Як компартія Китаю відповідає ворожістю на прихильність до неї (частина 1)

(Minghui.org) Переслідуючи Фалуньгун понад 25 років, компартія Китаю нещодавно здійснила за кордоном серію нападок на Shen Yun та Фалуньгун.

По суті, компартія Китаю ненавидить Фалуньгун і Shen Yun, тому що традиційні цінності, які вони поширюють, суперечать самій природі КПК, яка несе в собі ненависть, жорстокість і обман. Проте нещодавні нападки в деяких аспектах відрізняються від тих, що були в початковий період переслідування. У 1999 році колишній глава компартії Цзян Цземінь почав переслідування Фалуньгун із заздрості, оскільки він не міг терпіти популярності, яку завоювала ця практика самовдосконалення. А цього разу компартія не лише прагне послабити США як наймогутнішу країну, а й має намір перекласти на США відповідальність за злочини, які вона здійснила під час переслідування Фалуньгун.

Два обличчя компартії Китаю

Упродовж десятиліть компартія Китаю боролася зі США як із лідером вільного світу. По всьому Китаю поширювалися брехливі статті, такі як «Американський середній клас не такий гарний, як китайські робітники-мігранти», «Жити на 2000 юанів у Китаї краще, ніж жити на 3000 доларів у США» та «Америка прогнила до мозку кісток».

Водночас компартія Китаю подавала антиамериканські ідеї як патріотизм і просувала ідею про те, що «війна між Китаєм та США є неминучою». Вона «промила мізки» китайцям, змусивши їх повірити, що США «завжди протистоятимуть Китаю», і що імперія США «ніколи не відмовиться від свого наміру знищити нас». Ненависть, що розпалювалася цією брехнею, сприяла інцидентам із застосуванням насильства, таким як напад із ножем у місті Дзілінь на чотирьох викладачів одного з коледжів США. Цей випадок викликав засудження міжнародної спільноти, але посадовці компартії безвідповідально заявили, що це був «нещасний випадок».

Однак «антиамериканізм», який розпалює компартія, має два обличчя: крім глибоко вкоріненої ненависті, він також демонструє «любов» із прихованими мотивами.

Після того, як Дональда Трампа було обрано 47-м президентом США, компартія Китаю несподівано стала з великим розмахом виявляти «любов» до США. Вона не тільки заарештувала й засудила 12 «маленьких рожевих» (молодих китайських націоналістів, які в інтернеті публікують контент на підтримку компартії Китаю). Вони поширювали чутки про те, що в американських зоопарках знущаються з великих панд. Навіть видалила антиамериканські коментарі в обліковому записі посольства Китаю на Weibo. ЗМІ, які є рупором компартії Китаю, навіть розпочали кампанію про «оповідь добрих історій про дружбу США та Китаю».

Компартія Китаю називає цю стратегію «дві руки революції». Одна рука тверда, інша м'яка. Режим, розігруючи одну дію на публіці, здійснює прямо протилежне за лаштунками. Коли дипломатична концепція «воїна-вовка» натрапила на стіну з Трампом, Китай, очолюваний компартією, почав удавати дружню країну, розпочавши стратегічне шахрайство.

Що стосується теми «дружніх відносин між США та Китаєм», історія показує, що США допомагали Китаю досить багато разів з доброї волі, тоді як прикладів дружнього ставлення компартії Китаю до США небагато. Замість виявлення подяки, КПК постійно віддячує США ворожістю.

Щоб краще зрозуміти цю історію, ми спочатку розглянемо, як США допомагали Китаю багато років.

Історична допомога, надана США Китаю

Підручники, складені під контролем компартії, зображують сучасну історію Китаю як історію імперіалістичної агресії проти Китаю, причому США зображені як найгірша з усіх країн. Насправді з усіх великих держав США завдали Китаю найменшої шкоди. Ба більше, Китай отримав велику вигоду зі своїх відносин зі США.

1. Друга за величиною країна, що торгує за часів династії Цін (епоха Цяньлун)

Перше американське торгове судно, що вирушило до Китаю, «Імператриця Китаю», прибуло до Китаю в 1784 році. Воно відчинило двері для торгівлі між двома країнами, й обидві сторони отримали однакову вигоду. Американці суворіше, ніж представники інших країн дотримувалися китайських законів. Незабаром США стали другою за обсягом торгівлі з Китаєм країною після Великобританії. Китайці заробили на цьому багато золота та срібла.

2. Рівноправний договір із династією Цін (епоха Тунчжи)

У 1868 році США та Китай підписали Берлінгеймський договір. Берлінгейм був посланцем президента Лінкольна в Китаї. Він був життєрадісною людиною й дружньо ставився до Китаю. Уряд США, де на той час працювало багато китайців, наполегливо рекомендував Китаю надіслати консулів. Династія Цін просто призначила Берлінгейма імператорським уповноваженим, щоб він представляв Китай у різних країнах. Першою зупинкою Берлінгейма були США, де він виступив із промовою, що пропагує китайську культуру та вихваляє миролюбство Китаю. Він вів переговори зі США від імені китайського уряду, захищаючи інтереси Китаю та підписав Берлінгеймський договір. Це був перший рівноправний договір, підписаний між Китаєм та іноземною державою після Опіумної війни.

