(Minghui.org) Заступниця начальника охорони сказала, що може знайти безліч пояснень, чому якась людина померла. Потім вона глянула на мене й мовила: «Я просто думала, кого вибрати. Здається, ти ідеально підходиш».
Я не здогадувалася, що вона мала на увазі… Набагато пізніше я зрозуміла, що вони вирішили використати моє тіло для дослідів із ліками.
Видно, вони перевіряли дію якогось експериментального препарату. Після численних випробувань у мене розвинулася периферична нейропатія та атрофія органів і м'язів.
Коли мене звільнили з трудового табору, охоронці були впевнені, що я помру ще до повернення додому. Але, на їхній подив, я вижила.
Я твердо вірю в Дафа і, повернувшись додому, почала слухати лекції Учителя й виконувати вправи. Незабаром, не звертаючись за медичною допомогою, я одужала. Це було дивом! Щоб людина з атрофованими органами, яка перебувала на межі смерті, стала здоровою! Чудеса та незвичайність Дафа знову проявилися в мені!
– Уривок зі статті
* * * * * * * *
Мені 62 роки, я практикувальниця Фалунь Дафа із сільської місцевості. У червні 1997 року мені пощастило дізнатися про Фалунь Дафа, і я була невимовно рада! Я знала, що Дафа допоможе мені досягти позитивних результатів у самовдосконаленні та повернутися до свого первісного, істинного «Я». У глибині душі я думала: «Я буду добре вдосконалюватися, покину Три Сфери та більше ніколи не перероджуватимусь».
Наче помираючи із голоду, я не могла насититися читанням книг Дафа та поглинала їх одну за одною.
Першою книгою Дафа, яку я прочитала, був «Фалуньгун». Я дуже добре пам'ятаю, що вранці отримала книгу та за фотографіями в ній вивчила з першої по четверту вправи. Того ж вечора я пішла до групи вивчення Фа у своєму селі й навчилася п'ятої вправи. Я купила відеокасети із записами лекцій Учителя та вправ, а також аудіокасети із лекціями Вчителя та музикою для вправ. З того часу я, за будь-якої погоди, щоранку ходила на групові заняття й щовечора на вивчення Фа.
Моє тіло кардинально змінилося. Шийний спондиліт (були зруйновані другий і третій шийні хребці), оніміння плеча, знижений артеріальний тиск, хвороба серця, проблеми зі шлунково-кишковим трактом — усе це зникло. Я відчувала себе здоровою та спокійною, легко рухалася, моя шкіра стала гладенькою, обличчя рум'яним. Відчуття щастя, радості, комфорту та впевненості сповнювало моє серце.
Я випадково вимила руки соляною кислотою, але не постраждала
Якось у 1998 році ми з кількома практикувальниками зібралися в будинку в співучня, щоб разом вивчати Фа та ділитися досвідом удосконалення. Цей співучень працював на токарних верстатах і виготовляв пресформи. Йому потрібен був розчин соляної кислоти для видалення іржі, і він тримав її в тазу на дворі.
Я вийшла з дому, щоб вимити руки, і біля стіни побачила таз із рідиною. Хоча на дні був осад, поверхня рідини виглядала відносно чистою, тому, вирішивши, що це вода, я вимила в ній руки.
Побачивши рушник, я витерлась ним, але тканина від мого дотику розповзлася. Я здивувалася й подумала: «Рушник мав нормальний вигляд, як таке могло статися?» Мої руки були вкриті волокнами тканини, і я намагалася витерти одну руку іншою, коли до мене підбігла дружина господаря.
Я попросила вибачення: «Мені шкода, але я зіпсувала ваш рушник».
«Швидше! Іди, гарно вимий руки під краном! — знервовано сказала вона.
Я показала їй чисті руки: «Дивіться, я вже їх помила».
Вона схопила мене за руки та змусила вимити їх під краном. Але руки вже виглядали так, ніби їх вимили чистою водою.
Учитель сказав:
«… добрий чи поганий буде результат, залежить від однієї думки; від різних думок будуть і різні результати». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Я думала, що це був таз із водою, тому милосердний Учитель перетворив соляну кислоту на воду й врятував мене від біди! Я така вдячна Вчителю за захист!
