(Minghui.org) Вітаю Вас, шановний Учителю! Вітаю, співучні!
Дафа — це маяк, який веде мене життєвим шляхом. Здавалося б, випадково 29 листопада 2008 року я почала практикувати Фалунь Дафа (Фалуньгун). Я змогла так далеко просунутися в самовдосконаленні лише завдяки милосердному захисту Вчителя. Учитель Лі перетворив мене з неосвіченої, заблукалої в цьому метушливому світі людини на практикувальницю Фалунь Дафа періоду Виправлення Закону.
Передвизначеність була запланована давно
Розпочавши практику, я зрозуміла, що Вчитель уже давно піклувався про мене.
Одного разу вночі 2004 року, щойно я лягла спати й заплющила очі, раптом побачила яскраве, сліпуче світло, спрямоване прямо на мене. Я не могла зрозуміти, що відбувається. Коли я розповіла про це чоловікові, він запитав: «У тебе глаукома?» Я відповіла: «Ні, глаукома спричиняє біль. Я нічого не відчувала». Чоловік запропонував наступного дня поїхати до лікарні, але я заперечила: «Зі мною все гаразд, не потрібно».
Наступного ранку, перед тим як прокинутися, я побачила візерунки, що розходилися від центру, як у калейдоскопі, з яким я гралася в дитинстві. Це було неймовірно красиво. Що це було? Я бачила це із заплющеними очима. Згодом, вивчаючи Закон, я зрозуміла, що дивилася небесним оком.
Кілька релігійних послідовників намагалися переконати мене прийняти їхню віру, але це мене не цікавило. Один християнин наполягав, щоб я навернулася до його віри, і приніс мені кілька книжок для читання. Я відмовилася, сказавши, що не маю часу. Ці книжки пролежали в мене два тижні, після чого він їх забрав.
У той час мене не цікавили ні Будди, ні Даоси. Можливо, моя доля була передвизначена.
У 2007 році в мого чоловіка стався інсульт, і він помер. Для мене ніби впало небо. Я не уявляла, як житиму далі. Іноді літня співробітниця пропонувала мені практикувати Фалунь Дафа, але оскільки чоловік нещодавно помер і я ще оплакувала його, я не надавала її словам особливого значення. У листопаді 2008 року вона розповіла мені, що так сильно впала, що порвала штани, але ноги при цьому не травмувала. Ми поговорили й про інші випадки, а потім вона раптом сказала: «Чому б тобі не практикувати Фалунь Дафа разом зі мною?» Не знаю чому, але я одразу погодилася.
Я пішла до неї додому й узяла «Чжуань Фалунь». Того ж дня я прочитала половину книги. Наступного дня продовжила читання й подумала, що це надзвичайна книга, і швидко дочитала її до кінця. Співробітниця сказала: «Прочитай її ще раз». Я принесла книгу додому й почала читати знову. Цього разу я звернула увагу на абзац, якого не помітила вперше, але коли спробувала знайти його знову, він зник. Я розповіла про це практикувальниці, і вона відповіла: «Ми читаємо цю книгу щодня, і що більше читаємо, то глибший внутрішній зміст вона розкриває». Я купила книгу й щодня вивчала Фа разом із кількома літніми практикувальниками.
Одного разу в мене раптово сильно заболів зуб, і я подумала: «Я отримала Фа й не звертатиму уваги на біль». Після цього зуб справді перестав боліти. Це зміцнило моє прагнення вивчати Фа та рішучість виконувати вправи, і я виконувала їх щодня. Коли я помічала, що деякі практикувальники розслабляються, мене це дуже непокоїло.
Одного разу співучениця сказала мені: «Ми з кількома практикувальниками збираємося йти до центру ув'язнення, щоб відправляти праведні думки». Я одразу виявила бажання піти з ними. Вона сказала: «Ти нова практикувальниця, це дуже небезпечно». Згодом, на моє наполегливе прохання, вона кілька разів брала мене із собою. Коли я почала практикувати, я мала дуже сильне прагнення бути старанною, і ніщо не могло мене зупинити.
