25 квітня: судова апеляція, яку Центральна апеляційна адміністрація спочатку назвала «зборами»

(Minghui.org) У західному суспільстві термін «апеляція» рідко використовується. У громадян є способи висловити свою думку, і немає нічого незвичайного в тому, що тисячі людей збираються біля резиденції президента або будь-якої будівлі в столиці країни, щоб висловити свою незгоду із чиїмись діями.

По інший бік Тихого океану, у Китаї, 25 квітня 1999 року понад 10 000 послідовників Фалуньгун зібралися біля західних воріт Чжуннаньхай, біля будівлі Центрального апеляційного офісу (Центрального бюро з розгляду скарг і звернень), щоб виступити на захист Фалуньгун. Кілька годин вони стояли на тротуарі, не заважаючи ні пішоходам, ні транспорту. Не було ні транспарантів, ні гасел, ні вигуків. Поліціянти стояли поруч, розмовляючи один з одним і, врешті-решт, питання було вирішено. Ця подія увійшла в історію як «наймасовіша, найраціональніша та найбільш досконала апеляція в Китаї». А деякі міжнародні медіа зазначили, що «раціональність, проявлена обома сторонами під час звернення „25 квітня“ в Пекіні, не має прецедентів в історії Китаю».

Однак сьогодні багато китайців уважають, що послідовники Фалуньгун намагалися напасти на Чжуннаньхай, і ця подія стала причиною подальшого рішення, прийнятого компартією Китаю — про придушення Фалуньгун. Західні коментатори, лояльні до Пекіна, повторили наратив режиму, що нібито послідовники Фалуньгун узяли в облогу будівлю уряду.

Прояснімо деякі хибні уявлення.

Хто правий: Управління петицій у державних справах і Пекінське бюро громадської безпеки — чи Цзян Цземінь?

По-перше, апеляції в Китаї дозволені, а Центральний офіс петицій розташований біля західного входу в Чжуннаньхай. Вхід до Чжуннаньхай виходить на вулицю Сіньхуамень, але жоден практикувальник Фалуньгун не прийшов до Сіньхуамень під час подачі апеляції. Отже, практикувальники не брали в облогу Чжуннаньхай.

По-друге, через два місяці після події 25 квітня Центральний офіс петицій, Державний апеляційний офіс і Пекінське бюро громадської безпеки опублікували повідомлення про те, що заявники «зібралися навколо Чжуннаньхая». Вони не сказали, що ті «оточили Чжуннаньхай».

Наступного дня, 27 квітня 1999 року, в інтерв'ю журналістові агентства «Сіньхуа» директор Управління з розгляду петицій у державних справах заявив, що в Пекіні «зібралися» послідовники Фалуньгун, і зазначив: «Уряд не забороняв жодної діяльності, яка б покращувала здоров'я людей. Людям дозволено мати різні думки». Це свідчить про те, що апеляція 25 квітня була законною.

Через два місяці, 14 червня, у газетах, на телебаченні та радіостанціях Китаю одночасно з'явилося публічне повідомлення Центрального й Державного офісів із розгляду звернень про те, що жодна практика ніколи не заборонялася урядом.

«Це свідчить, що на той час уряд ще не ухвалив рішення щодо тиску на Фалуньгун чи переслідування його послідовників. Згідно з інформацією, оприлюдненою багато років потому, шестеро із семи членів Постійного комітету Політбюро виступили проти придушення Фалуньгун. І тільки в статті, опублікованій у „Женьмінь жибао“ („Народній газеті“) від 13 серпня 1999 року, чинний на той момент лідер КПК Цзян Цземінь назвав звернення практикувальників Фалуньгун від 25 квітня «облогою Чжуннаньхая».

Фалуньгун кинув виклик КПК чи Цзян Цземінь зловживав своєю владою?

Чому послідовники Фалуньгун зібралися біля політичного серця компартії Китаю? Чи кинули вони виклик владі? Чи стало це основною причиною, яка спонукала режим ухвалити рішення про викорінення групи?

