[Святкування Всесвітнього дня Фалунь Дафа] Я твердо переконаний, що вдосконалення — єдиний спосіб подолати негаразди

(Minghui.org) Примітка редактора. Мета вдосконалення за Дафа — досягти просвітлення й пізнати основне призначення свого життя в цьому світі. У кожного практикувальника є власні мотиви для того, щоб почати практикувати. Можливо, дехто був переконаний, що в цій практиці міститься істинний сенс життя, у той час, як інші прийшли сюди, побачивши, як практикувальники отримують «переваги», що приходять із вдосконаленням. Але якщо через деякий час хтось із вас не побачить явних проявів отриманих «переваг» або навіть відчує, що їхні слава, багатство й любов серед звичайних людей втрачені, чи будуть вони й далі вдосконалюватися в такі моменти? Чи будуть продовжувати вірити в Дафа? Зрештою, це залежить від того, чи може людина по-справжньому вважати себе вдосконалювальником, і чи може вона по-справжньому зрозуміти «Заради кого існувати» («Йти праведним шляхом», Суть сумлінного вдосконалення 3).

Ця стаття може відрізнятися від типових статей, які співучні читають на вебсайтах, але я відчуваю, що моя особиста ситуація може відображати те, із чим можуть зіткнутися інші практикувальники, тому я хотів би поділитися нею.

Втрата віри

Уперше я почув про Фалуньгун понад 20 років тому, коли навчався в середній школі. Переслідування ще не почалося, і в мене були родичі, які практикували Фалуньгун. Я пішов за ними з інтересу, але серйозно почав практикувати Дафа тільки через кілька років, коли переслідування компартією Китаю досягло свого піка.

Чому людина починає практикувати Дафа? Важливо визначити початковий мотив, який спонукав людину до цього. У той короткий період часу, коли Китай охопило поголовне захоплення цігун, багато з тих, хто почав практикувати, страждали від проблем зі здоров'ям. Звичайно, були й здорові, молоді учні Дафа, які просто вдосконалювалися через віру в користь, яку несе Фалунь Дафа.

Намагаючись визначити справжні причини, що спонукали мене стати вдосконалювальником, я виключив із них будь-які спроби вилікуватися від хвороб. Тоді мені було понад 20 років, я був абсолютно здоровий, і думка про смерть здавалася мені далекою.

Але вже в період самовдосконалення сталося щось, що позбавило мене спокою. На внутрішній поверхні стегон у мене з'явилися нестерпно сверблячі великі білі плями. Коли я чухав їх, білі лусочки шкіри відвалювалися, а з пошкодженої шкіри сочився гній із жахливим запахом. Крім того, чухати прилюдно таку делікатну зону було дуже непристойно.

Як практикувальник, я намагався не звертати на це уваги, хоча батьки часто помічали, що я розчісую шкіру, й лаяли мене. Три роки пролетіли в одну мить, але ця проблема й далі була, незалежно від того, наскільки добрим чи поганим був мій стан самовдосконалення. Я почав втрачати впевненість у собі, задаючись питанням: «Чи реальна ця практика? Вважається, що Фалуньгун має чудодійну силу в лікуванні проблем зі здоров'ям. Багато людей вилікувалися від своїх недуг. Так чому ж моя проблема не минає?»

Невиліковність моєї «хвороби» змусила мене засумніватися у Фалунь Дафа. Однак моя тверда віра в цілющі властивості цігун залишилася. Поступово я став ставитися до Фалунь Дафа, як до будь-якої іншої практики цігун. Пізніше, коли кар'єрні вимоги почали зростати, я перестав виконувати вправи. Одного разу, коли безперервний свербіж став нестерпним, я звернувся в найбільшу лікарню в столиці нашої провінції. Лікар прописав двотижневий курс лікування, який повністю вилікував мене від цього захворювання. Після цього я практично перестав вірити в Дафа й практикувати.

У смутні часи знайти місце душевного спокою

Попри те, що я відмовився від практики вдосконалення на кілька років, мій перший досвід змусив мене вірити, що Дафа залишається єдиним виходом для людей у часи кризи. Як і багато людей, які не мають освіти або соціальної підтримки, я шукав роботу у великих містах, ведучи невизначене життя, сповнене труднощів. Щоразу, відчуваючи гіркоту, втому або несправедливе ставлення, я часто повертався думками до принципів Дафа. Щоразу, спілкуючись з іншими людьми, я зазвичай спирався на моральні принципи вчення Дафа. У глибині серця я твердо вірив, що незалежно від того, чим є Фалуньгун, практика приносить користь моральному стану людини.

Щоб жити краще, я наполегливо працював і, врешті-решт, домігся визнання своїх професійних навичок від начальства й колег. Однак довгі години сидячої роботи впродовж багатьох років призвели до того, що в мене розвинувся важкий шийний спондильоз і синдром замороженого плеча. Під час найсильніших нападів я ледь міг підняти руки вище плечей. Нерви в хребті були настільки здавлені, що після кожного нападу я на кілька днів залишався прикутим до ліжка із запамороченням і нудотою.

