(Minghui.org) Моє серце стиснулося, коли я почув про арешт практикувальника Чжоу. У пам’яті ожили сцени нашої спільної роботи над проєктами з роз’яснення правди протягом понад десяти років. Під захистом Учителя ми проходили через небезпечні ситуації та випробування. Я не буду розповідати про чудеса, свідками яких ми стали. Але чому ж у цей вирішальний момент практикувальник зазнав такого жорстокого переслідування? Після болісних роздумів, каяття та самобичування я виявив у собі певні пристрасті.
Страх бути зачепленим, прагнення показати себе
Я досі чітко пам’ятаю холодний день, коли арештували дружину Чжоу та відправили до центру ув’язнення. Чжоу, я та ще одна практикувальниця похилого віку пішли навістити її. Коли ми повернулися додому, уже стемніло. Ми кружляли й заблукали. Це було явне попередження. Я мовчки відправив праведні думки й звернувся до Вчителя по допомогу.
Повернувшись додому, подивився в себе. Я відчув незадоволення: чому практикувальники не можуть діяти відкрито й чесно? Я також боявся холоду. Нам дали таке серйозне «попередження», що я повинен був поділитися цим із Чжоу. Але я все одно не зміг поділитися своїм розумінням із ним, а ще помітив, що в мене виникла негативна думка. Ось що сталося.
Кілька наших практикувальників поїхали до села, щоб поділитися досвідом зміни ієрогліфів у книгах Дафа з однією співученицею. У машині я постійно говорив. Коли ми приїхали, я висловив свою думку кільком практикувальникам, зокрема одному мені незнайомому практикувальнику. Раптом Чжоу перервав мене й попросив замовкнути. Я був приголомшений і не промовив жодного слова. Потім я не слухав, що говорили інші практикувальники. Спокійно я усвідомив, що маю пристрасті, такі як прагнення показати себе, заздрість і страх втратити обличчя. Ці пристрасті були настільки сильними, що інші практикувальники більше не могли мене терпіти. Після цього випадку я неохоче ділився своїм розумінням з іншими. Відчуваючи, що погано вдосконалююсь, я перестав говорити без потреби. Говорив лише тоді, коли мене просили.
Завдяки допомозі інших практикувальників я усвідомив, що мені подобається хвалитися, і докладав усіх зусиль, щоб позбутися цієї пристрасті. Однак у мене склалося враження, що Чжоу нетерплячий. Я боявся, що мене скривдять, і не став указувати на його пристрасті, коли помітив їх. Замість цього я розповів про це іншим практикувальникам, сподіваючись, що вони самі скажуть йому. Яка сильна пристрасть до захисту себе від болю!
Після арешту Чжоу та обшуку в його будинку ми втратили багато особистих речей, включно з десятками тисяч юанів готівкою. Наприкінці минулого року, після завершення проєкту, я згадав настанови Вчителя про ведення фінансів відкрито та чесно. Тепер я розумію, що Вчитель подавав нам натяки. Я сказав іншим практикувальникам у нашій групі, що потрібно попередити Чжоу про це. Вони погодилися. Проте, зайняті роздачею новорічних календарів та святкуванням Нового року, ми не змогли зустрітися з Чжоу, і це питання затягнулося. Після його незаконного арешту, зі сльозами та глибоким каяттям, я відчував, що підвів Учителя та практикувальників. Чому я не проявив більшої ініціативи? Чому не думав більше про інших практикувальників? Чому не міг позбутися свого его?
Позбавлення прагнення до слави та бажання покладатися на інших
Вийшовши на пенсію, я присвятив себе підтвердженню Фа, здійснивши свою мрію — розповідати людям віч-на-віч про те, що Фалунь Дафа несе добро. Я намагався не займатися іншими проєктами. Мене переповнювало сильне відчуття виконаного обов’язку, коли я переконував людей виходити з КПК і таким чином рятував їхні життя! Я палко прагнув слави. Для порівняння, робота в ІТ означала щодня сидіти за комп’ютером, часто до півночі. Іноді я застрягав на одному завданні на кілька днів і не бачив жодних результатів, попри всі зусилля. Порівнюючи себе з практикувальниками, які понад двадцять років мовчки працюють для Minghui, мені стало соромно.
Через те що я покладався на інших практикувальників, які займалися ІТ-роботою, Чжоу був настільки зайнятий, що в нього майже не залишалося часу на вивчення Фа. Він відвідував різні пункти виготовлення матеріалів для роз’яснення правди. Йому потрібно було рятувати дружину — теж практикувальницю — і водночас ходити на роботу. Я не дивився на події його очима. Насправді я поводився егоїстично, але все ж уважав, що в нас різні здібності й ми виконуємо різні місії.
Після арешту й ув’язнення Чжоу я був приголомшений, виявивши в собі так багато недоліків. Окрім порятунку Чжоу, мені потрібно було забезпечити місцевих практикувальників достатньою кількістю матеріалів для роздачі людям, а також безперебійну роботу пунктів їх виготовлення. Попри тиск, завдяки захисту Вчителя та безкорисливій допомозі практикувальників частину проблеми вдалося розв’язати, а решта поступово вирішується.
Усунення образи та нетерпіння
Минулого року, майже через місяць після того, як сайт Minghui опублікував календарі з роз’ясненням правди, я дізнався, що в інших районах уже завершили друк календарів. Я занепокоївся. Нарешті, коли настав час розпочинати роботу над календарями, я був спантеличений, прийшовши до Чжоу й побачивши, що шість принтерів не працюють. Понад тиждень я намагався їх полагодити, але вони так і не запрацювали. Я подумав: «Ми всі знаємо, що в цю пору року потрібно друкувати календарі, чому ж ми не підготували обладнання заздалегідь? З фінансами ми давно все владнали». Я побурчав, але сказав: «Спробуй розв’язати цю проблему!» Через два дні одна практикувальниця розповіла мені, що поки я скаржився, Чжоу не промовив ані слова — тобто він удосконалювався. Я засмутився: «Ти натякаєш, що я неправий? Я нічого не можу сказати, бо коли починаю говорити, ви звинувачуєте мене в образі. Якщо ж я мовчатиму, як тоді можна щось вирішити?» Я відчував, що зі мною вчинили несправедливо.
