Дивитися в себе і виявляти свої фундаментальні пристрасті

(Minghui.org)

Здрастуйте, шановний Учителю! Здрастуйте, співучні!

Я практикую Фалунь Дафа вже багато років, але моє розуміння вдосконалення було порівняно поверховим. Раніше, коли я жив у Швеції, то думав, що добре вдосконалююся. Я відвідував безліч заходів із роз'яснення правди, а також групові заняття. Моя ситуація сильно змінилася після переїзду до Швейцарії, у Цюрих. Я вже не був таким старанним і не міг зосередитися при вивченні Дафа. Я часто робив це формально, ніби виконував завдання. Особливо це виявлялося, коли я приєднувався до колективного вивчення Фа. Мені також було важко зберігати ясність свідомості й концентрацію, коли я відправляв праведні думки. Це правда, що мені подобалося допомагати співучням і відвідувати різні заходи, на яких підтверджують Дафа. Але, можливо, мені просто подобалося бути поряд з іншими практикувальниками, і я не мав достатнього розуміння, навіщо це робити. Тому мій стан милосердя й доброти, необхідний для порятунку людей, також ослаб.

Згадуючи минуле, я зрозумів, що часто робив щось, щоб виправдати очікування інших людей, або через відчуття, що часу все менше. Я виконував вправи ще й тому, що хотів покращити своє здоров'я. Якби не було «тиску» ззовні, такого як занепокоєння про свою репутацію або про своє здоров'я, я був би пасивним.

Я спробував визначити корінну причину своєї поведінки. І виявив, що моє справжнє «я» та уявлення про життя й страждання було пов'язане з обмеженістю, спричиненою матеріалізмом та атеїзмом. Тому я не вірив у істот вищого рівня та не знав, що за моїми діями й проблемами, з якими я стикався, стояли глибші речі. У результаті я залишався пасивним, ніби намагався уникнути появи проблем у собі.

Іншими словами, я не розумів мети людського життя, сенсу всього існування та не знав, чи існує насправді божественне. Я читав раніше про це в релігійних текстах або бачив у фільмах, але це здавалося мені скоріше казкою. Мені не вистачало глибшого розуміння божественного й того, що відбувається з життям після смерті. Якби я розумів ці питання трохи глибше, то, мабуть, був би цілеспрямованішим.

Раніше я добре поводився лише зовні. Без божественних настанов моє життя здавалося безглуздим, оскільки я покладався на думки інших людей у визначенні того, що означає бути хорошим. Це була думка рідних, друзів і людей у суспільстві. Страждання й хвороби, які я відчував у минулому, вважалися нещастям чи невдачею. Мені казали, що це не моя вина, і я не несу за це відповідальності.

У дитинстві я часто боявся гніву батька та його різких зауважень. Це переросло в страх зробити помилку. Коли батька не стало, я зрозумів, що хочу, щоб мене приймали в суспільстві. Тому я почав покладатися на інших, щоб відчути радість від того, що мене цінують. Згодом я відмовився від своїх щирих думок і навіть від себе.

Такий страх і безпричинний гнів були ілюзією, через яку я відчував себе незначним. Щоб приховати низьку самооцінку, я був схильний виступати проти подій, що відбуваються в суспільстві або того, що цінували інші люди. Я також вважав, що маю приносити радість іншим, а це можливо тільки в тому випадку, якщо я досить хороший. Тому я щосили намагався стати кращим і зробити всіх щасливими. Насправді я боявся гніву й негативних почуттів інших людей. Я підсвідомо вірив, що тоді мені не доведеться стикатися з ними.

В основному я намагався домогтися визнання з допомогою спорту, видатних навичок і гарних манер. У школі нас вчили, що старанне навчання приведе до кращих оцінок, зробить нас більш конкурентоспроможними в суспільстві та дасть змогу бути на висоті. Насправді я боявся, що можу виявитися недостатньо хорошим, або хтось може мені відмовити. Це призвело до того, що я заздрив тим, хто був кращим чи популярнішим. Зрештою, низька самооцінка, страх зробити помилку й залежність від думки інших виснажували мене. Я став більш замкнутим, без відчуття безпеки, щастя й довіри.

