Про серйозність шлюбу

(Minghui.org) Оскільки моральні норми в сучасному суспільстві й далі падають, розлучення в останні роки стають усе більш поширеним явищем, і людей, як правило, це вже не дивує. Дехто вважає, що якщо подружжя не вживається, то може й розійтися, а багато хто ставиться до розлучення та повторного шлюбу як до чогось, що людина має робити вільно, і це її «особисте життя». Мене глибоко турбує те, що серця людей перебувають не там, де потрібно. Люди сприймають шлюб як товар: якщо він їм не подобається, вони просто повертають чи обмінюють його. Позашлюбні зв'язки навіть стали «модними».

Я вважаю, що люди, які поводяться подібним чином, можливо, не усвідомлюють важливості збереження вірності в шлюбі, тому я написала цю статтю, щоб нагадати співучням та іншим читачам про серйозність шлюбу.

Що таке справжнє благословення?

Згідно з традиційною культурою, щастя залежить від чесноти людини, і вона буде благословенна, якщо робить добро та поводиться правильно. Робити все можливе для задоволення своїх егоїстичних бажань небезпечно й непродуктивно.

Люди в стародавньому Китаї вірили, що існує п'ять видів благословень: довге життя, багатство, здоров'я та мир, благі чесноти й хороша смерть. Для мене найважливішим є четверте благословення — кількість Де (чесноти), тому що чеснота — це причина та основа благословення, а благословення — це результат і прояв чеснот.

П'ять благословень відображають цінності стародавніх людей: слід задовольнятися хорошим фізичним і душевним здоров'ям, достатком у їжі та одязі, гарним характером, довгим життям і хорошою смертю, а не жадати більшого, наприклад, любові чи привабливої зовнішності, про що так дбають сучасні люди.

Як порівняти з предками, нинішні люди мають більше матеріальних благ, але менш щасливі; вони мають ненаситні апетити, але не можуть насолоджуватися спокоєм і тишею. Деякі знаменитості й далі шукають «кохання» в дуже похилому віці; вони можуть раптово глибоко закохатися й так само раптово розлюбити та впасти в депресію. Такі люди далекі від справжнього щастя. Помічено, що великий відсоток населення, який почав зустрічатися з представниками протилежної статі в юності, має більше шансів вступити в позашлюбні зв'язки, зловживати наркотиками та страждати від депресії, що може бути формою божественного покарання.

У давнину люди ставилися до шлюбу як до наперед визначених стосунків, надаючи великого значення домовленостям батьків і слів свах, замість того, щоб прагнути «любові». Сьогодні люди, які не вважають, що шлюб зумовлений Богом, ототожнюють щасливий шлюб із «хорошим самопочуттям» у стосунках і те, що вони знайшли «правильну людину». Зазвичай люди мають стосунки з кількома партнерами, яких обирають як товар, живуть разом до шлюбу, мають позашлюбні зв'язки, розлучаються та знову одружуються. Деякі теорії навіть стверджують, що наявність багатьох відносин може допомогти поліпшити здатність людини вибрати «правильного» чоловіка або дружину.

Деякі дослідження показали, що зміни в мозку в період закоханості схожі на ті, що відбуваються після приймання наркотиків. Щодо тих, хто насолоджується почуттям «закоханості», то, якщо вони більше не відчувають цього збудження, вони кидають людину та переходять до когось іншого.

Багатьом людям, які вступають у позашлюбні зв'язки, здається, що вони знайшли ліки проти свого «невдалого шлюбу», хоча насправді це був лише укол анестезії. У більшості випадків «справжнє кохання», яке, як їм здається, вони здобули, триває недовго. Щойно початкове «щастя» минає, біль стає ще сильнішим, ніж раніше.

Як люди в стародавньому Китаї дивилися на стосунки між чоловіком і жінкою

Жахливі наслідки навіть неправильних думок

У книзі «Стародавній путівник з морального виховання» розповідається про одного вченого, який уважав себе талановитим письменником, і всі його хвалили. Якось уночі він вирушив додому п'яним і обдурив себе думкою: «Якщо я складу імператорський іспит, то візьму за наложницю дочку свого сусіда». Тієї ж ночі до нього з'явився писар, дух якого забрав Бог Землі, й показав йому брошуру з його ж ім'ям. У ній була записка, написана червоним чорнилом: «Хоча його думки — лише марення, вони походять із моральних помилок. Через неправильні думки в певний момент він буде покараний заморожуванням і голодом на один день». Пізніше вчений справді мало не замерз і не помер від голоду.

