(Minghui.org) Я помітив, що коли спілкувався з друзями-практикувальниками або читав статті з обміну досвідом на сайті Minghui.org, моє сприйняття значно змінювалося. Коли я відкидав усі особисті уявлення, ідеї й розуміння та намагався розглянути все з погляду іншої людини, мені ставало значно легше збагнути її думки й почуття. У такі моменти я осягав істинне значення сказаного, глибину досвіду вдосконалення іншої людини, а також милосердя Дафа. Я підсвідомо починав порівнювати й аналізувати те, у чому не досяг успіху. Те, що я чув і бачив, відображало видатні моменти інших. Тієї миті я усвідомив, що мої думки були хорошими, а висловлювання — доречними. Насправді головною перевагою було те, що я зміг побачити свої слабкі місця та зрозуміти, у чому мені ще потрібно вдосконалюватися.

Коли я тримався своїх поглядів і концепцій, іноді навіть до крайнощів, а також критично ставився до обміну досвідом із друзями-практикувальниками або до читання статей на сайті Minghui.org, мені часто було важко збагнути думку іншої людини. До того ж я використовував власні уявлення, щоб суб’єктивно судити інших. Я припускав, що людина має пристрасті, і робив висновок, що саме вони стали причиною її неправильного розуміння. У результаті я вважав, що ця людина не діяла відповідно до Закону. З таким ставленням я помітив, що мої думки ставали злими. У мені з’являлися негативні судження про інших, і я зневажав чужі погляди. Я відчував незадоволення, якщо хтось мислив інакше, уважав, що його розуміння має недоліки або недостатньо всебічне. Коли я висловлювався, мій голос звучав, ніби я когось серйозно критикую. Я навіть був переконаний, що мої коментарі приносять користь іншим. Однак насправді це не тільки гальмувало мій власний розвиток, а й посилювало моє прагнення показати себе, схильність до суперечок і ревнощів. Саме ці речі ставали лазівками, через які старі сили й зло могли проникати та впливати на мене.

Іноді, під час спілкування з друзями-практикувальниками, я чітко бачив їхні концепції та розуміння, які не збігалися з принципами Закону, а іноді навіть були крайніми або помилковими. Проте, коли я ставав на місце іншої людини, намагався поглянути на питання з її погляду, терпляче й уважно слухав, утримуючись від осуду чи думки, що її розуміння надто низьке, мої міркування ставали більш виразними та ясними. У такі моменти Закон Учителя проявлявся в моїй свідомості, і я міг зрозуміти глибинні причини, які призвели до такого сприйняття. Тоді я ділився своїм розумінням, і разом зі співучнем ми переглядали лекції Вчителя, намагаючись осмислити їх глибше. У такі моменти я відчував, що мої наміри були щирими й милосердними. Це дозволяло співрозмовнику легко приймати мої коментарі, і він уважав нашу розмову дійсно корисною.

Раніше, коли я стикався з подібними ситуаціями, моєю єдиною метою було виправити розуміння іншої людини. Я вважав, що її погляди були неправильними й не могли бути прийнятими. У такі моменти я суворо критикував її, виявляв нетерплячість і навіть відмовлявся слухати. Я часто переривав іншого, намагаючись якнайшвидше вказати на його помилку. Згодом я зрозумів, що мої думки були злими. Якщо людина не приймала моїх слів (а в таких обставинах це траплялося часто), я не шукав проблему в собі. Натомість я ставив себе вище за іншого практикувальника й поспішно вирішував, що його розуміння не досягло мого рівня. Ба більше, я починав дивитися на цю людину зверхньо. У такі моменти я повністю втрачав терпимість і добрі наміри практикувальника.

Учитель попередив нас: «… раніше ваша сутність насправді була заснована на егоїзмі, але надалі, хоч що ви робите, ви повинні подумати насамперед про інших». («Природа Будди — без упущень», Суть сумлінного вдосконалення) Кожна наша думка показує, чи відповідаємо ми стандарту практикувальника. Практикувальник прагне не лише відкинути пристрасті, а й на кожному кроці свого шляху зливатися з принципом Усесвіту Чжень-Шань-Жень (Істина-Доброта-Терпіння). Позбуваючись пристрастей, він має щиро проявляти милосердя практикувальника, щоб досягти доброти й милосердя Пробудженого.