Я вижила після дорожньо-транспортної пригоди
У грудні 2021 року приблизно о десятій годині вечора я їхала додому на електросамокаті після групового вивчення Фа. Біля перехрестя я почула звук схожий на машину, що під'їжджає позаду мене. Озирнувшись, я нікого не побачила, тому не зменшила швидкість. Саме в цей момент переді мною раптом виник автомобіль і зіткнення уникнути не вдалося. Я різко вивернула кермо вліво, але правою ногою сильно вдарилася об машину. Біль був нестерпний, а серце шалено калатало. Я лежала на самокаті, не в змозі поворухнутися.
Водій вийшов із машини та запитав, чи все зі мною гаразд. «Усе добре, — відповіла я. — Будь ласка, огляньте свою машину й скажіть, скільки коштуватиме ремонт».
«Добре, що з вами все гаразд, — сказав чоловік. — Я сам можу полагодити машину, тож не турбуйтеся».
Я відповіла: «Я практикувальниця Фалунь Дафа. Мій Учитель навчає нас бути добрими та завжди думати насамперед про інших. Це я врізалася у вашу машину, а не ви мене збили». Я не звинувачувала його в тому, що він зупинив машину посеред дороги. Я навіть намагалася дати йому грошей на ремонт, але він не взяв. Я силоміць поклала йому в кишеню 100 юанів.
Він допоміг мені вирівняти кермо мого електросамоката, і я продовжила шлях додому, відправляючи при цьому праведні думки. Біля дверей ліфта я притулила самокат до стіни. Моя права нога відчувалася як крижана палиця, вона не слухалася мене й болісно заніміла. Серце шалено стукало в грудях, і мені здавалося, що я ось-ось упаду. Я вхопилася за стіну обома руками та повільно зайшла в ліфт. Мені не хотілося, щоб діти помітили мої травми, і я постійно відправляла праведні думки.
Мені вдалося відчинити двері, але сил подолати п'ятисантиметровий поріг не вистачило. У цей момент зі спальні вийшов син. «Мамо, що трапилося?» — запитав він, підхоплюючи мене.
«Нічого, я просто вдарилася правою ногою. Не хвилюйся, усе гаразд». Я намагалася говорити так, ніби нічого не сталося, поки син допомагав мені дійти до спальні.
Моя мати, син і невістка занепокоєно оточили мене, уважаючи, що травма може бути серйозною. Моя десятирічна онука сказала: «Бабусю, ти знаєш? Це Тіло Закону Вчителя запобігло катастрофі».
Син наполягав на тому, щоб відвезти мене до лікарні. Невістка сказала: «Не хвилюйтеся, ми просто поїдемо до лікарні та зробимо рентген, щоб перевірити, чи не зламана кістка. На передній частині гомілки мало плоті, тому кістка могла зламатися від сильного удару. А якщо перелом не зростеться, кістка може зміститися, і це може призвести навіть до довічної інвалідності. Можливо, лікар просто вправить кістку й накладе гіпс; ніяких уколів та ліків не знадобиться».
«Зі мною все буде гаразд, — запевнила я їх. — Я багато років займаюся Дафа, і моє тіло сповнене високоенергетичної матерії, яка має розум. Навіть якщо кістки зламані, вони стануть на місце».
З цими словами я скинула пальто, а невістка допомогла мені зняти взуття та шкарпетки. «У вас нога крижана!» — Вигукнула вона, поклавши руки мені на праву ногу.
Я сиділа на ліжку, а невістка, сидячі навпочіпки на підлозі, тримала обома руками мою праву стопу. Якимось чином мені вдалося, схопившись за середину стегна, смикнути ногу вгору. Ми почули хрускіт кістки, що налякало невістку, і вона скрикнула. Ось так моя кістка стала на місце.
Оскільки я мала праведні думки та зробила правильний вибір, Учитель допоміг мені. А завдяки нашій із невісткою незвичайній і ненавмисній «командній роботі», нам вдалося вправити мої кістки на місце. «Принеси мені, будь ласка, плеєр, — попросила я. — Я зараз зроблю вправи».