Тричі долаючи переслідування
Наприкінці року я збиралася вийти роз’яснювати правду з великою сумкою матеріалів, серед яких були календарі та DVD-диски. Я попросила одну практикувальницю піти зі мною, але вона відмовилася, сказавши, що надворі йде сніг. Пізніше мені сказали, що її розшукує поліція, але вона не хотіла мені про це говорити. «Новонароджене теля тигрів не боїться, — подумала я. — Якщо ти не підеш, я піду сама». Оскільки в мене було дуже багато матеріалів і я не дбала про безпеку, моя пристрасть до результату дала про себе знати. Мене заарештували й відвезли до поліційного відділку.
Тоді я ще не знала, як роз’яснювати правду, а лише розуміла, що не можу співпрацювати з поліцією. Донька заплатила великі гроші, щоб мене випустили під заставу до суду. Я не знала, що означає «звільнення під заставу», і думала, що справу закрито. Донька — звичайна людина. Коли ми повернулися додому, вона зажадала, щоб я відмовилася від практики. Я відповіла: «Ні. Я отримала Фа. Як я можу зрадити Вчителя?» Вона сказала: «Це ще не кінець. Тобі доведеться пройти через юридичні процедури. Тебе звільнили лише тому, що я написала гарантійну заяву від твого імені. Якщо ти продовжиш практикувати, заарештують і мене».
Я запитала: «Яке це має до тебе відношення? Ти тут ні до чого». Вона розсердилася й наполягала, щоб я припинила практику. Сказала, що якщо я цього не зроблю, вона порве зі мною всі стосунки. Я відповіла: «Навіть якщо ти перестанеш зі мною спілкуватися, я все одно практикуватиму».
Вона сказала: «Обирай: або сім’я, або твій Дафа».
Я відповіла: «Я ніколи не відмовлюся від Дафа, але хочу і сім’ю, і Фа».
Донька заявила: «Тоді нам потрібно піти до поліційного відділку й оформити документи про розрив. Якби тато був живий, він убив би тебе за це».
Вона потягла мене до поліційного відділку. Біля входу, заплакавши, вона запитала: «Мамо, невже тобі справді потрібен тільки Дафа?»
Я відповіла: «Це моя віра».
Донька сказала: «Батька вже немає. Без тебе мені буде самотньо. Ходімо додому. Я знайду когось у суді, хто допоможе пом’якшити вирок».
Зрештою мене засудили до трьох років позбавлення волі умовно, заявивши, що це найлегше покарання. Через незнання я підписала три заяви.
Я не знала, що це за «три заяви». Поліціянти просто наказали мені написати й підписати три бланки. Я сказала, що не вмію писати, і мені показали зразок для переписування. Я написала, що більше не буду поширювати DVD-диски. Навіть не подивившись, що я написала, вони змусили мене поставити відбиток пальця й сказали: «Усе гаразд, це просто формальність». Потім мені оголосили вирок і наказали з’явитися до відділу виконання покарань.
Працівники цього відділу сказали, що мені заборонено виходити з дому й що я повинна щомісяця подавати звіт про свої думки. Лише тоді я усвідомила, що співпрацюю зі злом. Я — практикувальниця, і все в руках Учителя. Як я можу співпрацювати з ним? У пам’яті спливли мої праведні думки. Я повернулася додому й більше туди не ходила. Вони багато разів телефонували, але я ігнорувала дзвінки й просила доньку також не відповідати.
Одного разу вони зателефонували їй і попросили написати за мене звіт. Під моїм впливом її думки стали праведнішими. Вона запитала їх: «То ось як ви все фальсифікуєте?» Розлютившись, вони заявили: «Якщо ти не співпрацюватимеш, ми заарештуємо твою матір». Вона вимкнула телефон і сказала мені: «Ти просила мене не відповідати на їхні дзвінки. Тепер вони кажуть, що збираються заарештувати тебе». Я не відчувала страху й вирішила за жодних обставин не співпрацювати з ними.
