Легенда для майбутніх людей

(Minghui.org) Віра учня Дафа в удосконалення за Великим Законом не може спиратися лише на історії вдосконалення інших людей. Якщо учень не зміг по-справжньому раціонально пізнати Дафа, досягнувши завдяки цьому «алмазної твердості»*, то це все ж таки залишається недоглядом. Нижче я поділюся моїми реальними життєвими історіями, що передували моєму вдосконаленню за Фалунь Дафа. Сподіваюся, вони допоможуть деяким практикувальникам, які все ще не можуть досягти алмазної твердості в Дафа. Ми всі маємо цінувати можливість удосконалення за Дафа в процесі Виправлення Законом Усесвіту — можливість, яка з’явилася вперше з часів глибокої давнини.

*Цитата із канону «Перевищення межі терплячості» із «Суті сумлінного вдосконалення 2».

Коли мені було 14 років, мене знайшов учитель, який навчив мене своєї школи вдосконалення. У той час я була юною дівчиною, яка тільки-но пішла до середньої школи, а вчитель уже прожив понад 500 років. Він часто навчав мене Закону. Хоча він міг пояснювати якусь тему впродовж кількох місяців, я однаково не розуміла її до кінця. Моє небесне око відкрилося на самому початку моєї практики в цій школі, тож я бачила лисиць, тхорів, привидів і змій, що оселилися в храмах. За статуями Будд не стояло жодного Будди. Ці жахливі картини часто так мене лякали, що я постійно просила свого вчителя закрити мені небесне око.

Коли почалася «культурна революція», усі поїхали до Пекіна, а я — на той час мені було 26 чи 27 років — сама вирушила в гори Емей*. У храмі на півдорозі до гори я познайомилася з буддійським настоятелем, якому було понад 70 років. Я попросила його дозволити мені залишитися на ніч. Старий настоятель сказав мені: «Буддистко, ти пішла не в тому напрямку. Тобі треба йти на північ». Я поспішила відповісти: «Ні. Північ для звичайних людей. Я прийшла туди, куди мені потрібно». Настоятель був щасливий почути ці слова, і ми стали близькими друзями.

Гори Емей здіймаються над «морем» хмар

*Примітка редакції: Гори Емей (або Емейшань) складаються із чотирьох окремих гір і займають площу понад 150 квадратних кілометрів. Найвища з них має висоту 3099 м. Гори Емей лежать у китайській провінції Сичуань, що межує з Тибетом. Емей вважається однією з чотирьох священних гір буддизму.

Після того, як я пробула там два дні, я запитала настоятеля, як покликати мавп, тому що знала, що на горі Емей живуть надприродні мавпи. Настоятель сказав мені: «Просто крикни в бік долини: „Сань-ер, поспішайте на пісний обід“». Я вибрала місце з відлунням і крикнула в бік долини: «Сань-ер, поспішайте на пісний обід». Через деякий час з’явилося кілька сотень мавп, які почали співати, танцювати й радісно кружляти переді мною. Найстарша мавпа підійшла й обійняла мене, безперервно цілуючи й заливаючи слиною все моє обличчя. Потім вона виплюнула з рота Дань (пілюлю безсмертя) й дала його мені. Я не наважилася його проковтнути, бо відчувала, що він дуже брудний. Настоятель сказав: «Мирська буддистко, у твоєму серці все ще є перешкода. Вона сформувала цей Дань завдяки вдосконаленню протягом кількох сотень років».

Потім мавпи побудували мавпячий міст через долину (мавпа, що стояла позаду, хапала за ноги мавпу попереду, і так вони трималися одна за одну). Стара мавпа допомогла мені пройти мавпячим мостом до того боку долини, де перебувала інша група мавп. Настоятель сказав мені: «За всю історію лише до приятеля поета Су Дунпо на прізвище Ху було виявлено таку шанобливу гостинність. Ти стала другою такою людиною. І до того ж ти навіть його перевершила — стара мавпа дала тобі Дань і мавпи провели тебе через кордон на інший бік долини. Зазвичай мавпам не дозволяється перетинати цей кордон».