В іншій історії зі «Стародавнього путівника з морального виховання» вчений Лі вирушив складати імператорський іспит і зупинився в заїжджому дворі. Господар заїжджого двору був надзвичайно натхненний його приходом і сказав, що напередодні йому наснився сон, у якому Бог Землі сказав: «Завтра з'явиться пан Лі. Він займе перше місце на імператорському екзамені. Поставтеся до нього добре». Лі був у нестямі від радості. Він почав подумувати про те, щоб розлучитися зі своєю бідною дружиною та одружитися з кращою, коли стане чиновником. Наступного дня господареві шинку знову приснився Бог Землі, який сказав йому: «У цього молодого вченого не дуже добре серце. Він уже думає про те, щоб залишити свою дружину, ще не отримавши офіційного звання. Тому він провалить імператорський іспит!» І Лі справді повернувся в розпачі, бо провалив іспит.

Якщо ви людина, ваша совість має бути гідною Неба та Землі. Як каже стара приказка: «Не повинно бути справи, яку не можна розповісти іншим, і думки, яку не можна розповісти Небесам».

Змінити долю

У стародавній китайській книзі Тай Шана «Трактат про дію та відплату з коментарями» є історія про те, як «перетворити нещастя на благословення, радячи іншим чинити добро».

Легковажному й розпусному чоловікові, який часто відвідував борделі, хтось на вулиці дав книгу про мораль. Він прочитав її й був приголомшений: «Поведінка, описана в цій книзі, схожа на мою — так, ніби написано про мене. Невже я такий дурний? Святі радили не перелюбствувати, але я так прив'язався до цього й робив усе, щоб погубити себе!»

Того ж дня він запалив ладан і став на коліна для молитви, поклявшись ніколи більше не чинити розпусти. Він також заприсягся надрукувати й поширити тисячу примірників книги, щоб спокутувати гріхи, які зробив. Він виконав свою обітницю і дійсно допоміг змінитися багатьом людям різного віку. Завдяки тому, що він вчасно покаявся та енергійно закликав інших робити добро, він не тільки прожив довге життя, але й мав багато хороших онуків, які були благословенні багатством.

В іншій історії Бог скасував заслуги вченого за те, що він написав для знайомого листа про розлучення. Такі історії пояснюють небесні нагороди та покарання для людей. Спочатку вчений не знав, у чому його помилка. Потім зрозумів, що річ у тому, що він надто далеко відійшов від традиційних цінностей. Він зрозумів, що розлучення відступає від волі Бога й не відповідає традиціям, що навіть ті, хто допомагає іншим розлучитися, заслуговують на осуд. Потім ученому вдалося переконати подружжя знову одружитися й запобігти розлученню багатьох інших людей. Після цього його політична кар'єра пішла вгору. Недарма існує стара китайська приказка: «Краще знести десять храмів, ніж зруйнувати один шлюб». Стародавні вірили, що подружжя — це «пара, створена на Небесах», це Божий задум, який не можна зруйнувати за своїм бажанням.

Пристрасть до сексуального бажання — найгірше із зол

Веньчан Ван, даоський бог культури й літератури, сказав: «Небо часто посилає лиха тим, хто хтивий та жадібний, і відплата настає дуже швидко. Деякі дурні, однак, несвідомі, наче уві сні, і не мають розуму, щоб боятися; якщо вони безмежно віддаються такій поведінці, то в будь-який момент можуть зіткнутися з бідою».

Сьогоднішній світ перебуває в хаосі, чорне й біле помінялися місцями, а мораль залишилася в минулому. Це не рідкість, коли «еліта», яка може бути вмілою та стильною, має неприйнятні сексуальні стосунки, але все ще вважає себе доброчесною. Але люди з істинними моральними якостями не потуратимуть хтивим намірам. У романтичних драмах головні герої можуть здаватися хоробрими й справедливими, але потім вступають у неетичні відносини. На мою думку, такі герої не заслуговують на захоплення, оскільки хтивість завжди є критерієм моральності.

