(Minghui.org) Добрий день, милосердний і шановний Учителю! Добрий день, співучні!
Я отримала Фа до 1999 року. Однак через людські почуття, прагнення до слави та особисту вигоду по-справжньому практикувати Фалунь Дафа я почала лише у 2003 році. За роки вдосконалення я зрозуміла, що з кожним, кого зустрічаю, мене пов'язують доленосні стосунки. Учитель сказав, що кожна людина в цьому світі є членом Його сім'ї, Його родичем. Тому я щиро хочу, щоб Учитель урятував кожного, з ким спілкуюся, зокрема й моїх колег.
Завдяки вивченню Фа, читанню статей із сайту Minghui та обміну досвідом удосконалення з іншими практикувальниками, я усвідомила свої пристрасті — такі як наслідування інших практикувальників під час роз'яснення правдилюдям про Фалунь Дафа, прагнення до суперництва, бажання у всьому перевершити саму себе. Поступово позбавляючись пристрастей і підвищуючи Сіньсін, я помітила, що люди, з якими раніше було важко говорити, завдяки милосердю Вчителя почали сприймати правду. Щиро радіючи за них, я глибоко відчувала безмежне милосердя Вчителя, Його турботу та підтримку.
Секретар дисциплінарного комітету вийшов із компартії Китаю
Я працюю на державному підприємстві. Чжан Мінь (псевдонім) обіймала посаду секретаря дисциплінарного комітету. Вісім чи дев'ять років тому до мого кабінету з'явилися кілька поліціянтів із наміром допитати мене. Чжан Мінь супроводжувала їх. Вони намагалися відвести мене силою, а вона мовчки спостерігала. На той час я була досить запальною людиною, схильною до протистояння. Мені здавалося, що мої праведні думки досить сильні, але я не усвідомлювала, скільки людських пристрастей у мені ще залишалося.
Коли я запитала Чжан Мінь, чому вона не намагалася захистити мене від нападок поліціянтів, вона відповіла: «Що я могла зробити?» Я сказала: «Ви могли б записати весь процес на відео». Вона мовчки подивилася на мене. Потім я пішла до неї в кабінет і роз’яснила правду їй. Кілька разів я пропонувала їй вийти з компартії Китаю (КПК), але вона відмовлялася. Весь час, поки ми працювали разом, я відчувала невидиму стіну, яка розділяла нас. Я всім серцем хотіла її врятувати. Але знайти до неї підхід виявилося дуже складно.
Тільки через кілька років я усвідомила, що тоді мені не вистачало справжнього милосердя. Коли поліція прийшла заарештовувати мене, Чжан Мінь, мабуть, просто розгубилася. Можливо, вона не знала правду про Фалунь Дафа, була налякана переслідуванням практикувальників Фалуньгун і не знала, що робити. Вона просто пасивно виконувала свою роботу. Замість того щоб заспокоїти її та роз'яснити їй правду, я почала звинувачувати її. Мені стало соромно, і я зрозуміла, що певною мірою моя поведінка завадила їй урятуватися. Раніше я хотіла роз’яснити їй правду, але не знала, з чого почати. Учитель побачив моє серце й надав можливість поговорити з нею.
Я хотіла поговорити із Чжан Мінь до китайського Нового року, але не знала, як знайти до неї підхід. Тоді я вирішила почати зі щирого вибачення за свою колишню поведінку. Вона була зайнята, але я сподівалася, що знайду момент. Перед китайським Новим роком я хотіла подарувати їй флешкарту із фільмом «Коли ми були Богами», щоб вона могла подивитися його під час свята. Я нагадала собі, що вона теж прийшла заради Фа, і сподівалася, що вона зможе зрозуміти фільм і знайти порятунок.
Якось я зайшла до неї в кабінет і щиро вибачилася: «Багато в чому я чинила неправильно, сподіваюся, це не зачепило вас. Я дорожу нашими певними стосунками й сподіваюся, що ви дізнаєтесь правду про Фалунь Дафа. Життя людини дуже цінне, і люди не походять від мавп. Я хотіла б подарувати вам фільм “Коли ми були Богами”». Я простягла їй флешкарту, але замість того, щоб узяти її, вона демонстративно повернулася до комп'ютера зі словами: «У мене термінова робота». Я спокійно сказала: «Це дуже хороший фільм. Якщо він вам сподобається, можете залишити його собі, якщо ні — повернете мені». Я поклала флешкарту на стіл і пішла. Коли я виходила, вона все ще дивилася на екран комп'ютера.
Наступного разу я побачила її в будівлі офісу після повернення з відпустки, і помітила, що її обличчя змінилося. Коли я привіталася, її обличчя засяяло.
Одного разу я зайшла до колеги в інший відділ, але тієї не було на місці. Я почула якийсь шум, і, вийшовши в коридор, побачила Чжан Мінь, яка дивилася на мене через вузьку щілину у дверях свого кабінету. Наші погляди зустрілися. Вона усміхнулася й сказала: «Я почула якийсь звук». Тоді я зрозуміла, що її обізнана сторона шукає мене, а ця можливість була влаштована Вчителем. Увійшовши до її кабінету, я прямо запропонувала їй вийти з КПК і організацій, що належать їй. «Те, що ми працюємо разом, не випадково — нас пов'язують певні стосунки. Кожна людина відповідає за власне життя», — пояснила я. Вона кивнула й погодилася вийти із компартії Китаю.
