(Minghui.org) Після приходу до влади компартії Китаю (КПК) у 1949 році традиційна культура та цінності Китаю деградували до невпізнання. Спочатку розгляньмо, що сталося з традиційною церемонією одруження.
Окрім змін у весільному одязі, імена свідків на церемонії були змінені з «Неба та Землі» і «батьків» на «місцевого секретаря КПК». Людям настійно рекомендувалося проводити весільні церемонії в дні, присвячені святам КПК, таким як День праці (1 травня) або День незалежності (1 жовтня). Шанування «Неба й Землі» було замінено на «уклін портрету Мао».
У частині 1 цієї статті ми обговорили «Походження та розвиток шлюбної церемонії» і «Справжній зміст виразу „Шлюби укладаються на Небесах“», а також історії про Лю Тінши з династії Мін і Цінь Цзаньюань із династії Цінь. У частині 2 ми продовжимо цю тему й наведемо ще кілька історичних прикладів для роздумів.
Ставлення людини до шлюбу відображає її моральність
Упродовж тисячоліть люди з покоління в покоління передавали традиції та шанували священний шлюбний зв’язок. Від самого дитинства вони спостерігали, як дорослі виконують «Бай Тяньді» — шанують Небо й Землю як свідків свого шлюбу — і розуміли, що шлюб є важливою подією в житті. Будь-яке порушення цього священного союзу засуджувалося суспільством. Розгляньмо кілька прикладів із китайської історії.
Лай Цзюньчень кинув дружину заради нової нареченої, що викликало тривогу в імператриці У Цзетянь
Згідно з «Давньою книгою Тан» із «Двадцяти чотирьох історій», Лай Цзюньчень був жорстоким чиновником під час правління імператриці У Цзетянь і прославився тим, що перекручував кримінальне право й обмежував дії лояльних чиновників. Багато хто його боявся. Канцлер Лі Дечжао, чесна людина, часто доповідав двору про зловживання Лая, але Лай Цзюньчень та його кліка чинили по-своєму.
Коли імператриця У Цзетянь дізналася про намір Лая Цзуньченя розлучитися з дружиною, щоб одружитися знову, вона доручила канцлерам розслідувати цю дуже важливу справу.
У ті часи розлучення з дружиною було припустимо лише з однієї з наступних «семи причин»: якщо вона не могла народити дітей, вела розпусний спосіб життя, нехтувала обов'язками перед свекрухою, поширювала плітки, крала, була надмірно ревнива або страждала від важкої хвороби. Кинути дружину без поважних причин уважалося серйозним аморальним учинком.
Лі Чжаоде сказав канцлерам: «Раніше Лай Цзюньчень, як злодій, змусив Ван із Тайюаня вийти за нього заміж, що сильно зганьбило нашу династію. А тепер він хоче без поважної причини покинути дружину й одружитися знову. Хіба він не принижує ще більше наш уряд? Для високопоставленого міністра при дворі такий учинок справді неприйнятний та не відповідає моральному кодексу».
Після цього Лай Цзюньчень став поводитися помітно стриманіше.
Цуй Хао одружився необдумано, і люди уникали його
Згідно з «Тан Цай Цзи Чжуань» (Збірник біографій поетів династії Тан), у періоди Кайюань і Тяньбао Цуй Хао досяг успіху в молодому віці й вів розпусний і марнотратний спосіб життя. Він пив, грав в азартні ігри й був особливо хтивий. При виборі дружини він шукав винятково гарних жінок, а коли вони ставали йому не цікавими, кидав їх. Хоча його вірші та проза були широко відомі, його репутація та характер залишали бажати кращого.
Відомий поет і каліграф того часу Лі Ї почув про поетичний талант Цуй Хао та запросив його до себе. Цуй Хао подарував Лі Ї вірш, перший рядок якого говорив: «У 15 років вона вийшла заміж за Ван Чана». Прочитавши це, Лі Ї розгнівався, бо вважав, що тема вірша відбиває непристойну та розпусну поведінку.
