3 січня 2025 року спеціальний кореспондент Minghui відвідав у північній частині штату Нью-Йорк кілька місць та організацій, заснованих практикувальниками Фалуньгун, зокрема громаду Драгон Спрінгс («Джерело Дракона») і Shen Yun. Під час візиту він також зустрівся з Майстром Лі Хунчжи, засновником Фалуньгун та художнім керівником компанії Shen Yun. У свої 73 роки Майстер Лі мав значно стрункіший вигляд, ніж у попередні роки, і йому можна було б дати не більш ніж 50 років. Його погляд випромінював тепло, спокій і твердість духу.
1. Волонтер
Нещодавно одне медіа висунуло ряд звинувачень проти Вчителя Лі. Автор статті в цьому медіа, схоже, прагнув використати почуття китайських людей, заявивши, що Shen Yun і пан Лі «скористалися релігійним запалом» своїх послідовників і дешевою робочою силою, «щоб заробити 266 мільйонів доларів». Коли Вчителя запитали про це, він відповів, що не знав про фінансове становище компанії виконавських мистецтв Shen Yun до того, як про це повідомили медіа, і що насправді він переймався тим, чи може компанія покривати свої поточні витрати.
Багато учнів Фалуньгун (інша назва вчення — Фалунь Дафа), яким через переслідування з боку компартії Китаю довелося залишити свою батьківщину, опинилися в Америці. У той час як інші некомерційні організації та релігійні групи можуть отримувати державне фінансування або корпоративні пожертвування, Фалуньгун не отримував жодної постійної підтримки такого роду, тим більше, що за останні два-три десятиліття багато людей на Заході підтримують ділові контакти з Китаєм (й щоб не зашкодити своїм інтересам, не хочуть підтримувати Фалуньгун). Комуністична партія Китаю використовує різні залаштункові методи, щоб змусити західні країни мовчати про питання прав людини, пов'язані з Фалуньгун. У результаті навіть у той час, як інші групи в США часто отримують державне фінансування, Фалуньгун покладається виключно на власні ресурси, щоб підтримувати свою діяльність.
Успіх Shen Yun Performing Arts визнають в усьому світі, але труднощі та реальність, що стоять за цим успіхом, залишаються значною мірою невідомими навіть для багатьох практикувальників Фалуньгун у Північній Америці. Відчуваючи довіру до Shen Yun, більшість із них не відчувають потреби знати подробиці. Ветерани-практикувальники знають, що головна мета Вчителя — це передати своє вчення, але водночас він також узяв на себе відповідальність художнього керівника Shen Yun. Труднощі, які стоять за цими двома завданнями, величезні. Тому деякі ветерани-практикувальники взяли на себе адміністративні та фінансові питання компанії, розв'язуючи проблеми самостійно й розглядаючи ці обов'язки як невіддільну частину свого духовного розвитку.
Під час зустрічі 3 січня Вчитель усміхнувся й зауважив, що він не втручається в адміністративні справи, а практикувальники, які відповідають за питання управління та фінансів, не звітують йому про них. Бухгалтер компанії Shen Yun Performing Arts підтвердив: «Ми маємо фінансові правила та процедури, яких ми дотримуємося». І додав, що кожен старанно працює, щоб виконувати свої обов'язки. Вони вважають, що загалом Учитель Лі перебуває тут, щоб навчати й спрямовувати практикувальників у їхній практиці самовдосконалення, а не для того, щоб виступати в ролі їхнього начальника.
Коли мова заходить про проблеми вдосконалення в практикувальників, які беруть участь у різних проєктах, то, за їх спостереженнями, Учитель вказує на проблеми лише тоді, коли вважає, що це буде корисно для їхнього духовного підвищення, й на всі питання завжди відповідає з добротою та великодушністю. Майстер з великою турботою ставиться до практикувальників, які беруть участь у всіх проєктах як усередині країни, так і за кордоном, і стежить за тим, як вони проходять свій шлях самовдосконалення.
Учитель не тільки не приймає грошей від жодної із цих організацій чи проєктів, але й цілком задоволений тим, що не знає про те, як вони працюють. Учитель пояснив: «Це стосується проєктів Minghui.org, Epoch Times, NTD Television та Ganjing World. Я не втручаюся в їхню діяльність, підбір персоналу та фінанси, тому справді не знаю, як вони працюють. Я маю дати їм можливість іти своїм власним шляхом; це частина їхнього шляху самовдосконалення. Якщо я втручатимуся, це буде рівнозначно тому, ніби я руйную мости й дороги на їхньому шляху. Тому я не керую нічим із перерахованого — моя увага зосереджена виключно на духовному вдосконаленні практикувальників».
