Чому люди, які вірять у божественне, страждають?

(Minghui.org) Багато хто, можливо, знайомий з історією Йова зі Старого Заповіту. Вона викладена в Книзі Йова Старого Заповіту, яка входить у християнську Біблію, а також згадується в інших релігіях.

Йов був милосердний, і люди шанували його. Він був праведною людиною, і Бог благословив його багатством і дітьми. Якось Бог попросив Сатану висловити свою думку про благочестя Йова. Сатана сказав, що Йов благочестивий лише тому, що користується матеріальними благами, якими благословив його Бог; і якщо Бог забере в Йова все, що той має, він неодмінно відвернеться від Бога.

Бог дозволив Сатані позбавити Йова його багатства й занапастити його дітей і слуг. Проте Йов і далі прославляв Бога: «Голим я вийшов із лона матері, голим і повернуся. Господь дав, Господь забрав; нехай буде ім’я Господнє благословенне!»

Потім Бог дозволив Сатані вразити тіло Йова хворобливими наривами. Коли Йов сидів на згарищі свого колишнього житла, дружина сказала йому: «Ти все ще несхитний у своїй чистоті? Прокляни Бога й помри». Але він відповів їй: «Невже ми будемо приймати від Бога лише добро, а лихого не будемо приймати?»

Випробування Йова починаються

Сатана використав трьох друзів Йова — Єліфаза, Білдада й Цофара, щоб вони поспівчували йому й повтішали його, але водночас це було й випробуванням. Побачивши Йова, вони насилу впізнали його й почали ридати, розривати свій одяг і посипати голови попелом, щоб висловити свою скорботу. Сім днів і сім ночей вони сиділи поруч із ним, не кажучи ні слова, бо бачили, наскільки велике його страждання.

Нарешті Йов відкрив рота й заплакав. Він питав у Бога, як йому жити далі. Єліфаз докоряв йому за недостатню віру в Бога й пояснив, що праведників ніколи не будуть пригнічувати. Він розповів Йову те, що бачив уночі, і що голос сказав йому, що Бог не довіряє навіть своїм слугам, особливо тим, чия основа — порох. «Тим паче — у тих, що мешкають у глиняних хижках». Він сказав, що Йов страждає, тому що Бог хоче випробувати його.

Йов відповів, що будь-яка істота, яка зазнає таких сильних страждань, стогнала б, як він, і лише смерть могла б звільнити її від болю. Він дорікнув своїм друзям за те, що вони ще більше ускладнюють його становище.

Білдад припустив, що, може, діти Йова образили Бога й що Йов, можливо, не такий уже й праведний, яким здається, інакше Бог неодмінно потурбувався би про нього.

Йов відповів, що, на його думку, Бог не був несправедливий і що Йому не потрібно відповідати перед людьми, тому що «Він чинить велике, незбагнене й дивовижне, котрому немає числа». Йов сказав, що він може лише благати Бога про милість. Крім того, яка користь із того, щоб намагатися щосили здійснювати добрі справи? На землі немає справедливого суду. Він запитав: «Нащо Ти шукаєш вади в мені і вивідуєш гріх мій?» Йов благав Бога: «Пригадай, що Ти, мов глину, вчинив мене й на тлін мене перетворюєш?» Він знав, що Бог був добрий до нього в минулому, але навіть якби Йов був непорочний і далі продовжував виправдовуватися, це тільки посилило б Божий гнів — і тоді він волів би померти.

З бесід Йова з Єліфазом і Білдадом видно, що така вірна Богові людина, як Йов, коли його фізичні страждання досягають межі, сподівається, що оточуючі зрозуміють через що він проходить, і покладає надію, що Бог зрозуміє його думки та переживання й стане на його бік.

Потім до дискусії приєднався Цофар, який сказав: «Хіба на велику кількість слів не можна дати відповіді, і хіба людина велемовна має рацію?», «Ти сказав: Думки мої чисті, і чистий я в очах Твоїх. Та якби Бог зажадав говорити і відкрив уста Свої до тебе, і відкрив би тобі таємниці премудрости, що тобі вдвічі більше належало понести!» Цофар спитав Йова: «Чи можеш ти дослідженням знайти Бога?» Він сказав Йову: «І якщо є вада в руці твоїй, і ти відкинеш її і не даси беззаконню замешкати в шатрах твоїх», то Бог знову благословить тебе.