Невістка порадила мені відпочити, але моя мати, яка не була практикувальницею, сказала: «Нехай вона робить вправи, це прискорить загоєння».
Я сіла в позу з одинарним загорненням ніг і почала виконувати п'яту вправу. Через 10 хвилин, коли я змінила положення рук для посилення чудотворних здібностей, теплий потік пройшов від мого правого коліна до пальців ноги, миттєво нормалізуючи температуру моєї крижаної литки. Далі другий і третій теплі потоки пройшли від мого коліна до пальців ноги. Завдяки підтримці Вчителя я медитувала протягом години.
Біль не давав мені спати всю ніч. Я відправляла праведні думки, читала Фа й дивилася в себе, виявляючи багато пристрастей. Одна з моїх головних проблем полягала в тому, що я не вивчала Фа щиро, а ставилася до цього як до формальності. Я хотіла, щоб Виправлення Закону якнайшвидше закінчилося, бо не хотіла більше залишатися в людському світі. Я також боялася труднощів. Зазирнувши в себе ще глибше, я виявила, що ставила завершення свого вдосконалення на перше місце, а порятунок людей — на друге.
Тієї ночі, щоразу, виявивши якусь пристрасть, я відправляла праведні думки, щоб усунути її.
Я задрімала, і тут моя права нога раптово сильно затремтіла, що супроводжувалося сильним болем. Це траплялося майже щоразу, коли я засинала, і кожен поштовх пронизував болем моє серце. Здавалося, моя свідомість була сповнена словом «біль».
Через два дні я зрозуміла, що не повинна приймати це. Біль — частина Трьох Сфер, а я, як практикувальниця Дафа, не підвладна Трьом Сферам. Тому я відправила праведні думки, щоб усунути цей «біль».
Я постійно повторювала Фа Вчителя:
«Нині чи це зживання карми, чи перешкоди чинників зла, усе це спричинили старі сили. Це те саме — просто назви різні. Я заперечую все, що роблять старі сили й не визнаю цього. До того ж учні Дафа не повинні переносити таких страждань». («Лекція Закону на конференції Фа 2013 року в районі Великого Нью-Йорка»)
Спроба піти до туалету стала справжнім випробуванням. Я не могла стояти, не могла зігнути ногу, і навіть спроба сісти чи повзти по підлозі давалася мені важко. Я зробила кілька спроб, стиснувши зуби та перемагаючи біль, і нарешті мені вдалося сісти на підлогу. Потім, спираючись на руки, я почала рухатися назад, щоб дістатися туалету. При цьому я думала: «Я не можу дозволити своїм близьким бачити мене в такому стані. Я маю багато пристрастей, і я виправлюся під керівництвом Фа. Тільки Вчитель направляє мене, і я йтиму шляхом, який влаштував для мене Вчитель. Ніхто не може мене переслідувати».
Наступного разу я скористалася табуретом, щоб дійти до туалету. Тієї ночі біль був настільки нестерпним, що до ранку я почувалася зовсім виснаженою і не могла говорити. Тоді я посилила відправлення праведних думок, вивчення Фа та виконання вправ.
Я була сповнена рішучості виконувати всі п'ять вправ щодня, як би боляче мені не було. Під час виконання деяких вправ я спиралася на стіну. Кожне розтягування викликало нестерпний біль у нозі. Другу вправу «Стовп Фалунь» я виконувала сидячи.
Я не хотіла піддаватися цим неправедним силам. Не в змозі ходити, я трималася за пластиковий табурет. Оскільки права нога мене не тримала, я стрибала на одній нозі. Поступово я почала намагатися переносити вагу на праву ногу. Спочатку я ходила навшпиньки, потім потроху почала ставити п'ятку на підлогу. Але хоч як я намагалася, п'ята не могла торкнутися землі, ніби сухожилля правої ноги стало коротшим на кілька дюймів. Було дуже боляче, але я не приймала цей стан і продовжувала відправляти праведні думки, щоб виправити все неправедне. Це була битва між добром і злом.
Через 26 днів я пішла на групове вивчення Фа. У будинку практикувальника було понад 20 сходинок, і я піднялася, тримаючись за бильця.
