(Minghui.org) Я швидко піднялася сходами на прибудову до будинку, а потім на будинок, піднялася на коник даху, потім зістрибнула на сусідній покинутий склад.., потім пройшла по даху, перестрибнула через два одноповерхові будинки та дві стіни й успішно втекла. На той час мені було понад сімдесят років. Піднімаючись на будинки, стрибаючи по дахах і перестрибуючи через коники, я відчувала приплив енергії, що підтримувала мене. Я знала, що Вчитель захищає мене від небезпеки.
Поліціянти, що чергували зовні, перестрибнули через стіну й увійшли на подвір'я — уважаючи, що я ховаюсь там. Вони обшукали все довкола, але не змогли мене знайти. Вони дивилися один на одного й не могли збагнути, що сталося. Один із них сказав: «Ця стара жінка вміє літати чи крізь землю провалилася?»
(Уривок зі статті)
* * * * * *
Виправлення Закону наближається до кінця, і кожен, хто вдосконалюється, виконує свої доісторичні обітниці. Я написала цю статтю, щоб розповісти Вчителю та співучням про хід мого просування в удосконаленні.
1. Здобути Фа й стати свідком чудес Дафа
Після багатьох століть очікування та численних перероджень життя за життям, я нарешті знайшла Фалунь Дафа. Це сталося сонячним днем 13 березня 1996 року.
З початку моєї трудової діяльності й до виходу на пенсію я пережила «Великий стрибок» у 1958 році та стихійні лиха у 1960 році. Мені доводилося підтримувати літніх батьків та своїх маленьких дітей, і ми часто голодували. Що ще гірше, мене призначили працювати на виробничу лінію і мені доводилося виробляти продукцію на старому устаткуванні. Я працювала по 12 годин на день у дві зміни. Якщо верстат ламався, мені доводилося чекати, поки його полагодять, тому іноді я працювала по 16 годин на день. У мене розвинулася гіпертонія, хвороба серця, нервозність, запалення носових пазух, артрит та аномальне опущення шлунка. Від мене залишилися шкіра та кістки, і мене кілька разів на рік ушпиталювали. Я щосили намагалася вижити.
Одного ранку в березні 1996 року чоловік попросив мене прогулятися з ним. Спираючись на руку чоловіка, я поволі пішла на площу. Ми почули приємну музику та пішли на звук. Незабаром ми побачили групу практикувальників, які організовано виконували вправи під команди Вчителя. Ми стали ззаду й почали повторювати рухи за ними. Майже відразу я відчула, як по тілу пробіг теплий потік, і мені стало надзвичайно спокійно й комфортно, ніби з мого тіла впало щось важке, що сковувало мене десятки років. Закінчивши вправи, я сказала чоловікові: «Це чудові вправи! Прийдімо сюди завтра».
Наступного дня ми рано-вранці прийшли на площу, і один практикувальник крок за кроком навчив нас вправ. Вивчивши їх, я відчувала величезну радість та безмірну повагу до Вчителя Лі Хунчжи. Я купила два примірники книги «Чжуань Фалунь» і портрет Учителя Лі. Щодня, коли я мала час, я вивчала Фа й виконувала вправи.
Якось, під час медитації, тільки-но я увійшла в спокійний стан, то ясно відчула, як у моє тіло буквально впливає біла хмара. Потім моє серце забилося дуже швидко; здавалося, воно ось-ось вискочить із грудей, але водночас не було ні болю, ні дискомфорту. Після цього я відчула, як біла хмара випливла. Чоловік сказав, що тіло — це Всесвіт, а біла хмара може бути тілом Закону Вчителя, що очищає моє тіло в іншому просторі.
Іншим разом, виконавши перші чотири вправи та лежачи на ліжку, я знову відчула, як у моє тіло впливає біла хмара. Я не могла поворухнутися, а тільки рухала ногами з боку на бік і стискала пальці. Саме тоді, коли я переживала цей чарівний стан, біла хмара випливла. Я сказала чоловікові: «Учитель знову очистив моє тіло. На цей раз він очистив мій мозок. Тепер я можу легко ходити; таке відчуття, ніби хтось штовхає мене ззаду». Потім чоловік поділився своїм чудовим досвідом. Він розповів: «Коли читаю „Чжуань Фалунь“, то бачу маленьких чоловічків над кожним ієрогліфом. Деякі світло-зелені, деякі світло-червоні, деякі світло-сині та деякі світло-жовті». Він схвильовано сказав: «Це чудово! Справді приголомшливо!» Наші серця сповнилися хвилюванням і радістю, невимовною подякою Вчителю й величезною повагою до Дафа.
