Незабутні спогади про відвідування лекцій у Гуанчжоу 1994 року

(Minghui.org) Довгі роки я так сильно хворіла, що забула, як це бути здоровою. Я виживала завдяки лікам. У мене боліло все з голови до ніг, а внутрішні органи працювали дуже погано. Я відчувала безнадійність і часто думала: «Якщо безсмертний не спуститься з Небес і не допоможе мені, я більше ніколи не буду здоровою». Підсвідомо я відчувала, що одного разу божественна істота насправді зійде з Небес і допоможе мені. Я не розуміла, звідки взялася ця думка, але й далі на це сподівалася. Постійно хворіючи, я не хотіла бути тягарем для родини. Коли я запропонувала чоловікові розлучитися, він одразу погодився й незабаром одружився з іншою.

Промінь надії

Учитель сказав:

«Тисячі життів минули небавом, поволі;

Закон Великий зв’язав усіх їх ниткою долі;..»

(«Божественний шлях важкий», Хун Їнь2)

У грудні 1993 року мені пощастило отримати книгу «Фалуньгун». 6 січня 1994 року я відвідала дев’ятиденний семінар у Гуанчжоу. Тисячі людей з усього Китаю з’їхалися туди, щоб послухати лекції Лі Хунчжи.

Один практикувальник сказав, що проїхав до Гуанчжоу понад 10 тисяч кілометрів. Дізнавшись, що Вчитель читатиме лекції, він одразу ж вирушив у дорогу. Цей практикувальник у всіх запитував, чи дійсно прийде Майстер. Хоча він дуже хвилювався, але був сповнений рішучості. Він сказав, що не заспокоїться, поки не знайде Вчителя. Він долав гори, перетинав річки, їхав потягами, переправлявся поромами й навіть летів літаком, поки, нарешті, не досяг Гуанчжоу. Придбавши вхідний квиток на лекції, він був такий щасливий, що заплакав. Йому пощастило перед лекцією особисто зустрітися з Учителем! Він розповів про це практикувальникам, які відвідали той дев’ятиденний семінар.

Усі учні з Гуанчжоу, у яких були транспортні засоби, спокійно допомагали тим, хто приїхав здалеку. Якраз, коли ми збиралися дізнатися, як нам доїхати, підліток на мотоциклі зупинився перед нами й запитав: «Ви приїхали на дев’ятиденний семінар Учителя?» Ми відповіли: «Так! Так!». Він сказав: «Я допоможу вам. Не хвилюйтеся. Я спочатку відвезу в готель вас двох, а потім повернуся за рештою. Гаразд?»

Ми запитали, куди він нас відвезе. Підліток відповів: «Це поруч із парком Юесю». Потім він відвіз нас до готелю.

Ми були дуже зворушені. Цей практикувальник, якого ми ніколи раніше не зустрічали, наче був нашим близьким родичем, з яким ми давно не бачилися. Його безкорислива поведінка також стала прикладом для нових практикувальників, таких як ми. Це був приклад високого рівня практикувальників Дафа!

Учитель доставив такий великий Закон Будди прямо до нашого порогу! У всіх був піднесений настрій, і сам Гуанчжоу здавався нам таким умиротвореним і прекрасним. Навіть погода була чудовою, а над нами гарним блакитним небом пливли легкі білі хмаринки.

Учитель сказав:

«Пошуки Вчителя стільки років тривали,

І одного дня ти його побачив,..»

(«Доля повернути статус святого», Хун Їнь)

Усім не терпілося побачити Вчителя. Багато практикувальників прийшли задовго до початку лекції й чекали Майстра. Коли Вчитель точно в призначений час прибув та увійшов до зали, його зустріли громовими оплесками, які тривали дуже довго. Загалом на лекціях були понад чотири тисячі людей.

Коли Вчитель читав лекції, усі уважно слухали. Ніхто не бажав пропустити жодного слова.

Лі Хунчжи дуже простою мовою розповідав про глибокі принципи Фа. Щоб допомогти нам зрозуміти, Майстер наводив приклади з повсякденного життя, а також розповідав невеликі історії. Лекції завжди були цікавими, та й історії Вчителя, змушували кожного відчути ситуацію, яку він описував, тож ми часто щиро сміялися та гаряче аплодували!

Лекції завжди викликали в слухачів жадобу дізнатися ще більше, Учитель хотів, щоб ми «зібрали рясний урожай» із цього дев’ятиденного семінару. Це була дуже рідкісна можливість, яку не можна було упустити! Є стара китайська приказка: «Щойно ви проїдете це село, цей заїжджий двір більше ніколи не зустрінете». Коли ми почули, як Учитель сказав це під час лекції, усі практикувальники в залі тепло зааплодували.