Того року моя свекруха приїхала на китайський Новий рік до молодшого брата чоловіка. У перший день свята ми із сином та невісткою пішли привітати її. Сім'я брата чоловіка жила на третьому поверсі, куди можна було потрапити лише сходами. Я піднімалася сходами, ненадовго зупиняючись. Брат чоловіка, дізнавшись, що я прийшла, дуже здивувався й запитав, як я піднялася нагору. Я відповіла, що сама дійшла. Він не міг повірити, що я можу ходити, і попросив пройтися по дому. Я підвелася та зробила кілька кроків. Він щиро розсміявся й сказав: «Я вражений! Я справді вражений!»
Вони знали, що я відмовилася від візиту до лікаря після травмування ноги. Я обіцяла, що здивую їх, але вони не повірили. Вони навіть сфотографували мою ушкоджену ногу на телефони та показали знімки ортопеду. Лікар сказав, що це, ймовірно, перелом кістки чи принаймні тріщина.
Зупинити переслідування праведними думками
1999 року компартія Китаю на чолі з Цзян Цземінем розпочала переслідування Фалунь Дафа. Я кілька разів їздила до Пекіна, щоб скористатися своїми законними громадянськими правами. У Державному бюро скарг і звернень від громадян я заповнила анкету й написала свої прохання: 1. Відкликати ордер на арешт засновника Фалунь Дафа; 2. Звільнити всіх затриманих практикувальників Фалунь Дафа; 3. Надати мені законні умови для занять Фалунь Дафа.
Співробітники Державного бюро скарг і звернень від громадян вступили в змову зі співробітниками мого місцевого Управління зв’язку. Мене заарештували та повернули за місцем проживання, після чого відправили до виправно-трудового табору на три роки.
У трудовому таборі мене піддавали різним тортурам і примусовому введенню препаратів, але я не полишила практикувати Дафа. Щодня я декламувала Фа й намагалася виконувати вправи. За вказівкою охоронців деякі ув'язнені катували практикувальників, які відмовлялися зректися своїх переконань. Нас насильно годували порошком чилі, який обпікав горло, і ми корчилися на підлозі від болю. В'язні душили нас, затикали роти рушниками й постійно били.
Я попередила заступницю начальника охорони, яка ініціювала побиття практикувальників: «Якщо так продовжуватиметься, один із нас помре. Як ви це поясните?»
Заступниця начальника охорони сказала, що може знайти безліч пояснень, чому якась людина померла. Потім вона глянула на мене й мовила: «Я просто думала, кого вибрати. Здається, ти ідеально підходиш».
Я не зрозуміла, що вона мала на увазі. Начальниця відділення зробила жест, зображуючи ін'єкцію, і сказала: «Ти неслухняна, так? Почекай два дні, і отримаєш „пссс“, „пссс“, „пссс“». Лише набагато пізніше я зрозуміла, що вони збиралися використовувати моє тіло для експериментів із препаратами.
З того дня дві наркозалежні відповідали за забезпечення мене їжею та напоями, а мою сечу зберігали окремо. Потім мене відвезли до лікарні, де ввели невідомі препарати. Через кілька днів мене відвели до нещодавно побудованої, будівлі лікарні, яка ще не діяла. Двоє людей у білих халатах, білих шапочках і великих масках через невелике віконце взяли мою кров. Через кілька днів у лікарні перевірили мою реакцію. Мене посадили перед приладом, схожим на аркадний ігровий автомат, показали світлову кулю та наказали натискати кнопку щоразу, коли я її побачу.
Іншим разом до акупунктурної точки на моїй руці прикріпили затискач, підключений до комп'ютера. Я відразу ж відчула, як у мозок ударив потужний електричний заряд, немов удар молотком — кожен удар був сильніший за попередній. Біль був невимовним. Видно, вони перевіряли дію якогось експериментального препарату. Після кількох випробувань у мене розвинулася периферична нейропатія, а мої органи та м'язи атрофувалися.
Охоронець у трудовому таборі заговорив зі мною, коли довкола нікого не було. Він сказав: «Тобі не здалося це дивним? Ти друга людина у світі, яка має таку хворобу. Після появи першого випадку цієї невиліковної хвороби, ти стала другою у світі! Ти не мала її раніше!»
