(Minghui.org) Після приходу до влади комуністичної партії Китаю (КПК) в 1949 році, традиційна культура й цінності Китаю деградували до невпізнання. Для початку розгляньмо, що сталося з традиційною церемонією одруження.
Окрім змін у весільному вбранні, імена свідків на церемонії було змінено з «Небо й Земля» та «батьки» на «секретар КПК». Людям наполегливо рекомендувалося проводити весільні церемонії близько до дат, присвячених великим святкуванням КПК, таких як День праці (1 травня) або День проголошення Китайської Народної Республіки (1 жовтня). Вшанування «Неба й Землі» замінено на «уклін портрету Мао».
На традиційному китайському весіллі молода пара обов'язково здійснювала обряд під назвою Бай Тяньді (拜天地), під час якого на знак поваги вони вклонялися Небу й Землі.
Деякі імператори стародавнього Китаю вирушали на гору Тайшань, щоб здійснити жертвоприношення та вклонитися Небу й Землі. Імператори династій Мін і Цін також проводили щорічні обряди в Храмі Неба (Тяньтань) та Храмі Землі (Дітань) у Пекіні, щоб вшанувати Небо й Землю. Усі вони висловлювали свою повагу Божественному.
Джерела й розвиток церемонії одруження
Згідно зі «Статутом державних ритуалів» («Лідянь») у «Повному зведенні законів» («Тундянь»), енциклопедії мистецтва управління державою, саме Фусі (першопредок китайського народу й перший імператор Китаю) встановив обряд церемонії одруження. У період Західного Чжоу (1046-771 рр. до н.е.) у «Книзі обрядів» говорилося: «Коли Небо й Земля об'єднуються в гармонії, усе оживає. Коли чоловік і жінка здійснюють церемонію одруження, це знаменує початок їхнього потомства». Тому кажуть: «Церемонія одруження становить основу всіх обрядових правил». Піднесення в дар оленячої шкури як подарунок на заручини було введено в процесі «Шести обрядів» династії Чжоу для офіційного весілля.
Стародавні люди вірили, що «тільки тоді, коли між чоловіком і жінкою зберігається належна межа, може існувати законний зв'язок між чоловіком і дружиною; тільки тоді, коли між чоловіком і дружиною є праведність, може існувати прихильність між батьком і сином; і тільки тоді, коли є прихильність між батьком і сином, може існувати належний порядок між правителем і підданим».
Інакше кажучи, моральний зв’язок між чоловіком і дружиною становить основу сімейної прихильності та належних відносин між правителем і підданими. Тому до всього, від заручин до церемонії одруження, ставилися з великою урочистістю.
Весільна церемонія знаменує собою початок сімейної традиції та виховання, а також відправну точку для встановлення нових родинних зв'язків між двома сім'ями й формування нових сімейних гілок і соціальних стосунків.
Після того як герцог Чжоу, що правив у 1042-1035 рр. до н.е., затвердив «Обряди Чжоу», шлюб почали укладати через урочисті церемонії, відомі як «Шість обрядів», а саме:
1) Нацай (纳彩) — сім'я чоловіка через сваху пропонує заручини сім'ї жінки;
2) Веньмін (问名) — якщо сім'я жінки дає свою згоду, сваха від імені сім'ї чоловіка запитує день народження жінки й вісім астрологічних символів, а також прізвище її матері, оскільки шлюб між людьми з однаковим прізвищем заборонений;
3) Нацзі (纳吉) — зіставлення восьми астрологічних символів чоловіка й жінки за допомогою ворожіння для підтвердження сприятливості відносин. Якщо вісім символів збігаються, шлюб схвалюється;
4) Начжен (纳征) — вручення жінці всіх подарунків на заручини;
5) Цінці (请期) — визначення дати весілля;
6) Їнцінь (迎亲) — прийняття нареченої до сім'ї нареченого.
У японській імператорській родині існує ряд церемоній від заручин до одруження, такі як Носай-но-Гі (церемонія вручення подарунків із нагоди заручин), Коккі-но-Гі (церемонія оголошення дати весілля), Хайґа-но-Гі (церемонія поклоніння) та Чокен-но-Гі (церемонія імператорської аудієнції). Це фактично є продовженням традиційних ритуалів, що сягають корінням у китайську традиційну культуру.
Справжній зміст вислову «шлюб укладається на небесах»
У наші дні, коли люди говорять про «ідеальну пару» або «пару, створену на небесах», то вважається, що мова йде про «ідеальний шлюб». Також цей вираз набув абсолютно нових значень, таких як гендерна рівність, володіння будинком і автомобілем, а також партнерство між двома незалежними людьми, а не відносини, де підкреслюється залежність одне від одного. Вони роблять акцент на своєму виборі жити без дітей і вважають розірвання нещасливого шлюбу вчинком мужності, а не поразкою.