Усе сказане нам Учителем ми ніколи раніше не чули й не читали про це в жодних книгах. Завдяки лекціям і безперервному вивченню «Чжуань Фалунь» я поступово зрозуміла: Учитель проповідував нам Великий Закон Усесвіту. Він залишив людям сходи, що ведуть до Небес!

Учитель допоміг мені позбутися карми й хвороб

Майстер сказав, що допоміг нам, знявши більшу частину карми, накопиченої нами в переродженнях. Він витягнув нас із пекла, очистив душі й просунув уперед. Учитель так багато вистраждав і пожертвував заради того, щоб ми змогли вдосконалюватися. Без цього ми й справді не мали б можливості вдосконалюватися! Слухаючи це, практикувальники плакали.

Коли Вчитель проводив семінари в Гуанчжоу, моя протрузія міжхребцевого диска була дуже серйозною. Я наклеювала на це місце багато шматочків лікувального пластиру, кожен вартістю 80 юанів (≈ 460 грн), а також прикладала лікарські трави, але це не допомагало. На той час моя щомісячна зарплата становила лише кілька десятків юанів, тому я взагалі не могла дозволити собі лікування.

Прослухавши лекції Вчителя, я зрозуміла, що причиною всіх моїх хвороб була карма, тож я мушу терпіти. Майстер також пояснив різницю між західною медициною, китайською медициною та лікуванням у цігун. Він розповів, як допомагав учням усувати карму й проповідував принципи Фа. Він усе дуже ясно пояснив!

Я зрозуміла, що всі хвороби й труднощі спричинені кармою, яку я сама створила в цьому або попередніх життях. Заради вигоди я шкодила іншим або робила якісь нехороші вчинки, через що втрачала Де (доброчесність). А щоб бути хорошою й доброчесною людиною, потрібно дотримуватися принципів «Істина, Доброта, Терпіння» (кит. Чжень, Шань, Жень). У разі виникнення конфліктів я маю шукати недоліки в собі й ставитися до інших із добротою та розумінням.

Учитель розповів нам про походження хвороб і про те, як вдосконалення за Дафа допомагає позбутися недуг. Під час семінару Майстер очистив наші тіла. Він прибрав усі великі й маленькі проблеми в моєму тілі!

Учитель став прикладом для нас

Одного разу, коли прийшов час починати заняття, усі чекали Вчителя. Біля входу в зал перебували тільки помічники-практикувальники. Тут прийшов Учитель і, побачивши велосипеди, що впали, почав їх підіймати й акуратно розставляти.

Одна практикувальниця прийшла пізно й побачила високу людину, яка приводила до ладу велосипеди. Вона подумала, що ця людина — помічник-практикувальник, і повільно пройшла повз нього до зали. Але щойно вона увійшла до зали, усі практикувальники встали й гаряче зааплодували. Ця практикувальниця не зрозуміла, чому всі не тільки аплодували, а й були дуже схвильовані. Її це спантеличило, оскільки всі дивилися в її бік. Вона обернулася й побачила Лі Хунчжи прямо позаду себе! Ця практикувальниця дуже засмутилася, що наважилася йти попереду Вчителя і не пропустила Його вперед, що було проявом неповаги.

Тієї миті вона раптом зрозуміла: людина, яка акуратно ставила велосипеди на вулиці, — це Вчитель! Майстер навчав своїх учнів, подаючи їм приклад.

Учитель не прискорив крок, щоб обігнати практикувальницю, а просто йшов за нею. А хто ж ця учениця? Це була я!

До практики я не була ввічливою й не звикла поступатися іншим за жодних обставин. Я завжди наполегливо рвалася вперед. Минули роки, але згадуючи той день, я досі дуже шкодую, що мала такий низький Сіньсін. Величезне милосердя Вчителя назавжди залишилося в моєму серці й стало вічною силою, що спонукає мене старанно вдосконалюватися.

На семінарах Майстер вів практикувальників на високі рівні, і Сіньсін практикувальників швидко підвищувався. Ми всі змінилися й більше не прагнули, як спочатку, наввипередки вриватися до зали, щоб зайняти місця ближче до сцени, а стали пропускати вперед інших, входили до зали організовано. Деякі практикувальники самі поступалися місцями іншим і сідали в останньому ряду. А заможні практикувальники допомагали практикувальникам, у яких було мало грошей. Усі ми навчилися жертвувати заради інших і піклуватися насамперед про інших.

Перед лекцією Вчитель завжди звертався до присутніх: якщо хтось знайде загублену річ, нехай покладе її на трибуну, а власник речі зможе підійти й забрати її після лекції.

Минуло понад 20 років, але я й досі жваво пам’ятаю ті зворушливі сцени, коли була присутня на останніх семінарах Майстра. Я також постійно нагадую собі слова Вчителя. Це надихає мене вдосконалюватися ще старанніше!