Ми з чоловіком щовихідних ходили на площу, щоб виконувати вправи разом із сотнями практикувальників. З гучномовця, що стояв попереду, прозвучало прохання до практикувальників зайняти місця та підготуватися до початку занять. Підготувавшись, я підвела очі й побачила Тіло Закону Вчителя, дуже високе, що сидить зі схрещеними ногами за десятки метрів над землею. Я подивилася на Вчителя, Він усміхнувся й кивнув мені. Я була в нестямі від радості; у мене залоскотало в носі, і по обличчю потекли сльози щастя. Витираючи очі, я знову підвела голову, і Вчитель знову кивнув мені. Я покликала: «Учителю! Учителю!» — і він ще раз кивнув мені.
У цей момент заграла музика для вправ, і ми розпочали заняття. Я заплющила очі й знову побачила: Тіло Закону Вчителя сидить у повітрі й спостерігає за нами. Я згадала фразу, сказану Вчителем:
«Вчитель неодмінно направив Тіла Закону непомітно охороняти їх». («Вступити в учні», Суть сумлінного вдосконалення)
Я відчувала велике милосердя Вчителя, і в мене на очах від хвилювання навернулися сльози. У цей момент навіть моє волосся, здавалося, виросло, стало великим і густим, а моє тіло стало неймовірно високим. Цей простір став для мене надто маленьким, і мені доводилося нахиляти голову вперед. Коли я виконувала вправи, мої руки автоматично рухалися за механізмом, який Учитель вклав у мене. Коли ми перестали виконувати вправи, Тіло Закону Вчителя тихо пішло. Я на собі випробувала чудеса та силу Фалунь Дафа.
2. Мирний протест 25 квітня та звернення після 20 липня
11 квітня 1999 року Хе Цзосю, секретар Політико-юридичної комісії компартії Китаю, опублікував статтю, яка ганьбила Фалуньгун (Фалунь Дафа), у національному журналі, що видається педагогічною школою Тяньцзіньського університету. Практикувальники прийшли розповісти йому про свою практику, і понад 40 співучнів були заарештовані. Решті чиновники сказали, що проблему можна вирішити лише тоді, коли вони поїдуть до Пекіна. 25 квітня практикувальники Фалуньгун з усієї країни вирушили до бюро листів та звернень Державної ради, щоб оскаржити арешт. Багато хто залишився за межами офісу. Вони чекали спокійно, і поліції не треба було стежити за порядком. Прем'єр-міністр зустрівся з кількома практикувальниками та наказав Бюро громадської безпеки Тяньцзіня звільнити заарештованих практикувальників. Того вечора практикувальники спокійно розійшлися, не залишивши після себе ні смітинки.
Звернення 25 квітня було зустрінуте міжнародною спільнотою як раціональне та наймирніше звернення новітньої історії Китаю. Однак Цзян Цземінь, який очолював у ті роки компартію Китаю, назвав цю подію «нападом на Чжуннаньхай (центральний уряд)» і 20 липня того ж року розпочав повномасштабне переслідування Фалуньгун. З того часу поліція та представники влади почали стежити за практикувальниками й допитувати їх на пунктах практики по всій країні. Деякі навіть йшли за практикувальниками додому.
До 25 квітня 1999 року в місті були десятки пунктів практики. У місті та за його межами всюди можна було почути музику для вправ. Потім настало 20 липня 1999 року. Засоби масової інформації, підконтрольні компартії, у тому числі телебачення, радіо та інші засоби, удень та вночі поширювали брехню про Фалуньгун, щоб обдурити громадськість. Переслідування було повальним, аж до того, що на великих транспортних вузлах та станціях пасажирів піддавали суворим перевіркам.
22 липня 1999 року ми з чоловіком поїхали до столиці провінції, щоб захистити своє право практикувати Дафа. Посеред поїздки автобус зупинили поліціянти та наказали всім вийти для допиту. Я сказала чоловікові: «У них злі наміри, не виходь». Раптом я почула голос: «Ви двоє відкиньте напруженість і сидіть спокійно».
Ніхто не змусив нас вийти з автобуса. Пізніше я зрозуміла, що Вчитель оточив нас щитом, зробивши невидимими. Я відчинила вікно й побачила, що поліціянти поклали портрет Учителя на землю та змушували пасажирів, які хотіли сісти в автобус, наступати на портрет і вимовляти лайки, перш ніж увійти до салону. Приблизно десять людей не сіли до автобуса, бо відмовилися це зробити.