Що стосується того, що Вчитель віддає свій час таким проєктам, як Shen Yun, Учитель пояснив, що, крім допомоги практикувальникам у їхньому духовному розвитку, він також як волонтер розробляє дизайн костюмів і допомагає учасникам проєкту покращувати свою майстерність. «Але ніхто не дає мені жодного цента; мені за це не платять», — сказав Учитель Лі.
Репортер також поговорив із кількома співробітниками інших компаній, пов’язаних із Shen Yun. Фінансовий директор Shen Yun Creations, відеоплатформи, присвяченої виконавському мистецтву, та генеральний директор Shen Yun Dancer, компанії з виробництва одягу, підтвердили, що вони самостійно здійснюють усі операції та керують діяльністю, зокрема фінансами. «Учитель не стежить за всім цим, і ми не звітуємо перед ним із таких питань», — наголосили вони.
Нещодавно виготовлені синьо-жовті двосторонні куртки з написом «Фалунь Дафа» Учитель Лі розробив на добровільній основі. Їх було ретельно продумано з урахуванням того, що їх одягають для медитації на відкритому повітрі, а також для участі в інших заходах. Вони теплі, водонепроникні й мають верхню та нижню блискавку, що може додати зручності під час виконання вправ медитації. Якість цього одягу вражає, особливо з огляду на його ціну. Коли генерального менеджера Shen Yun Dancer запитали, чому ціни такі низькі, він пояснив: «Обидві куртки продаються виключно практикувальникам, і Вчитель сподівається, що ми будемо встановлювати якнайнижчі ціни». У відповідь Учитель усміхнувся й додав: «Я так і сказав. Якби це було можливо, я хотів би давати ці речі практикувальникам безоплатно».
Багатьом практикувальникам відома ця концепція. Наприклад, те саме Вчитель говорив щодо продажу друкованих книг Дафа [коментар редакції: практикувальники, які організовують друк книг Дафа, продають їх іншим практикувальникам не дорожче собівартості]. А для учнів коледжу Fei Tian (Фей Тянь) навчання, житло, харчування, книги, деякий одяг та дорожні витрати дійсно надаються безоплатно. Стипендія, яку отримує кожний учень коледжу, еквівалентна приблизно 50 000 доларів на рік, і батьки мають оплачувати лише додаткові заняття поза школою.
2. Простий спосіб життя і непохитна воля
Як можна охарактеризувати Вчителя Лі як людину?
Ми зустрілися на території комплексу Драгон Спрінгс («Джерело Дракона») з практикувальником, який працює поруч з Учителем уже двадцять років. На запитання про те, який Учитель Лі в повсякденному житті, практикувальник після кількох хвилин роздумів, повільно відповів: «Він володіє надзвичайною силою волі, веде просте життя й має ясні цілі».
Цей практикувальник розповів, що, перебуваючи на території комплексу Драгон Спрінгс або під час поїздок, Учитель вранці сам пере свій одяг, може пропустити сніданок або просто випити трохи води чи кави. За обідом він їсть легку їжу в кафе на території громади Драгон Спрінгс, а за вечерею — зазвичай тарілку супу з пельменями або холодний рис із гарячою водою та маринованими овочами.
Інша практикувальниця розповіла один випадок, який стався під час сніданку. Вона зварила багато яєць і запропонувала їх Учителеві, сподіваючись, що він обере найкращі й найбільші. Але Вчитель вибрав одне тріснуте яйце й сказав: «Мені цього достатньо».
Інший практикувальник пригадав, як одного разу Вчитель Лі покликав їх до їдальні. Практикувальник дуже хотів швидко набрати в тарілку їжу й сісти, як інші, але коли він почав шукати очима Вчителя, то побачив, що він спокійно стоїть осторонь, чекаючи, поки всі інші візьмуть їжу. «Я завмер, відчуваючи, що мені, як учню, не варто брати їжу раніше за Вчителя. Але Вчитель спокійно кивнув мені, що я можу піти взяти їжу», — розповів він.