Йов знав, що в минулому був праведним, але він також знав і через який біль та страждання йому доводиться проходити. Тому він із сарказмом сказав своїм друзям: «Справді, тільки ви люди, і з вами помре мудрість!» Він думав, що якщо його друзі побачать усе, що створив Бог, то засвоять деякі уроки. Йов твердо вірив у свою праведність і благав Бога почути його. «Людина, породжена жінкою, нетривала і виповнена бентегою». «О, якби Ти в шеолі сховав мене і тримав мене, аж доки минеться гнів Твій; призначив мені час і потому пригадав мене!»

Єліфаз висміяв Йова за відсутність мудрості й намагався похитнути його благоговійне ставлення до Бога. За словами Єліфаза, Бог не довіряє ані смертним, ані святим. Він критикував Йова за те, що той мав надмірно високу думку про себе, і стверджував, що його допомога людям — це всього лише спроба підкупити їх.

Йов уважав, що його друзі — невігласи, і сказав: «То яким чином ви хочете утішити мене пустопорожнім? У ваших відповідях лишається сама лжа». Він сподівався, що Бог захистить його, оскільки вірив, що Бог добре знає про його страждання.

Суперечка загострилася, і Цофар звинуватив Йова в тому, що той грішник і буде покараний.

Йов заперечив: «Чому злочинці живуть, сягають старости, і навіть при добрім здоров’ї?» Коли добрі страждають аж до смерті.

На цьому етапі ми бачимо, що Йов не є злою людиною, але коли йому висунули необґрунтовані звинувачення, він почав наполягати на своїй правоті й відмовлявся визнавати власні помилки.

Єліфаз почав чорнити добрі справи Йова. Він звинуватив його в тому, що той був злим, відмовлявся допомагати голодним і погано ставився до сиріт та вдів. Єліфаз сказав, що становище Йова пояснюється тим, що він не такий добрий, яким видається.

Ті, хто знав Йова, розуміли, що звинувачення Єліфаза суперечать істині. Тому Йов почав захищатися, спираючись на факти. Він впевнено заявив, що готовий постати перед Богом, адже переконаний, що Бог напевно знає, що Йов має рацію. Білдад же стверджував, що ніхто не чистий перед Богом.

Ми знаємо, що Йов страждав через нещастя, які наклав на нього Сатана. Але Йов не знав цього — він знав лише, що Білдад помилково звинувачує його, і не міг заспокоїтися й поміркувати.

Однак Йов описав Божу мудрість, і з цього можна побачити, як глибоко Йов шанував Бога. Він сказав, що Божа мудрість проявляється в речах, які ми можемо бачити, таких як Небеса, Земля, хмари, океан і вітер, але все це відображає лише малу частину Його величі. Люди знають, де перебувають різні скарби цього світу, але «звідки ж походить премудрість?» Лише Бог знає, де вона перебуває.

Йов зауважив: «Ось, страх Господній є премудрість, і відмова од злого –розум».

Йов твердо вірив у свою невинність і говорив: «Нехай заборонить Бог, щоб я визнав вас справедливими; аж доки не помру, не поступлюся своєю чистотою».

Далі Йов розповів про свої минулі вчинки й про те, як він прагнув відновити близькі стосунки, які мав раніше з Богом. Колись він рятував тих, хто потрапив у біду. Для сліпих він був немов очі. Усі дивилися на нього й терпляче чекали його поради, але тепер він втратив усю свою славу, і навіть молоді глузували з нього. Тепер, коли він перебував у такому болісному й жалюгідному стані, вони плювали йому в обличчя й злісно нападали на нього.

Йов сказав, що він був людиною, яка присвятила себе Богові, і просив справедливого суду. Він також попросив тих, хто звинувачував його в провинах, вказати йому на гріхи в його житті.

Слова Йова змусили замовкнути трьох його друзів.

І тоді виступив Елігу. Він пояснив, що спокійно слухав суперечку, чекаючи можливості висловитися, адже інші були старші за нього: «Я казав собі: Нехай говорять дні, і багатоліття навчає мудрости». Він сказав, що гнівається на Йова через те, що той виправдовує себе, а не Бога. Водночас він ще більше засуджував трьох друзів Йова, бо ті були невігласами й судили про Бога.