Однак протягом тисячоліть і за часів різних династій люди завжди вважали шлюб однією з найважливіших подій у житті людини, що слугувала надійною опорою емоційної підтримки, способом продовження роду, засобом передачі культурних традицій із покоління в покоління й основою для зміцнення соціальної стабільності та відчуття порядку.
«Шість обрядів» відрізнялися своїми ритуалами за складністю, але значною мірою передавалися й зберігалися впродовж династій. У шлюбі найважливішою церемонією є Байтяньді (拜天地) — «Вшанування Неба й Землі як свідків шлюбу». З цього моменту чоловік і дружина повинні ставитися одне до одного із вдячністю й відданістю, разом зустрічаючи радості та прикрощі життя, багатство й бідність, і зберігаючи вірність до самої смерті. Уважається, що тільки чоловік і жінка, які зберігають свої обітниці, можуть постаріти разом у шлюбі, і по-справжньому називатися «парою створеною на небесах». Чому це так?
Є приказка: «Немає долі — немає і шлюбу». Однак доля не завжди може бути хорошою чи поганою. Фен Менлун, письменник кінця династії Мін і початку династії Цін, писав у своїй добірці «Історії, що навчають світ» (1624 р.): «Зустрічаються лише ті, хто розділяє кармічні образи, але коли ж це закінчиться?»
Коли шляхи людей, між якими відсутні кармічні стосунки, перетинаються, то вони не мають одне до одного ніяких почуттів. Однак ті, кого пов'язують такі зв’язки, неминуче зустрічаються та взаємодіють незалежно від їхнього бажання. У цих кармічних зв'язках є не лише любов і вдячність, відплата за добро, але й вирішення образ і боргів. Шлюб сам по собі — це форма кармічної долі. Небеса влаштовують зустріч «ворогів» у шлюбі, щоб їхні кармічні борги були погашені. У цьому полягає глибоке значення фрази «шлюб укладається на небесах».
Історія Лю Тінші з династії Північна Сун
За часів династії Північна Сун Лю Тінші, родом із Цічжоу, був порядною й дуже чесною людиною, яка завжди дотримувалася своїх обіцянок. У молодості його познайомили з дівчиною з рідного міста, і вони дали обітницю провести разом усе життя. За допомогою свахи вони офіційно заручилися та планували обмінятися подарунками на честь заручин і одружитися за кілька років.
Пізніше Лю Тінші склав іспит на державну службу та став чиновником. У цей час його наречена захворіла, через що втратила зір. Вона була з бідної селянської родини, і, оскільки стала сліпою, її сім'я не наважувалася згадувати про заручини пари.
Молода жінка часто плакала, пригнічена своїм нещастям, і переживала, що заручини з Лю Тінші не будуть виконані.
Коли Лю Тінші дізнався, що сталося з його нареченою, усі довкола намагалися відмовити його від весілля, щоб не ставити під загрозу майбутнє щастя. Але Лю Тінші з усмішкою відкинув їхні поради, сказавши: «Моє серце вже заручене з нею. Як я можу зрадити своє серце тільки тому, що вона осліпла?»
Лю Тінші одружився зі своєю сліпою нареченою, і вони з радістю підтримували одне одного в життєвих випробуваннях, старіючи разом. Історія їхнього кохання передавалася з покоління в покоління, а Лю Тінші вважався взірцем дотримання слова та шлюбних обітниць.
У справжньому розумінні вислову «шлюб, укладений на небесах», Лю Тінші, можливо, залишився в боргу перед цією жінкою в минулому житті та прийшов погасити його в цьому. Він виконав свій кармічний обов'язок, і їхній «шлюб, укладений на небесах», також отримав досконале завершення.
Лю та його дружина прожили довге й щасливе життя в шлюбі. У них народилося троє синів. І всі троє блискуче склали іспит на державну службу та стали високопосадовцями.
Цінь Цзаньюань змінює свої плани, щоб допомогти статися іншому шлюбу
Коли Цінь Цзаньюань, уродженець району Цзядін у Шанхаї, за часів династії Цін складав іспит на державну службу, і його дружина померла, він вирішив знову одружитися. Однак у першу шлюбну ніч молода жінка безперестанку гірко плакала. Цінь Цзаньюань здалося це дивним і він запитав, чому вона так засмучена.
