Онук змінився, коли подивився фільм «Колись ми були богами»

(Minghui.org) Моїй онучці 11 років, а онуку 6. Мій онук був дуже неслухняним. Він завжди був надзвичайно активним і заспокоювався тільки коли спав. Хоча онук на п'ять років молодший за свою сестру, він часто перемагав її під час бійок. Сестра завжди дозволяла братові робити все, що йому хочеться, але коли не могла стриматися, то била його. Вона часто плакала й кричала: «Я більше не хочу такого брата, він не потрібен мені!»

Вихователька скаржилася його батькові, що він неслухняний і порушує дисципліну в дитячому садку. Ми знали, що наш хлопчик сильний і владний. У його групі було понад 40 дітей, і тільки одного він не чіпав. Онук бився з усіма іншими дітьми й часто доводив їх до сліз. Вихователька була незадоволена, тому що він не слухався. Він доводив дітей до сліз, і вона боялася, що їхні батьки будуть скаржитися, тому намагалася зробити все можливе, щоб потішити скривджених дітей. Іноді вона давала онукові іграшку й просила вибачення перед скривдженими ним дітьми, і коли ті усміхалися, вона відчувала полегшення.

Онук за природою безстрашний хлопчик. Минулого року місцевих практикувальників почали переслідувати. В один день у будинках понад десяти з них провели незаконні обшуки, після чого їх заарештували. Увечері шість поліціянтів у цивільному увірвалися до мого будинку, їхній начальник сказав: «Ми з Бюро громадської безпеки. У нас є щось, що стосується вас. Ви маєте поїхати з нами». Звичайно, я не стала з ними співпрацювати. Подумки я швидко попросила Вчителя допомогти мені. Вони увійшли в будинок і залишилися там, не рухаючись.

Онук у цей час стояв на дивані. Він зовсім не злякався. Побачивши людей, що входять, він радісно закричав: «Ух ти, як вас багато». Говорячи це, він зістрибнув із дивана, підбіг до кожного поліціянта і, розкривши обійми, сказав: «Обіймімося?» Поліціянти радісно нахилялися й обіймали хлопчика. Дії хлопчика відразу ж розрядили напружену атмосферу. Я знала, що це Вчитель допомагає мені.

Старший поліціянт попросив мене піти з ними й сказав, що я скоро повернуся. Я відповіла: «Я нікуди не піду. Ви не можете ввечері забрати мене з дому». Почувши це, він вийшов, щоб зателефонувати. Зателефонувавши, він не став змушувати мене йти з ними. Він просто оглянув кімнату й забрав своїх людей. Завдяки допомозі Вчителя інцидент було вирішено всього за десять хвилин.

«Колись ми були богами»

Я отримала доступ до фільму «Колись ми були богами» і ввечері ввімкнула його для онуків. Діти лежали поруч на ліжку й уважно дивилися. Під час перегляду ніхто не розмовляв. Коли вони подивилися дві третини, було майже 10 вечора. Наступного дня їм потрібно йти до дитячого садка й школи, тому я попросила дітей зупинити фільм і лягати спати, сказавши, що ми продовжимо дивитися його наступного дня. Після неодноразових умовлянь вони неохоче погодилися.

Після перегляду фільму прокинулася божественна сторона дітей, особливо онука. Я не можу описати його хвилювання. Він весь час бігав по кімнаті. Потім підійшов до мене й запитав: «Бабусю, коли Вчитель прийде за нами?» Я відповіла: «Нам потрібно почекати, поки закінчиться Виправлення Закону». Потім хлопчик знову підійшов до мене й схвильовано запитав: «Бабусю, коли закінчиться Виправлення Закону?» Я сказала: «Учні Дафа не врятували ще багатьох людей, тому бабуся щодня виходить роз'яснювати правду. До того ж учні Дафа погано вдосконалюються, тому Вчитель досі чекає на них». Онук запам'ятав мої слова.

Наступного дня в дитячому садку онук почав роз'яснювати правду. Дорогою додому з дитячого садка він розповів: «Сьогодні вихователька вчила нас співати пісню „Без комуністичної партії не було б нового Китаю“, але я не співав. Я закрив рот і не співав пісню. Після заняття я сказав дітям: „Комуністична партія — це великий злий дракон. Вона вбила так багато людей, вона дуже страшна“. Але вони не повірили. Бабусю, чому вони не вірять?» Я відповіла: «Тому, що вони не розуміють правди».

У ті дні, коли хтось у дитячому садку співав пісні злісної партії, він говорив дітям, що компартія — це великий злий дракон. Я просила його не говорити це в садку, але він сказав: «Я говорив своїм друзям, що компартія погана, але я не розповідав про Фалуньгун (Фалунь Дафа). Я сказав тільки про компартію». Я знала, що Вчитель дав дитині мудрість.

Я знайшла вдома амулет для внучки й хотіла, щоб вона носила його. Побачивши його, онук теж захотів амулет. Я сказала, що в нас є тільки один, але він хотів узяти його собі. Мені довелося попросити ще один амулет у місцевого співучня. Я повісила його онукові на шию, і він був щасливий. Я сказала: «Якщо ти носиш амулет, то не маєш паплюжити Дафа, не маєш знущатися з інших дітей, ти маєш бути доброю людиною». Він сказав, що зрозумів.

Наступного дня, коли я пішла за ним у дитячий садок, то побачила, що він повісив амулет поверх одягу. Я запитала: «Чому ти повісив його поверх одягу?» Він відповів: «Я сьогодні показав його дітям. Вони всі чіпали мій амулет, а деякі навіть цілували його. Він усім сподобався, я був дуже щасливий сьогодні!» Я запитала: «Вихователі бачили його?» Хлопчик відповів: «Так, усі три бачили, і слова, написані на ньому, теж бачили, але вони нічого мені не сказали».

У дитячому садку є правило: дітям не дозволяється носити що-небудь на шиї або зап'ястях. Вихователі не заперечували проти амулета, й онук носив його щодня. Я сказала онукові, що цей амулет незвичайний, тому що тепер Учитель завжди наглядає за ним. Почувши це, хлопчик відчув ще більшу гордість і свою вагомість.

Поведінка онука змінилася. Раніше вихователька часто сварила його або змушувала стояти, бо він не дотримувався правил. Онук перестав доводити дітей до сліз, виправив свою неналежну поведінку, і вихователька побачила, що він змінився. Одного разу вона сказала: «Виявляється, Кайзер (псевдонім онука) дуже гарний». Онук розумний хлопчик, він танцює краще за всіх у своїй групі. Під час новорічного свята вихователька поставила його першим. Його рухи були дуже ритмічними та красивими.

Онук дивився фільм «Колись ми були богами» не менше чотирьох разів. Він добре розуміє природу порочної компартії.