Переслідування Фалуньгун у Китаї: практикувальники не порушили жодного закону

(Minghui.org) З липня 1999 року комуністична партія Китаю (КПК) використовує статтю 300 Кримінального кодексу «Хто організовує і використовує забобонні секти, таємні товариства й злочинні релігійні організації або саботує виконання законів держави...» для придушення практикувальників ФалуньгунФалуньгунФалуньгун — це інша назва системи самовдосконалення Фалунь Дафа..

Цей закон не стосується практикувальників.

Брак правової основи

У Китаї немає закону, який забороняє практикувати Фалуньгун (також відомий як Фалунь Дафа).

Єдиним юридичним документом, у якому перелічено культи, є «Повідомлення Міністерства громадської безпеки про деякі питання, що стосуються ідентифікації та боротьби з культовими організаціями» (Публічне повідомлення [2000] № 39), видане у 2000 році Міністерством громадської безпеки. У ньому перелічено 14 культів, і Фалунь Дафа не входить до їхнього числа. Це означає, що в Китаї жоден закон не визначає Фалунь Дафа як культ відповідно до статті 300 Кримінального кодексу.

Стаття 3 Кримінального кодексу стверджує: «Будь-яка дія, яка за явними положеннями закону вважається злочином, має бути засуджена та покарана згідно із законом, а будь-яка дія, яка за явними положеннями закону не вважається злочином, не має бути засуджена та покарана».

«Nulla poena sine lege» («немає покарання без закону») означає, що урядовці мусять здійснювати державну владу на законних підставах: вони не можуть використовувати свою владу з метою перевищення своїх повноважень.

Обвинувачення не доведено

Китайська правова система має чотири елементи кримінального правопорушення: суб’єкт злочину, об’єкт злочину, суб’єктний аспект правопорушення та об’єктний аспект правопорушення. Коли чиновники КПК намагаються засудити практикувальників Фалунь Дафа за статтею 300 Кримінального кодексу, не існує жодного із цих чотирьох елементів.

1) Об’єкт злочину — це об’єкт злочинного діяння. У цьому випадку немає ідентифікованої жертви.

2) Об’єктний аспект правопорушення — це зовнішній прояв дії, включно із самою дією, її наслідки та причинно-наслідковий зв’язок між ними. Звинувачуючи практикувальників Фалунь Дафа за статтею 300, чиновники не можуть конкретизувати, про яку дію, які наслідки та їхній взаємозв’язок йдеться.

3) Суб’єкт злочину — це особа, яка вчиняє злочин. Оскільки Фалунь Дафа не входить до списку культів, цей закон не можна застосовувати.

4) Суб’єктний аспект правопорушення — це внутрішній психологічний стан і мотивація злочинця під час учинення злочину. Дотримуючись принципів Істина, Доброта й ТерпінняІстина, Доброта, ТерпінняВ оригіналі — принципи Чжень, Шань, Жень. Чжень (真) також перекладається як чесність, щирість, досконалість, прагнення до істини; Шань (善) — доброта, милосердя, доброзичливість, приязність; Жень (忍) — терпіння, витримка тощо., практикувальники Фалунь Дафа прагнуть бути кращими громадянами. Тому суб’єктний аспект правопорушення не можна застосувати до них.

У підсумку, жоден із чотирьох елементів кримінального правопорушення не дає підстав для обвинувачення практикувальника Фалунь Дафа.

Брак доказів

Стаття 98 Закону про законодавство КНР стверджує: «Конституція має найвищу юридичну силу; жоден закон, адміністративний регламент, місцевий регламент, автономний регламент або деякий регламент чи правило не можуть суперечити Конституції».

Конституція визначає, що свобода віросповідання та книги Фалунь Дафа також захищені Конституцією. Це означає, що «докази», такі як книги й матеріали Фалунь Дафа, не можуть бути підставою для обвинувачення.

Чиновники КПК використовують статтю 300 Кримінального кодексу, щоб обмовити практикувальників. Але вони не можуть встановити вину на основі чотирьох елементів кримінального правопорушення, щоби показати, як практикувальники порушують закон.

Справедливість має бути відновлена. Ці чиновники КПК скоюють злочини, несправедливо переслідуючи практикувальників Фалунь Дафа.