Австралійські ЗМІ розкривають злочини компартії Китаю, пов'язані із вирізанням органів

(Minghui.org) Відомий правозахисник Девід Мейтас, кавалер ордена Канади й автор книги «криваві жнива: вирізання органів у практикувальників Фалуньгун у Китаї», нещодавно отримав запрошення відвідати в червні Австралію. Упродовж місяця він зустрічався з обраними посадовими особами, а також із місцевими жителями в Канберрі, Мельбурні, Аделаїді, Перті й Сіднеї та дав інтерв'ю багатьом провідним засобам масової інформації. Обговорення були зосереджені на припиненні насильницького вирізання органів у в'язнів совісті, що здійснюється із санкції компартії Китаю (КПК), та недопущення того, щоб австралійці ставали співучасниками цього кричущого злочину.

Репортер телеканалу Sky News Australia взяв у Девіда Мейтаса спеціальне інтерв'ю, і сайт skynews.com.au опублікував статтю про його візит, де викрив жорстоке вирізання органів із санкції компартії Китаю. 19 червня австралійський тижневик News Weekly опублікував статтю під назвою «Насильницьке вирізання органів у Китаї — пляма на весь світ».

Девід Мейтас дає інтерв'ю Sky News Australia 21 червня 2024 (скриншот Sky News Australia)

Під час перебування Мейтаса в Австралії там із візитом перебував китайський прем'єр-міністр. У результаті порушення прав людини послідовників Фалуньгун у Китаї та насильницьке вирізання органів стали актуальними темами. Ґрунтуючись на своєму глибокому дослідженні теми вирізання органів упродовж майже 20 років, Мейтас надав виборним посадовцям і громадськості Австралії оновлену інформацію, щоб вони могли краще зрозуміти реальність цього жахливого злочину.

Sky News: «Жахлива реальність вирізання органів»

21 червня відома австралійська журналістка й ведуча новин Шаррі Марксон узяла ексклюзивне інтерв'ю в Мейтаса в прямому ефірі на телеканалі Sky News Australia. Ведуча заявила, що порушення прав людини в Китаї жахають, але під час останнього візиту китайського прем'єр-міністра цьому питанню не приділили багато ефірного часу.

«Однією зі зростальних проблем є практика вирізання органів у Китаї. Ми дуже мало чуємо про це, але надходить безліч повідомлень про те, що в державних лікарнях таємно вирізають частини тіл у десятків тисяч ув'язнених, іноді видаляючи їхні життєво важливі органи ще за життя, — сказала Марксон. — За наявними даними, це звичайна практика в Китаї протягом майже двох десятиліть».

У той же день на сайті skynews.com.au з'явилася стаття під заголовком «Жахлива реальність, яка стоїть за систематичним вирізанням органів у китайських ув'язнених, розкрита адвокатом із прав людини». У статті йдеться: «Побоювання з приводу практики вирізання органів у Китаї неодноразово виникали протягом майже двох десятиліть, а повідомлення про те, що в політв'язнів і членів забороненої духовної групи Фалуньгун органи вирізаються проти їхньої волі, уперше з'явилися у 2006 році. У 2007 році колишній член парламенту Канади Девід Кілгур та адвокат із прав людини Девід Мейтас провели розслідування й дійшли висновку, що в одній із лікарень у районі Суцзятунь проводилося масштабне насильницьке вирізання органів у послідовників Фалуньгун».

Девід Мейтас дає інтерв'ю телеканалу Sky News Australia

Під час інтерв'ю Мейтас розповів про серйозність насильницького вирізання органів у Китаї й про те, чому КПК вчиняє цей злочин: ця злочинна практика дає прибуток, а також дозволяє придушувати політичних опонентів. Хоча компартія Китаю оголосила, що поклала край практиці вирізання органів у в'язнів, засуджених до страти, насильницьке вирізання органів у Китаї триває.

Ці злочини широко поширені в Китаї й продовжуються з початку 2000-х років. «Жертвами здебільшого стають в'язні совісті, послідовники Фалуньгун, уйгури, тибетці й християни домашньої церкви», — сказав Мейтас. Найбільший попит мають нирки, адже відомо, що людина може вижити з однією ниркою. «Але насправді ніхто не виживає після таких операцій, тому що водночас вирізається відразу кілька органів, і в результаті люди гинуть», — пояснив він.

Під час інтерв'ю ведуча заявила, що це нелюдські операції. Оскільки Китай, як відомо, недружній до журналістів, їй було цікаво дізнатися, як Мейтас проводив розслідування. Він розповів про трудомісткий підхід. «Наприклад, щодо обсягів трансплантації, то ми зверталися до окремих лікарень і підсумовували дані, які вони розміщували на своїх сайтах. А ми переглянули приблизно 700 сайтів лікарень. Як ви можете уявити, на це пішло багато часу, — пояснив він. — Але концептуально це не надто складно. Ми опитували людей, які вийшли з в'язниці й поїхали з Китаю. І вони сказали нам, що в послідовників Фалуньгун брали кров на аналіз, перевіряли органи, а решта в'язнів — ні». Із цих 700 з лишком лікарень було отримано безліч доказів насильницького вирізання органів.

Мейтас зазначив, що необхідно зробити ще більшу роботу. «У червні 2021 року 12 доповідачів ООН із прав людини виступили зі спільною заявою, у якій йшлося про те, що існують перевірені докази вирізання органів у в'язнів совісті, які практикують Фалуньгун. Вони висловили серйозне занепокоєння й звернулися до влади Китаю з проханням співпрацювати в незалежному розслідуванні. Вони дали відповідь, але це було повним безглуздям. Тож не можна сказати, що стосовно цього злочину зберігається повне мовчання, але це, звичайно, не можна порівняти з характером проблеми».