«Який ти зухвалий, юначе!» — вигукнув він, вигнав Цуя Хао та більше ніколи з ним не спілкувався. Попри літературний дар Цуя Хао, люди трималися від нього на відстані через його непристойну поведінку щодо шлюбу.
Сима Гуан цінував чесноту, праведність і суворо дотримувався порядку у своєму домі
Сима Гуан був високопоставленим ученим-чиновником за часів династії Сун. Він одружився з Чжан, але за 10 років шлюбу вона не змогла народити дітей і сильно переживала, але Сима Гуан її заспокоїв: «Мати дітей чи ні, визначається долею, а не волею людини». Однак Чжан усе ж таки наполягала, щоб він узяв наложницю, але Сима Гуан відмовився.
Однак Чжан знайшла дівчину, яку хотіла зробити наложницею Сима Гуана, і відправила її до його кабінету, але він навіть не глянув на неї. Щоб привернути увагу дівчина взяла книгу й запитала: «Вибачте, пане, що це за книга?» Сима Гуан урочисто склав руки й відповів: «Це Шаншу». Після цього він не сказав їй жодного слова, і дівчина змушена була піти.
Пізніше Чжан знайшла ще одну дівчину для чоловіка і, придумавши привід, щоб піти з дому, веліла дівчині піти до кабінету Сима Гуана. Та прийшла туди увечері з чашкою чаю.
На її подив, коли Сима Гуан побачив її, то суворо сказав: «Господині немає вдома. Що ти тут робиш? Іди негайно!»
Про Сима Гуана в «Історії династії Сун» так говориться: «Він підтримував порядок у домі й дотримувався пристойності в усіх учинках».
Шлюб у Китаї після «культурної революції»
Термін «пролетаріат» зазвичай стосується людей, які виконують некваліфіковану роботу й не мають власності. Фрідріх Енгельс описав «пролетаріат» як сучасних найманих робітників. Уважається, що в соціалістичному суспільстві «пролетаріат» стає правлячим класом держави, представляючи соціальну систему без приватної власності.
У давнину державою в Китаї керували імператор, дворянство й учені-чиновники, але на Заході — король та аристократія. З юних років ці люди навчалися моральним принципам і життєвим навичкам, починаючи з виховання свого характеру, підтримки гармонії в сім'ї та способів управління державою. Тільки після цього вони могли принести мир суспільству. Вони чудово знали історію та класичні твори, що дозволяло їм відігравати незамінну роль у культурній спадщині й моральному вихованні.
Протягом тисячоліть шлюб уважався найважливішою подією в житті. Однак ця традиція нині почала згасати.
У сучасному Китаї відомий поет Сюй Чжимо розлучився з дружиною без поважної причини. У 1922 році він розірвав шлюб зі своєю першою дружиною Чжан Юї через суд, пояснивши це тим, що закохався в іншу жінку й розлучається, щоб слідувати вільному коханню.
Зробивши тиск на Чжан Юї, яка щойно народила йому другого сина й відновлювалася після пологів, він змусив її підписати документи про розлучення.
Навіть остання імператриця Веньсю чекала дев'ять років, щоб розлучитися з останнім імператором Пуї. У 1931 році за законами Китайської республіки вона подала на розлучення, пославшись на те, що більше не може виносити зверхнього ставлення Пуї та відсутності волі в палаці. Вона померла в злиднях у 1953 році в Пекіні у віці 44 років.
Попри те, що траплялися такі розлучення, традиційна культура залишалася глибоко вкоріненою в серцях китайського народу. За часів Китайської республіки рівень розлучень залишався дуже низьким, навіть у Шанхаї, який був досить сучасним. Згідно зі звітом Шанхайського бюро соціальних справ у 1929 році на кожні 100 000 осіб припадало 23,82 розлучення або 0,024%, що становить 1/104 від рівня розлучень у Китаї у 2024 році.
Під час «культурної революції» розлучення стало звичайною політичною стратегією для багатьох, чи то демонстрацією своєї «політичної активності», чи просто заради виживання. Чоловік і жінка були готові пожертвувати своєю родиною, майбутнім партнера або навіть власним життям.
