Вчитель освітлює мій шлях удосконалення

(Minghui.org) Мені 70 років, я живу в сільській місцевості. Я неписьменна, не закінчила навіть початкової школи. Однак, оскільки я практикую Фалунь Дафа, Вчитель відкрив мою мудрість. Я знаю, як користуватися всією технікою, яку використовують для виготовлення матеріалів, що роз’яснюють правду. Члени моєї родини були вражені, побачивши, як я, літня, неписьменна жінка, працюю на цьому обладнанні.

Щоб підготувати матеріали, які роз’яснюють правду, потрібно багато часу й зусиль. Я харчуюсь просто і витрачаю зовсім мало часу на покупку продуктів. Щодня встаю о 3:10 ночі, щоб зробити вправи. Я ніколи не пропускаю щоденне вивчення Фа або час, коли потрібно відправляти праведні думки, а також раз на тиждень відвідую заняття з вивчення Фа в групі. У мене троє онуків, яким я приділяю багато часу й уваги. Коли я занадто зайнята, скорочую час для сну.

Хоча я не ходжу на роботу, але ніколи не втрачаю нагоди роз’яснити правду людям, які приходять до мене додому, наприклад, фахівцю, який встановлює зв’язок або перевіряє газовий лічильник, а також однокласникам моїх дітей і онуків.

Я також сама виходжу поширювати інформаційні матеріали про Дафа й завжди готую для співучнів достатню кількість матеріалів, що викривають переслідування. Оскільки я живу в сільській місцевості, то маю утримувати пункт для виробництва матеріалів. Зазвичай я розповсюджую матеріали Дафа ночами. Перед виходом я завжди відправляю праведні думки й прошу Вчителя захистити мене. Я обов’язково перевіряю, щоб відеокамера спостереження не працювала.

Під час китайського Нового року я подивилася шоу Shen Yun, а о 12 годині ночі відправила праведні думки. Потім я вийшла поширювати матеріали, що роз’яснюють правду. На околицях нашого села багато житлових будинків. Я розклеїла на них багато листівок зі словами: «Щоб уникнути пандемії й лиха, виходьте з компартії і її молодіжних організацій». Потім я вирушила до сусіднього сімейного комплексу, де скрізь розміщені камери спостереження. Я швидко розповсюдила листівки, одночасно відправляючи праведні думки.

Коли я проходила повз свій будинок, то завагалася і задумалася, чи варто мені продовжувати розклеювати листівки, чи піти додому. Було пізно, я змерзла і зголодніла, але мої праведні думки взяли гору. Нарешті я закінчила, розклеївши приблизно 70 листівок. У сільській місцевості заведено вітати одне одного із Новим роком. Цього дня прибиральників немає, тому люди, йдучи вулицею, можуть бачити листівки з роз’ясненням правди. Я почувала себе щасливою, думаючи про людей, які будуть врятовані.

Коли почалася пандемія, практикувальники вирішили, що треба активніше рятувати людей. У нашому окрузі дуже висока щільність населення, але хоч би як важко не було, ми поширювали матеріали, що роз’яснюють правду, по всьому повіту. Літні практикувальники обходили приватні будинки, а молоді практикувальники заходили в багатоповерхівки. Інші практикувальники допомагали упаковувати матеріали й відправляли праведні думки. Щоб забезпечити достатню кількість матеріалів, я весь день друкувала їх, а вночі розповсюджувала. Оскільки люди боялися заразитися COVID, ми розвішували матеріали вздовж доріг і часто змінювали місце розташування. Я перелазила через стіни, йшла по полях посеред ночі, але ніколи не відчувала втоми, бо знала, що виконую свою місію.

2022 року в розпал карантину через пандемію було важко в’їхати в село і виїхати з нього. Хоча впродовж двох попередніх років обмеження під час пандемії були дуже суворими, ми завжди знаходили вихід. Співробітники громадської безпеки патрулювали всюди, а охоронці чергували вдень і вночі. Усе село було обгороджене листами заліза, і не було ні входу, ні виходу. Пізно ввечері я виходила з дому, щоб розповсюджувати матеріали у своєму селі. Я вшила кишені всередину пуховика, і в них могла вмістити понад 60 листівок Фалунь Дафа одночасно.