У грудні 1998 року шанхайський телеканал передав наступне: «Сьогодні рано-вранці майже 10 000 ентузіастів Фалуньгун зібралися в спортивному центрі Шанхая, щоб продемонструвати вправи. Засновник Фалуньгун Учитель Лі Хунчжи вперше публічно презентував Фалуньгун у 1992 році, і відтоді ця практика швидко поширилася по всій країні. Унікальний метод удосконалення Фалуньгун став ковтком свіжого повітря, і дотепер люди в усіх частинах країни, а також у Гонконзі, Макао й Тайвані створюють групи, щоб разом практикувати вправи. Фалуньгун також поширився в Європі, Америці, Австралії та Азії. Орієнтовно 100 мільйонів людей по всьому світу практикують Фалунь Дафа. Це репортаж журналіста нашої станції».

Практику Фалунь Дафа (Фалуньгун) уперше представив громадськості в 1992 році Вчитель Лі Хунчжи в місті Чанчуні (Китай). Мільйони послідовників цієї духовної практики, що ґрунтується на принципах Істина, Доброта, Терпіння (кит. Чжень, Шань, Жень) і містить п'ять медитативних вправ, поліпшили своє здоров'я та характер. У травні 1998 року головне спортивне відомство Китаю провело детальне дослідження практики. У вересні група медичних фахівців обстежила 2553 практикувальників у провінції Ґуандун. Висновок був однозначним: у 97,9% випадків практика сприяла значному поліпшенню здоров'я.

Серед тих, хто практикував, були відставні військові, високопоставлені партійні чиновники, чинні військовослужбовці, прості робітники, викладачі університетів тощо. Фалуньгун широко поширився з вуст в уста й отримав хороші відгуки за короткий проміжок часу.

Практика Фалуньгун виникла в Китаї не як релігія, а як форма цігун. Тому серед високопоставлених партійних чиновників багато хто розглядав цігун виключно як спосіб поліпшити здоров'я. Однак, у низці випадків йому надавали надмірного значення, зводячи в ранг ідеології.

Цзян Цземінь, який обіймав у ті роки посаду голови КНР, сприйняв зростальну популярність Фалуньгун як виклик своїй владі. Він почувався імператором, тому заздрив. Ще 1996 року за його вказівкою органи громадської безпеки почали стежити за діяльністю практикувальників. У 1997 і 1998 роках у всіх частинах країни мали місце випадки несправедливого ставлення до практикувальників Фалуньгун. У 1999 році кількох практикувальників заарештували в Тяньцзіні, а публікацію книг Фалуньгун було заборонено. У деяких регіонах людям не дозволяли відкрито займатися практикою. Якби так тривало й далі, то практика могла б опинитися поза законом. У відповідь на це група практикувальників, які переконалися в позитивному впливові Фалуньгун, вирішили поїхати до Пекіна, щоб подати апеляцію, сподіваючись гарантувати мирне, безпечне середовище самовдосконалення. 

Чинний на той момент прем'єр-міністр Чжу Жунцзі доброзичливо зустрів практикувальників Фалуньгун під час мирного звернення «25 квітня», пообіцявши задовольнити їхні вимоги. Однак лише через два місяці, 20 липня 1999 року, Цзян Цземінь скасував результати зустрічі та ініціював масштабні арешти й жорстоке переслідування послідовників Фалуньгун, що триває досі.

Неправдиві звинувачення Цзян Цземіня призвели до падіння моральних цінностей у Китаї

Після 1999 року система подання скарг і звернень у Китаї була спотворена й втратила свою первісну суть.

Система петицій КПК дає людям ілюзію надії на відновлення справедливості. Але за цією «останньою ниточкою надії» ховається потужна машина придушення під назвою «досвід Фенцяо» (мобілізація мас із метою «зміцнення диктатури над класовими ворогами». КПК постійно переслідує певні групи або окремих людей).

Упродовж 26 років китайські громадяни намагаються захистити свої права, використовуючи офіційну систему звернень, створену компартією Китаю. Причини для подання скарг найрізноманітніші: від примусового виселення та фальсифікації вакцин до судових позовів проти корумпованих чиновників і скарг на місцевих хуліганів.

Але які наслідки? Добре відомо, що КПК пускає в дію величезні ресурси, як людські, так і фінансові, щоб перехоплювати апеляції, а потім відправляти тих, хто їх подав, до в'язниць, виправно-трудових таборів або інших місць ув'язнення. Початком повного краху та деградації китайської системи звернень стала неправдива інтерпретація мирного звернення практикувальників Фалуньгун 25 квітня 1999 року, сфабрикована за вказівкою Цзян Цземіня.