Шлюб у західній культурі та суспільстві

Історія однієї актриси

Акторка Вів'єн Лі одразу відчула симпатію до Лоуренса Олів'є, коли вони вперше зустрілися під час її виступу в «Масці доброчесності» в Лондоні в 1936 році, хоча обоє були одружені та мали дітей. Вони почали таємно зустрічатися, поки обоє не отримали розлучення і змогли одружитися. Але всього за кілька років Лі захворіла на туберкульоз, борючись із біполярним розладом і депресією. Відносини пари досягли найнижчої точки в 1958 році, після майже 20 років шлюбу. Але до їхнього офіційного розлучення в 1960 році Олів'є вже почав зустрічатися з актрисою на 22 роки молодшою за нього. Лі померла від туберкульозу 1967 року.

У Китаї є приказка «Гарні жінки живуть нещасливо». Я переконалася, що в багатьох випадках це справді так. Красиві жінки приваблюють безліч залицяльників, у тому числі й чоловіків із поганим характером, які можуть піти на будь що, щоб заволодіти ними. Чоловіки з гарним характером, схоже, більш схильні довіряти долі, щедрі й добрі та, як правило, не роблять поганих учинків.

Не менш важливо для вродливих жінок мати ясну голову, не захоплюватися, дотримуватися традиційних цінностей і триматися якомога далі від тих, хто має погані наміри.

У буддизмі є історія про короля та його прекрасну королеву, які були дуже закохані одне в одного. Після її смерті Просвітлений сказав засмученому королю: «Оскільки вона була надто самовдоволена своєю красою, жила легко й нічого не робила, вона відродилася в цьому світі у вигляді жука-гнойовика». Ця історія говорить мені про те, як важливо бути вдячним, смиренним і поводитися скромно.

Королеви в пеклі

У своїй поемі «Божественна комедія» Данте розповідає про свою уявну подорож по пеклу, чистилищу та раю. У другому колі пекла він описує душі тих, кого здолала хіть. Ці плотські грішники покарані за те, що дозволили своїм бажанням узяти гору над розумом. Їхні душі вічно страждають під лютими, невблаганними вітрами жорстоких штормів, не знаходячи спокою.

Багато душ у другому колі пекла були царицями різних національностей, наприклад, Семіраміда, цариця Ассирії; Дідо, цариця Карфагена; Клеопатра, цариця Єгипту; Олена, цариця Спарти; Паріс, який закохався в Олену та взяв її в полон, розпочавши десятирічну Троянську війну; Трістан, який закохався у свою тітку, Етель. Через таку велику кількість хтивих правительок «Божественну комедію» називають «вокальною партією королев».

Особливо згадується пара Франческа та Паоло, які загинули «за кохання». Батько Франчески видав її заміж за дворянина, який був калікою, потворним і жорстоким. Після весілля вона закохалася у свого родича Паоло, молодого й гарного. Коли її чоловік дізнався про їхні стосунки, то вбив їх, і за перелюб вони були покарані в другому рівні пекла.

Багато хто, напевно, подумає, що Франческа ні в чому не винна, що вона просто хотіла щастя. Але в Бога стандарт інший: яким би незадовільним не був шлюб, людині не дозволяється шукати «кохання» поза шлюбом. У нещасливому шлюбі людина можливо розплачується за свою минулу карму. Якщо не змиритися із цією долею і намагатися боротися з нею, можна створити ще більшу карму й опинитися в страшнішому становищі після смерті.

Данте запитує Франческу, як почалися її стосунки з Паоло. Вона розповіла, що вони разом читали в садку книгу «Ланселот з Озера». У книзі Ланселот, який був першим лицарем Круглого столу короля Артура, закохався в королеву Гвіневру, і під час побачення в саду він «потрапив у полон любові» й поцілував її. Прочитавши це, Франческа й Паоло теж почали цілуватися й після цього скоїли великий гріх.

Чи є шлюб без кохання аморальним?

Можливо, ви чули приказку «Шлюб без любові аморальний», і люди можуть подумати, що це цілком виправдана причина прагнення любові. Насправді цей вислів належить Фрідріху Енгельсу, який уважав, що лише шлюб, побудований на любові, є моральним. Це твердження не є істиною.

