Методи, які використовують у жіночій в'язниці міста Шаньдун для переслідування практикувальниць Фалуньгун

(Minghui.org) 11-е відділення жіночої в'язниці міста Шаньдун спеціально використовується для переслідування практикувальниць Фалуньгун. Це єдине відділення, оточене парканом із колючого дроту, до якого під'єднаний електричний струм. Охоронці відділення підбурюють ув'язнених переслідувати практикувальниць Фалунь Дафа.

Практикувальниці Фалуньгун перебувають у цьому відділенні аж до звільнення. Однак навіть після звільнення вони, як і раніше, можуть піддаватися переслідуванню з боку місцевої влади та «Офісу 610».

Триповерхова будівля в'язниці зовні нагадує гуртожиток коледжу, але має складнішу внутрішню структуру. З лівого боку холу на першому поверсі розташована кімната чергової охорони. Щовечора всі ув'язнені повинні збиратися в холі, сідати на маленькі табурети й дивитися пропагандистські новини комуністичного режиму.

На західному боці першого поверху розташовані крихітні темні кімнати. Часто практикувальниці Фалунь Дафа, які вперше прибули до в'язниці, голосно вигукують слова: «Фалунь Дафа несе добро». У цьому разі охоронці наказують ув'язненим, яким доручено приймати новоприбулих, закрити рота практикувальницям кляпом і відвести їх у маленькі кімнати. Єдине вікно в кімнаті розташоване практично під стелею. Двоє ув'язнених приступають до ідеологічної обробки практикувальниць Фалунь Дафа задля того, щоб змусити їх написати гарантійні заяви про відмову від практики.

Практикувальниць Фалунь Дафа постійно змушують дивитися відео з наклепом на Фалуньгун і писати «звіти про думки». Цей процес триває від десяти днів до одного місяця. Тільки коли на думку ув'язнених практикувальниці Фалунь Дафа насправді піддалися перевихованню, їх переводять у загальні камери.

Молоду жінку, яка не займається Фалуньгун, було заарештовано й ув'язнено лише за те, що вона підвезла свою подругу, яка практикувала Фалунь Дафа, до місця розповсюдження матеріалів. Вона пояснила, що ніколи не читала книг Фалуньгун і тому не може нічого написати у звітах. Приставлена до неї ув'язнена сказала, що їй потрібно щось придумати, інакше їй не дозволять спати.

Жінка відповіла, що допомогла подрузі, бо вважає, що практикувальники Фалуньгун дуже добрі люди. Ув'язнена продовжувала наполягати: «Просто напиши так, як сказано у відео. Напиши, що Фалуньгун — це „зло“». Однак молода жінка заперечила: «Практикувальники Фалунь Дафа намагаються бути хорошими людьми. Чому практикувальники, яких я знаю, відрізняються від тих людей, які показані на відео?» Ув'язнена занепокоїлася та порадила їй просто написати все, про що йдеться у відео.

Практикувальницям Фалунь Дафа, які відмовилися писати заяви, забороняли пити воду й користуватися туалетом. Їх також змушували щодня довго стояти. У двох практикувальниць Дафа у віці 60 років унаслідок таких тортур сильно набрякли ноги.

Якщо практикувальниці Фалунь Дафа не знали грамоти та не вміли писати, ув'язнені хапали їх за руку й писали за них гарантійну заяву. Практикувальниці Фалуньгун, які відмовлялися підкоритися, піддавалися покаранню: ув'язнені викручували їм руки, смикали їх за волосся, або щипали.

У маленьких кімнатах були встановлені системи відеоспостереження, але ув'язнені намагалися не потрапляти в поле зору камер, коли катували практикувальниць Фалунь Дафа. Вони катували їх у сліпій зоні камери, або кілька ув'язнених оточували практикувальницю Дафа, щоб закрити їх від камери.

Якщо практикувальниці Фалунь Дафа відмовлялися від «перевиховання», їх цілими днями змушували дивитися відео з наклепом на Фалуньгун. Наприкінці дня практикувальниці Дафа відчували втому і пригніченість. Якщо після закінчення місячного терміну практикувальниці Фалунь Дафа залишалися твердими у своїй вірі, їх відправляли в одиночні камери. Охоронці давали практикувальницям дуже мало їжі, змушуючи їх голодувати. Ув'язнені додавали їм у воду та їжу невідомі медичні препарати. Практикувальницям Фалунь Дафа також не дозволялося виходити з кімнати, купувати предмети першої необхідності та зустрічатися з родичами.

Двері двох камер на другому поверсі були постійно зачинені. Пізніше стало відомо, що там утримувалися практикувальниці Фалунь Дафа, які залишалися стійкими у своїх духовних переконаннях. Ці камери охороняли фізично сильні ув'язнені високого зросту. Ніхто ніколи не бачив, щоб хто-небудь із практикувальниць Фалунь Дафа виходив із цих камер.

Крім практикувальниць Фалунь Дафа, яких утримували у двох секретних камерах, послідовників Фалуньгун, які оголошували тривале голодування, замикали в тюремній лікарні, їхня доля теж нікому не відома.

«Успішно перевиховані» практикувальниці Фалунь Дафа переводилися у звичайні камери, де вони потрапляли під нагляд ув'язнених, які раніше практикували Фалуньгун, але відмовилися від своєї віри.

У звичайних камерах повсякденне життя практикувальниць Фалунь Дафа, як і раніше, було сповнене обмежень. Їм не дозволяли розмовляти з іншими ув'язненими. Крім того, їх продовжували піддавати щоденній ідеологічній обробці, змушували дивитися відео з наклепом на Фалуньгун і писати звіти. Увечері їм доводилося зачитувати свої звіти. Коли охоронці вважали, що свідомість послідовниць Фалуньгун «стабілізувалася», частота написання звітів скорочувалася до двох разів на тиждень, або одного разу на місяць.

Ув'язнені 11-го відділення, єдині у всій в'язниці, не залучалися до трудових робіт, через що інші ув'язнені заздрили їм. Однак вони й гадки не мали про тортури, яким піддавалися практикувальниці Дафа в цьому відділенні.

Літня практикувальниця Фалунь Дафа, яка раніше могла пересуватися тільки за допомогою інвалідного візка, після року практики Фалуньгун почала самостійно ходити. Раніше вона була неписьменною, але завдяки практиці Фалуньгун навчилася читати книги Фалуньгун. Попри те, що жінка не знала, як тримати ручку й не могла написати своє ім'я, охоронці змушували її писати звіти. Спочатку за неї писали звіти інші люди, а потім вона переписувала їх слово в слово. Зрештою, у неї стався психічний зрив.

Практикувальниць Фалунь Дафа також змушували повідомляти інформацію про інших практикувальників Дафа. В іншому разі охоронці вважали, що вони не пройшли повного «перевиховання». Одні практикувальниці Фалунь Дафа намагалися вигадувати імена та адреси; інших змушували повідомляти про своїх рідних, які раніше практикували Фалуньгун, навіть якщо вони вже померли. Були також ті, хто хотів домогтися пом'якшення вироку й повідомляв про послідовників Фалунь Дафа, імена яких раніше не були відомі владі, що призводило до нових арештів і тюремних ув'язнень.