Роздуми про свято Цінмін

(Minghui.org) Свято Цінмін — важливий день для китайців. Цього дня заведено приводити до ладу могили й здійснювати обряди поминання предків. Поклоніння Небесам має довгу історію в традиційній китайській культурі. Звичай шанування предків зародився за часів династії Чжоу (1050-221 рр. до н.е.) і став офіційним святом у династії Тан (618-907 рр.). Китайці зберегли традиції приносити жертви предкам і прибирати могили, як данину шани й пам'яті своїх предків.

Свято Цінмін припадає приблизно на 5 квітня за григоріанським календарем, коли сонце досягає 15 градусів довготи, тобто на п'ятнадцятий день після весняного рівнодення.

У стародавніх астрономічних записах це означає, що Велика Ведмедиця вказує на І у 28 сузір'ях. У третьому розділі (Тяньвеньсюнь) «Хуайнаньцзи», збірки трактатів про космос, говориться: «Через п'ятнадцять днів після весняного рівнодення, коли Велика Ведмедиця вкаже на І, подує вітер Цінмін». У «Ста питаннях року» йдеться: «У цей час усе стає чистим і світлим. Тому його називають Цінмін (світле й чисте світло)». Отже, Цинмін завжди використовували для позначення хорошого управління, соціальної гармонії й доброчесності.

Походження свята Цінмін

Свято Цінмін починалося як Ханьши Цзе («Свято холодної їжі»), що було засноване на честь Цзе Цзитуя в період Весен і Осіней, а також продовжилося в наступному періоді Воюючих царств. Цзе був одним із небагатьох, хто впродовж 19 років слідував із держави Цзінь за принцем Чонг'ером у вигнанні. Одного разу, коли вони заблукали в горах, а принц від голоду вже не міг стояти на ногах, Цзе відрізав частину плоті від свого стегна й приготував суп для принца. Принц пообіцяв, що винагородить Цзе за таку жертву. Цзе не вимагав компенсації за службу принцу, він тільки сподівався, що принц одного разу стане доброчесним і добросовісним герцогом держави Цзінь.

Коли принц став герцогом, він надовго забув про свою обіцянку, але врешті-решт з'ясував, де жив Цзе, і захотів його винагородити. Однак Цзе пішов жити в ліс зі своєю матір'ю, і коли герцог приїхав, то не зміг його знайти. Щоб змусити Цзе вийти з укриття, він наказав своїм людям підпалити ліс. Однак Цзе та його мати зберегли свою гідність і не вийшли з лісу. Вони обоє загинули у вогні. Відчуваючи глибоке каяття, герцог наказав упродовж трьох днів не розпалювати багаття, щоб вшанувати пам'ять Цзе. На згадку про Цзе люди стали дотримуватися традиції не розводити вогонь упродовж трьох днів та їсти тільки холодну їжу в ці дні. Так зародилося Свято холодної їжі.

До династії Тан це свято було днем поклоніння предкам. Оскільки різниця між ним і святом Цінмін становила лише один день, у 20-му році правління Кайюаня (732 р.) імператор Сюаньцзун із династії Тан видав указ: «Свято холодної їжі — це день поклоніння предкам, і хоча про це не було написано у священних писаннях, його передавали з покоління в покоління й воно стало звичаєм... тому тепер воно включене до п'яти обрядів і буде вічним».

Указ об'єднав два свята в одне, зробивши звичай поклоніння предкам основною традицією, а свято Цінмін — національним святом.

За часів династій Тан і Сун придворні міністри поверталися до своїх рідних міст, щоб поклонитися предкам під час свята Цінмін. Деякі з них перебували за тисячі миль, і поїздка додому могла зайняти місяць чи два. Однак двір не мав причин відмовляти їм у відпустці, і їх навіть хвалили за те, що вони роблять.

У святі Цінмін брали участь усі: від королів і міністрів до простих людей. Цього дня всі віддавали данину поваги своїм предкам. За династії Мін церемонії поклоніння стали ще більш урочистими. Члени імператорської сім'ї й дворяни повинні були одягнутися у святкове вбрання та привезти коробки з подарунками, транспортні засоби й людей для проведення урочистої поминальної церемонії. Цього ритуалу дотримувалися аж до династії Цін.