Пізніше я знайшла вихід у поле й могла доставляти матеріали й щотижневі журнали практикувальникам. Члени сільського комітету виявили щілину, закрили її залізними листами й приставили людей її охороняти. Я попросила сина знайти інший вихід. Йому вдалося це зробити. Нам треба було спуститися з гори й пройти повз братські могили, де трава вища за людину. Ми боялися, що коли вийдемо зарано, нас побачать. Ми йшли пішки, і нам доводилося проходити повз в’їзди в інші села, щоб дістатися до повіту. Щоб ми могли пройти, треба було чекати, коли охорона повернеться додому. Якось я прийшла додому пізно й почувала себе трохи стривоженою, тому прочитала вірш Учителя:

«Закон Великий тіло не покине,

У серці — Істина, Доброта, Терпіння;

Серед людей як великий Архат,

Боги і погань від страху мліють».

(«Величезна доброчесність» збірка поезій «Хун Їнь»).

Гірська стежка заросла бур’янами, і вони сягали понад два метри заввишки. Мені було трохи ніяково. Якось уночі, коли я дуже нервувала, то помітила вогні і двох людей, які їдуть на мотоциклі. Вони побачили мене і спитали, що я роблю. Потім вони продовжили підійматися вгору. Коли я побачила вогні, що освітлювали дорогу попереду, мені вже не було страшно.

Повернувшись додому, я розповіла синові, що до гори є дорога. Наступного дня він перевірив і сказав, що дороги немає. Він також сказав, що ніхто не може пройти там пішки, не кажучи вже про те, щоб проїхати мотоциклом. Карантин такий суворий, хто б став підійматися на мотоциклі в гору посеред ночі? Я зрозуміла, що Вчитель стежив за мною. Милосердний Вчитель підбадьорював мене, освітлюючи мій шлях, коли я відчувала страх.

Після того, як був опублікований новий канон Вчителя «Чому існує людство», ми стали його поширювати вечорами в прилеглих місцях, де люди збиралися посидіти й побалакати. Іноді я також клала екземпляр у чисте місце й перевіряла наступного дня, щоб дізнатися, узяли його або просто порвали.

На фестиваль традиційної культури до нашого села приїжджають люди з різних місць, і стає справді багатолюдно. Під час свята ми роздавали матеріали, що роз’яснюють правду. Результат був дуже хорошим, але я загубила свій рюкзак. Наступного ранку Вчитель просвітив мене, де його шукати. Я поїхала велосипедом і коли приїхала, то побачила, що багато листівок було викинуто людьми, які не знали правди. Оскільки площа дуже велика, я об’їхала її велосипедом і підібрала всі листівки, а також знайшла рюкзак. На той час, як я закінчила, прийшли люди, щоб прибрати площу. Я була зворушена до сліз, бо, якби не підібрала із землі всі листівки з роз’ясненням правди, їх просто викинули б. На щастя, матеріали не постраждали, бо всі вони були в пакетах.

Учитель сказав:

«Під Новий рік треба було б сказати добрі побажання, які всі люблять чути, але я бачу, що небезпека крок за кроком наближається до людей. Через це божественні істоти закликали мене сказати кілька слів людям у світі. Те, що я хочу розкрити, є потаємною таємницею. Це важливо розповісти для того, щоб донести людям правду і дати їм ще один шанс на порятунок.» («Чому існує людство»).

Вчитель цінує кожну людину й неодноразово надає нам можливість рятувати людей. Виправлення Законом добігає кінця, і, як учні Вчителя, ми маємо добре вивчати Фа, старанно працювати над своїм Сіньсін, удосконалювати себе і відправляти праведні думки, щоб урятувати більше людей і не відстати від ходу Виправлення Законом.