3. Принцип відчинених дверей у рік Сіньчоу

У 1901 році США запропонували принцип «відкритих дверей», переважно орієнтований на Китай (епоха Гуансюй династії Цін). Тоді Росія, Франція, Великобританія та інші держави мали в Китаї сфери впливу. Принцип «відчинених дверей», запропонований США, захищав цілісність Китаю. Зокрема, це запобігло вторгненню Росії на північному сході Китаю та обмежило територіальний поділ Китаю іноземними державами.

4. Стипендіальна програма Boxer Indemnity

Із загальної суми контрибуції, яку династія Цін погодилася виплатити західним державам 1901 року, США отримали 7,32% чи приблизно 30 мільйонів таелей срібла. США повернули понад 10 мільйонів таелей срібла у вигляді фінансування освіти, включно з відправленням китайських студентів на навчання до США і будівництвом коледжу Цінхуа, який пізніше став університетом Цінхуа.

У 1924 році (Китайській Республіці, президентами якої були Цао Кунь, Хуан Фу та Дуань Ціжуй) США повернули ще 12 мільйонів доларів, які Китай використав для створення університетського відділення в Цінхуа та Нової бібліотеки Національної бібліотеки Пекіна (однієї з найпередовіших на Далекому Сході в той час), яка стала попередницею відділу стародавніх книг Національної бібліотеки Китаю.

У 1929 році Китай використав стипендіальну програму Boxer Indemnity, щоб відправити 47 студентів на навчання до США. Після закінчення навчання випускники повернулися до Китаю. Серед них були фахівці, яких пізніше відзначила компартія Китаю за внесок у дослідження атомної зброї. Крім того, повернені кошти від контрибуції були використані для заснування Університету в Єнчин та лікарні Пекінського об'єднаного медичного коледжу.

5. «Летючі тигри» та маршрут «Горб»

У липні 1941 року американський генерал Клер Лі Шенно закликав досвідчених пілотів сформувати 1-шу американську добровольчу групу («Летючі тигри») для підтримки Китаю у війні з Японією. На той час президентом Китайської Республіки був Чан Кайші. Щоб прорвати встановлену японцями блокаду постачання стратегічних матеріалів до Китаю, командування повітряного транспорту ВПС США (ATC) та Китайська національна авіаційна корпорація (CNAC) почали літати маршрутом «Горб» через Гімалаї.

Через те, що польоти над високогір'ям були дуже складними та ризикованими, «Горб» також називали «Маршрутом смерті». За офіційними даними, на цьому маршруті загинуло або зникло безвісти 1579 американських пілотів та членів екіпажів, і США втратили 468 літаків. «Летючі тигри» зробили незабутній внесок у перемогу Китаю у війні з Японією.

6. Скасування нерівноправних договорів

У 1943 році, щоб допомогти Китаю протистояти японському вторгненню, США взяли на себе ініціативу щодо скасування всіх нерівноправних договорів, підписаних з Китаєм з часів Опіумної війни. Великобританія, Німеччина, Італія та Японія наслідували цей приклад США й теж скасували нерівноправні договори. Відтоді в Китаї зникли іноземні концесії та консульська юрисдикція, а Китай (на той час Китайська Республіка) став рівноправним членом міжнародного товариства.

7. Посередництво Маршалла та доктрина Трумена

На Ялтинській конференції в лютому 1945 року США підтримали компартію, що завдало шкоди суверенітету Китайської Республіки. Радянський Союз отримав багато пріоритетних прав на Північному Сході, що спричинило повстання компартії Китаю. З кінця 1945 по 1946 рік президент Трумен відправив генерала Джорджа Маршалла посередником у війні між Гоміньданом та КПК.

США не вагаючись припинили постачання зброї армії Гоміньдану й змусили Чан Кайші сформувати демократичний коаліційний уряд із КПК. КПК вдала, що згодна на мирні переговори, але таємно продовжувала порушувати транспортне сполучення, атакувати армію Гоміньдану та затягувати переговори. Посередництво Маршалла зрештою провалилося, але через нього армія Гоміньдану втратила сприятливі умови та можливості для збройного придушення компартії. Водночас економіка Китайської Республіки занепадала, а КПК продовжувала жити.

У 1947 році США сформулювали доктрину Трумена про протистояння глобальній «червоній катастрофі», але ця стратегія не торкалася компартії Китаю та дозволила їй вижити. З початком війни на Тихому океані деякі діячі уряду США, такі як Джозеф Стілвелл, Маршалл, Трумен та інші, мали ілюзії щодо компартії Китаю й просували низку політичних заходів, які обмежували Китайську Республіку, сприяли владі КПК і потурали тому, щоб компартія захопила владу в Китайській республіці.

