Я зрозумів, як треба вдосконалюватися, коли подолав негаразди та хвороботворну карму

(Minghui.org) Мені 54 роки. У 2022 році я разом із дружиною (практикувальницею Фалуньгун) вирішив тікати з Китаю, щоб уникнути переслідування компартією Китаю. Я хотів би розповісти про свій недавній досвід удосконалення та подолання хвороботворної карми.

Прокинувшись вранці 22 квітня 2024 року, я відчув себе погано і, повернувшись у ліжко, знову заснув.

Я прокинувся в сонному стані та як тільки сів за обідній стіл, одразу знепритомнів. Я прийшов до тями й виявив, що лежу під столом. Я не міг збагнути, як тут опинився.

Перед втратою свідомості я почув, як дружина покликала мене на ім'я. Потім вона прибігла зі спальні й витягла мене з-під столу.

У цей момент у мене почалося блювання, тіло паралізувало, я відчував, що перебуваю між життям та смертю. Я сказав: «Я не хочу жити...» Раніше я довго не міг пройти випробування в непорозуміннях щодо Сіньсін із дружиною: щодня злився на неї й відчував, що скоро помру.

Дружина безперервно вигукувала фразу: «Дафа несе добро». Вона благала Вчителя допомогти мені й неодноразово кликала мене на ім'я. Мені здавалося, що вона кричала надто голосно, тому прийшовши до тями, я нагадав, щоб вона не турбувала сусідів.

Родичі та друзі знали, що я практикую Дафа, і моя смерть, хіба не спричинила б у них негативних думок про Фалунь Дафа? З усіх істот у Всесвіті мені пощастило, що я практикую Фалунь Дафа, але я хочу відмовитися від свого фізичного тіла, тому що я не можу пройти через деякі невеликі випробування. Я часто називаю інших дурними, але, схоже, це я дурний!

Дружина допомогла мені лягти в ліжко. У мене паморочилася й боліла голова, тому я не міг розмірковувати.

Я починаю дивитися в себе

Наступного дня мені стало краще, і я став дивитися на це нещастя з погляду Закону. Які пристрасті я не усунув, у чому причина мого нещастя? Я виявив, що, удосконалюючись упродовж двадцяти семи років, не позбувся жодної з пристрастей. Інші практикувальники Фалуньгун, коли переживають негаразди, часто говорять про виявлені в собі недоліки. Коли я дивлюся в себе, то бачу, що наповнений пристрастями й лазівками.

Я навіть не знав, з якої пристрасті розпочати, тому вирішив записати найважливіші та зосередитися на їхньому усуненні.

Я виявив у собі образу, егоїзм, прагнення боротьби, зарозумілість щодо практикувальників; думав, що дружина не звертає на мене уваги, а також вважав інших практикувальників дурними, а розумних — егоїстами.

Коли я виявив у себе образу, то згадав практикувальника, який помер, бо не зміг позбутися образи. Розмовляючи з ним, коли він страждав на хвороботворну карму, я порадив йому відпустити образу. Тепер сам опинився в схожій ситуації.

Після того, як я залишив Китай, переїхавши в іншу країну, я щодня перед світанком сідав у автобус, брав із собою транспарант і їхав виконувати вправи до посольства Китаю, яке було недалеко від моря. Узимку там було дуже холодно. Я повертався додому вже пополудні, але дружина до цього часу нічого не готувала. Тому я змерзлий і голодний починав готувати їжу.

Оскільки біля посольства немає туалетів, я не пив багато води та нічого не їв. Я не міг змиритися з тим, що дружина мені не готує, тому якось повернувся додому раніше, щоб подивитися, що вона робить. Увійшовши до будинку, я побачив, що вона спить у ліжку. Я дуже розлютився! Але був такий змерзлий і голодний, що ліг на ліжко й заснув.

Прокинувшись, я почув, що дружина на кухні та подумав, що вона готує. Моє серце заспокоїлося. Але коли я увійшов на кухню, вона сказала: «Мені потрібно вивчати Фа». Вона вивчала Фа на кухні й нічого не приготувала, хоча було вже за третю годину дня. Оскільки я не розглядав ситуацію із погляду Фа, то не приймав її як можливість для вдосконалення, а натомість оцінював з погляду звичайної людини. У результаті моє обурення зростало.

Наступної миті я згадав літо. Щонеділі я відповідав за захід у парку, і в мене зберігалися всі плакати та стенди. Якось у неділю після заходу я спускав візок із плакатами та стендами вниз сходами біля нашого будинку й зустрів дружину, яка підіймалася нагору. Я думав, що вона ходила до магазину, але вона сказала, що виконувала вправи біля нашого будинку.

Коли я прийшов на кухню, то побачив, що рис у рисоварці готовий, але свинячі реберця та квасоля лежали на дошці в очікуванні, щоб я їх приготував. Було майже сім годин вечора. Я подумав, що дружина надто безжальна — уже так пізно, а вона не приготувала їжі! Я обурився її рішенням виконувати вправи так пізно! Вона не працювала цілий день, чому не зробила їх раніше? Вона пішла виконувати вправи, коли настав час готувати! Коли я приготував їжу, було вже за вісім годин вечора.

Після цього я перестав із нею розмовляти, за винятком випадків, коли справа стосувалася важливої інформації. Я рідко готував. Після їди я мив посуд та палички для їжі.

Я не розумів, що це випробування для підвищення на моєму шляху вдосконалення. Надалі я поступово перестав виконувати вправи та читати Фа. Весь вільний час я переглядав новини на телефоні чи комп'ютері, щодня стежив за перебігом війни в Україні тощо. Я часто ставив собі запитання, чому мій шлюб виявився таким поганим.