Коли ми говорили про те, що Вчитель має ясні цілі й надзвичайну силу волі, практикувальник, який працював із ним упродовж двадцяти років, сказав: «Щойно Вчитель ставить мету, то просто рухається вперед до її досягнення. Він не зупиняється попри будь-які перешкоди. Учитель не думає про гроші, а просто робить те, що потрібно робити». Він додав: «Коли бачиш, як Учитель застосовує такий підхід щодня, може здатися, що в цьому немає нічого незвичайного. Але якщо ми замислимося, то усвідомимо, наскільки це незвичайно. Хоч які виникають перешкоди, Учитель просто робить далі те, що потрібно робити, на відміну від нас. Стикаючись із труднощами, ми часто відразу опускаємо руки».
Практикувальник додав: «Є так багато речей, які, як ми вважали, було виконати неможливо, але Вчителя це не зупиняло, він просто й далі рухався вперед, і врешті-решт усе виходило. Тож, з мого погляду, це результат великої волі та зосередженості.
На мою думку, для Вчителя не існує поняття „труднощі“. Нам може щось здаватися складним або навіть дуже складним, і ми вважаємо, що труднощі — це погано. Але Вчителя не зупиняють жодні перешкоди».
Ті, хто працював на будівництві на території Драгон Спрінгс, знають, що Вчитель постійно працює. На будівельному майданчику він завжди перебуває в найважчому та найнебезпечнішому місці. Коли ми підіймаємо певні дерев’яні конструкції, Учитель завжди вибирає більш важку сторону. Він регулярно підбирає сміття, часто робить це ще до того, як це зроблять інші. Коли ніхто не хоче очищати калюжу чи яму з брудною водою, Учитель, не кажучи ні слова, робить це сам. Якщо на асфальтованій дорозі лежить дрібне каміння, він підіймає його й відкидає вбік, щоб колеса автомобіля не наїхали на нього і щоб воно не пошкодило дорожнє покриття. Учитель підбирає цвяхи на будівництві та на дорозі, сортує їх і здає на склад. Водночас він керує художньою творчістю трупи Shen Yun, розробляє костюми й реквізит, навчає вокальної техніки, допомагає в створенні нових танцювальних номерів і контролює дотримання найвищих художніх стандартів. У цьому щільному графіку, навіть під час поїздок, якщо Вчитель має вільний час, то дістає простий блокнот і складає текст пісні або пише музику.
Майстер Лі зазначив, що як учитель, який веде всіх у практиці вдосконалення, він сам має бути прикладом. Оскільки в історії було багато сумних уроків щодо того, як небезпечно мати справу з грошима, Учитель ніколи не бере грошей для себе. Натомість він подає приклад іншим і навчає, як важливо заощаджувати. Наприклад, коли потрібно купити необхідне обладнання для репетицій і виступів, таке як елементи освітлення й сценічні матеріали, Учитель завжди нагадує практикувальникам: «Шукайте розпродажі та знижки, щоб купити дешевше».
Прим. редакції: єдине джерело заробітку Майстра — це гонорари від книг Фалуньгун або пов'язаної з ними інтелектуальної власності, що не дає великого доходу, як Майстер раніше говорив у своїх лекціях. Водночас усі книги та матеріали вчення Фалунь Дафа з дозволу Майстра із самого початку публікуються на сайті falundafa.org та minghui.org й доступні для безкоштовного читання або завантаження. Це показує, що Майстер Лі ніколи не прагнув максимізувати свої доходи.
Учитель додав: «Оскільки тут так багато справ, я часто живу в гуртожитку на території комплексу Драгон Спрінгс. Я хочу створити найкращу у світі школу й середовище для дітей, які тут навчаються й працюють. Я сказав їхнім батькам: „Я хочу, щоб ваші діти повернулися до вас найкращими дітьми. Це моя мета“». (Маються на увазі молоді артисти Shen Yun і студенти навчальних закладів Fei Tian.)
3. Турбота про кожного
Коли 2000 року було засновано громаду Драгон Спрінгс («Джерело Дракона»), там не було нічого, окрім ділянки лісу й озера, що не вирізнялися ні красою, ні чистотою, а також скромного будиночка. У цьому будиночку було лише три спальні. Поряд не було навіть місця для паркінгу авто. У дощові або сніжні дні неасфальтовані дороги ставали брудними та важкопрохідними. Керовані глибоким розумінням цінностей Істини, Доброти й Терпіння, практикувальники добровільно приїжджали сюди для допомоги, віддавали свій час і ресурси. Вони мали твердий намір підтримувати Вчителя, який попри те, що представив чудове вчення, корисне для всього людства, усе ж зазнав переслідувань китайської компартії.
