Чому ми так болісно переживаємо нещастя, які трапляються з нами? Чому вони нескінченно дратують нас? Чому ми не можемо відпустити все це? Це тому, що ми думаємо, що відповідно до мирських принципів, до нас ставляться несправедливо й так далі.
Нещодавно я зрозумів, що людські принципи фактично дуже поверхневі, а принципи Закону багатовимірні, постійні й праведні. Мирські принципи ґрунтуються на тимчасових явищах, поверхневих причинах та ефектах. Вони не враховують чинники попередніх життів, причини й ефекти, які могли статися в ще більш віддаленому минулому. Вони судять про те, що відбувається, ґрунтуючись на придбанні або втраті короткочасного інтересу. Якщо людська логіка не може досягти жодних результатів, то вона й не намагається пояснити це.
Принципи Закону вчать нас розглядати те, що відбувається, відповідно до його природи, а також причин, що давно відбулися або відбулися в попередніх життях. За принципами Закону можна судити про те, що відбувається, ґрунтуючись на вічних принципах, відповідно до яких життя втрачає або набуває, розглядаючи все крізь призму часу цього простору й справжньої правди Всесвіту.
Стан свідомості в самовдосконаленні відображає розуміння принципів Закону. Практикувальник, який добре самовдосконалюється, завжди оптимістично налаштований, він може винести те, що інші не можуть. Це відбувається тому, що він бачить принципи вищого рівня. Учитель сказав: «Терпіння з обуренням, відчуттям несправедливої образи, зі сльозами — це терпіння звичайної людини, пов'язане з пристрастю до занепокоєння. Лише терпіння, яке зовсім не має обурення, без почуття образи — це терпіння вдосконалювальника». («Що таке терпіння», Суть сумлінного вдосконалення). У моєму розумінні цього можна досягти тільки в тому разі, якщо зуміти побачити справжні принципи, а не дивитися на речі, ґрунтуючись на вигодах чи втратах у людському суспільстві.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