Вдруге мене сфотографував поліціянт у цивільному, коли я роз’яснювала правду про переслідування. Поліціянти кілька днів чатували біля мого дому, а після арешту влаштували обшук. Я роз’яснювала їм правду й відмовилася виконувати їхні вимоги. Вони викликали п’ятьох осіб, зокрема співробітників відділу внутрішньої безпеки, Бюро громадської безпеки та міської адміністрації. Я й далі відмовлялася співпрацювати й щось підписувати. Згодом мене відвезли до поліційного відділку й забрали мої книги Фалуньгун та матеріали з роз’ясненням правди.
У відділку донька прошепотіла мені: «Я знайшла людину й дала заступникові директора 2000 юанів. Якщо підпишеш, ми зможемо піти». Коли я відмовилася підписувати, вона сказала: «Отже, я даремно витратила гроші!» Я продовжувала роз’яснювати правду поліціянтам, і о восьмій годині вечора нас нарешті відпустили.
Зять чекав нас біля дверей. Донька сказала: «Мама мене до смерті налякала. Вона говорила їм про Конституцію, віру й свободу. Я сердито дивилася на неї, але вона ігнорувала це й продовжувала говорити. Заступник директора сказав, що мені варто відвезти її до Великого Будди в Лешані або до церкви. Він сказав: “Держава не дозволяє їй цим займатися, але хіба практикувати щось інше — не те саме?” Мама відповіла: “Це не те саме. Фалунь Дафа — це істинний шлях самовдосконалення. У більш ніж ста країнах світу його практикують, і лише в Китаї його незаконно переслідують”».
Я сказала зятеві: «Найголовніше — роз’яснити правду». Він усміхнувся й погодився, що я вчинила правильно.
Коли мене заарештували втретє, навчившись на попередньому досвіді, я нікому з рідних про це не сказала, тож ніхто про це не дізнався. У 2024 році, коли я прийшла до будинку ветеранів роздавати матеріали, біля воріт майстер із ремонту велосипедів повідомив про мене до міського управління внутрішньої безпеки. Їм знадобилося шість місяців, щоб мене знайти. У вересні того ж року я вивчала Фа вдома, коли хтось постукав у двері, але я не відчинила. Згодом вони привели слюсаря, щоб зламати замок, і я була змушена відкрити двері.
Кілька людей увірвалися всередину. Я зберігала спокій і згадала вірш Учителя:
«Маєш страх — то воно за це вхопиться.
Думка праведна — та зло розвалиться.
Вдосконалювальник — Фа несе в собі.
Думки праведні шле — гинуть біси гнилі.
Як Святий — Фа підтверджує в світі цім».
(«Чого боятися?», Хун Їнь 2)
Вони поводилися дуже агресивно. Побачивши на ліжку книги «Чжуань Фалунь» і «Суть сумлінного вдосконалення 2», один із них схопив їх. Я вирвала книги із його рук і сказала: «Ви не маєте права чіпати мої речі. Що ви собі дозволяєте?»
Високий чоловік показав жетон і сказав, що він із міського управління. Я відповіла: «Мені байдуже, хто ви. Вриватися в приватну оселю й забирати чужі речі — це злочин». Той, хто схопив книги, пішов.
Вони заявили, що я виступаю проти партії, тому я почала роз’яснювати їм багато фактів:
- «облога Чжуннаньхаю» була брехнею, сфабрикованою колишнім лідером КПК Цзян Цземінем через дріб’язкову заздрість;
- ця практика може розв'язати проблеми зі здоров’ям, а в нашому вченні вбивство — великий гріх, тому щодо «самоспалення» на площі Тяньаньмень справжній практикувальник ніколи не вчинив би самогубства;
- Ви коли-небудь бачили поліціянтів, які патрулюють площу Тяньаньмень з вогнегасниками та протипожежним обладнанням? Хіба не очевидно, що це було постановкою?