Чому стародавні вважали поклоніння предкам настільки важливим?

В «Аналектах Конфуція» Цзен Цзи говориться: «Слід приділяти велику увагу виконанню похоронних обрядів для батьків, і надалі проводити для них церемонії жертвоприношення — тоді доброчесність людей знову знайде належне місце».

Прибирання могил під час свята Цінмін втілює в собі важливість людської етики. Доброзичливість, справедливість та синівська шанобливість становлять основу традиційної моралі китайської нації. Поклоніння й пам'ять про своїх предків шляхом прибирання могил живить вдячність наступних поколінь.

Учень Конфуція Цзен Сен одного разу запитав його: «Чи можу я запитати, чи є серед чеснот мудреців щось більше, ніж синівська шанобливість?» Конфуцій відповів: «У людській поведінці немає нічого більшого, ніж синівська шанобливість». У синівській шанобливості немає нічого важливішого, ніж повага до предків.

Сима Цянь в «Історичних записах» згадує: «Небо й Земля — основа життя; предки — основа людства». Суть поклоніння Небу й предкам із давніх часів нагадує людям про те, що повага до Неба — основа людського існування. Ми повинні поклонятися й поважати Бога та вірити, що Бог створив світ і людей. Поклонятися предкам — означає пам'ятати про джерело людства. Ми не маємо забувати своїх предків і, бувши людьми, маємо знати свої корені й походження, щоб продовжувати свій життєвий шлях.

«Знищення чотирьох старих пережитків» і «Руйнування конфуціанських родових гробниць»

Після того, як компартія Китаю (КПК) прийшла до влади 1949 року, вона провела низку кампаній, таких як «проти трьох зол» і «проти п'яти зол», «земельна реформа», «кампанія проти правих елементів» та інші, прагнучи зруйнувати традиційний порядок Китаю, що зберігався понад дві тисячі років.

Починаючи із середини 1960-х років компартія почала пропагувати кремацію. У документі Міністерства внутрішніх справ №14 зазначено: «Міста з населенням понад 200 тисяч осіб, особливо промислові міста, які не мають крематоріїв, повинні побудувати їх для популяризації кремації».

Після того, як 1966 року вибухнула «Культурна революція», кампанія із «знищення чотирьох пережитків», а саме: старих ідей, старої культури, старих звичаїв і старих звичок, призвела до руйнувань по всій країні. Заохочувалося розкопування могил, знищення трупів і спалювання кісток.

Конфуцій — один із найвідоміших представників традиційної китайської культури. Наступні покоління шанують його як «найбільшого мудреця й вчителя», «найдосконалішу людину та найвищого короля культури», а також «зразкового учителя для всіх поколінь».

29 листопада 1966 року озброєні лопатами й мотиками хунвейбіни разом із селянами з навколишніх сіл вирушили в рідне місто Конфуція, маючи намір зруйнувати могилу Конфуція, а також могили його предків трьох поколінь і нащадків трьох поколінь. Їхньою кінцевою метою було повне знищення конфуціанської культури та її довготривалого впливу на китайську традиційну культуру й мислення.

Щоб прискорити розкопки, вони також використовували детонатори й вибухівку. У підсумку гробницю Конфуція було підірвано, а прах було розкидано всюди. Тіла Кун Ліньї (нащадка Конфуція в 77-му поколінні), його дружини й двох наложниць, а також тіла його батька Кун Сянке та його дружини також були витягнуті й знищені.

Після руйнування гробниці Конфуція майже всі гробниці видатних особистостей за п'ять тисяч років існування китайської цивілізації було розрито й знищено. Мавзолей Жовтого імператора, якому китайський народ віддавав данину поваги впродовж тисячоліть, майже повністю зруйнувала Червона гвардія, за винятком стародавніх дерев. Нинішній мавзолей Жовтого імператора був побудований після 1992 року.

