(Minghui.org) У середині травня 2020 року ми із чоловіком поїхали в гості до його сестри. Коли ми розмовляли, прилетів великий чорний комар і вкусив мене в ліву руку. Побачивши опухлу червону шишку, сестра чоловіка швидко намастила це місце трав’яною настоянкою. За її словами, комарі, які пережили зиму, сховавшись у будинках, могли через укус ввести людині особливо отруйні речовини. Я заспокоїла її: «Сестро, не потрібно було мазати руку трав’яною настоянкою. Набряк скоро пройде». У цей час я помітила, що комар вкусив мене ще й за ліву ногу, там теж залишився червоний набряк. Поки ми розмовляли, я машинально намастила укус на нозі трав’яною настоянкою, що залишилася на руці.
Наступного ранку червона шишка на руці стала меншою. Однак на нозі пухлина збільшилася, і свербіж посилився. І чим більше я її чухала, тим сильніше вона свербіла. Пухлина вкрилася дрібним червоним висипом. Висип і далі поширювався шкірою, поки не вкрив усю литку на висоті майже 10 сантиметрів. Пухирі, врешті-решт, стали сіро-коричневого кольору. Шкіра свербіла безперервно, але особливо нестерпно це місце свербіло відразу після душу.
Я почала ненавидіти себе за те, що не відповідала стандартам, які висуваються до практикувальників Дафа. Хоча я знала, що не мала чесати висип, але все одно гладила його, щоб зменшити свербіж. Щоразу, коли я сильно поплескувала, з ранок витікав гній. Пізніше я накладала на це місце кілька шарів паперових серветок, перш ніж погладити. Усього після двох-трьох натискань серветки просочувалися гноєм. Попри болючість, цей метод був ефективний, полегшував свербіж і поліпшував самопочуття. Гній мав неприємний запах, який я відчувала щоразу, коли медитувала.
Коли я обробляла ногу, моя чотирирічна онука побачила це й запитала: «Бабусю, чому ти гладиш свою ногу?» Коли я сказала їй, що це допомагає полегшити свербіж, вона відповіла: «О, у твоїй нозі сидить карма. Накажи їй піти. Якщо вона не послухається, то побий її, щоби прогнати». Потім вона простягнула свої маленькі ручки й запитала: «Бабусю, можна я допоможу тобі побити її та вигнати?» Я заборонила їй торкатися до моєї ноги, побоюючись, що гній може бути заразним, і висип перейде на неї.
Чоловік і раніше бачив людей із такими симптомами. Він сказав, що місцеві жителі називають цю хворобу «старечою ногою, що гниє», й уражена ділянка буде розростатися, поки не досягне кістки. Він порадив мені звернутися до лікарні, але я відмовилася. Внучка щойно нагадала мені, що це явна ознака виживання карми, хоча я думала, що ці симптоми були результатом укусу отруйного комара. Якби гній дійсно був отруйним, то уражена ділянка поширилася б на всю ногу. Навіть якщо я не чіпала висип, із цього місця постійно сочився гній, повністю просочуючи шкарпетку. Я наділа окуляри для читання й дуже уважно оглянула уражену ділянку. На мій подив, я побачила маленькі бульбашки повітря всередині висипу. Учитель Лі, засновник Фалунь Дафа, очищав моє тіло від отруйного газу, але я цього не усвідомлювала й не підвищувала Сіньсін. Без цього, як Учитель міг насправді допомогти мені?
Учитель тричі врятував мене від смерті. Він вилікував мене від серйозної хвороби, а пізніше двічі врятував життя, коли я потрапляла в автомобільні аварії. Для мене було зроблено дуже багато, то чому ж я сумніваюся в Учителі й Дафа? Коли моя віра зміцніла, я твердо вирішила перенести це невелике страждання, підвищити розуміння й рівень Сіньсін.
З того дня я перестала багато думати про свій стан здоров’я. Коли свербіж мене відволікав, я починала вивчати й повторювати напам’ять Фа. Якщо свербіж ставав досить сильним і не давав мені сконцентруватися, то я тупала ногою та далі вивчала Фа. Щоразу, коли робила помилку під час читання, я поверталася назад і повторювала, переконуючись, що прочитала правильно, слово в слово. Я намагалася не чіпати пухирі руками й змушувала себе не звертати на них уваги. Натомість я спрямувала всю свою увагу й енергію на вивчення Закону.
Декілька днів по тому чоловік нагадав мені: «Твоя нога не заживе, якщо ти не поїдеш до лікарні. Я зараз же відвезу тебе туди. Не затягуй. Буде тільки гірше». Я відповіла: «Моя нога вже зажила. Вона не турбувала мене останні кілька днів». Чоловік наполіг на тому, щоб оглянути хвору ділянку. Я повільно закачала штанину й показала йому ногу. Він був вражений: «Вона дійсно загоїлася. Як рана могла так швидко затягнутися?» Я пояснила йому, що це Вчитель зцілив мене.
Чоловік повірив мені, оскільки раніше він теж отримав користь від Фалунь Дафа. Багато років тому в нього загострився апендицит в особливо відповідальний період, коли він мав дуже багато роботи. Багато клієнтів залишали термінові заявки на товар, і він не міг лягти на операцію. Я порадила чоловікові звернутися по допомогу до Вчителя, а пізніше, коли цей період закінчиться, він зможе лягти в лікарню й зробити операцію. Я порадила йому повторювати фразу: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи). Чоловік постійно повторював ці фрази, поки не заснув. Коли він прокинувся, біль зник. Минуло понад 10 років, але біль більше не повторювався. Чоловік часто говорив людям: «Фалунь Дафа хао! Моя сім’я благословенна, тому що моя дружина практикує Фалуньгун».
Насправді я весь цей час не звертала уваги на свою ногу. Коли я показала чоловікові литку, то теж оніміла від несподіванки. Як рана, що гниє, могла загоїтися всього за кілька днів? Шкіра на нозі була світлою та блискучою, не залишилося ні шрамів, ні гнилої чи змертвілої шкіри. Це дійсно неймовірно!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
