(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа у квітні 1998 року. Через недостатню освіченість я не наважувалася писати статті з обміном досвіду. Я лише подала скаргу проти Цзян Цземіня, колишнього лідера компартії Китаю (КПК), стосовно переслідування Фалунь Дафа. Побачивши на сайті Minghui заклик до участі у 22-й конференції Фа Китаю, я вирішила написати про свій досвід удосконалення.
Я починаю практикувати Фалунь Дафа
Мій дім був місцем практики до того, як у липні 1999 року КПК почала переслідувати Фалунь Дафа. Це був великий будинок, і їдальня могла вмістити понад 30 осіб. Коли консультантка запитала, чи можна використовувати мій дім як пункт практики, я без вагань погодилася, оскільки Фалунь Дафа — чудова практика.
Я працювала у великій компанії, і мала багато знайомих, деякі з них також почали практикувати Дафа. Я попросила когось зробити мені три великі рамки: для портрета Вчителя Лі (засновника Фалунь Дафа) та плакатів «Чжень-Шань-Жень» і «Лунь Юй». Я поставила їх у центрі кімнати, і вони виглядали священно й урочисто.
Ми часто дивилися відеолекції та читали статті Вчителя Лі. Практикувальники з інших пунктів практики іноді приєднувалися до нас дивитися відеолекції та вивчати Фа. Я відчула глибоке милосердя Фалунь Дафа. За три-чотири тижні всі мої хвороби зникли, і я була дуже вдячна.
Рішучість практикувати
Приблизно через рік після того, як я почала практикувати, КПК розв'язала переслідування проти Фалунь Дафа. Наклепницька пропаганда транслювалася по телебаченню день за днем, практикувальників змушували припиняти практику та здавати книги Дафа. Я була вражена: «Фалунь Дафа — така чудова практика, чому КПК не дозволяє практикувати?» До мене підійшла місцева консультантка й сказала, що ми не маємо вибору, оскільки переслідування поширилося по всій країні. Вона запропонувала практикувати по своїх домівках. Мій будинок перестав бути місцем для групових занять. Я сховала портрет Учителя, плакати «Лунь Юй» та «Чжень-Шань-Жень» у надійне місце, і не чіпала їх, доки не переїхала на нове місце.
Завдяки моїй роботі багато людей, зокрема мої колеги, знали, що я практикую Фалунь Дафа. Чиновники на роботі часто говорили про переслідування. Вони не могли зрозуміти, чому компартія переслідує цю практику. Але оскільки КПК почала репресії по всій країні, вони наголошували, що ми повинні припинити займатися. Один чиновник сказав мені віч-на-віч: «Оскільки ваш син живе в іншому місті, ви можете подати заяву про вихід на пенсію як працівниця (а не чиновниця), щоб ці люди не створювали вам проблем». Після народження онуки я послухалася його поради, і мою заяву було схвалено.
Пошук практикувальників
Я переїхала на нове місце, і ніхто не питав, чи практикую я Фалунь Дафа. Я хвилювалася, бо не могла знайти місцевих практикувальників. Я мала можливість тільки читати матеріали Дафа, які мені давали співучні з місця роботи.
Я ходила до місцевих парків і шукала практикувальників. Учитель допоміг мені, і я зустріла одного з них. Я була дуже схвильована та вдячна Вчителю за це. Потім я зустрілася з іншими практикувальниками на місцевому пункті практики. Ми проводили групові обговорення й роздавали матеріали.
Я часто виходила вранці, щоб роздавати матеріали й розповідати людям правду про Дафа. Я не відчувала страху й ходила швидко. Одного разу далеко попереду я помітила жінку. Я пришвидшила крок, щоб наздогнати її, і рухалася так швидко, що здавалося, ніби лечу. Йдучи поруч, я розмовляла з нею. Жінка прийняла мої слова й погодилася вийти з організацій КПК. Я була вдячна Вчителю за допомогу.
Коли я виходила на жваві вулиці, щоб говорити з людьми, я бачила, як молоді люди роздавали матеріали про купівлю нових будинків. Майже ніхто не брав їхні брошури, але я брала по одній у кожного, хто пропонував, і розмовляла з ними про Дафа. Вони були раді поговорити зі мною, виходили з організацій КПК і погоджувалися повторювати фрази «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро. Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи). Щоразу при зустрічі вони вітали мене, і багато хто пам'ятав свій псевдонім, який я давала їм для виходу з КПК.
Тоді було багато активностей, що рекламували нові будинки. Однією із таких була безплатна поїздка на їхній огляд. Не було ніяких зобов'язань, і торговий представник отримував бонус за кожного учасника. Тож я погоджувалась на поїздки, коли мені їх пропонували. Водії, менеджери й торгові представники ще не знали правди про Фалунь Дафа, тому я розповідала їм по дорозі, і вони погоджувалися розірвати зв'язок із КПК. Деякі поїздки були довгими, і я поверталася додому тільки о 14 чи 15 годині. Я думала, що таким чином люди зможуть дізнатися правду, тому продовжувала це робити.
Коли люди з мого рідного міста запрошували мене на святкові заходи, я намагалася приїхати. Щоразу приїжджаючи, мені вдавалося допомогти десяткам людей вийти з організацій КПК, тож поїздки були недаремними.
У фургоні поліції
Я не відчувала страху й говорила про Дафа з усіма, кого зустрічала, від учнів початкової школи до високопосадовців. Оскільки все йшло добре, з часом у мене з'явився фанатизм, але я цього не усвідомлювала.
