Від читача з Китаю. Чому звинувачення в тому, що Фалуньгун прагне заробляти гроші, безпідставні

(Minghui.org) Нещодавно я прочитав кілька статей у закордонних ЗМІ, у яких стверджувалося, що засновник Фалуньгун намагається нажитися на релігійному фанатизмі й експлуатації.

Як бізнесмен, який удосконалюється за Фалуньгун майже 30 років, я хочу зазначити, що подібні звинувачення є безпідставними. Насправді жоден із проєктів, започаткованих практикувальниками Фалуньгун, не мав би сенсу, якби метою було заробляти гроші. І ось чому.

Згідно із загальнодоступною інформацією, до того, як компартія Китаю (КПК) в 1999 році почала переслідувати Фалуньгун, кількість послідовників цієї практики самовдосконалення сягала 70–100 мільйонів людей. Це була найпопулярніша практика цігун, і деякі вважали, що кількість послідовників Фалуньгун перевищила кількість послідовників кількох менш популярних шкіл цігун разом узятих. З погляду маркетингу дуже просто було заробити трохи грошей на «фан-економіці».

Але засновник Фалуньгун цього не робив. Практикувальники по всьому Китаю могли купити одну або кілька книг Фалуньгун для читання і, по можливості, дві аудіокасети з музикою для вправ. Навіть основна книга «Чжуань Фалунь» коштувала лише 12 юанів (приблизно 1,50 доларів США), а ціна аудіокасет була аналогічна до ціни чистих касет, доступних усюди. Фактично, практикувальникам навіть не потрібно їх купувати — вони могли читати книги Фалуньгун разом з іншими практикувальниками, слухати, як читають інші, і скопіювати запис з аудіокасети на чисті касети. Від самого початку всі книжки, аудіо- та відеоматеріали були доступні безплатно в інтернеті.

Крім того, навчання вправ Фалуньгун, участь у спільному виконанні вправ та конференції Фа з обміну досвідом завжди були безплатними. У Фалуньгун немає членських внесків (немає навіть списків практикувальників) або будь-яких інших зборів.

Усе це суперечить тому, що потрібно робити, якщо мета людини полягає в тому, щоб заробляти гроші.

Порівняння з іншими системами цігун

Хтось може стверджувати, що люди в той час, коли Фалуньгун був представлений громадськості на початку 1990-х років, не надто розбиралися в способах заробляння грошей. Але розгляньмо деякі інші види цігун, яких навчали на той час.

Цігун став популярним у 1980-х роках, і його популярність досягла піку в 1990-х роках. Щоб вилікувати хвороби або поліпшити своє здоров'я загалом, багато людей були готові платити, якщо це відповідало їхнім потребам. Згідно з загальнодоступною інформацією, наприклад, система цігун Чжун Гун, мала багаторівневу й багатогранну модель стягнення плати. Щоб вивчити чотири види вправ, практикувальники платили 40, 70, 200 і 200 юанів відповідно. Крім того, була плата в розмірі 300 юанів за те, щоб бути учнем цієї школи, і плата за індивідуальне навчання в розмірі 200 юанів. «Юань Дунь Мі Фа», одна з книг цієї школи цігун, була ще дорожчою й пізніше продавалася за 2000 юанів.

Ці збори були тільки за вивчення вправ. За словами одного з моїх друзів, який практикував Чжун Гун у минулому, у всьому Китаї були величезні комерційні мережі, такі як «Інформаційний чай» на горі Цінчен, а також великі висококласні оздоровчі бази по всій країні. Усе це коштувало великих грошей. До того ж інструктори Чжун Гуна могли призначати свою ціну, і деякі просили гроші за навчання надприродних здібностей.

Нічого подібного немає у Фалуньгун. Учитель Лі, засновник Фалуньгун, заборонив такі збори, бо хотів лише, щоб люди покращували своє психологічне й фізичне здоров'я, незалежно від того, багаті вони чи бідні. Оскільки Фалуньгун був представлений громадськості через чотири роки після початку поширення Чжун Гуна, будь-який зі згаданих вище способів збагачення швидко й легко приніс би Вчителеві Лі великі статки.

Немає моделі елітної групи

Якби метою було заробляти гроші, то з огляду на популярність Фалуньгун модель «елітної групи» була б набагато простішою. Ван Лінь, інший майстер цігун, використав саме цей підхід. Судячи з фотографій, зроблених у 1980-х роках, Ван в основному спілкувався з високопосадовцями, знаменитостями та представниками бізнес-еліти. Оскільки в той час у Китаї не було інтернету, багато простих громадян навіть не чули про Ван Ліня.

Скільки грошей заробив Ван? У 1990-х роках він стверджував, що заробив два-три мільярди юанів, тоді як новинні ЗМІ стверджували, що ця сума могла бути набагато більшою. За документально підтвердженою інформацією, він мав принаймні п'ять розкішних будинків у його рідному місті, Шеньчжені, Гонконгу і, ймовірно, в інших місцях. Особняк у його рідному місті був більшим, ніж будівля, у якій розташовувалася адміністрація округу.

Чого потребує суспільство

Живучи в комуністичному Китаї, звичайні громадяни можуть лише терпіти — чи то фізичні хвороби, чи несправедливе ставлення, порушення прав людини, а сьогодні ще й жорстоку цензуру. На щастя, деякі з нас дізналися про Фалуньгун і віднайшли надію. На додаток до гарного здоров'я, ми досягли внутрішнього спокою й духовного зростання. Ось чому безліч практикувальників Фалуньгун у Китаї не відмовилися від своєї віри попри жорстоке переслідування.

Але за межами Китаю ситуація інша. Там немає КПК, а є свобода віросповідання та свобода слова. Мені дуже сумно бачити, що велике західне видання новин публікує упереджені репортажі про Shen Yun і Фалуньгун. Кажуть, що правда, точність та об'єктивність є наріжними каменями журналістики, але тут я цього не побачив.

Я розумію, що на них може чинити тиск КПК або люди, які перебувають під впливом КПК. Але хіба ми не повинні слідувати своїй совісті? Якщо хтось хоче обстоювати справедливість, то є безліч бід, на які не можна не звертати уваги: це жахливе життя китайців в умовах карантину, введеного через епідемію нового коронавірусу; численні порушення прав людини в Китаї, де люди не мають голосу; не кажучи вже про жорстоке переслідування практикувальників Фалуньгун і насильницьке вирізання органів у живих людей, санкціоноване КПК.

Попри переслідування та незліченні труднощі, Учитель Лі та практикувальники Фалуньгун завзято працювали й досягли успіху в створенні та розвитку Shen Yun, намагаючись донести справжню традиційну китайську культуру американцям і людям у всьому світі. Хіба це не те що ми повинні вихваляти й підтримувати? Один популярний фільм може принести сотні мільйонів доларів прибутку. Компанія Shen Yun, яка щорічно дає сотні вистав найвищого рівня по всьому світу, але після майже двадцяти років наполегливої роботи має лише орієнтовно 250 мільйонів доларів активів. Це відносно скромна сума, враховуючи вкладені в цю виставу сили.

Добре відомо, що за ці роки КПК використовувала всі ресурси, переслідуючи Фалуньгун і компанію Shen Yun, тому що Фалуньгун і Shen Yun відображають традиційні цінності, чого китайська влада не може винести. Коли західні ЗМІ виривають із контексту елементи божественної віри, намагаючись настроїти суспільство проти Фалуньгун і Shen Yun, вони по суті нападають на всіх вірян.