Компартія поширювала чутки, стверджуючи, що Вчитель володіє безліччю розкішних об’єктів нерухомості, шикарними автомобілями та яхтами. Однак пізніше стало очевидно, що нічого подібного в нього немає. Він не отримував зарплату в жодній із компаній, якими керують практикувальники, і віддавав будь-які пожертвування від практикувальників на спільні потреби Драгон Спрінгс. Він сказав: «Мені не потрібні гроші. Навіщо мені гроші? Я думаю, що хоч куди я йду, мене завжди хтось хоче нагодувати. Навіщо мені гроші? Я знаю, що ніколи не буду страждати від голоду».
Під час нашого інтерв’ю Майстер весь час м’яко й невимушено усміхався, був спокійним, що нагадало мені, інтерв’юеру, фразу з його вчення: «Добра людина завжди виявляє милосердя. Вона не ображається, не відчуває ненависті й вважає страждання за радість». («Суть сумлінного вдосконалення»)
За останні 19 років навчальні заклади Fei Tian і компанія Shen Yun перетворилися на добре обладнані й успішні культурні центри, які мають академічні класи, танцювальні студії, кафе, концертну сцену, офіси, бібліотеку, музичний салон і різноманітні місця для відпочинку — і все це цеглинка за цеглинкою збудували своїми руками практикувальники Фалунь Дафа під керівництвом та за безпосередньою участю Вчителя. Усе це вони робили з глибокої пошани до Майстра, а також із бажання допомогти Майстру в його прагненні змінити світ на краще*.
*Зокрема, багато практикувальників беруть активну добровільну участь у поширенні Фалунь Дафа, що навчає принципів Істина, Доброта й Терпіння, а також п'яти медитативних вправ. Чимало людей, які практикують Фалунь Дафа, кажуть, що їхнє життя змінилося завдяки цій практиці. Багато хто відчув значне покращення здоров'я, приплив енергії і зменшення стресу. Водночас багато з них кажуть, що знайшли у Фалунь Дафа життєвий шлях, що дав їм багато користі й здобутків. Тому велика кількість практикувальників зі своєї ініціативи сприяють Майстру в його місії покращення світу, зокрема шляхом підтримки мистецького колективу Shen Yun, який за допомогою красивих традиційних танців та музики, а також повчальних історій із культури давнього Китаю надихає та зворушує людей у всьому світі.
Як було створено першу трупу Shen Yun Performing Arts? «Спочатку ми зібрали групу практикувальників і залучили кількох молодих людей, які були різного зросту й мало що знали про танці. Поступово, крок за кроком, усе стало розвиватися. Але на той час ми практично не мали грошей. Усе, що потрібно було зробити, учасники мали оплачувати самі. Усі викладачі купували все необхідне на свої гроші. Я не був винятком — платив за все, що хотів зробити, зі своєї кишені. Кожен оплачував або надавав усе, що міг, — згадує Вчитель. — Тільки коли в нас почалися виступи, ми стали отримувати якийсь дохід. Ось так ми й рухалися потроху вперед».
Я, інтерв’юер, пам’ятаю час, коли була тільки одна танцювальна студія, й Учитель там допомагав учням, коли вони практикували сальто назад (акробатичний рух, коли людина робить стрибок із переворотом назад, приземляючись на ноги).
Практикувальники, які перебували в Драгон Спрінгс довгий час, згадують той момент, коли учні вперше вчилися танцювати маньчжурський танець (маньчжури — етнічна група в Китаї). Оскільки вони ніколи раніше не бачили маньчжурських туфель на платформі, Учитель особисто одягав і підправляв взуття для кожного юного виконавця.
Побачивши виставку подарунків у Драгон Спрінгс, які учні від щирого серця дарували Вчителеві впродовж усього часу існування комплексу, я не міг не подумати про тих, хто колись теж був учасником цієї спільноти, але потім, покинувши її, став під керівництвом компартії Китаю паплюжити Фалуньгун і Shen Yun. У відповідь на мої роздуми про це Вчитель пояснив, що ці молоді люди прийшли в Shen Yun не самі — їх привели батьки — і в таких випадках вони зазвичай не дуже добре справляються. На відміну від них молоді люди, які глибоко розуміють вчення Вчителя та його місію, й щиро хочуть це робити, досягають значних успіхів.
