(Minghui.org) Нещодавно сайт Minghui.org підтвердив, що жительку повіту Нунань провінції Цзілінь засудили до чотирьох років позбавлення волі за віру в принципи Фалуньгун (Фалунь Дафа).

Хо Жуньцін (71 рік) було заарештовано вранці 19 квітня 2024 року, коли вона вийшла з дому. Поліціянти провели обшук у її квартирі та забрали книги Фалуньгун, портрет засновника Фалуньгун, чотири принтери (зокрема два зламані), чорнило для принтера та невеликий динамік. Увечері рідним Хо зателефонували з відділення поліції Жунгуан міста Чанчуня провінції Цзілінь і повідомили, що її доставили до Чанчуня для утримання під вартою. Повіт Нунань перебуває під юрисдикцією міста Чанчуня.

Спочатку Хо тримали у в'язниці Вейцзигоу, а потім перевели до слідчого ізолятора. З того часу членам її сім'ї не дозволяли бачитися з нею. Тільки коли 17 січня 2025 року їм зателефонували з жіночої в'язниці провінції Цзілінь, вони дізналися про її ув'язнення. Вони поспішили туди, але їм, як і раніше, відмовили в побаченні.

Родичі Хо також підтвердили, що прокуратура району Чаоян і суд району Ердао брали участь у винесенні вироку. Інші подробиці судового переслідування поки що невідомі.

Переслідування в минулому

Після того, як у липні 1999 року комуністична влада Китаю розпочала переслідування Фалуньгун, Хо неодноразово зазнавала переслідування за обстоювання своєї віри.

10 лютого 2000 року вона поїхала до Пекіна, щоб апелювати на захист Фалуньгун. 18 лютого її заарештували на площі Тяньаньмень співробітники поліції повіту Нунань, і забрали 240 юанів, які вона мала при собі. Наступного дня Хо доставили до центру ув'язнення Нунань. За два тижні після того, як родичі заплатили 500 юанів політичному керівнику Лю Шанкуаню, її звільнили.

20 квітня 2005 року Хо знову заарештували в той час, коли вона відвідувала місцеву практикувальницю. Поліціянти щодня допитували Хо із застосуванням тортур. Її також били, від чого все тіло жінки було в синцях.

Вранці 22 квітня 2005 року поліціянти, накривши голову Хо курткою, відвезли її до відділення поліції, розташованого приблизно за годину їзди. Вони й далі били її, погрожуючи забити до смерті. Жінку весь день катували, а ввечері відвезли до центру ув'язнення Нунань. Пізніше її засудили до року примусових робіт.

У виправно-трудовому таборі Хейцзуйцзи Хо змушували працювати по 18 годин на день. Якщо вона не встигала виконати денну норму, їй збільшували робочі години. В основному вона працювала на збиранні картонних контейнерів для їжі, робила сувеніри у вигляді метеликів і робила картки для вивчення китайської мови. Біль у руках і тілі від інтенсивної роботи часто не давав їй спати ночами.