Ми з чоловіком прибули до будівлі адміністрації провінції. Збройна поліція стояла на варті з обох боків від входу, не даючи нам увійти. Чоловік розповідав поліціянтам, що таке Фалуньгун. Поліціянти відповідали: «Негайно йдіть. Якщо ви опинитеся на крок попереду нас, ви будете заарештовані. Ми виконуємо наказ». З найвищої точки будівлі уряду провінції три гучномовці кілька разів транслювали повідомлення Міністерства цивільних справ про те, що Фалунь Дафа заборонено. Численні озброєні поліціянти зі щитами в руках відтісняли практикувальників. Завивали поліційні сирени, створюючи жахливу атмосферу. Того дня ми з чоловіком повернулися додому.
Після нашої невдалої поїздки до столиці провінції місцева поліція та чиновники почали пильно стежити за нами. Я сказала чоловікові: «Залишайся вдома, я поїду до Пекіна — ти маєш більший вплив серед практикувальників, ніж я, і поліціянти почуватимуться спокійніше, побачивши, що ти вдома». Він погодився.
17 жовтня 1999 року я і кілька співучнів сіли на поїзд, що прямував до Пекіна. Коли ми прибули до Пекінського бюро листів та звернень громадян, то побачили, що черговий персонал замінили поліціянти. Вони запитали, з якої ми провінції, і запропонували: «Сідайте в машину, поїдемо туди, де можна вирішити це питання». Нас відвезли до офісу зв'язку з нашою провінцією в Пекіні; наша місцева поліція забрала нас звідти й помістила до центру ув'язнення на два тижні.
В офісі зв'язку один зі співробітників сказав: «Навіщо ви приїхали до Пекіна, витрачаючи гроші та час — тільки для того, щоб страждати? Ваш Учитель заробив гроші, продаючи книги, і поїхав за кордон, щоб насолоджуватися життям, залишивши вас тут усіх». Я сказала: «Мій Учитель виїхав за кордон на запрошення інших, щоб поширювати практику та допомагати людям удосконалюватись. Якщо Вчитель захоче розбагатіти, то йому не потрібно продавати книги; йому просто потрібно попросити, щоб кожен практикувальник дав йому один юань, і з більш як 100 мільйонами практикувальників він миттєво стане мультимільйонером. Учитель не брав у мене жодних грошей; він тільки вчить мене вдосконалювати свою свідомість і ставати доброю людиною».
3. Підтвердження Фа
Порятунок інших
1 жовтня 2000 року я знову поїхала до Пекіна, щоб виступити на захист Фалуньгун. На цей раз нас було чотирнадцять. Ми розділилися на пари, щоб краще підтримувати одне одного. Коли ми досягли південно-західного кута площі Тяньаньмень, то побачили, як понад 100 поліціянтів з електричними кийками в руках підійшли до площі з південно-східного боку.
Ми прискорили крок і побігли до площі Тяньаньмень, де зібралися десятки тисяч практикувальників з усієї країни. Там також були озброєні поліціянти, поліціянти в цивільному та звичайні поліціянти. Площа перетворилася на арену битви добра та зла. Ми приєдналися до практикувальників і вигукували: «Фалунь Дафа хао (з кит. Фалунь Дафа несе добро), Фалунь Дафа — праведне вчення! Відновіть наше середовище вдосконалення, відновіть репутацію Вчителя Лі Хунчжи!»
Поліція завдавала ударів електричними кийками, обличчя деяких практикувальників покрилися синцями та набрякли, і вони не бачили, куди йти, тому не змогли втекти. Я пробиралася крізь натовп, щоб дістатися до поліціянтів, і кричала, щоб вони припинили насильство. Перш ніж я встигла договорити, один із них ударив мене по обличчю, і в очах у мене потемніло. Я відчувала, як безжально мені завдають ударів електричними кийками та кулаками по голові й спині.
Коли я відчула, що більше не можу триматися, молодий практикувальник схопив мене за руку й сказав: «Тримайтеся, не падайте, інакше вас затопчуть до смерті!» Він вигукував гасла. Поліція била нас ще сильніше. Я на якийсь час знепритомніла, моя душа покинула тіло й попливла в повітрі. Я подивилася на площу Тяньаньмень і побачила дуже багато людей. Практикувальники просувалися вперед, як хвилі, і не переставали вигукувати гасла. Їхні голоси були приголомшливими й лунали в небі. Поліція пришвидшила арешти. Практикувальники трималися один за одного, не дозволяючи поліції провести арешти. Цю справді захопливу битву добра й зла важко описати словами.