У 2016 році я завела розмову про Дафа з чоловіком років 40-50 у парку. Я помітила, що вираз його обличчя був недобрим, тому змінила тему. Пізніше, розмовляючи з кимось іншим, поруч зі мною зупинився фургон поліції. З машини вийшли поліціянти, оточили мене й забрали до поліційної дільниці. Виявилося, що той чоловік повідомив про мене в поліцію.
У дільниці зі мною розмовляв політінструктор. Коли я сказала, що не припиню практикувати, він пішов. Прийшов хтось інший і хотів узяти зразок моєї крові. Він збрехав, що збір крові був частиною процедури, і я зможу повернутися додому ввечері. Зайшли дві людини, і тримаючи мене, узяли кров, а потім ще сфотографували.
Я почала відправляти праведні думки й попросила Вчителя про допомогу. Надворі почався сильний дощ, ніби Небеса знали, що мене затримали незаконно. Дощ припинився близько 7 години вечора, і начальник поліційної дільниці сказав: «Ви пробудете в центрі ув'язнення тиждень. Передбачалося два тижні, але ми скоротили термін до одного через вашого сина». Я нічого не сказала, а просто продовжувала відправляти праведні думки й просити Вчителя про допомогу.
Потім увійшов молодий поліціянт із наручниками в руках.
«Ці наручники для мене? — запитала я. — Ви не можете надіти їх на мене, адже я невинна». Я сказала, що не буду тікати, бо через це він може втратити роботу.
Поліціянт сказав: «У вашому віці вам слід залишатися вдома й насолоджуватися життям. Чому ви так наполегливо виходите на вулицю та розмовляєте з людьми?»
Перш ніж я встигла відповісти, увійшов водій, і ми всі сіли у фургон поліції. По дорозі до центру ув'язнення я пояснила, що колишній лідер КПК почав переслідування через заздрість, бо кількість практикувальників Фалунь Дафа перевищувала кількість членів партії. Я розповіла, що КПК зіткнеться з наслідками, бо зробила дуже багато поганих учинків, і нагадала їм про Бо Сілая, високопосадовця, який був причетний до примусового вирізання органів у живих практикувальників Фалунь Дафа, і розповіла про себе. Я розказала, що в провінції Гуйчжоу знайшли камінь із природно сформованим написом: «Комуністична партія Китаю буде знищена». Я нагадала їм приказку наших предків: «Добро винагороджується добром, а зло карається». Вони слухали мовчки.
Я сказала водієві, що він буде в безпеці, якщо повторюватиме «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао». А також запропонувала йому вийти з КПК під псевдонімом. Він погодився та сказав, що вступав до молодіжної організації КПК. Коли я запитала про його сім'ю, він відповів, що дружина й дочка також вступали в піонерську організацію. Він пообіцяв поговорити із ними, щоб вони відмовилися від членства.
Я сказала молодому поліціянту, що йому теж краще вийти з партії, щоб бути в безпеці, коли КПК зіткнеться з наслідками. Він погодився та розповів, що його батьки теж мали членство в піонерській організації. Я попросила його розповісти їм про вихід із КПК, і він запевнив, що поговорить із ними.
Коли ми доїхали до центру ув'язнення, дощ усе ще мрячив. Водій із парасолькою в руках допоміг мені вийти. Я була рада, що вони обидва дізналися правду.
У центрі ув'язнення
Було вже після десятої години вечора, коли Лін, старша по камері, повела мене на медичний огляд. Я подивилася в себе, щоб зрозуміти, чому мене затримали, і побачила фанатизм, прагнення показати себе, страх і почуття. Крім того, я була зайнята справами, замість того, щоб слідувати Фа. Мені стало так сумно, що я заплакала. Я попросила пробачення у Вчителя й подумала, що, раз уже тут, то зроблю все можливе, щоб допомогти в порятунку людей.
Наступного ранку одна ув'язнена сказала, що її сьогодні звільняють. Перш ніж я змогла поговорити з нею, хтось покликав її на ім'я, і вона пішла. Я сподівалася, що інші практикувальники зможуть поговорити з нею про вихід з організацій КПК.
Я почала розмовляти з кожною ув'язненою, починаючи з тих, хто мав виходити раніше. На четвертий день Лін сказала, що її скоро звільнять, тому я поговорила з нею про вихід з організацій КПК. Вона погодилася без вагань.
Після того як Лін пішла, старшою по камері призначили Мін. Усі відмовлялися її слухати, і вона плакала. Я поговорила з нею, і Мін сказала, що сумує за домом. Ми обговорили тему Фалунь Дафа й вихід із КПК. Вона вступала в піонерську організацію і погодилася вийти з неї.
Люди приходили та йшли майже щодня. Крім відправлення праведних думок і медитації, я зосереджувалася на роз'ясненні правди й допомозі у виході з КПК. Я не боялася, і все йшло добре.
За ті сім днів у центрі ув'язнення я допомогла вийти з організацій КПК 21 людині.
Висновок
Під час пандемії багато громад були закриті, і я не могла виходити на вулицю та спілкуватися з людьми. Мій чоловік потрапив до лікарні й потребував допомоги, тому більшу частину часу я проводила вдома. Згодом моя прихильність до комфорту та матеріальних благ, поряд зі страхом та образою, посилилися.
Учитель сказав:
«Якщо практикувальник може незмінно підтримувати сильні праведні думки протягом тривалого часу в ході вдосконалення та зберігати той стан свідомості, який він мав, коли вперше отримав Фа, чистий стан свідомості, то це справді надзвичайно». («Лекція Закону на конференції Фа 2013 року в районі Великого Нью-Йорка»)
Нещодавно прочитавши ці рядки, я усвідомила, що потрібно робити краще. Тільки добре виконуючи три справи, ми зможемо виконати нашу місію з порятунку людей і повернутися з Учителем додому.
Дякую, Учителю! Дякую, співучні!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