У цей період, хоча мені й приходила ідея відновити практику Дафа, мене стримувала думка про те, що ця практика може зміцнити організм і вилікувати легкі недуги, але буде марна за хронічних захворювань. Але ось одного разу, працюючи на самоті в офісі, я відчув нестерпний біль у плечі та, нарешті, вирішив: «Яка різниця! Можливо, практика допоможе полегшити мій стан. У будь-якому разі, це фізичні вправи, які допоможуть мені розтягнути м'язи та зв'язки». У другій вправі («Стояча паля Фалунь») я прийняв позу охоплення Колеса Закону й стояв приблизно 15 хвилин, поки не спітнів.

Я відновив виконання вправ, але цього разу з метою поліпшити здоров'я. Я щойно розпочав свій новий бізнес і подумав: «Якщо в мене погане здоров'я, як я зможу витримати виснажливий процес відкриття нової справи з нуля? Я повинен практикувати!» У статтях з обміну досвідом, які я читав, здебільшого описувалося, як тяжко хворі практикувальники швидко виліковувалися після прочитання всього кількох уривків Фа, або після виконання вправ. Я прийшов до твердого переконання, що з моїм тілом усе гаразд. Ситуація у всіх різна, і час, необхідний для усунення карми, теж різний.

Попри тривалу практику, симптоми шийного спондильозу зменшилися незначно. Болісний біль не давав мені змоги повністю увійти в медитативний стан. Але ж раніше я міг зануритися в глибоку медитацію й почуватися так, немов сиджу всередині яєчної шкаралупи, і ноги не боліли, навіть якщо я медитував понад півтори години.

Я почав шукати в собі. Чи був я достатньо старанний у самовдосконаленні? Я почав думати про те, як краще вивчати Фа. Наприклад, можна переписувати вчення вручну, щоб посилити концентрацію й позбутися відволікаючих думок. Однак, попри витрачений на це час і зусилля, мої плечі та шия почали боліти ще сильніше. Виявилося, що цей метод не такий ефективний, як описувалося в деяких статтях з обміну досвідом.

Моя впевненість похитнулася, але я швидко зупинив свої думки й нагадав сам собі слова Вчителя:»...не можна необачно їх втратити через те, що ви легко їх здобули» (Лекція шоста, «Чжуань Фалунь»).

Глибоко в серці залишався жаль, що я не вилікувався навіть після занять Фалуньгун. Але я точно знав, що, по суті, моє тіло залишалося в хорошому стані, оскільки я не страждав ніякими хворобами впродовж багатьох років.

Згодом моя робота стала інтенсивнішою, у мене частіше й частіше виникали болі в шиї. Через погане кровопостачання мозку в мене часто паморочилося в голові, а виконання вправ не приносило полегшення. Щоб впоратися із симптомами, я звернувся до традиційного масажу й китайського масажу tui na (різновиду шиацу), які справили певний цілющий вплив. Хоча я й далі вдосконалювався за Дафа, ступінь мого захоплення цією практикою почав зменшуватися.

Я заздрив співучням, які під час удосконалення відчували дива, наприклад, зцілювалися від хвороб, просто виконуючи вправи, або бачили й чули щось в інших просторах. Здавалося, що цим практикувальникам була уготована особлива доля. Коли справа доходила до підтвердження й роз'яснення Фа, я іноді думав: «Оскільки ця людина вилікувалася від хвороби завдяки практиці Дафа, хіба вона не має визнати свого рятівника? Хіба вона не зобов'язана розповісти іншим про це диво? Якщо дурна й незграбна людина після практики стала розумною та здібною, якщо завдяки вдосконаленню в людини покращилися умови в сім'ї й на роботі, хіба не природно розповісти про свою удачу іншим? Тоді чому є практикувальники, які досі не можуть зробити крок уперед для підтвердження Фа?»

Я з тих, хто не може вийти на вулицю, щоб підтверджувати Фа, тому що мої «хвороби» не виліковуються, попри те, що я практикую Дафа. Однак, якщо не брати до уваги ці «хвороби», я маю визнати, що моє тіло перебуває в хорошій формі. Я не страждаю від таких захворювань, як сезонний грип. Крім того, у наш час, коли по всій країні поширюється так багато хвороб, хто не був би зацікавлений у тому, щоб залишатися здоровим? Колись я коротко розповідав деяким родичам про цілющий вплив Дафа, і, розібравшись у цьому питанні, почав будувати плани щодо більш систематичного роз'яснення Дафа своїм родичам. Але в цей момент на мене звалилося ще більше нещастя.

Дорожіть кожною можливістю підвищитися, так само як ви дорожите своїми очима й серцем

Останнім часом я часто думав про слова Учителя:

«Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити» (Лекція дев'ята, «Чжуань Фалунь» ).

Раніше я розумів ці слова буквально, але тепер, у світлі мого досвіду, їхній сенс здається зовсім іншим.