Молодий практикувальник весь час тримав мене за руку, поки поліціянти безжально били його палицями. Побачивши, як сильно він страждає, моя душа повернулася до фізичного тіла, і я знову почала вигукувати гасла.
Поліція відвела нас до найближчого подвір'я, яке вже було забито практикувальниками; усі стояли прямо та голосно вигукували гасла. Поки поліціянт витягав мене з машини, я почула, як інший поліціянт прошепотів йому: «Хтось фотографує подвір'я». Він одразу вибіг. Я швидко попередила практикувальника поруч зі мною: «Поліція шукає людину, яка фотографує».
Практикувальник крикнув тому, хто фотографував: «Поліція прямує до вас, тікайте!» Людина, яка робила фото, зникла перш ніж поліція змогла дістатися до неї.
Чому поліціянти бояться бути сфотографованими? Щоб темні справи, які вони здійснили, не могли бути оприлюднені. Вони боялися, що люди будуть знати правду.
Великий автобус під'їхав на подвір’я й незабаром був наповнений практикувальниками. Нас відвезли до найближчих центрів ув'язнення та тюрми. Щоразу, коли автобус під'їжджав до місця, там висіла табличка з написом «Переповнено». Приблизно з 11 до 18 години нас підвозили до кількох місць, але всі вони були заповнені, тому автобус повернувся до Пекіна. Молодого практикувальника й мене було поміщено в центр ув'язнення району Січен.
Раді допомагати іншим
У центрі ув'язнення практикувальниця Чжан, жителька Пекіна, розповіла мені кілька історій. У Пекіні жила літня пара, із сином, невісткою та онуком — сім'я з п'яти осіб — усі практикували Фалуньгун. Одного вечора літня пара вийшла роз'яснювати правду й побачила, що практикувальники з інших міст, які приїхали до Пекіна виступити на захист Фалуньгун, сплять на тротуарах або в тунелях під мостами. Засмучені побаченим, наступного дня вони зателефонували своєму синові та невістці, щоб обговорити продаж однієї зі своїх квартир, щоб мати можливість допомогти практикувальникам з інших провінцій. Невістка зголосилася продати нову квартиру, сказавши, що вона коштує найдорожче. Літня пара взяла частину грошей від продажу та поїхала з місця на місце, щоб знайти цих практикувальників та допомогти їм із їжею та житлом.
Інша історія стосувалася практикувальниці з іншої провінції, чоловік якої працював у Пекіні. Коли вона приїхала відвідати його, то побачила, як практикувальники з інших міст їли черствий хліб та пили воду з-під крана під час свого перебування в Пекіні. Вона повернулася, щоб звільнитися з роботи, та відкрила ресторан у Пекіні. Протягом дня вона безплатно роздавала практикувальникам гарячий суп та хліб. Увечері вона відсунула столи та лавки убік, щоб звільнити місце для відпочинку практикувальників. Коли вона дізналася, що її ресторан перебуває поруч із конференц-залом, де поліція тримає понад 200 практикувальників, вона негайно принесла їм воду в пляшках та їжу.
Чжан також розповіла мені, що її заарештовували вже сім разів. Її мали звільнити через п'ятнадцять днів, і на її місце прийде інша практикувальниця. Туди не поміщали практикувальників з іншого міста. Чиновники в центрі ув'язнення розповсюджували фальшиві канони й змушували звичайних людей видавати себе за практикувальників, щоб підірвати Фа. Практикувальники в Пекіні не хотіли, щоб співучнів з інших місць обманювали, тому їх приводили по черзі.
Я була дуже зворушена, слухаючи ці історії. Тієї ночі мені наснився сон, у якому Вчитель спустився з неба й став переді мною. Учитель запитав мене: Хто такий Будда? «Хранитель Усесвіту», — відповіла я. Учитель кивнув і простягнув мені складений екзаменаційний лист. Я взяла його, але не встигла переглянути й прокинулася.
Декілька днів потому поліція перевела мене та іншого практикувальника назад до нашого місцевого центру ув'язнення. Мене засудили до року примусових робіт, але виправно-трудовий табір відмовився прийняти мене, бо я не пройшла медогляд. Замість того, щоб відпустити мене додому, поліція тримала мене в центрі ув'язнення, бо я відмовилася зректися своєї віри.
Незламна віра у Фалунь Дафа
У центрі ув'язнення я розповіла місцевим практикувальникам історії, які почула під час ув'язнення в Пекіні. Одна з практикувальниць розплакалася й сказала: «Практикувальники в Пекіні впоралися дуже добре. Нам треба надолужити втрачене після того, як нас звільнять».