Перебуваючи в пригніченому стані довгий час, я виглядав дуже серйозним. Не один практикувальник зазначав, що я маю страшний вигляд. Я розумів, що мій стан не в порядку, але просто не міг покращити себе. Я подав би на розлучення, якби це не виставляло Дафа в поганому світлі. Я замислився над переїздом і попросив соціального працівника допомогти оформити заяву на оренду квартири.

Я припиняю миритися з переслідуванням зла

Поки лежав у ліжку протягом наступних кількох днів, я досліджував себе, намагаючись знайти свої недоліки. Мій настрій поступово покращився, а дружина почала готувати й піклуватися про мене. Мені вдалося контролювати обурення. У результаті брила льоду розтанула в моєму серці, і тіло відновилося.

До того, як це сталося, через сильне прагнення до боротьби я постійно сердився, коли інші практикувальники не погоджувалися зі мною. Вони не могли зі мною сперечатися, бо я умів чітко формулювати свої думки.

Я не контролював свою мову, і коли мене охоплював гнів, часто говорив усе, що хотів, не зважаючи на почуття інших. Мені було однаково, як вони сприймають мої слова, і як сильно вони їх ранять.

Вранці на двадцять четвертий день у мене піднялася висока температура й почалися галюцинації, а тіло боліло так, що мені здавалося, я вмираю.

Виконавши вправи, я відчув себе краще й раптово зрозумів, що неправильно оцінюю свою ситуацію: «Чому це нещастя не закінчилося! Я не міг брати участь у жодних заходах Фалунь Дафа, і хіба це не втручання факторів зла? Чому це триває так довго?» Я зрозумів: коли дивився в себе, на свої недоліки, то спокійно приймав цю ситуацію, вважаючи, що в моєму вдосконаленні є лазівка, тому наді мною знущались. Крім того, я змушував себе ходити повільно й надягати шапку, виходячи на вулицю, бо боявся знову знепритомніти. Отже, я погоджувався з переслідуванням зла й не заперечував його.

Навіть якби в моєму вдосконаленні існували лазівки, старі сили не мали права переслідувати мене. Адже я йду тільки запланованим Учителем шляхом і не повинен погоджуватися із цим переслідуванням. Учитель усуває мою карму, і в процесі усунення карми я знайду свої недоліки, усуну свої пристрасті й покращу себе.

Виявивши глибоко заховану в собі установку «прийняття негараздів», я вийшов на вулицю і сів на велосипед. Я перестав думати про обережність, а також про те, що мені не можна активно тренуватися, а треба повільно, як пацієнту, відновлюватися і звертати увагу на різні дрібниці.

Хоча в моїй голові все ще відчувався дискомфорт, я нагадав собі, що я практикувальник Фалуньгун, і зі мною все гаразд. Старі сили не можуть мені завадити!

Я згадав, що сказав Учитель:

«Якщо наші учні в разі виникнення негараздів дійсно залишаються абсолютно спокійними або ж відкинуть серця до такої міри, що зможуть відповідати різним вимогам на різних рівнях, то цього вже буде достатньо, щоб пройти перешкоду. Якщо все це буде тривати без кінця, але не через проблеми з Сіньсін або поведінкою, тоді, мабуть, злий демон скористався лазівкою за вашого потурання. Практикувальник все ж таки не звичайна людина, тоді чому ж її природна сторона не виправляє Законом?». («Трактування Закону», Суть сумлінного вдосконалення)

Відчувши себе краще, я не зміг контролювати себе і відкрив новини в інтернеті, дивився їх майже дві години та ліг спати опівночі. Але пізніше зрозумів, що новини призначені для звичайних людей, і зрадів, що знайшов ще одну приховану в собі пристрасть.

Коли я прокинувся наступного ранку, то знав, що пройшов це випробування. Через 25 днів я повністю одужав.

З цього уроку я зрозумів, що насправді означає самовдосконалення. Раніше я зосереджувався на пошуку пристрастей та недоліків, а потім усував їх. Але тепер, коли стикаюся з проблемами, я свідомо зосереджуюсь на вдосконаленні своїх думок, на їхню відповідність принципам Фа.

У вдосконаленні немає дрібниць і часто дрібниці легко ігнорувати. Мені іноді не вдається зосередитися на великій пристрасті та усунути її. Коли я виправляю дрібні речі, то великі пристрасті природним чином послаблюються і будуть повністю усунені.

Хоча між мною та старанними практикувальниками Фалуньгун усе ще великий розрив, я нарешті знаю, як треба вдосконалюватися. Я ніколи ні перед ким не просив вибачення, але коли розумів, що неправий, то не сперечався, і визнавав свою помилку. У мене було велике его й бажання, щоб мене хвалили.

Кілька днів тому я посперечався зі співучнем. Коли він пішов, я зрозумів, що зробив ту саму помилку, тому негайно написав йому повідомлення з вибаченнями. Цього разу я дійсно побачив власні недоліки, і вперше від щирого серця перед кимось попросив вибачення.

Тепер я звертаю увагу на Сіньсін. Я говорю набагато спокійніше і знаю, як контролювати свої емоції, вираз обличчя став доброзичливим. Крім того, зник псоріаз, який турбував мене понад 30 років.

Під час цього випробування я не лише усунув свою карму, а й підвищив Сіньсін. Я дякую великому, милосердному Вчителеві за те, що Він спас мене! Дякую, милосердний Учителю! Не хвилюйтеся, тепер я знаю, як старанно вдосконалюватись!