Вдосконалення допомогло мені позбутися егоїзму

(Minghui.org) Попри те, що я вже більш як 20 років виконую три справи, мій Сіньсін підвищується дуже повільно, і я зрозуміла, що зупинилася у своєму вдосконаленні. Особливо я це відчувала останні два роки, бо неефективно роз’яснювала правду. Бачачи, як співучні довкола мене активно виконують три справи, я турбувалася, бо не розуміла, у чому мені треба було підвищитися.

Після кількох випадків я зрозуміла, що мені заважає егоїзм. Оскільки я довгий час не бачила своєї проблеми, то мимоволі захищала й підживлювала своє его, через що багато інших пристрастей, яких мені було важко позбутися, розрослися. Це були: суперництво, хвастощі, заздрість, зарозумілість та інші пристрасті. Мені завжди хотілося змінити інших і нав’язати свою думку.

Хочу поділитися деяким розумінням про его. Будь ласка, з добротою вкажіть на все, що не відповідає Фа.

Родинне почуття до батька

Мій 89-річний батько помер торік після більш як шести місяців зживання хвороботворної карми. Я була глибоко засмучена, хоча усвідомлювала, що в мене сильна прив’язаність до нього. Я відправляла праведні думки, але щоразу плакала, коли думала про нього.

Я згадувала його добрий голос та усмішку, чесність і доброту, а також його праведні вчинки перед лицем переслідування Дафа. Найважче мені було змиритися з тим, що він пішов із життя, попри всі мої зусилля допомогти йому.

Батько щороку проходив серйозне випробування хвороботворною кармою впродовж семи чи восьми років. Він твердо вірив у Фалунь Дафа й терпів біль. Як шаноблива дочка я виконувала свої обов’язки й заохочувала його поглибити розуміння принципів Дафа.

Я збільшила тривалість відправлення праведних думок, щоб знищити негативних істот і злі елементи, які переслідували його. Співучні також ділилися з ним урозумінням на основі принципів Дафа. Щоразу, коли батько «захворював», він долав цей стан, і з ним усе було гаразд. Багато наших родичів і друзів стали свідками незвичайної сили Дафа.

Чого я не очікувала, то це того, що старі сили заберуть батька, коли Виправлення Законом уже добігає кінця. Я звинувачувала себе в смерті батька. Я вірила в силу своїх праведних думок, але, мабуть, відставала в удосконаленні.

Я застрягла на жалю та самобичуванні, тому послабила вдосконалення й виконання трьох справ. Розуміючи, що продовжувати в такому дусі небезпечно, я почала виправлятися. Я знала, що зможу швидко повернутися на правильний шлях, лише добре вивчаючи Фа.

Вчитель надіслав мені підказку, і в моїй свідомості з’явилося слово «его». Я почала згадувати свої думки й вчинки, коли батько був хворий, а також після його смерті.

Вчитель допоміг мені побачити в собі его та його прояви в моєму просторовому полі: я не хотіла, щоб батько потрапив до лікарні; боялася, що він не пройде цього випробування; хотіла, щоб батько якнайшвидше одужав і цим підтвердив силу Дафа. Крім того, я сподівалася, що батько одужає і до кінця життя буде разом із мамою, оскільки це також підтримувало б гармонію в нашій сім’ї, і в мене було б менше турбот. Я думала, що якби мої праведні думки були сильнішими і впевненість міцнішою, то змогла б допомогти батькові пройти випробування хвороботворною кармою… Весь цей час я постійно думала про це й зосереджувалася на своєму его.

Я також зрозуміла, що прихованою причиною мого розладу через смерть батька було те, що його відхід зачепив моє сильне его, яке довгий час ховалося в моєму просторовому полі. Я відчувала біль, тому що було зачеплено моє его.

Коли я зрозуміла, що помилялася, мені стало дуже соромно. Учитель сказав:

«За вдосконалення відповідаєш ти, за Гун відповідає Вчитель» («Чжуань Фалунь», лекція перша).

Те, що батько раніше зміг упоратися з тяжкою хвороботворною кармою, пояснюється тим, що Вчитель переніс за нього величезні страждання й зміцнив його. Це не мало нічого спільного з моїм егоїстичним «Я», але я думала, що зробила те чи це. Я переоцінювала свої сили й здібності. Побачивши прояви свого его, я була сповнена рішучості усунути його.

Мої мама та чоловік

В очах оточення я зразкова донька й турботлива дружина. Але в душі я знаю, що хоч і дбаю про рідних, проте дивлюся на них зверхньо.

Мені не подобалося, як розмовляє мама. Мені здавалося, вона говорить, як звичайна людина. Вона любить втручатися в чужі справи, хоча практикує Дафа вже понад 20 років.

