Традиційна китайська культура. Синівська шанобливість. Частина 2. Носити рис здалеку

(Minghui.org) Чжун Ю, також відомий як Цзи-Лу, був учнем Конфуція, добре відомий своєю синівською шанобливістю.

Чжун Ю виріс у бідній сім'ї й жив дуже скромно, харчувався здебільшого дикими рослинами. Хоч його самого такий раціон влаштовував, але він турбувався про те, що його батьки страждатимуть від такого раціону.

Оскільки його родина не вирощувала рис і не могла дозволити собі придбати його десь неподалік, Чжуну доводилося проходити 100 лі (приблизно 50 км), щоб купити рис, а потім ще стільки ж, щоб принести рис додому. Це досить довгий шлях, адже дорога в одну сторону займала кілька днів. Однак Чжун радо ходив за рисом багато разів на рік, щоб прогодувати родину.

Зимовими місяцями було дуже холодно, і Чжуну доводилося йти по снігу й переходити через замерзлу річку. Його руки й ноги часто німіли від холоду, доводилося зупинятися й зігрівати їх.

Влітку навпаки — доводилося йти в спеку. Коли йшов дощ, Чжун накривав рис своїм одягом.

Попри всі ці труднощі, Чжун завжди намагався якнайшвидше прийти додому і приготувати батькам їжу. Чжун робив так багато років, демонструючи щиру турботу про батьків і відповідальність перед ними.

Історія про велику синівську шанобливість Чжуна передавали з уст в уста. Коли його батьки померли, Чжун вирушив до царства Чу, де місцевий правитель, який також багато чув про нього, призначив його на посаду високопоставленого чиновника. Тож Чжун мав усе, що б не забажав. Щодня мав найсмачнішу їжу, до його послуг був багатий екіпаж і чимало прислуги. Однак усе це багатство й розкіш не приносили Чжуну радощів, він часто сумував за своїми батьками й шкодував про те, що вони не змогли насолодитися разом із ним таким гарним життям.

Тож історія Чжуна підтверджує, що синівська шанобливість вимірюється не накопиченими багатствами, а щиросердям. Бачачи, як його наполеглива праця приносить користь батькам, Чжун жодного разу не пошкодував сил, труднощі його не спиняли.