Моя реакція сповільнилася, риси обличчя спотворилися, кінцівки деформувалися, і я майже осліпла. Я також втратила пам'ять. Серцебиття прискорилося, дихання було утруднене, усе тіло було холодним. Я не могла рухатися й ледве чіплялася за життя. Біль у тілі був нестерпним, здавалося, що мені ламали кістки й розривали сухожилля. Іноді з'являлося таке відчуття, ніби тілом проходила сірчана кислота чи електричний струм. Усе тіло здригалося, а голова нестерпно боліла, наче її били долотом. З кожною хвилею болю смикалися м'язи обличчя, очі та рот.
Нелюдські тортури щохвилини завдавали мені нестерпного болю, але я мала одну тверду думку: «Я не помру». Навіть коли я відчувала сильний фізичний і душевний біль, коли мої органи та м'язи атрофувалися, і я була на межі смерті, я ніколи не думала про те, чи це хвороба, і чи варто мені звернутися за медичною допомогою, інакше можу померти.
Коли мене звільнили з трудового табору, охоронці були впевнені, що я помру ще до повернення додому. Але, на їхній подив, я вижила.
Повернувшись додому з твердою вірою в Дафа, я слухала лекції Вчителя та виконувала вправи. Не звертаючись за медичною допомогою, незабаром я одужала. Це було диво: людина з атрофованими органами, яка перебувала на межі смерті, повернулася до здорового стану. Чудеса та незвичайність Дафа знову проявилися в мені!
Неодноразово щось приходило, щоб забрати моє життя. Наприклад, одного разу я раптово відчула, що все навколо почало обертатися. Я відразу ж сказала: «Я не дозволю старим силам турбувати мене!» Потім я почала повторювати формули для відправлення праведних думок і не встигла закінчити, як усе нормалізувалася.
Іншим разом уві сні я побачила людину, що стоїть біля мого ліжка. Вона сказала: «Ти маєш померти». У цей момент моя голова оніміла.
«Ні, я не помру!» — Закричала я і різко сіла в ліжку. Я поставила праву руку вертикально перед грудьми та почала повторювати формули для відправлення праведних думок. Не встигла я закінчити, як людина зникла. Я відчула, що все гаразд, тому лягла й знову заснула.
Випробування пролетіли, як порив вітру, і зі мною все було добре.
Я не хвалюся. Це Вчитель позбавив мене цих негараздів. Якби Вчитель не взяв на себе мою карму, важку, як гори, заввишки до неба, як би я могла вижити?! Я хотіла поділитися своїм досвідом, щоб сказати людям світу: «Вчитель великий! Фа великий!» Я можу віддячити Вчителю, тільки добре виконуючи три справи!
Учитель залагодив мої кармічні борги
Після дорожньо-транспортної пригоди 2021 року мені наснився сон. Уві сні я сиділа у ямі, точнісінько в такій, які викопують для поховань у сільській місцевості. Я підвела очі й побачила купи землі навколо ями. Навпроти мене сидів чоловік років п'ятдесяти. У кожній руці він тримав по два пакетики маленьких круглих кульок, менших за м’ячики для пінг-понгу, загорнутих у сітку. Один пакет був рожевий, інший світло-блакитний. Його думки підказали мені, що цього достатньо, щоб мене вбити. Я не відчувала ні образи, ні гіркоти. Я просто подумала, що коли мене поховають, я помру. Потім я почула чоловічий голос, що пролунав зверху: «Піднімайся!» Не відчуваючи як підводжуся, я вибралася з ями. Чоловік сказав: «Заплати їм чимось». Як не дивно, у моїй кишені раптом виявилося багато свічок. Я дістала світло-червоні свічки та віддала по дві кожному з п'яти-шести осіб, які збиралися поховати мене живцем.
Свічки символізують світло. Я зрозуміла, що це великий милосердний Учитель урятував мене й залагодив мої кармічні борги. Учитель врівноважив образу тих життів, яким я завдала шкоди раніше, і вони погодилися пробачити мені. Дафа дав їм світло, як і мені. Я завжди пам'ятатиму про це: цінувати інших, означає цінувати себе.
Я схиляюся перед Учителем на знак подяки за його нескінченне милосердя.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