Я роз’яснила їм правду. Сказала, що Фалунь Дафа — це метод самовдосконалення високого рівня школи Будди, який навчає людей бути добрими. Хіба погано, коли хороших людей багато?
Поліціянти дістали телефони й сказали, що мають фотографії, де я поширюю матеріали проти чинної влади. Я взяла буклет із роз’ясненням правди й показала їм: «Прочитайте, що тут написано. Ми поширюємо матеріали, щоб рятувати людей:
- на кадрах уповільненого фільмування чітко видно, як Лю Чуньлінь збили з ніг важким предметом, кинутою людиною у військовій формі. Лю Сиїн змогла говорити й співати після трахеотомії — хіба це можливо з медичного погляду?
- Цзян Цземінь переслідував добрих людей і спотворював факти. Ми говоримо людям правду про те, що партія переслідує Фалунь Дафа. Компартія Китаю — це не Китай. Китайська нація має п’ятитисячолітню цивілізацію. Ми говоримо про доброту, праведність, пристойність, мудрість і довіру. Партія говорить про брехню, зло й боротьбу. За десятиліття свого правління вона закатувала до смерті 80 мільйонів китайців. Партія — це справжній культ зла;
- Фалуньгун не входить до списку 14 культів, опублікованого Міністерством громадської безпеки. Визначення того, що є злим культом, не належить до компетенції жодної організації чи окремої особи. Те, що сказав Цзян Цземінь в інтерв’ю французькій газеті Le Figaro, — повна нісенітниця;
- Головне державне управління КНР у справах преси й видавництв давно скасувало заборону на публікацію книги «Чжуань Фалунь», отже всі книги Фалуньгун є легальними;
- крім того, громадяни мають право на свободу віросповідання».
Я говорила про Конституцію, кримінальне право й закон про державних службовців. Я сказала: «До відповідальності притягають навіть через 20–30 років. Ви думаєте, що Фалуньгун — це політичний рух, але будь-який рух колись закінчується. Коли настане цей день, кого звинуватять? Хто нестиме відповідальність? Хто б не займався цією справою, він буде притягнутий до відповідальності. Чи замислювалися ви про наслідки? Чому накази про переслідування передаються лише усно, а не у вигляді офіційних документів? Подумайте добре. Ви освічені, розумні люди. Якщо не про себе, то хоча б про свою родину вам варто подумати.
Партія переслідує людей, які сповідують буддизм і даосизм. У майбутньому, після завершення Виправлення Закону, чи простять Боги й Будди тих, хто чинив зло й переслідував Фа Будди? Боги спостерігають за нами».
Я також говорила про «масове вбивство» на площі Тяньаньмень 4 червня, падіння Берлінського муру та багато іншого.
Коли я закінчила, вони сказали: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао)».
Вони запевнили, що запам’ятають усе почуте, і назвали Вчителя Лі «Вчителем». Поліціянти сказали: «Ви розповіли нам так багато такого, про що ми ніколи раніше не чули».
У поліційному відділку, коли прийшов новий співробітник, я покликала його й сказала: «Дозвольте розповісти вам про законодавство». Навіть сторож підійшов, щоб послухати правду.
Згодом один поліціянт сказав: «Цю справу передали з міста. Ми не можемо вас звільнити, але зробимо все можливе, щоб допомогти».
Коли мене доставили до центру ув’язнення, вони сказали: «Ми з’ясували, що ця жінка серйозно хвора. Чи можете ви відмовитися приймати її?» Працівник приймальні відповів: «Начальника немає. Вам потрібно звернутися до лікарні за довідкою».
Обстеження не виявило жодних захворювань — лише незначне підвищення артеріального тиску. Поліціянти сказали мені: «Ми намагалися з усіх сил».