Читачі, знайомі з історією Китаю останнього століття, напевно, знають, що в Китаї батьки часто нав’язують дітям свою волю й покладають на них свої нездійснені мрії. Ця сумна риса зумовлена багаторічним впливом компартії, яка знецінювала сімейне життя та ігнорувала індивідуальний вибір. Пісня «Батько й мати не такі дорогі, як очільник Мао [Цзедун]», написана 1966 року, стала широко відомою в Китаї. Хоча згодом її заборонили, бо вважалося, що її автор мав зв’язки з антипартійною фракцією Лінь Бяо, але фрази «Батько й мати не такі дорогі, як очільник Мао», а також «Батьки не можуть зрівнятися з компартією» було глибоко впроваджено у свідомість китайців. У такий спосіб родинні почуття на рівні всієї країни було поставлено нижче за відданість партії, тому багато поколінь китайців не тільки самі прийняли так звану «партійну культуру», а й почали прищеплювати її своїм дітям.
У міру поширення комуністичної ідеології в усьому світі дедалі більше людей стали застосовувати цей підхід — нав’язування зовнішньої волі, що, однак, може зашкодити нормальним стосункам між батьками й дітьми. Деякі практикувальники теж не уникли цього, зазнавши впливу «партійної культури». Їхня неправильна поведінка та підхід також могли бути спричинені тим, що вони не дотримувалися сумлінно вчення Майстра.
Понад десять років Учитель докладав зусиль, щоб створити для студентів у Драгон Спрінгс якнайкращу атмосферу та умови. Наприклад, він не тільки повністю забезпечував їх житлом, їжею та одягом (даючи їм навіть більше, ніж міг дати своїй дочці, коли вона була віком, як ці студенти), а й навіть власноруч виготовляв для них пакети з їжею для перекусу й потім вечорами сам роздавав їх учням школи. Коли мова зайшла про це, Учитель усміхнувся та пояснив: «Оскільки вони ще такі юні, я повинен піклуватися про них як про власних дітей».
Практикувальники, що живуть у громаді Драгон Спрінгс кажуть, що існує безліч історій про те, що Вчитель робив і як учиняв день у день, — такі історії зберігаються в пам’яті практично кожного, й усіх їх навіть не переповісти.
На відміну від невеликої сім’ї, велика спільнота має значно більші витрати та обов’язки. Громада Драгон Спрінгс має суттєві витрати: щомісячні рахунки за опалення та електрику, кондиціонування повітря, щоденні витрати на харчування для такої великої кількості людей; водночас навчальні заклади Dragon Springs також надають студентам повні стипендії. Це величезне фінансове навантаження.
Очевидно, що Вчитель дбає не лише про студентів, а й про тих, хто вже закінчив навчання. Зрештою, знайти роботу випускникам мистецьких навчальних закладів набагато складніше, ніж тим, наприклад, хто має диплом технічного спеціаліста. Заробляти на життя та будувати кар’єру — справа непроста. Студенти, які залишаються у Fei Tian, щоб стати викладачем або продовжити кар’єру професійного виконавця Shen Yun, також мають отримувати зарплату, щоб мати гроші на життєві потреби. Усе це потребує значних фінансових ресурсів.
Безумовно, як художній керівник Shen Yun Учитель цінує таланти і, що ще важливіше, як учитель Фалунь Дафа він сподівається, що його учні досягнуть успіху на шляху самовдосконалення.
4. Поширення Закону
Сьогодні всі практикувальники Фалуньгун знають, що вчення, яке передав нам Учитель Лі, — це найглибші принципи Всесвіту Істина, Доброта, Терпіння. У людей може виникнути запитання: як Фалуньгун зміг завоювати популярність у комуністичному Китаї — суспільстві, яке активно протистоїть духовності та релігії й суворо контролює кожний аспект мислення, поведінки та економічного життя будь-якої людини? До того ж у суспільстві з тоталітарною природою?
З 1980-х років до кінця 1990-х Китай переживав «бум цігун» (цігун — оздоровчі практики, що виникли в Китаї, й навчали вправ медитативного характеру й містили елементи з китайської культури та базову систему самовдосконалення). Десятки мільйонів людей почали захоплюватися різними практиками цігун. Помітна користь цігун для здоров'я, особливо з погляду лікування хвороб і здобуття гарного фізичного стану, викликала широкий інтерес. У комуністичному суспільстві люди почали приділяти більше уваги вивченню можливостей людського тіла й переосмисленню зв'язку між матеріальним світом та духовним. Згодом це створило простір для досліджень та експериментів у цих галузях. Однак, попри дедалі більший інтерес, багато людей, які хотіли зрозуміти глибші таємниці людського тіла, життя та Всесвіту, усе ж не могли знайти відповідей, які б задовольнили їх як інтелектуально, так і духовно.