У горах Емей перебуває багато людей, які вдосконалюються за Дао, але звичайні люди їх не бачать. Вони мають надздібність приховувати від сторонніх людей місце свого перебування, як це описано в деяких казкових історіях. Нижче середини гір мешкають практикувальники, які зазвичай удосконалювалися приблизно 200–300 років, і трохи менше тих, хто вдосконалювався 500 років. Практикувальники цієї групи найчисленніші. Їхні стовпи Гун (енергетичні стовпи) доходять до висоти, що трохи перевищує середину гір.

У спільноті вдосконалювальників учитель обирає учня, а не учень обирає учителя. Даремно люди докладають зусиль, щоб знайти їх. Вище середини гір кількість удосконалювальників поступово зменшувалася, а їхній вік ставав дедалі більшим. Усі вони вдосконалювалися понад 2000 років. Їхні стовпи Гун перебували за межами Чумацького Шляху, а деякі навіть вийшли за межі рівня Татхагати. Але вони вдосконалювалися й далі, оскільки ще не досягли Повної Досконалості. Серед них був мій попередній учитель. Пізніше я дізналася, що коли наш великий Учитель, пан Лі Хунчжи, пішов у гори Емей, усі тамтешні вдосконалювальники вийшли його привітати. У той час їхні стовпи Гун танцювали небом, як барвистий феєрверк.

На горі Цінченшань (понад 100 км на північ від гір Емей) перебував даос, який практикував більш як 4000 років. Він хотів, щоб я стала його ученицею. Я відмовилася, сказавши, що я вже маю вчителя і що хочу знайти Школу, у якій могла б досягти рівня Будди в цьому житті. Він розповів мені, що бачив, як Шак’ямуні, Ісус та Лаоцзи перевтілилися в людському світі, бачив, як вони поширювали своє вчення та рятували людей. Наш Учитель, пан Лі Хунчжи, у лекції Фа розповідав, що коли він їхав із провінції Сичуань на північ до міста Сіань, багато даоських удосконалювальників спустилися з гір, щоб запитати, чому учні Вчителя вдосконалюються так швидко. Учитель сказав їм: «Мої учні практикують удосконалення від двох місяців до двох років. Який результат їхнього вдосконалення, якщо порівняти з вами?» Вони відповіли, що майже ніхто з них не може зрівнятися з учнями Вчителя. Тоді Вчитель дозволив їм послухати свої лекції Фа, серед слухачів був і згаданий даос, який практикував уже понад 4000 років.

Наприкінці «культурної революції» я поїхала з іншою практикувальницею до регіону Кхам*, сподіваючись знайти школу в тибетському тантризмі, завдяки якій я могла б досягти стану Будди ще в цьому житті. У спільноті вдосконалювальників було добре відомо, що нинішня форма тантризму в Тибеті вже давно змішалася з політикою і втратила суть удосконалення. Справжній тибетський тантризм був не в сучасному Тибеті, а в регіоні Кхам.

*Кхам — по-іншому Канцзан (康藏) — це регіон на південному сході Тибету, який історично також займав частину китайської провінції Сичуань, де розташовані згадані гори Емей.

Коли ми приїхали туди, то зустрілися з людиною, яка, кланяючись на кожному кроці, пройшла весь шлях від Чанчуня до Кхаму в пошуках праведного Фа. Разом ми знайшли монастир, де великий лама навчав Закону. Коли ми прибули туди, великий лама запропонував мені сісти поруч із ним і послухати його вчення, що було дуже рідкісним і шанобливим прийомом у тибетському тантризмі. Потім він запитав нас, чому ми приїхали до Кхаму заради Фа, і ми розповіли йому, що у внутрішніх районах Китаю немає жодного праведного Закону; натомість у багатьох храмах мешкають тварини — лисиці, тхори, привиди й змії. Тож ми шукали праведний Закон тут. Великий лама спокійно сказав: «Це неправда. Незабаром у внутрішніх районах країни з’явиться й почне поширюватися Дафа (Великий Закон), який важко зустріти й за багато тисяч років. І він почне передаватися прямо із Чанчуня. Ви можете повернутися й чекати на нього». Почувши це, я поспішила спуститися з гори й домовилася зі своєю подорожницею, що та, хто першою знайде Фа, має повідомити іншій. Але людина із Чанчуня не повірила й залишилася в Кхамі.