У розділі 7 книги «Як примара комунізму керує світом» говориться: «Сексуальний хаос — вроджена риса комуністичної ідеології. Маркс зґвалтував свою служницю; він доручив Енгельсу виховання дитини. Енгельс співмешкав із парою сестер. Ленін роками вів позашлюбні зв'язки...». «Те, що пропагували Маркс і Енгельс, підкріплюючи це такими фразами, як „свобода“, „визволення“ та „любов“, насправді було нічим іншим, як відмовою від особистої моральної відповідальності й слідування волі бажань».

Щасливий шлюб — це не просто двоє людей, які кохають одне одного. Але для того, щоб досягти високих рейтингів, видавці та телеканали просувають сюжети про позашлюбні зв'язки. Вони пропагують ідею, що людина знайде «щастя», якщо зустріне «правильну людину». Але, згідно з традиційними віруваннями, життя людини вже наперед визначене, і марно прагнути благословень, які їй не судилося отримати.

Сучасні віяння

Коли я зростала, переважали романтичні фільми, а виховання пропагувало цінності слави й багатства. Люди перестали цінувати мораль. Я також вважала, що любов — це найвища цінність, яка перевищує шлюб і мораль.

У романтичних фільмах головні героїні всі «красиві» і «чудові», тому людей легко ввести в оману й змусити думати, що зберігати шлюб — це аморально та безглуздо.

Хоча в стародавньому Китаї для опису щасливого шлюбу люди використовували фразу «поважати одне одного як гостей», мені здавалося, що стародавні люди були нудними й стереотипними, не мали прав людини або будь-якої свободи. Відтоді я зрозуміла, що, хоча люди сьогодні дуже вільні, вони ще далекі від щастя. Насправді здається, що моральні норми — це не обмеження, а захист, як огорожа на гірській трасі, що захищає автомобіль від з'їзду з дороги. Старі приказки на кшталт «Жодних випадкових контактів між чоловіками й жінками», насправді ніколи не застаріють, і добре дотримуватися їх якомога точніше й встановлювати огорожі, щоб уберегтися від падіння.

Кілька десятиліть тому людей, які поводилися нерозсудливо, незалежно від того, наскільки вони були вродливими чи талановитими, уважали «нескромними». Людей, які брали участь у цих аморальних романтичних стосунках, засуджували за їхніми спинами через їхню «погану поведінку».

Нині чесні люди стають об'єктом глузувань. У пошуках партнера люди тепер цінують «чарівність» і «пристрасть», вибираючи жадібних та егоїстичних замість чесних і приземлених. Навіть коли деякі люди одружуються, у їхніх серцях залишається неспокій, і вони все ще перебувають у пошуках цікавого коханця.

Як і кіно, сучасна література й витвори мистецтва також відіграли важливу роль у сьогоднішньому моральному занепаді. Захопливі історії змушують людей відчувати, що їхня спрага втамована, і вони стають залежними від цього психічного опіуму. Деякі люди навіть розглядають життя як виставу й женуться за «гарними» та «романтичними» моментами, навіть якщо вони можуть бути нереальними чи неетичними.

Роздуми про себе

Раніше я мріяла про велике кохання. Я хотіла зазнати «кохання» й відчуття того, що мене глибоко люблять і цінують. Мені було байдуже, хто ця інша людина. Насправді я не думала про любов до іншої людини — я любила себе. Я справді вірила, що є хтось, хто покохає мене й ніколи не зможе забути. Насправді, якщо подумати, я мала безглузді, самозакохані та неосмислені мрії.

Раніше я вважала, що мій шлюб не побудований на «ідеальному коханні», і думала, що тільки пари, які «глибоко закохані», можуть мати гарний шлюб. Але насправді я бачила надто багато пар, чиє «пристрасне кохання» переходило від «любові» до «сварок», тоді як багато пар, у яких, здавалося, були спокійні стосунки, були щасливі в шлюбі. Я мало не розлучилася із чоловіком у пошуках «азарту». Але потім зрозуміла, що це не те, чого хочу. Я почала дорожити своїм шлюбом і поважати чоловіка. Наші натягнуті відносини покращилися, і ми стали добре ладнати. Отже, вирішити образи й ставитися одне до одного доброзичливо — найкращий шлях до щасливого шлюбу. Не можна просто тікати від проблеми, думаючи: «Ця людина мені не підходить».