Якось десять чоловік виконували вправи, й охоронець доповів про нас начальникові в'язниці, той розлютився. У найхолодніші зимові дні, коли на вулиці миттєво замерзала вода, начальник в'язниці наказав нам зняти теплі куртки та взуття, залишивши босими та в спідній білизні стояти на подвір'ї. Ми стояли три години, і ніхто з нас не відчув холоду — охоронці були вражені. Ми всі зрозуміли, що це милосердний Учитель переніс за нас біль і страждання та захистив нас.
Охоронці робили все можливе, щоб змусити мене відмовитися від Фалуньгун. Якось начальник в'язниці сказав мені: «Начальник вашого сина цікавиться, чи практикуєте ви Фалуньгун; якщо дізнається, що так, то ваш син не отримає підвищення по службі».
Я проігнорувала його слова та сказала, що практика Фалуньгун зберігає моє здоров'я, і я ніколи не хворіла, не ходила до лікарні та не створювала проблем своїм колегам чи членам сім'ї. Він наполягав, говорячи, що мені треба турбуватися про кар'єру мого сина. Я подумала: «Партійні керівники та секретарі сприяють корупції в компартії Китаю. Краще б мій син не просувався на ці посади». Моє серце було наповнене Фалунь Дафа, і всі їхні хитрощі провалилися.
Робити все можливе, щоб допомогти практикувальникам
Історії про безкорисливість, які я почула в пекінському центрі ув'язнення, глибоко зворушили й надихнули мене. Я думала про себе, що якось теж зроблю крок уперед, щоб безкорисливо та без вагань допомагати іншим.
У січні 2003 року мене звільнили з місцевого центру ув'язнення. Одного березневого вечора я почула, що поліція знищила кілька великих пунктів із виробництва інформаційних матеріалів.
Практикувальники більше не могли читати «Тижневик Minghui» і втратили доступ до сайту Minghui.
Побачивши, що практикувальники занепокоєні, я вирішила організувати пункт виробництва матеріалів. Я знала молоду практикувальницю, яка добре вдосконалювалася, і її будинок був розташований у зручному місці. Я обговорила з нею цю ідею, але вона сказала, що вона не має грошей, тому що її компанія збанкрутувала. Я відповіла, що вона може надати своє місце, а я дам гроші. Ми купили копіювальний апарат та інші необхідні витратні матеріали. Ми також знайшли деякі матеріали, почали їх копіювати та передавали їх місцевим практикувальникам. Пізніше ми купили другий копіювальний апарат. З міркувань безпеки ми їздили за місто, щоб закуповувати витратні матеріали. Ми з іншим практикувальником зібрали 70 000 юанів, щоб купити автомобіль, і знайшли практикувальника з водійськими правами, який мав доставляти матеріали.
У 2004 році я спроєктпроєктувала та влаштувала пункт із виробництва матеріалів в ізольованій кімнаті в себе вдома. Практикувальник навчив мене користуватися комп'ютером. Невеликий виробничий майданчик поступово повністю був обладнаний усім необхідним, і я освоїла різні технології виробництва. Тепер я можу випускати книги Дафа, «Тижневик Minghui», буклети, амулети, листівки, компакт-диски та різьблені нефритові амулети. Якість матеріалів чудова, за професійними стандартами. Я долала труднощі та виконувала роботу якісно та вчасно, щоб у практикувальників було те, що потрібно для порятунку людей. Іноді я працювала всю ніч, а наступного дня все ще була сповнена сил і в мене не виявлялися ознаки втоми.
У процесі виготовлення матеріалів відбувалися дива. Учитель дав мені мудрість і дозволив мені, літній жінці сімдесяти років із початковою освітою, швидко вчитися та опановувати комп'ютерні навички. У спекотні літні дні, працюючи в задушливому приміщенні, що погано провітрювалося без кондиціонування, я зовсім не відчувала задухи; легкий вітерець часто торкався мого обличчя. Одного разу я планувала надрукувати 100 сторінок матеріалів, схопила стос паперу й поклала його в копіювальний апарат. Надрукувавши їх, я перерахувала, і сторінок виявилося рівно 100. Подібні дива траплялися досить часто. Учитель побачив, що я перевантажена й допоміг підвищити ефективність моєї роботи. Я допомогла практикувальникам, які жили далеко, створити пункти виробництва матеріалів і надала їм фінансову підтримку.