Я вважала, що мама тільки читає Фа й виконує вправи, але не підвищує Сіньсін і залежить від інших. Іноді вона розмовляє навіть відправляючи праведні думки. Я багато разів вказувала їй на її недоліки, але безрезультатно. Я вирішила, що це більше не повинно мене турбувати.

Я намагалася зупинити її, коли вона говорила під час відправлення праведних думок, але вона сказала: «Не підганяй мене під свої стандарти. Ти можеш удосконалюватися на своєму високому рівні, а я вдосконалюватимуся на своєму низькому рівні. Вчитель відповідає за мене, а не ти». Я втратила дар мови й подумала, що, можливо, занадто прив’язана до мами.

Коли вона говорила про інших за їхньою спиною, я суворо нагадувала їй, що це неправильно. Розсердившись, вона сказала: «Ти хочеш контролювати мене! Я не можу цього сказати, сказати того. Тобі хочеться мене пригнічувати? Чому ти завжди контролюєш мене? Краще подумай про себе!» Вона так розлютилася, що знепритомніла.

Ми з молодшою сестрою дуже злякалися. Я кликала маму на ім’я, сльози котилися по моєму обличчю. Я шкодувала, але водночас відчувала образу. Думаючи, що роблю правильно, я розмірковувала: «Якщо ти не хочеш, більше я не нагадуватиму тобі. Зрештою, тільки той, хто справді вдосконалює свій Сіньсін, підвищується у вдосконаленні».

Коли мама прийшла до тями, я сказала їй: «Більше я не буду так розмовляти з тобою».

«Я знаю, що ти намагаєшся мені допомогти, — спокійно сказала мама, — але мені стає ніяково від того, яким тоном ти це говориш».

Пізніше сестра розповіла мені, як мама казала, що я добра й добросердна дочка. Вона дбала про мене, але водночас боялася мене, бо я завжди чіплялася до неї.

Мені було недобре, і я думала, що лише намагаюся допомогти мамі вдосконалюватися. Чому ж вона боїться мене? Подивившись у себе, я зрозуміла, що мені не вистачало милосердя, а тон мови не був спокійним чи добрим. Я ще мала багато людських почуттів до мами, і мені треба було їх відпустити.

Я зрозуміла, що моєю проблемою було его. Я завжди хотіла, щоб мама робила те, що я хочу, а коли вона цього не робила, я була незадоволена. Я вважала себе добре освіченою, а її — ні, тож хотіла, щоб вона робила все по-моєму. Це приховано діяло моє его.

Батько багато років працював за містом, тож мама завжди щось обговорювала зі мною, кажучи, що я чесна й об’єктивно дивлюся на речі. Згодом у мене розвинулося сильне его, я вважала це нормальним. Навіть після початку вдосконалення за Фалунь Дафа я ніколи не відчувала, що в мене були проблеми.

Усі казали, що мій чоловік — хороша людина, добрий і завжди готовий допомогти. Він ніколи не бореться за особисту вигоду й не говорить про інших за їхньою спиною.

Однак у моїх очах він був недостатньо хороший. До того, як чоловік почав практикувати Фалунь Дафа, він курив і пив, любив грати в мацзян і, здавалося, не дбав про сім’ю. Я вважала, що він не вміє розмовляти з людьми та ігнорує проблеми інших. Ми часто сварилися до вдосконалення за Дафа.

Коли ми почали займатися Дафа, я зрозуміла, що повинна дотримуватися стандартів Фа. Я почала дбати про нього й перестала звертати увагу на його недоліки. Однак у глибині душі мені хотілося, щоб він змінився.

Останні декілька років мені здавалося, що він постійно сперечався зі мною. Наприклад, кілька разів, коли на вулиці було холодно і я пропонувала йому теплу куртку, він відмовлявся її одягти, хоча тремтів. Коли я подавала йому смачну їжу, він відмовлявся її їсти. Було видно, що він відчував до мене негативні почуття.

Він сердився на мене через дрібниці. Я сказала: «Чому ти добрий до всіх, крім мене? Як би я не намагалася догодити тобі, ти завжди ставишся до мене як до ворога».

«Тому, що, на відміну від тебе, мої стосунки з іншими будуються не на матеріальних інтересах», — відповів він.

«У наших відносинах немає такої проблеми, як матеріальні інтереси», — заперечила я.

«Думай, що хочеш…», — байдуже відповів він.