1992 року Вчитель Лі почав поширювати вчення Фалунь Дафа серед громадськості. Учитель згадує: «Спочатку, коли в Чанчуні люди говорили про цігун, я просто слухав. Через деякий час за нагоди я сказав їм кілька слів, і вони були вражені: „Оце так! Нам цікаво те, що Ви кажете, будь ласка, розкажіть іще!“ Оскільки я знав дещо про ці речі, мені не важко було розповісти більше. Після цього вони сказали: „Ви чудово розповідаєте! Чи не могли б ви провести для нас лекцію?“»
Учитель продовжив розповідь: «Усі вони були досвідченими практикувальниками цігун. Не роздумуючи, вони запропонували: „Ми організуємо Вам місце проведення заняття!“ Вони подбали про деталі й наполегливо попросили: „Майстре Лі, будь ласка, прочитайте нам лекцію найближчим часом!“ Деякі з них дуже зацікавилися й наполягали, щоб я провів лекцію. У результаті я прочитав лекцію в середній школі №5 у місті Чанчуні».
Шанувальники цігун у Китаї звикли до того, що майстри демонстрували лікувальні ефекти цігун прямо під час своїх лекцій. Вони вважали, що Вчитель Лі викладатиме так само, хоча насправді Вчитель хотів лише розповісти про вчення Дафа. Учитель згадує: «Передбачалося, що це буде просто лекція, але вони привели хворих родичів, бо саме так усе відбувалося на інших лекціях із цігун. Коли я почав говорити, ці люди стогнали від болю. Що мені було робити? Як я міг читати лекцію, коли вони стогнуть? Деякі навіть були під крапельницями. Тому я підійшов і допоміг їм. За кілька секунд усі вони встали на ноги. Потім я сказав зі сцени (це була багатоярусна аудиторія): „Слухайте мене! Починайте ходити!“ І всі вони змогли встати й ходити. Деякі з них були прикуті до ліжка або паралізовані й до цього навіть не могли стояти. Потім я сказав їм: „А тепер біжіть!“ І вони побігли. Після цього я сказав: „Добре, ось тепер ми почнемо лекцію“. З цього моменту вони одразу все зрозуміли, а деякі сказали: „Ого! Навіть великі майстри цігун не мають такої сили!“ І я розпочав лекцію. Після лекції вони поставили мені запитання, і я на них відповів. Відтоді зупинитися вже було неможливо».
Чи не є неоціненним, якщо паралізована або тяжкохвора людина зцілилася? Ті, хто знайомий з історією Міларепи, зможуть це зрозуміти. Учитель Лі в одну мить відновив здоров'я і рухливість людям, які страждали. Але, згадуючи про це, він говорив дуже спокійно.
У світі духовних і релігійних традицій поширена думка, що людина за своєю природою божественна. Тому, коли Вчитель Лі говорить про найвищі істини, це пробуджує щось глибоко в серцях багатьох людей — щось, що давно дрімало. Наприкінці своїх лекцій у Китаї Вчитель казав: «Я розповів те, що вам потрібно знати, і тепер ви можете почати свою практику». І відтак деякі прихильники цігун почали практикувати Фалуньгун. З цього моменту громадськість у Китаї визнала Вчителя «майстром цігун». Люди також називали його з повагою «Майстер Лі» або «Вчитель», як було заведено звертатися на той час до вчителів цігун.
Хоча цього вчителя, який передав велике вчення про принципи Істини, Доброти й Терпіння, називали «майстром цігун», його єдиною турботою було приносити користь усім людям; він не дбав ні про статус, ні про свій титул. Як колись сказав Учитель: «Ви можете називати мене вчителем, майстром, паном Лі — називайте так, як бажаєте».
Про подальші події, ймовірно, чимало людей уже знає: на сайті Minghui можна знайти багато спогадів на цю тему в розділі «Початок поширення Фалунь Дафа в Китаї». Зацікавлені читачі можуть переглянути ці старі статті для отримання більш детальної інформації.