Яке випробування є найважчим? Фізичний біль під час медитації? Проблеми в стосунках між людьми? Це видимі й відчутні проблеми. Є труднощі іншого роду, які неможливо побачити або помацати, але які тиснуть на вас, як невидима гора. Ви не можете цього побачити, хоча воно міцно стискає вас у своїх лещатах. Я ніколи нічого не бачив своїм небесним оком і не переживав зцілення від будь-яких хронічних захворювань завдяки практиці. На цьому етапі питання про здатність вірити в Дафа стає неминучим.

Тяжкохворі практикувальники, які швидко одужали після виконання вправ — ви навіть не уявляєте, як вам пощастило. На мою думку, вам більше не слід сумніватися у своїй вірі. Дафа повернув вас із порога смерті, і ви навіть відчули це на собі!

Зіткнувшись із новими негараздами, зробіть крок уперед і змініть ставлення до хвороботворної карми

У той час як моя хвороботворна карма зберігалася без будь-яких змін, моя впевненість падала, і я перестав думати, що зможу вчинити так, як сказав Учитель:

«Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». (Лекція дев'ята, Чжуань Фалунь).

Ті, хто стверджував, що вилікувався після виконання вправ або проголошення фрази «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — це добре» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао), не могли не перейматися питанням, чи було це диво випадковістю, або результатом неправильного діагнозу. Я все ще вірив, що цігун може лікувати хвороби, тому поступово знову повернувся до думки про те, що ставлюся до Дафа, як до будь-яких інших занять цігун.

Я завжди хотів, щоб Дафа став найважливішою справою мого життя. Я наполегливо працював над цим, але виявилося, що цього важко домогтися зовнішніми зусиллями.

Рік тому, після того, як я прочитав Лекцію Вчителя про кількість померлих від COVID у Китаї, брак розуміння, по суті, зруйнував ту малу дещицю віри, яка в мене ще залишалася. Я відмовився вивчати Фа, але продовжував виконувати вправи. За цей час я перейняв безліч звичок звичайних людей та зробив багато вчинків, що суперечать вченню Дафа.

Якщо людина перестане вдосконалюватися, вона знову стане звичайною людиною, і до неї повернеться карма, видалена Вчителем на початку вдосконалення.

Незабаром після цього в мене з'явився шум у вухах. Спочатку з'явилися легкі симптоми, потім вони посилилися, поширюючись від одного вуха до іншого. Це серйозно порушило мій сон: у перші вісім місяців я проводив без сну 90% кожної ночі, і мій стан почав поліпшуватися тільки на дев'ятому місяці. У результаті в мене знизився слух у лівому вусі. Ба більше, біль шийного відділу хребта, що значно зменшився, раптово перейшов у грудний відділ, спричиняючи спазм у горлі та ускладнюючи дихання. Через задишку я прокидався багато разів за ніч, від чого мій і так поганий сон став ще гіршим. Цей стан так сильно мучив мене, що в мене виникла спокуса накласти на себе руки.

Підсвідомо допускаючи думку про те, щоб знову зайнятися практикою, я вирішив вважати себе справжнім удосконалювальником і щосили намагався відповідати вимогам Дафа. За останній рік я двічі вивчив напам'ять «Чжуань Фалунь». І хоча шум у вухах, як і раніше, залишився, сон став трохи кращим.

Одного разу я жартома запитав дружину: «Якщо після старанної двогодинної практики вправ і вивчення Фа впродовж однієї-двох годин щодня твоя хвороба тебе не полишає, попри всі твої зусилля, чи продовжиш ти вдосконалюватися?» Дружина лише безпорадно посміхнулася, показуючи, що не розуміє моїх постійних зусиль, і дала зрозуміти, що вона шукала б інші шляхи. У нас близькі стосунки, і в якийсь момент я майже переконав її практикувати Фалуньгун.

Іноді я переймаюся питанням, які «переваги» я отримав від практики Фалуньгун. Незалежно від того, наскільки погано я вдосконалювався, мій стан однаково кращий, ніж у звичайної людини. Мої друзі й родичі, які не практикують Дафа, курять, п'ють, грають у карти й засиджуються допізна, зберігають водночас досить міцне здоров'я. Я утримуюся від усіх цих шкідливих звичок, щоранку встаю рано або знаходжу час для виконання вправ у сутінках, але в підсумку я опинився в такому стані. Як я можу переконати людей у тому, що «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — це добре», і як я можу підтверджувати Фа

Попри все, я відмовляюся бути песимістом. Родичі, які досі вдосконалюються за Дафа, уже понад 20 років не приймають жодних ліків. Крім того, життя звичайної людини практично безглузде. Після глибоких роздумів я утвердився в бажанні вдосконалюватися за Дафа й повернутися у свій істинний дім. Я, як і раніше, переконаний, що самовдосконалення — це праведний шлях, і немає нічого поганого в тому, щоб іти цим шляхом.

Незалежно від того, як проявлялися ті чи інші негаразди, або скільки разів я ставив запитання своєму серцю, я повертаюся до одного й того ж висновку: як і раніше, я хочу бути справжнім учнем Дафа!