Чоловік однієї практикувальниці був заарештований через те, що не відмовився від своєї віри. Вона та двоє її дітей боялися залишатися вдома й звернулися до мене за допомогою. Я знала, що маю їм допомогти. Я згадала практикувальницю, яка мала два акри сільськогосподарської землі з кількома будинками, й організувала тимчасове проживання практикувальниці та двох її дітей в одному з фермерських будинків. Не бажаючи, щоб вони виходили надвір, я приготувала для них усе необхідне.
Одна практикувальниця зламала ногу, коли вони з чоловіком тікали від поліції. Пара приїхала до нашого міста, і місцевий співучень подбав про їхнє житло та повсякденні потреби. Ми допомогли розмістити кількох жінок-практикувальниць середнього та молодого віку з іншого міста на фабриці харчової промисловості, що належить практикувальнику. Молодих чоловіків-практикувальників помістили на борошномельну фабрику, якою також керував практикувальник. Ми також допомогли кільком практикувальцям знайти житло та роботу.
4. Твердо вдосконалюватися за умов переслідування
Рятувати людей, які перебувають у скрутному становищі
Якось у жовтні 2013 року одна практикувальниця принесла до мене принтер, сказала кілька слів і пішла. Через три хвилини, коли я збиралася сховати принтер, у мій будинок увірвалися кілька людей у цивільному. Один із них підійшов до мене та самовдоволено запитав: «Ну, що ти тепер скажеш?», маючи на увазі, що вони зловили мене на місці злочину.
Я усміхнулася, притиснула принтер до грудей і сказала: «Заради кращого майбутнього для всіх це моя місія». Співробітники Політико-юридичної комісії, «Офісу 610», Національної служби безпеки та місцевої поліційної дільниці увійшли у двір, маючи намір заарештувати мене. Я вивела їх усіх за межі двору, стала біля воріт, однією ногою всередині, другою зовні, тримаючись за двері, і стала голосно розповідати їм, сусідам і перехожим правду про переслідування Фалуньгун.
Говорячи це, я швидко зачинила двері, замкнула їх на засув, залишивши співробітників зовні, і сказала своєму тремтячому чоловікові: «Я маю піти звідси».
Я швидко піднялася сходами на прибудову до будинку, а потім на будинок, піднялася на коник даху, потім зістрибнула на сусідній покинутий склад.., потім пройшла по даху, перестрибнула через два одноповерхові будинки та дві стіни й успішно втекла. На той час мені було понад сімдесят років. Піднімаючись на будинки, стрибаючи по дахах і перестрибуючи через коники, я відчувала приплив енергії, що підтримувала мене. Я знала, що Вчитель захищає мене від небезпеки.
Поліціянти, що чергували зовні, перестрибнули через стіну й увійшли на подвір'я — уважаючи, що я ховаюсь там. Вони обшукали все довкола, але не змогли мене знайти. Вони дивилися один на одного й не могли збагнути, що сталося. Один із них сказав: «Ця стара жінка вміє літати чи крізь землю провалилася?»
Залишивши свій будинок, я прожила два дні в співучениці. Оскільки поліція розшукувала мене й розмістила ордер на мій арешт на різних сайтах, мені довелося залишити будинок співучениці та виїхати з міста.
Один практикувальник запропонував мені роботу на безпечному майданчику з виробництва матеріалів, що знаходився в підвальному приміщенні. Там було сім принтерів для кольорового друку, зібраних із придатних до використання деталей, витягнутих зі зламаних апаратів та три старі ноутбуки. Цей практикувальник був дуже кваліфікованим спеціалістом. Настав жовтень, і настав час виготовляти календарі Minghui наступного року. Щодня я вивчала Фа, виконувала вправи, друкувала календарі та інформаційні матеріали й обмінювалась досвідом із практикувальником.
Кольорові принтери працювали повільно, але друк виходив чітким і яскравим. Щодня я включала перший принтер і запускала його, потім переходила до наступного й робила те саме. Коли сьомий принтер був налаштований, перший принтер закінчував друк. Потім я підходила до першого й все починала спочатку. Коли всі роздруківки були готові, практикувальник запрошував співучнів, щоб ті зібрали роздруківки в календарі й потім роздавали їх.
До грудня ми припинили випускати календарі. Практикувальники, знаючи, що я сумую за домом, знайшли мені двоповерховий будинок, збудований одним практикувальником. Після того як я переїхала туди, подумала, що будинок досить великий, і тут можна виготовляти плакати. Усього було розроблено вісім шаблонів плакатів; найдовші з них були завдовжки майже 1,6 метра та завширшки 30 сантиметрів, а короткі — завдовжки майже 1,2 метра. Практикувальник купив тканину, і ми надрукували плакати, які потім були розміщені на деревах і стовпах. Ми також придбали принтери, комп'ютери й верстати для гравіювання нефритових амулетів, щоб виготовити різноманітні матеріали для порятунку людей та забезпечити ними місцевих практикувальників.