Усе суспільство та населення були змушені брати участь у політичній боротьбі. Чоловіків, дружин та інших членів сімей заохочували зраджувати одне одного. Були навіть випадки, коли обвинувачених били до смерті просто за те, що вони нібито були нелояльні до Мао або за те, що написали у своєму щоденнику фразу, яка була використана як доказ їхньої «контрреволюційності». Численні сім'ї розпалися, і багато подружніх пар перестали довіряти одне одному. Обов’язки й почуття в шлюбі повністю зникли.
Шлюб, побудований на матеріальних цінностях
У давнину люди ставили подружні обов'язки вище особистих почуттів. «Гарно підібрані сім’ї» стосувалися тих, хто мав подібне культурне розуміння та манеру поведінки; обидві сторони розуміли сімейне походження одне одного, виховання, сімейні традиції, почуття честі, подружні обов'язки та побутові звички. Таке взаєморозуміння допомагало знизити рівень конфліктів у сімейних питаннях, таких як виховання дітей та розподіл фінансів і майна. Це сприяло гармонії. Як кажуть, «гармонійна сім'я — запорука успіху в усьому».
Однак у сучасному суспільстві багато молодих людей уже не вважають ці традиції важливими, а більше уваги звертають на особисті почуття, вони не знають або відкидають традиційну культуру та історію.
Коли традиційні цінності та культура зникають, залишається лише порожня матеріалістична оболонка. Після руйнівної десятирічної «культурної революції» Китай вступив у фазу товарної економіки. «Усе вирішують гроші», і ціна за наречену й далі зростає. Коли чоловік робить пропозицію, він часто повинен заплатити сім'ї нареченої від 50 000 до 100 000 юанів. На Півночі Китаю ця ціна становить від 200 000 до 300 000 юанів та вище. Багато чоловіків, які живуть у бідних районах або зазнають фінансових труднощів, змушені залишатися неодруженими.
Нині в шлюбі відсутні основні цінності. Деякі стверджують, що в давнину було так само, а в імператорській сім'ї — ще гірше.
Але насправді не можна оцінювати якусь епоху чи династію, не ґрунтуючись на фактах. Якщо дивитися на історію з погляду компартії Китаю, то істини ніколи не дізнатися. Тільки ті, хто зазнав «промивання мізків» комуністичною ідеологією та соціалістичними концепціями, можуть очорняти й заперечувати власну історію та предків.
Чи йдеться про 5 тисяч років китайської цивілізації, чи про силу молодої Америки, люди можуть замислитися, які видатні особистості та вчинки сприяли цьому. Уникаючи цих питань, ми вже знищуємо культуру та перешкоджаємо її передачі.
Тривожний рівень розлучень
Коли шлюб ґрунтується на матеріалізмі, і все оцінюється грошима та майном, справжній сенс моралі втрачається. За правління компартії Китаю майже всі, від влади до простих громадян, швидко забули традиційні цінності й зовсім втратили традиційні поняття про сім'ю та синівську шанобливість.
Шлюб — найважливіша подія в житті людини, але в суспільстві дедалі більше молодих людей ставляться до нього легковажно й легко погоджуються на розлучення. Водночас спільне життя без укладання шлюбу й так звані «пробні шлюби» стали суспільною нормою.
У 2024 році офіційний рівень розлучень у Китаї становив 2,5%, а співвідношення розлучень до шлюбів досягло 0,58 до 1 (тобто на кожні 100 шлюбів припадало 58 розлучень). У 2024 році було зареєстровано 6,11 мільйона шлюбів, тоді як загальна кількість зареєстрованих розлучень склала 2,62 мільйона. Ці дані не включають розлучення через суд. Якщо враховувати й судові справи, загальна кількість розлучень у 2024 році сягнула 3,55 мільйона — це найвищий рівень розлучень в історії Китаю.
Поширеність СНІДу
Згідно з офіційною статистикою Китаю за 2005 рік, приблизно 700 000 осіб страждали на венеричні захворювання, зокрема п'ять основних інфекційних хвороб, поширених у країні.