Іншим разом, коли він, як завжди, залишив зарядний пристрій увімкненим у розетку після зарядки телефону, я зробила йому зауваження, що це небезпечно. На мій подив, він знову розлютився і вигукнув: «Ти завжди думаєш про себе, що така хороша, а про мене як про нікчему, хочеш контролювати мене в усьому. Я нічого не можу зробити добре, тільки ти одна можеш. Ось так ти вдосконалюєшся за Фалунь Дафа? Ти хочеш тільки змінити інших, змінись сама!»

Його слова вразили мене. Коли я заспокоїлася, то погодилася, що його зауваження є резонним. Мені здавалося, що я дбаю про нього, але насправді не зводила з нього очей, турбуючись про те, що він робить.

Раніше, коли в нас виникали конфлікти, я щоразу дивилася в себе, але зосереджувалася тільки на наших стосунках як чоловіка й дружини або на тому, щоб позбутися менталітету суперництва, пристрасті до образ і погляду на інших зверхньо. Я ніколи глибоко не копала в собі, щоб побачити в себе сильне его, яке й було коренем багатьох моїх пристрастей.

Упродовж багатьох років це его заважало мені підвищитися в удосконаленні й завдало багато шкоди мені й чоловікові.

Прояв егоїзму до співучнів

Я почала практикувати порівняно рано, тож думала, що розумію принципи Дафа. Щоразу, коли практикувальники зверталися до мене по допомогу, я допомагала їм. Мені здавалося, що я добре вдосконалююсь.

Я завжди говорила про своє розуміння, а не слухала інших. Коли мені не подобалося те, що хтось говорив, я перебивала й висловлювала свою думку. Коли зі мною не погоджувалися, я сперечалася.

Я також зверхньо дивилася на деяких практикувальників, наприклад, на тих, у кого, на мою думку, була слабка головна свідомість, або хто любив занадто високо говорити з непрактикувальниками про принципи (Дафа). Я відчувала, коли інші брешуть і не вдосконалюють свою мову. Таких я уникала. У мене не було ні милосердя, ні смирення.

Его та його шкода

Его проявляється по-різному: людина схильна думати, що вона завжди права і краща за інших. Вона зарозуміла, завжди хоче командувати і змінювати інших. Любить нав’язувати своє розуміння іншим тощо. Его — цеце сильний прояв егоїзму, типова характеристика істот старого всесвіту, які хочуть змінити інших, а не себе, що й спричинило їхнє падіння з вищих рівнів Всесвіту.

За егоїзмом також ховаються отруйні елементи компартії Китаю, що пропагує атеїзм. Хіба партія не виставляє себе вічно «великою, славною та правильною»?!

Для практикувальника надзвичайно шкідливо, якщо він не може позбутися его. Зрештою, він може перестати поважати Вчителя й Дафа. Він перестане відчувати доброту й милосердя, що серйозно ускладнить його асиміляцію з Істиною-Добротою-Терпінням. Ще гірше, якщо людина стане на шлях, звідки немає повернення, тобто виникне диявол зі своєї душі.

Якщо не вдасться відпустити его, то важко жити в гармонії з іншими й добре взаємодіяти з практикувальниками. Це також дасть привід і виправдання старим силам переслідувати практикувальників, що дуже ускладнить виконання обітниць і входження до нового Всесвіту, бо цього гідні будуть тільки ті, хто досягне самовідданості й милосердя.

Легкість на серці після позбавлення від его

Після того, як я виявила сутність его, то зрозуміла, що «недоліки» мами, чоловіка й практикувальників допомагали мені звернути увагу на его, якого я не могла позбутися. Насправді вони допомагали мені підвищитися.

Мені стало дуже соромно за свою колишню поведінку, і в серці я щиро попросила пробачення. Я вирішила стати більш старанною у вдосконаленні й виправитися.

Це его фактично є егоїзмом, який пронизує всі рівні, включно з дуже високими, і відображається на кожному рівні. Якщо мені вдається розпізнати його й усунути, коли воно намагається вплинути на мене, я відчуваю ясність розуму та широту поглядів і більше не чіпляюся за недоліки інших людей. Адже всі вони були колись родичами Вчителя. Вони ризикували життям, щоб прийти в цей світ і бути врятованими Дафа. Яка це священна передвизначеність, що ми зустрілися в цьому житті. Хіба я не повинна дорожити цим ще більше?!

Я також була приємно здивована, виявивши, що коли поступово відпустила своє его, мама теж стала більш сприйнятливою, оскільки я вказувала їй на недоліки з добротою. Змінився й чоловік. Його похмуре обличчя розслабилося, і він за своєю ініціативою готує й прибирає в будинку, коли я надто зайнята. Він також став м’якшим і не сперечається зі мною, як раніше.

Дафа такий чудовий. З кожним невеликим нашим підвищенням милосердний Учитель дає нам так багато. Спасибі, Учителю!