Подання кримінальних позовів проти Цзян Цземіня
У 2015 році практикувальники почали подавати кримінальні позови проти Цзян Цземіня, колишнього глави компартії Китаю за зловживання владою та розв'язання переслідування Фалуньгун у Китаї. Цзян наказав знищити Фалуньгун за три місяці: «Зганьбити репутацію практикувальників, розорити їх фінансово й знищити фізично». Негласні правила поводження з ув'язненими практикувальниками були такими: «Смерть розглядатиметься як самогубство, а тіла кремуватимуться відразу без розслідування». Багато практикувальників загинули, зазнали травм або стали інвалідами; були ув'язнені та відправлені до виправно-трудових таборів або були заарештовані й позбавлені волі на тривалий термін. Ще більше практикувальників були змушені залишити свої будинки, втратили роботу й були розлучені з рідними. Що ще гірше, невідомо, скільки практикувальників загинуло під час насильницького вирізання в них органів для трансплантації.
Оскільки я тоді була без засобів для існування й перебувала в розшуку, то попросила іншого практикувальника доставити мої листи зі скаргами. Проте жоден із шести моїх листів із позовами не дійшов до Верховного народного суду та Верховної народної прокуратури — деякі були втрачені на пошті, інші — в аеропорту. Після пошуку в собі та вивчення Фа я зрозуміла, що повинна сама виконати свої зобов'язання; це не було б моїм удосконаленням, якби за мене робили це інші. Я видрукувала ще один примірник та особисто доставила його до найближчого поштового відділення. Через кілька годин я на комп'ютері відкрила сайт поштового відділення та побачила, що лист прибув до місцевого розподільчого центру. За кілька годин я перевірила ще раз — він уже прибув у інше місце. Лист із кримінальним позовом прибув до Пекіна наступного дня о 16 годині. Приблизно о 17 годині листоноша, на прізвище Лі доправила його до Верховної народної прокуратури. Я відчула полегшення.
Багато практикувальників також не змогли доставити свої листи зі скаргами після кількох спроб. Пізніше я дізналася, що ми могли б також надсилати листи електронною поштою замість того, щоб доставляти їх безпосередньо. Ми з іншим практикувальником проконсультувалися з молодим співучнем про те, як це зробити. Потім ми допомогли практикувальникам із нашого оточення написати й надрукувати їхні листи, а потім надіслали їх електронною поштою. Цей метод набагато безпечніший, ніж відвідування поштових відділень. У результаті кожен місцевий практикувальник подав позов до Верховної народної прокуратури та Верховного народного суду на Цзяна й місцеву владу, яка незаконно проводила обшуки та заарештовувала їх, вказавши свої справжні імена, домашні адреси й номери телефонів. Я також надіслала до Центральної комісії з перевірки дисципліни такого листа:
«Я почала практикувати Фалуньгун, щоб вилікуватися від хвороб і справді набула міцного здоров'я. Я прагну бути доброю людиною, дотримуючись принципів Істина, Доброта, Терпіння та ставлю інтереси інших на перше місце, а також аналізую свої вчинки, коли виникають конфлікти. У результаті я заощаджую на медичних витратах, у мене щаслива сім'я, і у мене добрі стосунки з моїми сусідами. На жаль, Цзян Цземінь сповнений рішучості викорінити таку чудову практику. Після початку репресій проти Фалуньгун я залишилася вірною своїй вірі, не боячись переслідування, і розповідала про репресії своїм знайомим. Я сподівалася, що вони зможуть відрізнити добро від зла й будуть ставитись до практикувальників Фалуньгун із добротою, щоб отримати благословення та мати світле майбутнє. Усі мої слова та вчинки відповідають статтям 35, 36 Конституції Китаю, які гарантують свободу слова, публікацій і віросповідання. Вони не порушують жодних законів і мають добрі наміри.
Через те що Цзян Цземінь почав переслідування, у старості я залишилася без засобів для існування й зазнала невимовного болю. Мій 80-річний чоловік неодноразово ставав свідком жахливих сцен і жив у страху багато років. Поступово він збожеволів і страждає нетриманням, що мене глибоко турбує.