Аналогічного руйнування зазнав і мавзолей імператора Яна в провінції Хунань. Його головний зал і підсобні споруди зруйнували, гробницю розкрили, вміст мавзолею було розграбовано, а всю територію зрівняли із землею. Мавзолей імператора Шуня в провінції Шаньсі також зазнав руйнування й осміяння.

Після того, як під час «Культурної революції» було проведено кампанію «знищення чотирьох пережитків», 5000-річна цивілізація Китаю стала схожа на повітряного змія з порваною мотузкою, або дерево без води.

У 1990-ті роки «економіко-орієнтовний» погляд занурив все суспільство в атмосферу корисливості, а земля розглядалася як головний ресурс економічного розвитку. У результаті земля була насильно експропрійована, що ускладнило збереження навіть родових могил сільських жителів.

У 2012 році в провінції Хенань почався масовий «рух зрівняння могил». За пів року було зрівняно із землею 3,5 мільйона могил, що зачепило десятки мільйонів жителів цієї провінції.

27 березня 2019 року газета Legal Daily повідомила, що в місті Цзінцзян провінції Цзянсу проводять кампанію з примусового розчищення могил. Оскільки влада знала, що це буде непопулярним серед населення, влада сіл в окрузі міста Цзінцзян сповіщала жителів сіл усно або через групи WeChat замість офіційного повідомлення з печаткою, щоб уникнути уваги ЗМІ.

Деякі люди скаржилися, що без їхньої згоди й відома бульдозери знесли всі могили в деяких селах, що призвело до виникнення конфліктів. «Можливо, що під час свята поминання покійних таких інцидентів буде все більше й більше!» — говорили люди.

Користувачі мережі розкритикували таку поведінку: «Це неетично й абсолютно не по людськи! Ви забули своїх предків!», «Розкопування могили предків робить вас останнім представником свого роду!», «У стародавні часи розкопування могил каралося смертною карою». «Чому б спочатку не винести трупи з кришталевої труни!» (мається на увазі колишній лідер Мао Цзедун).

За словами користувачів мережі: «Те саме відбувається в міському окрузі Наньтун провінції Цзянсу. Кажуть, що якщо роботи не будуть завершені до 1 квітня, відповідальні особи втратять роботу».

Аналогічною дією, яку люди назвали «безсовісною», стала кампанія «пограбування трун, розкопування могил і спалювання трупів», розпочата в провінції Цзянсі. Щоб провести «похоронну реформу» за наказом керівництва, місцева влада в багатьох місцях провінції посилала силовиків-хуліганів захоплювати й розбивати труни в селах, а також викопувати трупи та спалювати їх. Усього за місяць тільки в одному місті Шанжао було конфісковано й спалено щонайменше 5000 трун, і люди «кипіли» від обурення та гніву.

Згідно з китайською традицією, існування родових могил пов'язує покійних предків із їхніми живими нащадками. Тому у свята Цінмін і зимового сонцестояння люди приносили жертви на могили предків, щоб висловити їм свою повагу. Коли наступні покоління святкували великі й щасливі події у своєму житті, вони йшли на могили предків, щоб принести жертви, подякувати їм за благословення та повідомити їм про свої досягнення.

Поминання предків дає можливість їхнім заслугам укоренитися в серцях наступних поколінь й допомагає їм будувати своє життя на основі добрих звичаїв.

Самогубство літніх людей у сільській місцевості вважається нормальним і розумним

Після закінчення руйнівної «Культурної революції», що тривала 10 років, у Китаї фермерам знадобилося десять років, щоб знову зробити свої господарства продуктивними. Однак приблизно 2000 року масштабні розпродажі землі в поєднанні з відсутністю в сільській місцевості медичного страхування й соціального забезпечення зробили життя фермера дуже важким. Значна частина літніх людей у сільських районах Китаю позбулася основних засобів підтримки, як душевної, так і матеріальної.

Згідно зі статтею під назвою «Щонайменше 100 000 літніх людей, старших 55 років, щороку помирають у Китаї внаслідок самогубства», опублікованою в другому випуску журналу «Медицина та охорона здоров'я» 2010 року, зазначалося, що «наразі, в нашій країні щороку відбувається щонайменше 100 000 самогубств серед людей похилого віку, старших за 55 років, що становить 36% від загальної кількості самогубств на рік».