Вони також зауважили, що серцева хвороба, яку я мала раніше, зникла. Поліціянти сказали, що, на їхню думку, мене звільнять за кілька днів.
Я відповіла: «Моя серцева хвороба минула — у цьому сила Дафа. До того як я почала практикувати, у мене було серйозне серцеве захворювання. Тепер я здорова, як ви всі можете бачити».
Усі це визнали, але призначили ліки проти високого тиску. Я сказала: «Відтоді як стала практикувальницею, я не прийняла жодної таблетки».
Вони додали: «Коли вийдемо на пенсію, теж будемо практикувати й станемо вашими однодумцями».
Я зауважила: «Ви можете практикувати вже зараз». Коли один із них попросив мене допомогти дістати книгу, я відповіла: «Хіба в поліційному відділку немає такої книги? Невже вам справді потрібно, щоб я її дістала?» Вони сказали, що керівництво не дозволяє їм читати книгу.
Мене знову відвезли до центру ув’язнення й сказали: «Побудьте тут кілька днів — ми зробимо все можливе, щоб допомогти вам».
Після того, як вони пішли, я подумала: «Моє перебування тут не випадкове. Я тут, щоб роз’яснювати правду й рятувати людей». Я відкинула страх смерті й повністю поклалася на Вчителя. Для мене це теж було випробуванням. Я за жодних обставин не співпрацювала б зі злом і просто робила те, що має робити практикувальник.
Наступного ранку я виконала всі вправи, а потім, піднявши долоню вгору, відправила праведні думки. У камері ув’язнені намагалися мене зупинити, кажучи, що їх покарають за те, що я роблю. Я сказала старшій по камері: «Я практикую Фалунь Дафа й повинна виконувати вправи. Мене несправедливо звинуватили та ув’язнили. Я хочу поговорити з начальником відділення».
Невдовзі начальник відділення відвів мене до кабінету. Я почала роз’яснювати йому правду, кажучи все, що спало на думку. Він весь час спокійно слухав мене. Нарешті сказав: «Ну, достатньо. А то ти всіх нас переконаєш. Тобі треба повернутися в камеру».
Він звернувся до старшої по камері: «Ця жінка дуже похилого віку. Подбай про неї. Якщо з нею щось трапиться, відповідатимеш ти».
Коли він пішов, ув’язнені поспішно стали запитувати мене, чому він не змусив мене присідати або стояти обличчям до стіни. Я відповіла: «Я не злочинниця. Мене арештували за практику Фалуньгун. Я не зробила нічого протизаконного».
Відтоді співкамерниці допомагали мені в усьому. Коли ми отримували їжу, мені давали більше й питали, чи вистачить. Решта отримувала менше половини миски, а мені давали більше. Я щодня читала Фа й виконувала вправи. На восьмий день я відчула в серці певне занепокоєння й попросила Вчителя допомогти мені повернутися додому — ще так багато живих істот потрібно врятувати.
Коли я медитувала й просила Вчителя про допомогу, увійшла жінка-охоронець. Вона одразу розлютилася. Усі ув’язнені стояли, обхопивши голови руками, але я продовжувала медитувати. Вона сказала: «Подивіться на себе — хто з вас може зрівнятися з цією жінкою похилого віку? Усім скласти ноги!» Учитель почув моє прохання!
Наступного дня прийшли люди з міської адміністрації й наказали мені щось підписати, але я відмовилася. Сказала, що нічого не підпишу, і вони пішли. Через два дні прийшов якийсь співробітник суду, і я почала роз’яснювати йому правду. Він перебив мене й запитав: «Ви визнаєте себе винною і погоджуєтеся з покаранням?»
Я сказала, що не визнаю себе винною і не погоджуюся з покаранням. Коли він заявив: «Ви не можете приймати остаточне рішення», — я відповіла, що й він також цього не може. «А хто має право приймати остаточне рішення?» — запитав він.
Я пояснила: «Останнє слово за Вчителем Лі. Ми рятуємо людей, а ви порушуєте закон».