Деякі знайомі мені пари спочатку мали милі стосунки, але згодом вони почали недолюблювати одне одного та сваритися. Я думаю, це часто відбувається тому, що вони надто хочуть, щоб їх хвалили й говорили добрі слова, і не виносять, коли інша людина вказує на недоліки.

Деякі люди також шукають «спільну мову» зі своєю другою половинкою. Але це може виявити їхню пристрасть до компліментів, визнання та похоті. Під покривалом «справжнього кохання» ховаються людські слабкості. Навіть коли людям здається, що вони знайшли «спільну мову» в шляхетних питаннях, це лише ілюзія, доки не виявилися всі недоліки, а під ними можуть ховатися різні сильні бажання.

Ті, хто вступає в позашлюбні зв'язки, можуть уважати себе привабливими. Але вони засліплені своїм его й відкинули моральні норми. Це також пов'язано з тим, що їм «промили мізки» романтичними драмами, на яких наживаються письменники, користуючись зарозумілістю та емоціями людей.

Люди розплачуються за свій егоїзм

Невірність одного з подружжя часто призводить до нещасть і шкодить кільком сім'ям. Ті, хто зраджує своєму партнеру і вступає в новий шлюб, часто одружуються ще гірше й можуть зрадити знову. Ті, хто вступає в позашлюбні зв'язки, зазвичай мають нижчу моральну планку або не бажають відмовлятися від своїх корисливих інтересів при виникненні конфліктів. Безкорисливі люди, навпаки, менше зосереджуються на собі й водночас знаходять більше щастя.

Егоїстичне серце призводить до нещастя, невдоволення, гніву, заздрощів і так далі. Перевага своїх інтересів не завжди призводить до того, що ми чинимо щось собі на благо. Ми несемо відповідальність за все, що робимо, і повинні думати про те, чи відповідають наші вчинки Небесним принципам.

У деяких драмах, коли людей допитують представники злочинного світу, вони не можуть заперечувати свою участь у брудній схемі чи захищатися, бо все, що вони зробили неправильно, ясно видно.

Хоча я не можу бачити інших просторів, чим більше думаю про це, тим страшніше стає. Якби я справді могла побачити все це й дізнатися, на що перетворяться всі ці злі думки, хіба не пошкодувала б я ще більше про те, що така неосвічена в дотриманні Небесних принципів?

В одному творі вчений зустрічає групу примар і запитує їх, чому вони не покаялися й не шукають звільнення. Примари відповідають: «Потрібно покаятися перед смертю, після смерті неможливо». Один із примар звертається до вченого: «У нас, голодних привидів, немає способу відплатити вам за вино, яке ви нам дали, тому я хотів би дати вам пораду: „Ви маєте покаятися, доки живі“».

Тут я хочу щиро порадити своїм друзям: не ігноруйте проблему сексуального бажання, не допускайте навіть недоречних думок. Бог знає все. Ми повинні не тільки звертати увагу на власну поведінку, а й усіма силами намагатися переконати інших не створювати карми в цьому відношенні.

Висновок

Потреби людей обмежені, але наші бажання можуть бути безмежними. Ми мусимо навчитися задовольнятися повним шлунком, теплим одягом і хорошим здоров'ям, подібно до «п'яти благословень». Сучасні уявлення підштовхують людей до гонитви за «збудженням» любові та фантазій. Моральність котиться під укіс. У минулому прагнення до азарту виявлялося у вигляді пристрасті до сигарет та алкоголю. У наші дні воно проявляється у вигляді наркотичної та сексуальної залежності. І те, й інше може призвести до тяжкої депресії. Наситившись сучасними концепціями, люди мчать дорогою нескінченної жадібності та вже давно відійшли від спокійного й тихого способу мислення, необхідного для щастя.

Стародавні залишили нам безліч історій про причини та наслідки сексуальної розбещеності, і вони завжди є гарним нагадуванням про те, як не дати світу зануритися в прірву бажань.

Добре ставтеся до свого подружжя та дорожіть тим, що у вас є. Бути задоволеним, вдячним і берегти доброту свого серця — ось ваше благословення.