Прошу Центральну комісію з перевірки дисципліни звернути увагу на мою справу та відповідно до Конституції скасувати неправомірний вирок та ордер на мій арешт, щоб я могла повернутися додому, возз'єднатися зі своєю родиною та доглядати за чоловіком. Я прошу комісію реабілітувати цю практику, відновити невинність Фалунь Дафа й Учителя Лі Хунчжи, відновити свободу віросповідання та притягти Цзян Цземіня до відповідальності»
Центральна комісія з перевірки дисципліни надіслала мого листа до місцевої районної комісії. Один із членів комісії заявив двом моїм дітям, що якщо вони не повернуть мене додому, то втратять роботу.
Через прихильність до сім'ї я повернулася додому, заради своїх дітей. Влада помістила мене до в'язниці Сіньсян. Я відмовилася слухати їхню наклепницьку пропаганду, і вони почали ображати й принижувати мене. Вони тричі відмовляли мені в побаченнях із членами сім'ї.
5. Захищати Дафа
Не звичайна людина
Коли в липні 1999 року почалося переслідування, понад 100 мільйонів практикувальників не могли в це повірити. Я подала скаргу в столиці провінції та в Пекіні, бувши дуже прив'язаною до боротьби. Через шістнадцять років, у 2015 році, я подала позов проти Цзяна, запитуючи, чому він віддав такі жорстокі накази знищити практикувальників і розорити їх. Я відчувала сильне почуття ненависті.
За двадцять шість років протистояння переслідуванню та наполегливому виконанню трьох справ я зрозуміла, що мене підтримує тверда віра, Фа, праведні думки, а також мудрість, дарована Фа. Я повинна позбутися своїх людських уявлень, щоб моє вдосконалене «Я» могло праведними думками знищити старі сили, злих істот, зіпсовану матерію та чинники у Всесвіті.
Сформувати Єдине Тіло, щоб знищити зло
Ця велика битва між добром і злом досягла фінальної стадії, і зло тепер націлилося на Вчителя, який проживає в Сполучених Штатах. Однак ми вже не такі, якими були 26 років тому на початку переслідування. Ми більше не маємо ненависті в наших серцях і не хочемо боротися, як комуністи під час революції. Натомість ми зберігаємо милосердя та праведні думки й пам'ятаємо, що ми практикувальники Дафа.
Згадуючи початок переслідування 20 липня, практикувальники за межами Китаю спілкувалися з іноземними політиками й лідерами та мирно протестували перед китайськими посольствами. Їх дух залишається непохитним протягом багатьох років, їхня відданість справі захисту Дафа та їхні зусилля щодо зниження тиску на практикувальників у Китаї справді чудові.
У цій битві між добром і злом за межами Китаю практикувальники в Китаї несуть навіть більшу відповідальність, щоб відправляти ще сильніші праведні думки, тому що корінь цього переслідування перебуває в Пекіні. Зло постійно спрямовує темну енергію з Пекіна до Сполучених Штатів. Тому нам недостатньо просто усунути наші людські пристрасті та досягти успіху. Ми також маємо сформувати Єдине тіло з іншими практикувальниками.
Нашу групу вивчення Фа відвідують від трьох до п'яти практикувальників. Перед вивченням Фа ми спочатку відправляємо праведні думки. Ми відправляємо праведні думки чотири рази на день, концентруючи свої думки на судових позовах, поданих за кордоном і спрямованих проти Вчителя та Shen Yun. Щодня ми додаємо додаткову годину лише для того, щоб відправляти праведні думки. Знищення зла — це порятунок людей. Злісні атаки агентів компартії Китаю на Дафа проявляються у вигляді запеклої битви між праведним та злом в інших просторах.
Прочитавши статтю Вчителя «Тяжкий час для Закону», я запитала, чому Вчитель, який є всемогутнім, має стикатися з таким величезним тиском. Учитель страждає за нас і за всіх живих істот у Всесвіті. Милість, яку Вчитель дарував нам, безмежна. Учитель дав нам Дафа й дає нам змогу очищатися й підвищуватися, асимілюючись із Фа. Чим ми можемо відплатити за це Вчителю?
Ми повинні повністю звільнитися від людських пристрастей, відкинути всі людські уявлення та відмовитися від пристрасті до комфорту, щоб можна було присвятити більше часу та енергії перемозі в битвах Виправлення Закону й підтвердження Фа. Ми доведемо, що є частинками Фа й станемо хранителями позитивних елементів у Всесвіті.
Час, що залишився, обмежений, і ми будемо й далі добре виконувати три справи. Ми будемо використовувати час, щоб роз'яснювати правду членам наших сімей, колегам, друзям і перехожим. Ми будемо старанно вивчати Закон і йти шляхом, який проклав для нас Учитель, і повернемося додому з Учителем.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