Ощадливість завжди була природною рисою Вчителя, але коли потрібно було зробити певну важливу справу, він не дозволяв грошам стати перешкодою.
З 1992-го до кінця 1994 року Вчитель особисто проводив курси лекцій у Китаї. Кожен семінар тривав у середньому дев'ять днів і обходився слухачам у 50 юанів (з 50-відсотковою знижкою для ветеранів-практикувальників), що еквівалентно приблизно $6 доларам США. Ці гроші йшли на оплату проїзду (зазвичай поїздом) та харчування для Вчителя та його помічників, а також на друк матеріалів. Якщо порівняти зі звичайними цінами на заняття цігун у той час, ця ціна була дуже низькою, що навіть спричиняло невдоволення інших майстрів цігун. Вони вважали, що це збиває для них ціну. Проте Вчитель зберігав низьку вартість квитків, оскільки дбав про своїх учнів, намагаючись максимальною мірою заощадити їхні гроші.
Щоб скоротити свої витрати, Учитель купляв квитки на сидячі місця під час тривалих поїздок на поїзді, а не місця в спальних купе, за рідкісним винятком. Водночас Учитель помічав, що, як не дивно, навіть коли поїзди були переповнені, й він купував квиток на сидяче місце, місце поруч із ним виявлялося вільним, що дозволяло йому прилягти й відпочити. Його харчування складалося переважно з локшини швидкого приготування, а іноді Вчитель міг побалувати себе мискою супу з локшиною, купленою у вуличного торговця. Він завжди зупинявся в найпростіших і найдешевших готелях. Учитель часто брав із собою локшину швидкого приготування. Він та його помічники також носили із собою надруковані матеріали про практику в простих сумках. За два роки Вчитель провів 54 курси своїх семінарів. За словами Вчителя, його помічникам так набридла локшина швидкого приготування, що вони вже насилу могли її їсти. Однак ті, хто відвідував семінари, висловлювали величезну подяку за те, що вони отримали завдяки цим лекціям.
Хоча витрати впродовж двох років поширення практики були значними, Учитель був зосереджений на більш важливій картині: виконати поставлену мету.
Але коли настав час публікувати книги Дафа, знову постало питання про те, як видавати книгу без грошей. Один практикувальник із Пекіна, який заробив гроші завдяки своєму бізнесу, позичив Учителеві кілька тисяч юанів (одна тисяча юанів на той час дорівнювала приблизно 120 доларам — прим. ред.) Коли книжкові магазини почали продавати «Китайський Фалуньгун», у цього практикувальника були сумніви, чи зможе Вчитель погасити борг. Але Вчитель швидко домовився, щоб доходи від продажу книжок йшли на погашення позики. Пізніше, після подолання багатьох труднощів, було опубліковано книгу «Чжуань Фалунь».
Під час нашого інтерв'ю Вчитель розповів, що один із практикувальників, які допомагали йому в проведенні публічних семінарів, був бізнесменом та чиновником. Іноді, коли Вчителю бракувало коштів на оплату проїзду, цей практикувальник брав на себе ці витрати. Якось він сказав Майстру Лі: «Учителю, подивіться на себе. Ви бачите, як інші майстри цігун заробляють десятки й навіть сотні тисяч юанів, а Вам не вистачає грошей навіть на оплату номера в готелі». Тоді десятки тисяч юанів були дуже великою сумою. Тільки завдяки підтримці цього практикувальника Вчитель зміг продовжити свою діяльність у ті роки. Згадуючи про це, Учитель щиро усміхнувся й сказав: «Те, що має бути зроблено, має бути зроблено, хоч як би важко це було».
Повернемося до історії поширення практики в Китаї. Попри численні труднощі вплив Фалуньгун зростав і деякі почали будувати підступи проти Вчителя. Однак, провівши таємне розслідування, вони з'ясували, що Вчитель не має ніякого багатства й не спілкується з жінками — як вони могли без жодного приводу атакувати його? На той час Учитель уже набув значного впливу по всьому Китаю, а хаос «культурної революції» вже вщух. Тому навіть компартії, яка сумно відома своїми кампаніями переслідування проти окремих груп людей, потрібен був якийсь привід, щоб почати діяти.