«У дитинстві мене заручили із сином сім'ї Лі із сусіднього села. Але пізніше мої батьки, вирішивши, що сім'я Лі занадто бідна, змусили їх розірвати заручини й видали мене заміж за іншого. Я думала, коли вже заручена з родиною Лі, то виходити заміж за чоловіка іншої родини суперечить моральним принципам жінки. Ось чому мені дуже сумно, і я не можу стримати сліз», — пояснила вона.
Цінь був вражений її історією та сказав: «Чому ти не розповіла мені раніше? Я ледве не зробив жахливу помилку!» Потім він вийшов зі шлюбної кімнати й наказав слузі запросити сина з родини Лі. Коли Лі прибув, Цінь звернувся до чоловіка й молодої жінки: «Сьогодні прекрасний вечір! Ви одружитеся тут, у моєму домі». Він також віддав їм усі гроші й подарунки, які отримав на своє весілля.
Молода пара була зворушена до сліз і втратила дар мови. Вони змогли лише вклонитися, щоб висловити свою глибоку вдячність.
Дії Цінь Цзаньюаня отримали широке суспільне визнання. На 28-му році правління Цяньлуна Цінь Цзаньюань склав випускний імператорський іспит. Після розгляду результатів, він був особисто обраний імператором як Чжуан’юань — Перший учений, тобто переможець імператорського іспиту.
Цінь Цзаньюань не скористався становищем молодої жінки, а, навпаки, проявив благородство й із повагою поставився до її попереднього зобов'язання. Його чеснота й доброта були тісно пов'язані з його подальшим успіхом на імператорському іспиті та визнанням кращим кандидатом самим імператором — саме це люди часто називають «причиною та наслідком».
Дотримання правил етикету не є «феодальним пережитком»
У «Книзі обрядів» герцог Ай запитав, чому люди надають такого великого значення обрядам, і Конфуцій відповів: «Як я чув, з усіх речей, якими люди користуються в житті, обряди — це найважливіше. Без них було б неможливо регулювати справи в гармонії з духами Неба й Землі; без них неможливо було б розрізнити відповідність посад для правителів і служителів, начальників і підлеглих, старших і молодших; без них неможливо було б гармонізувати відносини між чоловіком і жінкою, батьком і сином, старшим і молодшим братами, або взаємодію між сім’ями, що укладають шлюб».
Не треба недооцінювати важливість дотримання правил пристойності, водночас забезпечуючи мир і надаючи людям можливості займатися своїми справами.
Дехто може стверджувати, що ієрархія — це лише питання рангу. Хіба це не феодальне поняття? Насправді відмінність між Їнь і Ян, між перевагою і покірливістю, відображає природний порядок, що підтримує існування Неба й Землі.
Подібно до того, як чотири сезони природним чином змінюють одне одного протягом року, а музика гармонізується завдяки поєднанню високих, середніх і низьких нот, існування Ян і Їнь на Небі та Землі відображає різницю між вищим і нижчим. Небо — це Ян, а Земля — Їнь; Небо вище, а Земля нижче; день яскравіший, ніч темніша. Хаос і безлад ніколи не можуть бути ознаками цивілізації.
Фактично, перша згадка слова «феодальний», Фенцзянь (封建), зустрічається в «Книзі пісень», «Шан Сун» і «Їнь У», оді правителю Їнь У (У-діну), де говорилося: «Ті, хто перебуває в підлеглих станах, отримують його накази, що є благословенням, дарованим феодальним грантом».Отже, поняття «феодальний» належало до політичної системи Стародавнього Китаю, яка надавала землю в обмін на обітницю служити. Це перетворювало членів клану й вождів на васалів, пов'язаних із правителем взаємною службою та захистом. Слово «феодальний» не мало негативного відтінку.
Сполучені Штати Америки, історія яких налічує 250 років, прийняли федеративний устрій. Їх можна вважати державою, утвореною федеративними штатами, об'єднаними демократичною системою, що ґрунтується на принципах поваги прав громадян. Ключова відмінність від інших форм правління полягає в тому, що губернатори, які мають автономні повноваження, не призначаються президентом як місцеві правителі, а обираються шляхом демократичних виборів, що передбачено Конституцією.
Традиційні обряди втілюють моральні принципи
Етика обрядів керується трьома принципами: Неба, Землі та Людства. Їх дотримання забезпечує стабільне функціонування суспільства. Шлюбний обряд — найважливіший обряд між чоловіком і жінкою, який повинен бути організований і проведений відповідно до принципів Неба й Землі.
У сучасному суспільстві люди часто розглядають весілля як можливість похизуватися, а деякі навіть заходять так далеко, що заради показної видимості ставлять під загрозу фінансову стабільність своєї майбутньої сім'ї. Ці соціальні норми — результат комерційної експлуатації та занепаду традиційних цінностей і етики в сучасному суспільстві.
(Далі буде)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