Не встигла я закінчити, як він опустив очі, мовчки зібрав обладнання й вибіг із кімнати, навіть не забравши диктофон. Наступного дня через «недостатність доказів» арешт не був схвалений, і мене відпустили.
Коли мене звільнили, з поліційного відділку вийшли люди й підійшли до мене. Вони міцно обійняли мене й навіть запросили пообідати разом. Потім вони зателефонували моїй дочці та попросили її приїхати за мною.
Прояв чудес
У цьому людському світі відбувається так багато дивовижних випадків, у які ніхто не повірив би, якби не пережив їх особисто.
Одного разу я почала роз’яснювати правду чоловікові приблизно сорока років. Він сказав: «Я з Бюро громадської безпеки» — і показав свій значок.
Я відповіла: «Чим би ви не займалися, спершу врятуйте своє життя».
Коли він дістав телефон, щоб подзвонити, я скористалася його відволіканням, швидко сіла на велосипед і поїхала. Він погнався за мною. Оглянувшись, я відправила думку: «Не дозволити йому чинити зло».
Доїхавши до супермаркету, я помітила, що він їде слідом. Я відправила ще одну праведну думку: «Не дати йому мене помітити», — і присіла, щоб заперти велосипед. Цей чоловік справді не помітив мене й проїхав повз. На перехресті він зупинився й став оглядатися, а я тим часом увійшла до супермаркету й продовжила роз’яснювати правду.
Іншого разу, побачивши групу людей, які вивішували червоний прапор компартії, я відправила праведну думку: «Не дозволяти злу отруювати тут живих істот. Нехай цей прапор зникне».
Через два дні прапор справді зник. Його ще кілька разів вивішували, але кожного разу, після моїх праведних думок, наступного дня він зникав. Зрештою замість нього вивісили жовтий прапор.
Якось я помітила червоний прапор на будівлі поруч із домом однієї практикувальниці. Я запитала її, чому вона не відправляє праведні думки, щоб позбутися його. Вона відповіла: «Я відправляла, але це не допомогло» — і попросила мене допомогти.
Я намагалася відправляти сильні праведні думки, але зло, яке змусило людей повісити цей прапор, чинило опір; знадобилося три дні, щоб позбутися його.
Великі годинники на перехресті поруч із моїм домом після кожної години грали пісні компартії. Звук був дуже гучним, тому я відправила праведні думки, щоб усунути його. Наступного дня вони перестали грати, але через кілька днів я знову їх почула. Я подумала: «Я категорично не можу дозволити їм отруювати свідомість живих істот».
Після кількох разів таких праведних думок годинники почали грати іншу музику, яку я не помічала. Однак через кілька днів знову почали звучати партійні пісні. Я відправила потужну думку: «Вони повинні повністю зникнути!» І справді, годинники прибрали та замінили великим екраном.
Користь від вивчення Фа
Я виконую три справи, які наставляє нас робити Вчитель, і невідступно слідую за процесом Виправлення Законe, допомагаючи Вчителю рятувати живих істот. Вивчаючи Фа, я зрозуміла багато принципів Фа й стала більш старанною. Кожного дня я виходжу на вулицю, щоб роз’яснювати правду й рятувати людей, використовуючи мудрість і надзвичайні здібності, даровані мені Дафа.
Я роздаю книги «Кінцева мета комунізму», буклети, розміщую плакати, роздаю людям плеєри та програмне забезпечення для обходу брандмауерів. Одним словом, я пропоную людям усе, що маю.
Читаючи недавно опубліковані статті на Minghui про практикувальників, чиє небесне око відкрите, і які бачать сльози Вчителя, я вважаю це тривожним сигналом і дуже переймаюся. Я вирішила подвоїти свої зусилля, щоб добре виконувати три справи й таким чином віддячити Вчителю за його милосердя.
Якщо щось зі сказаного мною не відповідає Фа, будь ласка, укажіть на це.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
