Розуміння, що виникло в мене після прочитання статті Вчителя «Різке пробудження»

(Minghui.org) Прочитавши нещодавно опубліковану статтю Вчителя Лі, засновника Фалунь Дафа, «Різке пробудження», я не зміг стримати сліз. З одного боку, я відчував величезне милосердя Вчителя; з іншого боку, після того, як розкрито переслідування, яке триває ось уже 25 років, Вчителю все ще необхідно давати нам настільки детальні нагадування. Хіба правильно з нашого боку змушувати Вчителя робити це? Я сподіваюся, що кожен практикувальник прочитає цю статтю й зрозуміє, що вона адресована кожному з нас.

На учасників проєктів засобів масової інформації покладено величезну соціальну відповідальність, і їм необхідно бути суворими до себе. Деякі практикувальники Фалунь Дафа покинули Китай та переїхали в інші країни як біженці. Перебуваючи в Китаї, вони здобували освіту й росли в оточенні культури компартії Китаю (КПК). Після переїзду за кордон деякі не знали й не вивчали місцеву мову й тому користувалися обмеженими та не об'єктивними каналами отримання інформації. У результаті, вони не є частиною західного суспільства, хоча живуть у ньому. Це дуже складне завдання для них — доклавши зусиль, стати професіоналами у сфері ЗМІ й досягти успіху в ній.

Відповідно, вони не звертали уваги на те, про що йдеться в новій статті Вчителя, і не змогли досягти такого стану: «Пересічні люди справді не можуть відчувати милосердя та любов до всіх інших…» (Різке пробудження). Це щось більше. Після того, як у Китаї почалося переслідування, деякі практикувальники виїхали з Китаю через особисті обставини й знайшли за кордоном безпечне і спокійне середовище. Зрештою, тепер у них була свобода висловлюватися відкрито через засоби масової інформації, тож їхні пристрасті різко зросли. До їхніх коментарів у засобах масової інформації змушені прислухатися навіть впливові особистості в суспільстві.

Це наївний спосіб мислення, він здається смішним, але насправді це сумна ситуація. Як групі людей, які керуються принципами «Істина-Доброта-Терпіння» (кит. Чжень-Шань-Жень), нам принаймні потрібно бути скромними й раціональними та не впадати в крайнощі. Здебільшого жителям Заходу притаманне почуття скромності та вдячності. Нам, практикувальникам, необхідно оцінювати свої вчинки. Зарозумілість неприпустима, не кажучи вже про необачну поведінку.

Насправді наші засоби масової інформації були надані нам Дафа, і живі істоти прийшли сюди заради Дафа. Навіть якщо те, що ми робимо, має вплив, це відбувається завдяки силі Дафа, підтримці богів і допомозі Вчителя, який заради цього багатьом жертвує. Бути вдячним і відчувати себе щасливим — це нормально, але мати сильне его — ненормально. Невігластво веде до помилок; наявність егоїзму теж веде до помилок. Практикувальники Фалунь Дафа керують засобами масової інформації, щоб рятувати людей, а не для того, щоби показати, які ми великі.

Доки ми перебуваємо в людському суспільстві, ми час від часу робитимемо помилки. Але, зробивши їх, ми можемо виправити їх і поліпшити себе. Деякі люди весь час робили помилки, але ніколи не усвідомлювали цього — і це може стати великою проблемою. Для практикувальників це може бути шпариною у їхньому вдосконаленні та пасткою.

Оскільки практикувальники вивчають книги Фалунь Дафа, вони легко можуть побачити, що ваш Сіньсін не відповідає встановленим стандартам. Звичайні люди теж судитимуть вас за своїми критеріями. Так чи інакше люди, які працюють у ЗМІ, живуть у центрі уваги. Це означає не тільки популярність, а й те, що суспільство постійно спостерігає за вами й оцінює найдрібніші деталі. Бути частиною одного із цих засобів масової інформації — це честь, надана Дафа. Це ресурси Дафа, а не тому, що деякі практикувальники якісь особливі. Якщо хтось вважає роботу в ЗМІ можливістю кар’єрного зростання й зловживає нею, це може призвести до багатьох проблем.

Слава, матеріальний інтерес і почуття завдали шкоди багатьом людям. Як практикувальники, які працюють над проєктами Дафа, ми повинні чітко розуміти, що ми робимо й чому.