностей. Якщо вона не просила вибачення, я з нею не розмовляла. Поступово в мені розрослася образа. Мені навіть хотілося піти й перестати готувати для неї. Це, очевидно, було проявом суперництва й образи, типового мислення, що ґрунтується на партійній культурі. У той час я цього не усвідомлювала й заплуталася в постійному з’ясуванні того, хто правий, а хто ні. Я не розглядала це питання з погляду принципів Фа.
Перед від'їздом із Китаю в мене періодично боліла права рука. Останнім часом біль ставав дедалі сильнішим, і я не могла правильно виконувати вправи. Я зрозуміла, що маю проблему. Одного дня я слухала досвід практикувальниці. Вона згадала, що відчувала образу. Я заглянула в себе й виявила, що теж маю образу.
Я зрозуміла, що ми з донькою маємо передвизначені стосунки. Ми — Царі та Володарі, які спустилися на Землю, щоб допомогти Вчителю у Виправленні Закону. Наші справжні стосунки полягають у тому, що ми — співучні. Ми прийшли, щоб допомогти одне одному вдосконалюватися, і маємо цінувати одне одного. Мені не слід було ображатися на неї. Я була надто прив’язана до принципів звичайних людей та стародавнього етикету. Як практикувальники, ми маємо оцінювати все за Законом.
Як тільки я це зрозуміла, мої уявлення змінилися. Я усвідомила всю серйозність удосконалення. Я не зможу взяти із собою ніяких пристрастей. Я відправляла праведні думки, щоб позбутися образи. Наступного ранку я відчула, як біль у руці вщухає. Донька розповіла мені свій сон. Їй приснилося, що якась людина міцної статури кусає мене за праву руку. Мені було так боляче, що на лобі виступили краплі поту, але я стояла нерухомо й не чинила опору. Я зрозуміла, що образа — це жива істота. Старі сили використовують її, щоб переслідувати практикувальників, і не хочуть, щоб я вдосконалювалася. Я повинна повністю відмовитися від образи.
Коли донька знову почала виявляти невдоволення, я нагадала собі, що ця ситуація створена для мого вдосконалення, і я не маю потрапляти в пастки старих сил. Я просто промовчала й поставилася до цього легко. Тоді вона теж зрозуміла, що їй слід удосконалювати себе й відмовитися від своїх уявлень. Ми більше не сперечаємося. Ми розуміємо та знаходимо гармонію одна з одною.
Старанно вдосконалюватися й рятувати більше живих істот
Я щодня ходжу на майданчик для практики, щоб виконувати вправи й роздавати буклети. Іноді мені не хочеться йти, і з’являються думки, що я ходжу туди кожен день, і багато хто вже отримав наші буклети, і що це марна трата часу. Учитель влаштував так, щоб я побачила підтримку людей. Коли я запропонувала буклет одній західній жінці, вона дістала такий самий із сумки й показала мені. Через деякий час вона повернулася і, кивнувши мені з радісною усмішкою, сказала: «Дякую вам!»
Один молодий чоловік узяв наш буклет і низько мені вклонився. Він кілька разів повторив: «Дякую». Я була дуже зворушена. Обізнана сторона живих істот дякує мені. Учитель підтримує мене. Я зустрічаю людей із передвизначеністю, коли виходжу рятувати живих істот. Можливо, для деяких у нашому районі це єдиний шанс. Якщо вони його втратять, то більше не матимуть іншої можливості познайомитися з Фалунь Дафа.
Я не говорила англійською, тому не могла розповідати західним людям про Фалунь Дафа та про переслідування. Я почала вивчати англійську завдяки підтримці доньки. Мені це дається важко, але я сповнена рішучості вивчити англійську, щоб урятувати більше живих істот, виконати свою обітницю та бути гідною милосердного порятунку Вчителя.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