Учитель сказав:

«Бо заздрість у Китаї проявляється вкрай люто — до такої міри, що вона стала для людей природною, і вони навіть не помічають її в собі». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)

Коли я почав практикувати, я довго намагався зрозуміти, наскільки глибокі ці уявлення, як вони впливають на мої думки й поведінку, як заважають мені усвідомлювати свої помилки та усувати ці підсвідомі емоції. Вони контролювали моє справжнє «Я». Тепер я знаю, що заздрість заважала мені зрозуміти свою цінність та ізолювала мене від моєї божественної сторони.

Я побачив, що комунізм зруйнував наші власні цінності, наше позитивне ставлення до життя й віру в божественне. Що може бути гіршим за це? Мало того, ідеї комунізму могли також призвести до образи, невдоволення, болю, гніву та інших емоцій.

Тепер мені сумно за тих, хто живе в омані, і я радий, що зустрів Учителя Лі. Як практикувальники Фалунь Дафа ми не можемо здатися, ми повинні твердо дотримуватися своєї місії. Учитель відкрив нам істину життя, щоб ми могли допомогти врятувати більше людей.

Вивчення Фа без прагнення

Останнім часом я став приділяти більше уваги вивченню лекцій Фа і статей Учителя. Коли я читаю в групі, то часто маю якесь прагнення, наприклад, не робити помилок та отримати глибше розуміння. Тепер я знаю, що за цими думками стоїть страх. Через страх зробити помилку я не міг зберігати спокій і краще розуміти сенс прочитаного. Тобто, я просто дивився на текст, не розуміючи його.

Тільки коли я читав самостійно, у мене виходило краще, але часто засинав. Коли я нарешті зрозумів ці пристрасті, я зміг краще зосередитися й помітив, як Дафа спрямовує мене під час читання.

Я прийшов до розуміння, що без праведних думок читання саме по собі не допоможе мені, і я не підвищуватимуся. Читаючи з таким підсвідомим страхом, я просувався повільно, ніби з одного боку утримував пристрасть, а з іншого боку, намагався позбутися її. Я поводився так, ніби був ченцем, який сидів у печері.

Учитель сказав:

«Тому ви абсолютно не можете послаблювати пильність. Особливо це стосується вивчення Фа: вам дійсно потрібно вивчати Фа серйозно». («Учні Дафа мають вивчати Фа»)

Наскільки я розумію, Учитель наставляє нас зануритися у вивчення Фа під час читання лекцій. Тільки тоді, коли ми щиро вдосконалюємося з повагою й праведними думками, Дафа може відкритися нам, і ми зможемо повернутися до своїх джерел.

Виховання й турбота про доньку

Приблизно пів року тому в моєї дочки на великому пальці правої ноги з'явилася інфекція, через яку вона не могла займатися гімнастикою в школі та вчитися класичним танцям. Ми лікували її ваннами для ніг і травами. Через кілька днів палець став мати кращий вигляд, і вона знову могла нормально танцювати та грати.

На мою думку, емоції моєї доньки були нестабільними, і вона іноді відчувала, що ми недостатньо підтримуємо її, щоб допомогти їй стати незалежною. Звичайно, це могло бути й кармічним проявом, щоб вона змогла знайти внутрішню силу та зв'язок із божественним. Зовні здавалося, що їй не вистачало піклування батьків.

Моя дружина — медсестра, й іноді вона дуже втомлюється після роботи, якийсь час у неї були сильні болі в стегні. Я теж працюю, тому ми обоє не могли як слід дбати про дочку. Натомість ми часто давали їй слухати аудіокниги з казками.