Австралійський телеканал Channel 7 у Перті, інформуючи громадськість про візит китайського прем'єр-міністра, неодноразово показував кадри мирних протестів послідовників Фалуньгун (Скриншот надано телеканалом Channel 7)

News Weekly: «Пляма на весь світ»

Австралійський журнал News Weekly опублікував 19 червня статтю Патріка Дж. Бірна, колишнього президента Національної громадянської ради Австралії. З посиланням на роботу Девіда Мейтаса, у статті йдеться, що масові вбивства в'язнів совісті в Китаї в промислових масштабах із метою вирізання їх органів для отримання прибутку є плямою, що «розповзається на весь світ».

Згідно з розслідуванням Мейтаса, вирізання органів у Китаї збільшилося після того, як 1999 року послідовники Фалуньгун почали виходити з мирними протестами на площу Тяньаньмень. «Оскільки ці практикувальники не курять і не вживають алкоголь, то в них здорові органи для пересадки в порівнянні з іншими людьми в китайських в'язницях, де поширений гепатит», — пояснив він.

Він додав, що в міру того, як кількість ув'язнених послідовників Фалуньгун скорочувалася, мішенню для вирізання органів ставали нові групи — тибетці, уйгури й інші меншини Сіньцзяну/Східного Туркестану, а також християни домашньої церкви.

«З огляду із оголошених цін на органи, ця галузь, якою значною мірою управляють китайські військові, за оцінками, заробляє приблизно 8,9 мільярда доларів на рік, переважно коштом іноземців, які приїжджають із Південної Кореї, Японії, Саудівської Аравії, ОАЕ та Єгипту», — йдеться в статті. Команда Мейтаса зібрала велику базу даних у цій галузі, хоча зібрати ці дані було непросто.

Далі в статті йдеться: «Масові вбивства в'язнів совісті заради їх органів не такі помітні, як багато інших злочинів. Жертви не можуть говорити. Їхні тіла кремуються і не підлягають розтину». За словами Мейтаса, «злочини скоюються в місцях позбавлення волі й лікарнях, де немає сторонніх, лише злочинці та жертви. Нечисленні інформатори в основному не хочуть робити публічних заяв як через ризик для себе й своїх сімей, так і через бажання уникнути публічного визнання власної вини. Дані китайських лікарень, в'язниць і місць ув'язнення не публікуються».

Мейтас пояснив, що керівництво компартії Китаю займається систематичним приховуванням інформації, закриваючи потоки даних, на які колись посилалися, і заперечуючи всі докази зловживань, навіть ті, що виходять із власних записів. Вони фабрикують протилежні докази, які досить легко перевірити, але можуть ввести в оману недосвідчених людей.

Команда Мейтаса опитала людей, які приїжджали до Китаю для пересадки органів. Вони сказали, що можна записатися на трансплантацію життєво важливих органів — печінки, легень і серця — у певний час або за кілька днів чи тижнів до операції. Але в інших країнах світу час очікування складає місяці й роки. Це означає, що «хтось гине через цю трансплантацію», — сказав Мейтас.

Адвокат із прав людини Девід Мейтас закликає австралійський законодавчий орган викрити насильницьке вирізання органів, яке здійснюється із санкції компартії Китаю, під час пресконференції перед будівлею австралійського парламенту

«Китай — найбільша у світі країна, яка займається трансплантацією органів. Проте до 2010 року в країні не було системи донорства органів померлих. Навіть сьогодні ця система дозволяє отримувати лише незначну кількість донорських матеріалів. Отже, що можна зробити, щоб протистояти цьому страху XX століття?» — йдеться в статті. Конвенція Ради Європи про протидію торгівлі людськими органами, ухвалена у 2015 році, зобов'язує держав-учасниць заборонити співучасть своїх громадян чи постійних мешканців у незаконному використанні трансплантатів за кордоном. Наразі Конвенцію ратифікували п'ятнадцять держав.

Крім цього, Ізраїль, Тайвань, Італія, Південна Корея, Великобританія й Канада ухвалили закони, що забороняють екстериторіальну співучасть у зловживаннях при трансплантації органів. Конгрес США підготував законопроєкт [примітка редактора: Закон про захист Фалуньгун], який вимагає анулювання паспортів в осіб, причетних до насильницького вирізання органів, подання звітів про цю співучасть і санкцій щодо співучасників.

Говорячи про трансплантаційний туризм, Мейтас сказав, що медичні працівники повинні обов'язково повідомляти керівникам органів охорони здоров'я про випадки трансплантації органів, так само як це робиться в разі повідомлень про некомпетентність, сексуальне насильство, жорстоке поводження з дітьми, непрацездатність, інфекційні захворювання і так далі. Лікарі можуть ідентифікувати туристів, які пересадили органи, тому що їм постійно потрібні препарати проти відторгнення.

Цитуючи Мейтаса, у статті робиться висновок: «Попри те, що у світі спостерігається безліч порушень прав людини, їх важко порівняти з масовими вбивствами заради органів у Китаї невинних людей, в'язнів совісті».

Тижневик News Weekly видається Національною громадською радою, суспільною організацією Австралії з понад 80-річною історією. Метою цієї організації є відновлення традиційних цінностей.