8. Постійне членство в Раді Безпеки ООН

У 1945 році (за часів Китайської Республіки) завдяки зусиллям та наполегливості США представник компартії Китаю Дун Біу в складі китайської делегації брав участь у конференції Організації Об'єднаних Націй у Сан-Франциско й поставив свій підпис під Статутом Організації Об'єднаних Націй разом з іншими представниками. США зробили вирішальний внесок у те, що Китай (Китайська Республіка) став однією з країн-засновників та п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН.

З 9 по 11 липня 1971 року (за часів комуністичного Китаю) Генрі Кісінджер, помічник президента США з питань національної безпеки, здійснив секретний візит до Китаю та провів переговори з прем'єром Держради КНР Чжоу Еньлаєм. Після цього США погодилися на те, щоб Китайська Народна Республіка (тобто комуністичний Китай) була представлена в Організації Об'єднаних Націй. 25 жовтня того ж року Організація Об'єднаних Націй ухвалила Резолюцію 2758, визнавши, що представники комуністичного уряду Китаю є єдиними законними представниками Китаю в Організації Об'єднаних Націй, і що Китайська Народна Республіка є одним із п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН.

9. Ніксон зустрічається з Мао та Чжоу, Картер встановлює дипломатичні відносини з компартією Китаю

З 21 по 28 лютого 1972 року президент США Ніксон відвідав Китай, зустрівся з Мао Цзедуном у Джуннаньхаї (центральний урядовий комплекс компартії) та провів переговори із Чжоу Еньлаєм та іншими вищими посадовими особами. Цей візит пізніше назвали «тижнем, який змінив світ». Він відчинив двері для другого етапу політики умиротворення компартії Китаю в історії США. Перед закінченням візиту дві країни підписали Шанхайське комюніке, і США розпочали виведення військ із Тайваню.

1977 року Картер увійшов до Білого дому, як президент. 1 січня 1979 США розірвали дипломатичні відносини з Китайською Республікою (Тайвань) і встановили повні дипломатичні відносини з Китайською Народною Республікою. На цей час минуло близько семи років після таємного візиту Кісінджера до Китаю.

Відносини між двома країнами незабаром набули періоду «медового місяця». Ключові союзники США, зокрема Японія, Австралія та Федеративна Республіка Німеччина (Західна Німеччина), один за одним розірвали офіційні відносини з Тайванем та встановили дипломатичні відносини з компартією Китаю. Поступово міжнародне товариство прийшло до визнання переваги КПК над Китайською Республікою.

10. Буш-старший поблажливо ставився до компартії Китаю

Після різанини на площі Тяньаньмень 4 червня 1989 року адміністрація Буша відкрила для КПК «чорні ходи», зокрема, затвердила спеціальний наказ про дозвіл компанії Boeing продати Китаю чотири комерційні літаки, послабила військові санкції, дозволила китайським чиновникам повернутися до Сполучених Штатів і продовжила реалізацію плану «Перлина світу» з модернізації китайських винищувачів.

За пів року адміністрація надіслала Ден Сяопіну два листи й відправила до Пекіна спеціальних посланців, наголосивши, що США готові працювати з компартією Китаю для подолання труднощів. Фактично США справді допомогли КПК подолати труднощі.

11. Клінтон допоміг Китаю вступити до СОТ

У липні 1999 року лідер компартії Китаю Цзян Цземінь почав переслідування десятків мільйонів практикувальників Фалуньгун. Практикувальники з усієї країни, які не мали змоги звернутися до уряду, вирушили до Пекіна, щоб виступити на захист Фалуньгун. У результаті велику кількість послідовників духовної практики було заарештовано. У жовтні влада також планувала засудити кількох членів колишньої Пекінської асоціації дослідження Фалуньгун. У жовтні того ж року президент Клінтон двічі дзвонив Цзян Цземіну, сподіваючись досягти угоди про вступ Китаю до Світової організації торгівлі (СОТ).

У березні 2000 року Клінтон виступив із промовою, у якій відокремив торгівлю від прав людини, і сказав, що вступ Китаю до СОТ принесе народу економічну свободу та ширшу свободу слова. Клінтон створив «Китайську кімнату» в Білому домі для впливу на членів Конгресу, які мають антикитайські погляди. У травні Клінтон запросив колишніх президентів Картера та Форда, а також десятки колишніх політиків до Білого дому, щоб закликати Конгрес США схвалити постійні торгові привілеї для Китаю та створити імпульс для вступу Китаю до СОТ.

11 грудня 2001 року за допомогою США комуністичний Китай офіційно став повноцінним членом СОТ. Остання цитадель комунізму стала офіційним членом спільноти вільної світової торгівлі, забезпечивши компартії Китаю економічне зростання, необхідне досягнення її амбіцій з управління світом.

(Хочете дізнатись більше? Прочитайте частину 2)