Коли я підвищив Сіньсін, у мене відкрилося небесне око

(Minghui.org) Перш ніж практикувати Фалунь Дафа, я вивчав безліч практик цігун. Моє небесне око відкрилося, і я міг бачити сцени в інших просторах. Але я бачив тільки привидів, тому що мій рівень був низьким. Я був одержимий «чжу ю ке» (замовлянням) і впродовж багатьох років використовував це для лікування людей. У результаті привиди переслідували мене всюди, але я не розумів чому, поки в 1996 році не почав практикувати Фалунь Дафа.

Сцени, які я побачив

До того, як стати практикувальником Фалунь Дафа, я займався медитацією, і моя душа часто залишала тіло й відлітала у Всесвіт. Але божественні істоти завжди заважали мені покинути Землю. Після того, як я почав практикувати Фалунь Дафа, жодна божественна істота не зупиняла мене.

Спочатку я був обмежений у можливості бачити певні сцени у порівняно низьких просторах. Я бачив людей у світах, схожих на наш. Я не міг літати в цих просторах і повинен був ходити по землі. Їхні технології були не дуже просунутими.

У міру того, як рівень мого Сіньсін підвищувався, я почав помічати, що слова в «Чжуань Фалунь» та інших лекціях Вчителя випромінюють різноколірне світло. Слова рухалися вгору та вниз. Вони сяяли, коли я читав. Я також бачив молекули та атоми у своєму тілі у вигляді красивих візерунків. Я бачив живих істот навіть у розплавленій сталі.

Оскільки я продовжував вивчати Фа і вдосконалювати Сіньсін, сцени, які я міг бачити своїм небесним оком, ставали все прекраснішими. Моїй душі більше не треба було ходити, і вона могла вільно літати всюди в інших просторах. Я знову побував у Небесному палаці, де мене вперше зупинили. На цей раз мене запросили на екскурсію всередину. Іноді божественні істоти вели мене до небесної річки, щоб я скупався. Після цього я почувався відпочившим і очищеним, а потім мені дозволяли увійти в певні простори.

У кожному просторі Всесвіту було багато божественних істот. Вони ігнорували мене, коли мій рівень Сіньсін був низьким. Якщо я не відповідав стандартам їхнього простору, бог-охоронець, який підтримує порядок, не дозволяв мені залишатися там. Коли мій рівень підвищився, божественні істоти, а також каміння та стіни вітали мене. Для істот різного рівня існують спеціальні проходи, що ведуть у різні простори. Кожен має свій прохід, через який можна входити й виходити. Ніхто навіть випадково не зможе пройти не через свій прохід.

У світі людей практикувальник нічим не відрізняється від звичайної людини. В інших просторах наш Гун (енергія) є досить потужним, настільки потужним, що ми могли б легко зруйнувати 12-поверхову будівлю однією рукою. Гун, який нам дозволено використовувати, відповідає нашому рівню Сіньсін.

Зазвичай, коли практикувальник застряє на певному рівні занадто довго, він може відчути нездужання, ніби падає. Якщо людина підвищить свій Сіньсін під час випробування, то відчує легкість та комфорт. Але якщо Сіньсін не підвищується до вищого рівня, це загрожує неприємностями, тому що наступне випробування буде серйознішим.

Вижити після холецистектомії

Декілька років тому моя дружина серйозно захворіла незабаром після того, як почала практикувати Дафа, і в результаті померла. Після її смерті я відчув себе самотнім і часто спілкувався зі звичайними людьми через мобільний телефон. Я також грав у онлайн-ігри. Я навіть думав про те, щоб знайти іншу дружину. Поступово я послабив удосконалення та збився зі шляху. Таким чином, мій Сіньсін упав, а я й не підозрював про це.

Моя прихильність до почуттів тривала рік чи два, і мій Сіньсін залишався на низькому рівні. Потім я зрозумів, що самовдосконалювальник повинен відрізнятися від звичайної людини, тому почав втрачати інтерес до звичайних жінок. Водночас я відчув фізичне нездужання. Тому я видалив усі програми для соціальних мереж зі свого мобільного телефону. Як тільки я це зробив, на екрані мого телефону з'явилися три великі пальці, підняті вгору. Я зрозумів, що вчинив правильно.

Цього року перед китайським Новим роком я поїхав до свого 97-річного дядька, який мешкав на півночі країни. Я не відвідував його багато років, і він був радий бачити мене. Він приніс пляшку вина, щоб відсвяткувати цю подію. Я повністю забув про стандарти Дафа та випив невеликий келих вина.

Пізніше я зустрівся в Шанхаї із жінкою, моєю колишньою однокласницею. Ми довго спілкувалися онлайн. Я відвіз її додому, що не відповідало поведінці самовдосконалювальника. Вчинивши так, я ще більше відхилився від Закону. На щастя, Тіло Закону Вчителя спостерігало за мною і не дозволило мені зробити нічого поганого.