Слова Елігу були щирими. Спочатку він визнав, що Бог створив його, а потім вказав на те, що Йов неправильно ставить себе в стосунках із Богом. Бог не має потреби відповідати Йову, але Йов намагався сперечатися з Ним.

Елігу закликав тих, хто має мудрість, вислухати його. Він вказав на помилку Йова, який раніше стверджував, що ті, хто зберігають непорочність, роблять це марно. Елігу сказав: «Не може бути в Бога неправда чи у Вседержителя неправосуддя. Бо Він за вчиненим людиною учиняє з нею і за шляхами мужа дає заплату!» Бог діє неупереджено, але Йов надто підкреслював свою власну праведність. Елігу сказав, що Йов говорив необдумано, не усвідомлюючи цього, тому що «Йов нерозумно говорить, і слова його не з глуздом», але Бог бачить, що Йов виявив смирення.

Елігу розповів про чудові діяння Бога та Його здатність керувати природою. Він нагадав Йову звертати увагу на Божі чудеса, розмірковувати над ними й пам'ятати, що велична слава й невимовна велич Бога залишаються незбагненними для людей. Бог любить усіх, хто шанує Його, і не дбатиме про тих, хто лише вважає себе мудрим, але не проявляє смирення.

У цей момент Йов звернувся до Бога благаючи відповісти йому. Оскільки люди не здатні побачити справжній образ Бога, Бог з'явився у вигляді бурі й відповів Йову.

Господь поставив Йову низку запитань, які змусили його усвідомити, наскільки нікчемні людські створіння: «Де ти був, коли Я засновував землю? Скажи, якщо знаєш. Хто визначив їй міру, якщо відаєш? Або хто протягав по ній мотуза? На чому потверджені підвалини її, і хто поклав наріжного каменя її, при спільних радощах уранішних зірок, коли всі сини Божі вигукували від радости?»

Бог сказав, що все це сталося за багато століть до народження Йова!

Потім Господь поставив багато запитань, одне за одним. Він згадав океан, хмари, ранок, браму смерті, світло й темряву. «Ти відаєш про це, тому що ти був уже тоді народжений, і число днів твоїх вельми велике?» А як щодо бур, зірок на небі, різних істот тощо?

Йов смиренно сказав: «Ось, я нікчемний; що я буду відповідати Тобі? Руку мою кладу на уста мої». Він визнав свої помилки й невіглаські слова. «Я чув про Тебе крайчиком вуха; а тепер мої очі бачать Тебе. А тому я зрікаюся сказаного і каюся в поросі й попелі».

Потім Господь зробив зауваження Єліфазу й двом його друзям за те, що вони неправильно говорили про нього. Він наказав їм зробити підношення й попросити Йова помолитися за них.

Господь повернув Йову благополуччя й дав йому вдвічі більше, ніж він мав до того. Він дав йому більше худоби й дітей. Господь благословив роки життя Йова. Йов прожив іще 140 років і бачив своїх дітей та їхніх дітей до четвертого покоління.

Коли Йов був близький до смерті, Бог зглянувся над людиною і послав свого ангела: «Звільни її від могили; Я знайшов викупа. Тоді тіло її стане кращим, аніж замолоду; вона повернеться в дні юности своєї».

З історії Йова ми бачимо, що Бог виявляє милосердя до людей, але це милосердя не обумовлене людськими емоціями чи уявленнями. Якщо люди шанують Бога, це не означає, що вони є досконалими. Поки людина є людиною, вона не уникне помилок, і її гріхи та карма можуть бути усунені лише через страждання. На прикладі історії Йова ми бачимо, що існують й інші причини, через які люди страждають... У його випадку Бог дав дозвіл на те, щоб добрі люди страждали. Якщо тільки ми зможемо залишити вірність Богові, не зважаючи на всі труднощі, то зрештою отримаємо благословення.

Ті, хто не вірить у божественне, усе одно нестимуть відповідальність за свої провини. Закони Всесвіту не зникнуть лише тому, що деякі люди в них не вірять.