Колега вийшла з КПК після того, як я змінила свій агресивний настрій
Цзя Ці (псевдонім) відповідала за роботу з членами КПК та комуністичної спілки молоді на нашому підприємстві. Вона була присутня того дня, коли поліція прийшла, щоб заарештувати мене. Я сіла на підлогу та відмовилася співпрацювати з владою. Поліціянти схопили мене за руки й ноги, намагаючись забрати силою. Тоді Цзя Ці втрутилася й сказала: «Будь ласка, відпустіть її, я сама з нею поговорю». Поліціянти вийшли, давши мені спокій. Я встала. Не знаючи, що сказати, Цзя Ці невпевнено мовила: «У мене є термінові справи вдома», — і пішла.
Пізніше я зустріла її лише один раз в офісі. Я чула, що вона аспірантка й нещодавно прийшла працювати до компанії. Можливості розповісти їй правду про Фалунь Дафа я не знайшла. Лише час від часу я надсилала їй службові документи на її запит.
Хоча я практикувала Фалунь Дафа багато років, але ще маю багато пристрастей — зокрема упереджене ставлення до людей, пов’язаних із компартією Китаю. Я з усіх сил намагалася уникати співпрацювати з ними. У міру того, як я вдосконалювалася, я усвідомила, що моє мислення було неправильним і я не розуміла справжню природу переслідування. Багато працівників, зайнятих партійною роботою, просто виконували свої обов'язки. Вони теж прийшли в цей світ заради Фа, і нас пов'язують певні стосунки. Однак через свої уявлення я відштовхувала їх, тим самим позбавляючи можливості порятунку. Це не відповідало вимогам Фа.
Я постійно нагадувала собі, що маю бути доброю людиною, дотримуючись принципів Фа, і доброзичливо ставитися до кожного. Звільнившись від своїх пристрастей, я перестала відмовлятися від доручень партійного відділу, і в мене з'явилася можливість спілкуватися з Цзя Ці.
Після того як мій Сіньсін підвищився, Учитель надав мені цю можливість. Якось, спускаючись до свого кабінету, я побачила Цзя Ці на сходовому майданчику. Привітавшись, я повідомила їй, що мене переводять на іншу посаду. Вона тепло відповіла: «Я сумуватиму за вами». Я сказала: «Ми дуже добре попрацювали разом». У відповідь вона поділилася новинами про минулі спортивні змагання.
Я тихо роз'яснила їй правду, поки наші колеги піднімалися й спускалися сходами. Коли я попросила її вийти з компартії Китаю, вона погодилася й сказала: «Ми нічого не знаємо про професійну роботу, але втручаємось у все. Ми залучаємо всіх до політичних рухів. Люди турбуються про майбутнє та не знають, чи є в них надія». Я подумала, що вона вже багато років обіймає цю посаду, і важко буде роз'яснити їй правду. У той момент я зрозуміла, що саме мої уявлення завадили мені звернутися до неї раніше.
Звільнення від пристрастей та роз'яснення правди генеральному директору
Наш генеральний директор планував піти з підприємства. Хоча я працювала з ним роками, але так і не роз’яснила йому правди. Я відчувала, що не маю втратити можливість урятувати його. Він постійно зайнятий, тому мені рідко вдавалося з ним бачитися. Оскільки ми працювали на державному підприємстві, багато хто відчував тривогу й невпевненість у завтрашньому дні. Зазвичай я розповідала колегам про Фалунь Дафа особисто, намагаючись у такий спосіб знизити в них внутрішню напругу.
Генеральний директор був запальною людиною і часто зривався на крик. Я не раз чула, як він лається у своєму кабінеті чи в переговорній. Якось, коли я звітувала перед ним про хід робіт, він без причини лаяв мене перед усіма. Я мало не заплакала. Пізніше, вивчаючи Фа, я усвідомила, що він допомагав мені позбутися таких пристрастей, як прагнення зберегти обличчя та небажання сприймати критику. Я завжди уникала його й не розмовляла з ним без нагальної потреби.
Кілька днів я розмірковувала над тим, щоб роз'яснити йому правду, і вирішила, що він не повинен упустити цю можливість порятунку. Я написала йому та попросила про зустріч. Він двічі відмовляв мені, посилаючись на зайнятість та через брак часу. Я переживала, що більше не побачу його, тому що він живе в іншому місті.
Якось після роботи, спускаючись сходами, я зустріла колегу, який повертався з наради. Я спитала його, чи був там наш генеральний директор. Він відповів, що так, і що генеральний директор скоро повернеться до свого кабінету. Розвернувшись, я поспішила нагору. Увійшовши до кабінету генерального директора, я прямо сказала: «Я чула, що ви збираєтеся нас покинути й хочу особисто подякувати вам. Дякую за турботу та захист». За його перебування на посаді поліціянти двічі приходили на підприємство, щоб знайти мене, але він жодного разу не сказав мені про це.
Роз'яснивши йому правду, я розповіла про позитивні зміни, які відбулися в моєму житті завдяки вдосконаленню. У серці я попросила Вчителя зміцнити мене, поки розмовляла з ним. Коли я запропонувала генеральному директору вийти із компартії Китаю, він із радістю погодився. Перед виходом я дала йому флешкарту з матеріалами Фалунь Дафа. Він прийняв її. Того дня він виглядав напрочуд умиротвореним — наче це була вже зовсім інша людина.
Я зрозуміла, що Вчитель постійно захищає та спрямовує кожного практикувальника, а Фа очищає та підносить нас. Мої пристрасті заважали людям знайти порятунок. Я відчуваю провину й каяття перед Учителем і живими істотами. Відтепер я ще старанніше вдосконалюватимуся та допомагатиму Вчителю рятувати більше людей.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