У статті «Дослідження феномена самогубств серед літніх людей в сільській місцевості: на місцевому рівні до них ставляться як до нормального й розумного», опублікованій China News Network 30 липня 2014 року, йдеться про те, що вчені факультету соціології Уханського університету за шість років відвідали 11 провінцій та понад 40 сіл Китаю й виявили, що рівень самогубств серед літніх людей досяг разючого рівня. Основними причинами самогубства були труднощі виживання й біль від хвороб. Ці дві причини становили 60% прямих причин смерті, за якими слідували емоційні проблеми, спричинені різними факторами, такими як те, що діти виїжджають із дому на заробітки у великі міста і, як наслідок, самотність у пустому домі; брак фінансових коштів та зникнення традиційного способу життя.

Крім того, їх турбувало те, що вони більше не зможуть «лежати в їхніх могилах» за умов руху з вирівнювання могил і похоронних реформ (рівень кремації в Китаї зараз становить 53%). З 1990 року рівень самогубств серед літніх людей в сільській місцевості Китаю значно зріс і залишається на високому рівні. Сільські люди похилого віку відчувають психічне напруження, а самогубство стало реакцією на це почуття безпорадності. На жаль, у сільській місцевості їхні самогубства вважаються нормальними й навіть розумними.

Повага до старших була традицією впродовж тисячоліть. Такі культурні традиції були викорінені атеїстичною культурою КПК, і масштаби її зневаги до людського життя просто шокують.

КПК керує Китаєм за допомогою обману й безжальної диктатури. Влада вважає практикувальників Фалуньгун, які дотримуються принципів «Істина-Доброта-Терпіння», ворогами країни. Згідно зі звітом Minghui.org, 2023 року стало відомо, що 1188 послідовників Фалуньгун було засуджено до тюремного ув'язнення, що на 545 осіб більше, ніж попереднього року; щонайменше 209 послідовників загинули внаслідок переслідування, що на 37 осіб більше, ніж попереднього року; 383 послідовники, старші за 60 років, були незаконно засуджені до тюремного ув'язнення, з них 201 особа старша за 70 років, а найстаршій — 89 років. Згідно з повідомленнями на сайті Minghui.org, випадки незаконного ув'язнення літніх практикувальників дуже поширені.

Після того, як 1992 року Фалуньгун був відкрито представлений громадськості в Китаї, десятки мільйонів людей почали займатися цією практикою й отримали величезну користь як у духовному, так і у фізичному плані. Однак КПК не могла миритися з будь-якою практикою, яка суперечить ідеології партійної культури. І в липні 1999 року почалося загальнонаціональне переслідування Фалуньгун. Відтоді понад 5000 (підтверджених випадків) практикувальників Фалуньгун загинули в результаті переслідування. При правлінні КПК з 1949 року загинула безліч невинних людей, і можна очікувати, що буде втрачено ще багато життів.

Під владою КПК лиха тривають. Боротьба з пандемією COVID, що тривала три роки із застосуванням крайніх заходів, послужила уроком для всього світу. Численні підприємства й компанії закрилися, велика кількість людей втратила роботу. Траплялися пожежі й вибухи. Кількість людей, які загинули від пандемії в Китаї, досі залишається таємницею. Трагедії, спровоковані КПК, численні й ще тривають.

Щоб уникнути катастрофи, ми маємо ясно мислити й розпізнавати злу природу КПК. Добре те, що на сьогодні понад 400 мільйонів китайців, які колись вступили до організацій КПК — Союзу комуністичної молоді, юних піонерів та/або самої партії, — вийшли з них. Їхнє ясне та незалежне мислення не тільки забезпечить їм захист Небес, а й допоможе їхнім сім'ям знайти гарне майбутнє.

Водночас багато членів міжнародної спільноти також усвідомили оманливий та агресивний характер КПК й почали дистанціюватися від комуністичного режиму.