Мені на думку спали слова Вчителя:
«Отже, коли виникає конфлікт, треба щоб кожний шукав причину в собі, незалежно від того, на чиєму боці правда». («Лекція Закону на конференції Фа в Європі»)
Як я міг думати лише про те, щоб змусити інших щось робити, якщо сам нічого не робив? Я навіть використовував поділ праці та співпрацю як виправдання. Щоразу, коли виникала проблема, моєю першою думкою було звинуватити інших. Це було неправильно, навіть якщо я нічого не говорив уголос, адже інші відчувають, коли я дію всупереч принципам Усесвіту. Я виявив свої людські уявлення й спокійно запропонував дві здійсненні рекомендації. Я поставив себе в центр проблеми, замість того щоб із боку вказувати пальцем на інших, — і все успішно вирішилося.
Позбавлення пристрасті до суперництва, боротьби та виконання справ
Минулого року, під час друку календарів, Чжоу попросив нас користуватися другим лотком для паперу в принтері. У принтері є два лотки: до другого вміщується більше паперу, що полегшує роботу. Однак виникла проблема із завантаженням паперу з другого лотка. Після кількох циклів друку папір застрягав, і ми перейшли на перший лоток. Коли Чжоу побачив, що ми використовуємо перший лоток, він сказав: «Хіба я не просив вас користуватися другим?» Я пояснив: «Другий лоток повільно подає папір, тому все гальмується». Чжоу відповів: «Як він може бути повільним? Усе нормально!» Я сказав: «Можеш запитати інших». Співучень сказав те саме, що і я. Але Чжоу все одно наполягав, що проблем немає. Оскільки ми вже говорили про це раніше, ми нишком користувалися першим лотком, коли Чжоу не було поруч. Я запитав: «Ти вважаєш, що ми брешемо?» — і одразу пошкодував про це. Хіба це не прояв боротьби, породжений партійною культурою?
Один за одним принтери перестали працювати. Я повернувся додому й почав читати книгу «Збірник лекцій Закону в різних місцях, том 10». Мене пройняв холодний піт. Недостатньо просто сказати, що дивишся в себе, — це має бути безумовно. Перед усіма я визнав, що маю пристрасть до суперництва й боротьби, що був поглинутий справами, відчував несправедливу образу, не любив критики, заздрив тощо. Я попросив Учителя про допомогу — і принтери знову запрацювали як звичайно. Ми успішно завершили друк календарів.
Позбавлення страху
Я завжди вважав Чжоу раціональною людиною, яка дбає про безпеку. Але цього разу в нас відібрали багато особистих речей, ніби зло все знало заздалегідь. Особливо нині, коли існують великі масиви даних, стеження через мобільні телефони та камери, — як ми можемо вдосконалюватися в такому жахливому середовищі, контрольованому старими силами?
Учитель піклується про кожного практикувальника. Старі сили також стежать за кожною нашою думкою, не кліпаючи. У кожному з нас є і природа Будди, і природа диявола. Перед нами лише два шляхи: один — шлях до божественності, підготовлений Учителем, а другий — шлях, запланований старими силами. Ми знаємо, що це переслідування спрямоване не проти людей, а є проявом боротьби добра зі злом в інших просторах. Стикаючись із неправильними станами вдосконалення, ми не повинні пасивно все приймати, а маємо активно відкидати переслідування.
Учитель сказав:
«Ви всі вже знаєте принцип „взаємопородження і взаємостримування“. Якщо ти не маєш страху, то зникнуть і чинники, які його породжують». («Викоренити останню пристрасть», Суть сумлінного вдосконалення 2)
Тоді що ж є джерелом «страху»? Це уявлення, сформоване для того, щоб захистити себе й уникнути болю. Один співучень запитав: «Що таке уявлення?» Дехто відповів, що уявлення — це «людські думки». Мені це було незрозуміло. Того вечора, вивчаючи Фа, я прочитав:
«Люди мають пам'ять. Хоча ми називаємо її «пам'яттю», і це схоже на щось концептуальне, насправді це щось матеріальне». («Лекція Закону на конференції Фа 2010 року в Нью-Йорку»)
«Якщо ви сьогодні добре вдосконалюєтеся, то трохи розтопите; завтра будете добре вдосконалюватися, тоді ще трохи розтопите; будете добре вдосконалюватися й наступного дня — розтопите ще більше. З часом, коли твої праведні думки стануть досить сильними, кількість тепла зросте й ти зможеш повністю все це розтопити». («Лекція Закону на конференції Фа 2010 року в Нью-Йорку»)
Чжоу завжди ставився до мене з повагою, і між нами не було жодних прогалин у спільній роботі. Пишучи це речення, я усвідомив, що це Чжоу співпрацював зі мною, а не навпаки. Я постійно кажу, що відігравав допоміжну роль, але насправді моя поведінка є проявом партійної культури.
Рятуючи практикувальників, ми не повинні говорити про їхні недоліки, а натомість маємо дивитися в себе й виявляти власні пристрасті. Лише так ми зможемо сформувати Єдине Тіло, усунути зло й урятувати більше людей.
Дякую, Учителю, за милосердний порятунок! Дякую, співучні, за вашу безкорисливу допомогу!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