На початку 80-х років з’явилося багато дітей із надзвичайними здібностями. Хтось міг читати вухом, хтось міг бачити руками або потилицею. Можливо, багато хто з китайців досі пам’ятає про такі випадки. Ми, вдосконалювальники, знали, що це правда і що такі надздібності не можна демонструвати іншим. Тому я знайшла багатьох таких дітей і пояснила їхнім батькам причину, чому вони не можуть демонструвати надздібності своїх дітей іншим. У результаті всі ці діти, яких уберегли від демонстрацій, згодом почали практикувати Фалунь Дафа. А ті, кого батьки возили всією країною, щоб показувати їхні надздібності, зіпсувалися в суспільстві й дуже погано вплинули на людей. Що стосується так званих критиків надприродних здібностей, то вони були просто клоунами, яких використовували боги, щоб стримувати подібні явища від втручання в людське суспільство. Чим менше людей вірить в існування богів, тим менше надприродних явищ боги дозволяють людям бачити. Якщо боги дозволяють вам щось бачити, то це лише незначний випадок, щоб допомогти вам змінити ваше мислення. Проте люди досі так пишаються своєю сучасною наукою і технологіями.

Чому майже в кожній країні є схожі казки й міфи? Сучасних засобів зв’язку тоді не існувало. Саме тому, що люди не вірять в існування богів, правдиві історії богів стають «казками» для людства. Діти, яких я захищала, казали мені тоді: «Володар Усесвіту принесе Землі порятунок». До початку 90-х мені було дуже сумно, тому що я ніяк не могла знайти Дафа. Одного дня я стала на коліна перед зображенням Будди й мовила: «Я сповнена рішучості знайти праведний Фа, який розвиває і душу, і тіло, й за допомогою якого я зможу досягти рівня Будди ще в цьому житті, а потім зможу запропонувати порятунок усім живим істотам». Коли я медитувала тієї ночі, моя головна душа (Чжу-юаньшень) вилетіла й почала проводити пошуки в кожному вимірі, один за одним. Я запитувала там: «Чи існує якийсь праведний Фа, що розвиває і душу, і тіло, й за допомогою якого люди можуть досягти рівня Будди за одне життя?» У кожному вимірі було багато практикувальників, але ніхто з них не чув про такий добрий і праведний Фа. Вони мені казали: «Якщо ти знайдеш такий чудовий Закон, обов’язково передай його нам і врятуй нас!»

Тоді мого енергетичного потенціалу було недостатньо, щоб піднятися вище. Один із моїх попередніх учителів раніше передав мені майстерність «підіймального крана». Завдяки їй я піднялася ще вище й продовжила пошуки праведного Фа в кожному просторі, на який натрапляла, аж поки не досягла межі, вище якої вже не могла піднятися. Усі вдосконалювальники в кожному вимірі щиро сподівалися, що я зможу знайти такий добрий і праведний Фа й принести їм порятунок.

Я була засмучена й перебувала в розпачі. Раптом із Неба до мене опустилася квітка лотоса й підхопила мене. Вона принесла мене до розкішного та золотосяйного буддійського храму, де Великий Будда читав лекцію Закону. Будди на різних ярусах слухали його проповідь. Чим ближче Будди сиділи до Великого Будди, тим більшими були їхні тіла. Далі від усіх сиділи Будди Татхагати — їхні тіла були найменшими. Я бачила багато Будд Татхагат, серед них був Лаоцзи та Конфуцій. Я була здивована, коли побачила серед них і Ісуса.

Однак ця конференція Закону закінчилася саме тоді, коли я зайшла до храму Будди. Я дуже засмутилася, що маю такий слабкий зв’язок із Законом Будди. Квітка лотоса віднесла мене до Великого Будди, і моє тіло стало більшим завдяки силі й допомозі Великого Будди. Великий Будда зробив для мене велику мудру (серію складних жестів рук). І в ту саму мить із нього вийшли тисячі золотих променів із копіями світлосяйних писань. Я дуже зраділа й спробувала їх упіймати. Перші два писання, які я спіймала, були «Чжуань Фалунь» і «Фалуньгун». Я замислилася: «Де я можу знайти цього Великого Будду на Землі?» Великий Будда одразу ж перетворився на образ Майстра Лі в діловому костюмі. Він мав такий самий вигляд як на фото в «Чжуань Фалунь». Наступної секунди я повернулася до свого тіла.

