72-річну жительку Тяньцзіня засуджено до року тюремного ув’язнення за дотримання принципів Фалуньгун

(Minghui.org) 26 грудня 2023 року мешканку міста Тяньцзіня засудили до року ув’язнення за відданість Фалуньгун. Оскільки Лю Шулін не пройшла необхідний медичний огляд для потрапляння до в'язниці — на момент написання статті вона залишається під заставою.

Лю (72 роки) було заарештовано на початку жовтня 2022 року після того, як у поліцію повідомили, що вона розмовляла з людьми про Фалуньгун. Поліціянти провели обшук у її будинку, але нічого не забрали. У той же день жінку звільнили після того, як члени її сім’ї внесли 5 000 юанів як заставу.

Під час першого слухання, яке проходило 6 листопада 2023 року, Лю спробувала роз’яснити факти про Фалуньгун для суддів та інших присутніх. Поліціянти звинуватили її в неналежній поведінці й заявили, що суд може провести ще одне слухання, щоб розібратися в її «злочині». Невідомо, чи відбулося друге слухання, але вирок було ухвалено 26 грудня.

Переслідування в минулому

Лю із селища Лутай району Нінхе міста Тяньцзіня почала займатися Фалуньгун у 1994 році. Хвороба, що мучила її три роки, зникла, і в її сім’ї знову запанувало спокійне життя. Через три місяці після того, як у липні 1999 року комуністична влада розпочала переслідування, Лю поїхала до Пекіна апелювати на захист Фалуньгун, але була заарештована й поміщена в центр ув’язнення Тяньаньмень. Після повернення в Тяньцзінь, її спочатку відправили до центру ув’язнення району Нінхе, а потім перевели до центру «промивання мізків», розташованого в будівлі адміністрації селища Лутай, де її тримали понад 20 днів і змушували дивитися пропаганду з наклепом на Фалуньгун. Змусивши заплатити 3300 юанів, її звільнили.

Відтоді Лю жодного дня не жила спокійно. Поліціянти часто турбували її, часом стукаючи у двері посеред ночі. До грудня 2000 року її шість разів затримували під варту і п’ять разів переслідували. У січні 2001 року її знову доставили до центру «промивання мозку» адміністрації селища Лутай і протримали там вісім днів. Якось із центру ув’язнення району Нінхе, де Лю тримали місяць, її на 2,5 роки відправили до жіночого виправно-трудового табору Баньцяо в Тяньцзіні.

У таборі Лю довго змушували стояти нерухомо та виконувати важку роботу. До її обов’язків входило переносити мішки з бобами вагою 50 кілограмів у спеціально відведене місце й там сортувати. Після цього вона складала боби в мішки й несла їх назад. Після десятої години виснажливої праці її ночами змушували дивитися пропаганду проти Фалуньгун. Через жорстоке поводження в неї почалося захворювання серця. Охоронці дали їй відпочити три дні, а потім знову змусили працювати. Через слабкий фізичний стан Лю через рік звільнили для лікування. Оскільки поліціянти, як і раніше, часто переслідували її й стежили за нею, на членів її сім’ї теж чинився величезний тиск. Лю була змушена жити далеко від будинку, щоб втекти від поліції.

У 2004 році Лю поїхала до старшої дочки допомогти по догляду за трирічною онукою. Якось у березні того ж року, як тільки її дочка й зять пішли на роботу, Ван Гуйван, начальник поліційної дільниці селища Лутай, увірвався до будинку разом із шістьма підлеглими. Вони насильно забрали Лю і залишили дитину вдома одну. Маленька дівчинка була налякана й постійно плакала. Поліціянти не повідомляли дочці Лю про арешт матері, доки не перестали проводити обшук. Коли дочка Лю повернулася додому, дівчинка мокра й перелякана була вдома сама. Після цього вона шість місяців страждала на нетримання сечі.

Лю доставили до центру ув’язнення району Нінхе, де співробітники Цзу Цзюнь і Чжан кілька разів допитували її. Вона була дуже ослаблена, у неї з’явилося запаморочення і нудота. Коли від слабкості вона не могла підвестися з ліжка, поліціянти не надали їй жодної допомоги. У грудні 2004 року місцевий суд засудив практикувальницю до чотирьох років позбавлення волі.

Після того як Лю перевели до жіночої в’язниці Тяньцзіня, охоронці призначили кілька карних злочинців катувати її. Жінку змушували щодня із 6 години ранку до 9 години вечора сидіти на маленькому табуреті з нерівною поверхнею, зокрема під час обіду. Охоронці помістили їй між ніг ручку. Вона мала тримати спину прямо й дивитися тільки перед собою. Будь-яке відхилення від необхідного становища призводило до побиття й образ. Якщо їй потрібно було скористатися туалетом, вона мала отримати дозвіл ув’язнених, які призначали заздалегідь певний час.

Усього через кілька днів сидіння в неї почали гноїтися сідниці. Кров і гній приклеїлись до штанів, і коли вона знімала їх, біль був такий, наче з неї здирали шкіру. Після шести місяців сидіння її ноги сильно набрякли, з’явився болісний біль у попереку, сильно піднявся кров’яний тиск. Їй було важко дихати й ходити. 10 березня 2008 року її звільнили.

10 вересня 2014 року співробітники поліційної дільниці селища Лутай знову увірвалися до будинку Лю. Не заставши її вдома, вони забрали портрет засновника Фалуньгун та інші матеріали, пов’язані з Фалуньгун. Лю два тижні була змушена жити далеко від дому. У цей час її молодшу дочку й зятя викликали до поліційної дільниці та допитали, щоб з’ясувати, де вона перебуває.

На початку вересня 2021 року поліціянти вкотре з’явилися до будинку Лю. Вони стверджували, що в червні камера спостереження зафіксувала її під час розмови з людьми про Фалуньгун. Лю сказала, що то була вона. Поліціянти відмовилися слухати її та під час обшуку в будинку забрали книги Фалуньгун і портрет засновника Фалуньгун.