Однак за словами Чень Сяншена, директора епідеміологічного відділу Національного центру контролю за ЗПСШ (захворювання, що передаються статевим шляхом) при Китайському центрі контролю та профілактики захворювань, офіційно зареєстровані випадки становлять лише 1/10 від реальної кількості заражених. Він зазначив, що ще на початку XXI століття рівень зараження ЗПСШ збільшувався щороку на 20-30%. Оскільки багато пацієнтів зверталися за лікуванням до приватних клінік або до неліцензованих лікарів, здебільшого випадки зараження не фіксувалися.
Згідно з даними вебсторінки Chinese Central Practice, у Китаї в період з 2004 по 2018 рік і захворюваність, і смертність від ВІЛ/СНІДу мали тенденцію до зростання, з щорічним приростом відповідно на 22,7 % та 18,8 %.
Священний шлюб, святий союз
Занепад цінності шлюбу безпосередньо призвів до деградації суспільної моралі. Водночас величезна карма, викликана розбещеністю, призвела до поширення невиліковних злоякісних захворювань. Ми всі розуміємо, що люди, які страждають від СНІДу, стикаються із украй важкою та сумною ситуацією, і багато знаменитостей та громадських діячів узяли на себе турботу про таких хворих. Але це диявол штовхає до розпусти, завдаючи цим лиха людству.
У сучасному Китаї, на перший погляд, вулиці жваві, хмарочоси ростуть, як гриби, але насправді моральні стандарти суспільства знизилися до незворотного рівня. Розлучення стали звичайним явищем, що руйнує не тільки моральність людей, а й завдає серйозної шкоди наступному поколінню — багато з яких стикатимуться з цими проблемами протягом усього свого життя.
Тепер подивімося, як відбувається вінчання в християнській церкві на Заході, і спробуємо знайти в ній більше урочистості та сенсу.
Обмін клятвами
Священник звертається до нареченого: «[Ім'я нареченого], чи ти береш цю жінку в законні дружини, щоб жити з нею за Законом Божим у священному шлюбі? Чи обіцяєш ти любити її, втішати, поважати й підтримувати у хворобі та здоров'ї, і, відкинувши всіх інших, чи будеш вірний їй, доки смерть не розлучить вас?»
Наречений відповідає: «Обіцяю».
Священник звертається до нареченої: «[Ім'я нареченої], чи готова ти взяти цього чоловіка в законні чоловіки, щоб жити з ним за Законом Божим у священному шлюбі? Чи обіцяєш ти любити його, втішати, поважати й підтримувати його у хворобі та здоров'ї, і, відкинувши всіх інших, чи будеш вірна йому, доки смерть не розлучить вас?»
Наречена відповідає: «Обіцяю».
Отримавши клятви від нареченого й нареченої, священик потім звертається до їхніх батьків, родичів і друзів: «Чи готові стати свідками їхніх шлюбних обітниць?»
Вони відповідають: «Готові».
Священник запитує: «Хто передає наречену нареченому?»
Батько нареченої: «Вона виходить за нього за своєю волею, з благословення батьків».
Потім молодята надягають один одному обручки.
Священник: «Оголошую вас чоловіком і дружиною в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа».
Потім він виголошує кінцеве благословення й оголошує завершення церемонії:
«Нехай благословить і збереже вас Господь. Хай осяє вас Господь світлом обличчя Свого та буде милостивий до вас. Нехай Господь зверне Своє обличчя на вас і дарує вам мир. В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь».
І з цього моменту подружжя ніколи не знімає обручки, протягом усього життя підтримує, розуміє та поступається одне одному, йде по життю разом, виконуючи свої весільні клятви до кінця своїх днів.
Примітка: священний шлюб означає, що коли люди ставлять на перше місце шанування Бога (Божественне) і беруть на себе відповідальність за чоловіка або дружину, шлюб стає священним союзом. Він може тривати все життя завдяки милості Бога та свідомим зусиллям обох сторін.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