Я з нетерпінням чекала на Фа, і період очікування був нестерпним. У 1995 році я зустріла подругу, з якою їздила до Кхаму. Її обличчя сяяло світлим і рожевим кольором. Я сказала: «О, ти, мабуть, отримала Фа! Покажи мені скоріше!» Ми пішли до неї додому. Важко описати, наскільки я була схвильована. Коли ми прийшли, я побачила в неї на столі книгу «Фалуньгун». Це було саме те, що я шукала! Я схопила книгу й не відпускала, але моя подруга не хотіла віддавати її мені. Вона пояснила, що це єдиний примірник, який вона має. Я сказала: «Тоді скажи мені, де ти взяла книгу, і я знайду її». Вона дала мені адресу книгарні, і я поспішила туди. Але вона вже зачинялася. Я запитала власника, чи мають вони ще книгу «Фалуньгун». Він відповів, що її розпродано: «Приходьте наступного разу». Я не повірила, тому сама обшукала книжкові полиці й знайшла два блискучих примірники «Фалуньгун». Я одразу ж їх купила.

Я почала читати книгу, щойно повернулася додому, і раптом у мене прояснився розум. Ті майстри, з якими я зустрічалася раніше, багато чого мене вчили: Небесного кругообігу, установлення Сюаньгуань на місце, небесного ока, надздібностей, передбачення тощо. Іноді вони витрачали понад рік, щоб пояснити мені лише одне питання, але я однаково не могла зрозуміти його до кінця. Але наш Учитель лише кількома реченнями в книзі «Фалуньгун» уже все пояснив, і все є настільки доступним для розуміння. Чому люди думають, що книга занадто глибока, щоб у неї можна було повірити? Чому люди думають, що наш Учитель говорить високо? Причина в тому, що речі, про які розповів Учитель, у колах удосконалювальників вважаються таємницями з таємниць, і ніхто ніколи їх не пояснював, усі, хто знав ці таємниці, оберігали їх як коштовності. А Вчитель розповів про ці речі дуже простою мовою. Не тільки люди зі своїм мозком не можуть сприйняти таку глибоку річ, навіть деякі боги не можуть. Тому декому здається, що наш Учитель говорить високо.

Пізніше один практикувальник зробив мультиплікаційну історію на основі мого досвіду й показав її нашому Вчителеві. Він сказав: «Це буде легенда для майбутніх людей».

Потім я почала поширювати Дафа в регіоні Кхам серед дітей, яких раніше уберегла від демонстрації надздібностей, і серед удосконалювальників у горах — багато хто з них спустився з гір і повернувся до звичайного суспільства, щоб практикувати Дафа. Іноді молодший учень отримував Фа першим, потім навчав практики старших учнів, а старші учні передавали Фа своєму головному вчителеві. Багато буддійських ченців отримали натяк від Бодхісатви Гуаньїнь у ніч перед тим, як наші практикувальники вирушили в гори Емей, щоб поширювати Дафа. Рано вранці ченці спустилися з гір й стали на коліна на узбіччі дороги, прохаючи передати їм книгу «Чжуань Фалунь».

Я склала список перевтілених учнів Шак’ямуні. Потім знайшла їх і передала їм Дафа. Однак деякі з них занадто глибоко заблукали в людському світі, щоб зрозуміти Великий Закон. Не кожна людина здатна отримати Фа. Є багато людей, які тисячоліттями практикують, але так і не досягли Досконалості. Усі вони хочуть досягти Досконалості, але не можуть. Отримати Фа — це найщасливіша річ, яка може статися за тисячі років, але звичайні люди не цінують Великий Закон Усесвіту!

Усі боги знають, що переслідування Дафа є непростимим злочином.

Те, про що я розповіла, — це лише маленька частина мого досвіду, але я лише звичайна практикувальниця Фалунь Дафа.

Примітка. Досвід вперше опубліковано 2001 року. Викладене в цьому досвіді є лише особистим усвідомленням та розумінням автора. Настанови Вчителя можна прочитати в «Чжуань Фалунь» та інших книгах і лекціях Фа на сайті uk.falundafa.org та uk.minghui.org.