Учитель подарував мені сонячний промінь

(Minghui.org) Я почала практикувати Фалунь Дафа у 2012 році, а зараз мені 59 років. Дафа очистив моє тіло й душу, зробив мене безкорисливою людиною, яка насамперед думає про інших. Поступово я позбулася прагнення до слави й особистих інтересів, і тепер моє серце зайняте тільки тим, щоб допомогти людям зрозуміти правду про Фалунь Дафа.

Учитель подарував мені сонячний промінь

Моя сестра теж практикує Дафа. Ми щодня телефонуємо людям і роз’яснюємо правду про Фалунь Дафа. Задля власної безпеки ми виходимо телефонувати на вулицю. Якось наприкінці жовтня, коли я вийшла з дому, небо було ясним, але через 15 хвилин зненацька почався дощ. Він лив так сильно, що я не могла розплющити очі, й одяг промок. До місця призначення мені залишалося проїхати ще 5–6 хвилин.

Коли я зійшла з велосипеда, вода текла з мого волосся і капала зі штанів. У жовтні на північному сході Китаю вже прохолодно, і я змерзла. Через дорогу був великий супермаркет. Я хотіла увійти туди, щоб зігрітися, але тоді не змогла б телефонувати. Тому подумки попросила Вчителя Лі (засновника Дафа) про допомогу: «Учителю, я хочу телефонувати, щоб розповідати людям про Фалунь Дафа, але дуже холодно. Не могли б Ви послати на мене промінчик сонячного світла?» Потім почала телефонувати, залишивши все на розсуд Учителя.

Зробивши кілька телефонних дзвінків, я відчула тепло. Я підняла очі й побачила сонячний промінь, що виходить із хмар і спрямований прямо на мене. Коли я повернулася додому, мій одяг був майже сухим. Учитель перебував поруч і захищав мене.

Вчитель укрив мене

Одного літнього дня, коли закінчила телефонувати, я почула грім. Йшов дощ, гриміло, блискало, але я зовсім не промокла!

Іншого разу, теж влітку, я вийшла на вулицю, і через деякий час здійнявся вихор, з’явилися чорні хмари, полетів пісок і каміння. Вітер задував мені в рот пісок, й ось-ось збирався початися дощ.

Проте в мене була мета: до повернення додому допомогти щонайменше 20 охочим вийти з компартії Китаю й організацій, що їй належать. Я попросила Вчителя: «Вчителю, будь ласка, допоможіть мені! Мені потрібно рятувати людей! Будь ласка, не дозволяйте початися дощу, поки я не зроблю це!»

Лунав грім і сяяли блискавки, але дощу не було, поки я телефонувала. Щойно я повернулася додому, пішов дощ.

Учитель захистив мене в автомобільних аваріях

Якось удень ми із сестрою вирушили на електричному велосипеді роз’яснювати правду. Не встигла я далеко від’їхати, як мотоцикл врізався в мій велосипед. Мій одяг порвався, коліна й руки кровоточили. Людина, яка мене збила, хотіла відвезти нас до лікарні, але я сказала: «З нами все гаразд. Ми практикувальники Фалуньгун, тому не завдамо вам проблем». Я розповіла йому про Фалунь Дафа й переслідування, і запропонувала вийти з лав компартії й організацій, що їй належать. Він погодився вийти з піонерської організації.

Попри травми, ми із сестрою поїхали в спокійне місце, де було менше перешкод, щоб телефонувати людям і роз’яснювати їм правду про Дафа.

Наступного дня ми вийшли з дому й нас збив фургон. Водій хвилювався за нас. Я сказала йому, що з нами все гаразд, а потім розповіла про Дафа й допомогла вийти з піонерської організації.

Через два місяці мене збив мотоцикл. Цього разу удар був серйозним! Мене підкинуло, а потім я всією вагою впала на землю. Моє обличчя, руки й коліна були в крові, штани й одяг порвані, годинник і окуляри зламані, а бампер мого електромобіля з акумуляторними батареями зігнутий. Я відчула від водія запах алкоголю і сказала: «Не переживайте за мене. Зверніть увагу на безпеку! Не сідайте за кермо в нетверезому стані, це небезпечно».

Він вигукнув: «Дякую! Ви справді хороша людина».

Я розповіла йому про Дафа й допомогла вийти з піонерської організації.

Я знаю, що ці нещасні випадки спричинені боргами з попередніх життів. Було боляче, але без захисту Вчителя я могла б померти.

Учитель сказав:

«Борги слід повертати, тому на твоєму шляху самовдосконалення, можливо, трапляться небезпечні випадки. Але під час виникнення таких випадків ти не злякаєшся, і не дадуть, щоб для тебе з’явилася справжня небезпека» («Чжуань Фалунь», лекція третя).

Коли я повернулася додому, правий бік у зоні ребер сильно болів. Тому я продовжувала повторювати настанову Вчителя:

«… хоча важко терпіти, але терпи; коли здається, що якусь справу важко зробити, інші теж кажуть, що це зробити важко, але ти спробуй і подивись, вийде, врешті-решт, чи ні» («Чжуань Фалунь», лекція дев’ята).

Я терпіла біль і приділяла більше часу вправам. У наступні дні я щодня наполегливо й далі виходила роз’яснювати правду й допомагати Вчителю рятувати людей. Через 12 днів я повністю одужала!