Коли вона поїхала наступного дня, я впав і, як не намагався, не міг поворухнутися. Мій розум був ясний, і я чув, як дзвонить телефон, і хтось стукає у двері. Я лежав на підлозі, нічого не їв і не пив упродовж чотирьох чи п'яти днів, але не відчував голоду. Я нічого не бачив своїм небесним оком і не відчував обертання Фалуня внизу живота. Здавалося, уся моя енергія самовдосконалення покинула мене. Зрештою, мій син знайшов когось, хто зміг відчинити двері, і допоміг мені лягти в ліжко.

Мої щиколотки почали опухати й сочитися гноєм. Потім набряк поширився на обидві ноги, і я втратив здатність пересуватися. Через два тижні дочка відвезла мене до лікарні. Лікар сказав, що в мене був інсульт, і мені зробили операцію.

Коли мене виписали з лікарні, я зрозумів, що мені потрібно по-справжньому старанно вдосконалюватися. Я подивився в себе і виявив пристрасть до онлайн-ігор, після чого видалив усі ігри зі свого телефону.

Через три тижні я знову ліг у лікарню для повторного обстеження, яке показало, що в мене каміння в жовчному міхурі. Камені закупорювали жовчну протоку, і мені потрібно було видалити жовчний міхур — зробити холецистектомію. Мій батько помер після операції, а тітка померла від абсцесу черевної порожнини. Моя ситуація була ще більш ризикованою, оскільки в мене були обидва захворювання. Лікар попередив мене, що я можу померти на операційному столі. З цією думкою я згадав вірш Учителя:

«Страждання не боїться Пробуджений Великий;
Воля йо́го із Алмазу-ваджра добре злита;
Пристрасті до смерті й до життя жодної нема;
Широкий й рівний його шлях у Виправленні Фа»
(«Праведні думки і вчинки» Хун Їнь 2).

Мені раптом стало дуже спокійно. Я вирішив відпустити все і віддати свою долю до рук Вчителя. Мені зробили загальний наркоз і закрили очі білою тканиною. Але я був спокійним і не боявся. Моє небесне око знову відкрилося, і я міг ясно бачити всю операцію. Коли дія анестезії закінчилася, інші пацієнти, яким робили таку ж операцію в тій самій палаті, стогнали від болю, але мені не було боляче. Хірургу це здалося неймовірним. Я знав, що Вчитель захищає мене.

Спостерігаючи захопливі сцени

Перші три дні після операції я бачив небесним оком захопливі сцени. Я бачив себе лежачим на величезному вівтарі, під яким лежав стос даоських амулетів. Я повторював: «Фалунь Дафа несе добро. Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). Несподівано всі амулети злетіли, як квіти, і підняли мене в небо. Я також побачив глиняного Будду з очима, що моргають. Я подумав, що, можливо, Учитель показує мені мій рівень після того, як я все відпустив.

Потім я побачив, що моє тіло стало неймовірно високим, моя голова потяглася до неба, а ноги опинилися на хмарах над землею. Я подивився вниз і зміг побачити все, що є на землі. Я міг побачити все, що хотів, тільки-но подумав про це. Гори, моря та річки здавались такими маленькими.

Потім одна високорозвинена істота показала мені всю землю. Ми сиділи в літаку і пролітали над каньйонами, морями та висотними будинками. Куди б ми не летіли, хмари розступалися. Ми побачили сотні місць. Потім ця істота повела мене в маленький Всесвіт мого власного тіла.

Як описано в «Чжуань Фалунь», людське тіло — це маленький Всесвіт, і самовдосконалення полягає в роботі над тілом та душею. Я бачив багато сцен в інших просторах. В інших просторах я міг легко схрестити ноги, але в людському світі я не міг сидіти в позі повного лотоса. Моя щиколотка була схожа на вигрібну яму, у якій накопичувалося сміття, утворене мною через неправильні вчинки, скоєні в людському світі. Грибок нігтів, який був у мене в людському світі, відповідав лісу із серйозним ураженням шкідниками. Я також оглянув одну зі своїх пор. Спочатку це була маленька чорна плямочка, потім вона ставала дедалі більшою і нарешті перетворилася на місто, схоже на ті, що є в нашому людському світі.

Перед моїми очима постійно виникали сцени з різних просторів Всесвіту. В одних просторах не було сонця, але вони були вкриті чудовими квітами та травою. В інших не було ні квітів, ні трави, лише висотні будинки. У деяких просторах проводились великі свята. Я міг потрапити в будь-який простір, який тільки забажаю, і побачити різні речі. Кожна сцена була неймовірна.

Позбавившись цієї хвороботворної карми, я усвідомив серйозність вдосконалення і надзвичайну силу Дафа. Я переконаний, що в інших просторах відбуваються величезні зміни, коли ми вивчаємо Фа та відправляємо праведні думки. Ми повинні вірити в Учителя, навіть якщо ми не можемо бачити чи відчувати жодних змін. Тільки коли приходить біда, у нас з'являється можливість підвищити свій Сіньсін. Тоді наші тіла можуть змінитися в інших просторах. Отже, біда не є каменем спотикання в нашому вдосконаленні — це можливість піднятися на нашому шляху вдосконалення.