Учитель згадує: «У 1996 році, не знаю за чиїм наказом, жінка з міністерства торгівлі, яка обіймала посаду директора, запросила мене на вечерю — на той час мене часто запрошували на вечерю люди, які сподівалися на зцілення. Але після того, як я прийшов і ми сіли за стіл, вона прямо сказала мені: „Майстре Лі, Ваш вплив у Китаї став надто великим. Вам потрібно залишити країну“. Вона сказала це абсолютно чітко і ясно. Коли я почув це, то зрозумів — було ясно, що Цзян [голова партії Цзян Цземінь — прим. ред.] був розлючений, тим паче, що люди виконували вправи Фалуньгун навіть по обидва боки проспекту Чанань. Тому я відповів: „Добре, я поїду за кордон”». (Прим. ред.: проспект Чанань — відомий проспект у Пекіні поряд з площею Тяньаньмень та Забороненим містом; на той час багато людей по всьому Китаю вранці збиралося в парках, щоб робити вправи Фалуньгун).
У Китаї будь-яка релігійна група стикається з тією ж проблемою: якщо вона не створить партійне відділення або не визнає, що «інтереси партії понад усе», партія пильно за нею спостерігатиме, очікуючи можливості її придушити, що іноді закінчується навіть припиненням її існування. Тобто попри те, що Фалуньгун із його принципами Істина, Доброта, Терпіння допоміг відновити здоров'я та підвищити моральний рівень мільйонам китайців, заощадивши владі значні кошти на медичні витрати, Учителя Лі все одно змусили виїхати з Китаю.
У 1997 році Вчитель отримав американську візу як людина з екстраординарними здібностями та переїхав до США. У 1998 році він тимчасово повернувся до Китаю, щоб вирішити деякі справи, й коли остаточно переїхав до США, у нього та його сім'ї було мало грошей і їм не було де зупинитися. Спочатку вони хотіли поїхати до міста Сан-Франциско (штат Каліфорнія в США), але місцевий практикувальник Фалуньгун тоді не зміг знайти там житла для Вчителя. У той час Учителя та членів його родини запросили до Атланти (південний схід США), де вони оселилися в тісній квартирі, яку ділили з іншим практикувальником. Через значні незручності сім’я Вчителя зрештою перебралася до Нью-Йорка. Учитель оселився в невеликій однокімнатній квартирі-студії, яку орендував один із практикувальників у Верхньому Мангеттені. Пізніше, після початку переслідування в 1999 році, компартія зловмисно називала будинок, де була розташована ця квартира, «будинком Лі Хунчжи».
Як відомо, послідовники духовних або релігійних традицій Сходу та Заходу жертвують кошти на свою церкву, храм чи громаду. Однак Майстер Лі ніколи не просив від нас нічого матеріального — він лише хотів, щоб у своєму серці ми зберігали бажання самовдосконалюватися. Водночас багато хто з нас отримав неоціненний подарунок завдяки практиці Дафа — добре здоров’я.
Учитель міг би жити набагато комфортніше і легко міг би забезпечити для себе високу якість життя й насолоджуватися нею. Але його прагнення завжди виходили далеко за межі матеріальних речей. Чому Вчитель передав Дафа (Великий Закон)? Чому невпинно спрямовував практикувальників у їхньому шляху самовдосконалення? Чому став художнім керівником Shen Yun? Чому добровільно присвячує свій час та сили проєктам, якими керують практикувальники? Усі справжні практикувальники знають відповіді на ці питання.
Сьогодні навіть серед тих, хто не займається духовною чи релігійною практикою, багато людей визнає, що Фалунь Дафа принципово відрізняється від інших практик цігун. Фалунь Дафа практикують не заради покращення здоров’я, не заради отримання багатства, й не для того, щоб вдавати із себе духовну людину. Фалунь Дафа — це справжній шлях самовдосконалення, це школа Будди (прим. ред.: Будда — людина, яка прагне духовної досконалості або Пробудження), яка наставляє слідувати принципам Істини, Доброти й Терпіння та спрямовує практикувальників на шляху повернення у свій справжній Дім.
Фалуньгун зазнає переслідувань уже понад чверть століття, але принципи Істини, Доброти й Терпіння залишаються незмінними, освітлюючи серця практикувальників та зміцнюючи їхні праведні думки. Стійкість практикувальників Фалуньгун ґрунтується на їхній непохитній вірі в це вчення, на глибокому духовному фундаменті, а також на духовних настановах і власному прикладі Майстра Лі Хунчжи.
Примітка. Редакція може найближчим часом внести зміни в переклад цієї статті.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