Це могло бути пов'язано зі страхом піддатися критиці, оскільки я сподівався, що мене поважатимуть і звертатимуть на мене увагу. Але для практикувальника Фалунь Дафа критика — це добре, оскільки вона допомагає нам подивитися в себе та знайти власні проблеми. Через цю ситуацію з дочкою я став скромнішим і готовим сприймати критику. Це також виявило мою пристрасть до бажання отримати визнання інших людей.

Мій зв'язок із божественним був перерваний ще в дитинстві. Але, ставши практикувальником, відпустивши страх критики, я знову знайшов впевненість у собі та зв'язок із божественним. Вчиняючи так, я також накопичував Де [чесноту] й усував карму. Я відчував біль, тому що все ще відчував страх перед тим, як він був усунений.

Мушу визнати, що моя дочка іноді помиляється. Зараз школа — важлива частина життя дитини. Під впливом однолітків і шкільних учителів у неї розвинувся дух суперництва, бажання показати, хто кращий. Дівчатка завжди хочуть бути красивими й мати щось гарне, що може спричиняти заздрість. Щоб розв'язати цю проблему, ми часто читаємо з нею Фа.

Важко сказати, наскільки моя донька розуміє ці проблеми. Але якось, повернувшись додому, вона сказала, що справді розуміє це, оскільки діти в її школі мають як хороші, так і погані сторони. Я був радий це чути. Коли вона стикалася з конфліктами, ми з дружиною допомагали їй заспокоїтись і постаратися прибрати пристрасті. Ми також нагадували їй про зв'язок між Де й кармою та про те, що різні її вчинки призводять до різних результатів. Ми також заохочували її дивитися класичні фільми про традиційну культуру та балет.

Дафа допоміг мені усунути глибоко вкорінені уявлення

Вивчаючи «Лекцію Фа на конференції Фа у Швейцарії», я зрозумів, що те, чого нас навчали в школі, по суті є релігією, а не наукою. Це релігія науки й вона глибоко прихована. Таким чином зло намагається одурманити людство й підірвати нашу віру в божественне.

Коли я тільки-но почав практикувати Дафа, то відчував, що мене щось штовхає вперед, і я мав сильну й тверду віру в Дафа. Згодом ця віра ослабла, тому що я не усвідомлював, наскільки глибоко в моїй свідомості вкоренилися наукові уявлення. Це схоже на те, про що Вчитель згадував у лекціях: наука дозволяє нам вірити лише в те, що ми бачимо, а для вдосконалення треба повірити, перш ніж побачити. Оскільки я не вивчав вчення Дафа з праведними думками, мені знадобилося багато років, щоб знову віднайти тверду віру в Дафа.

Учитель сказав:

«Люди є найціннішими, вони є вінцем усього сущого». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)

Це означає, що тільки люди можуть удосконалюватись і мати зв'язок із божественним, і це прояв милосердя божественних істот до людей.

Виконання вправ і здоров'я

Навіщо нам узагалі займатися фізичними вправами? Довгий час я робив вправи для покращення здоров'я. Це пов'язано із тим, що в глибині душі я боявся хвороб, болю й смерті. Крім того, я був прив'язаний до свого фізичного тіла.

Я завжди знав, що ніхто не хоче хворіти. Але тепер знаю, що за цим уявленням стоять пристрасті, а за кожною пристрастю — страх болю. Такий страх не є моїм істинним «Я» і пов'язаний із пристрастю. Коли я визнаю його та вірю в нього, моє тіло виходить із рівноваги. Через деякий час можуть виникнути симптоми хвороби, тому що моє тіло слідує за мною й такими думками.

Учитель сказав:

«Цігун — це самовдосконалення». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)

Мені знадобилося багато часу, щоб зрозуміти, що вдосконалення спрямоване на вдосконалення свідомості, а не на зцілення тіла. Тому я маю зберігати спокій, не прагнути чогось і не прив'язуватися ні до чого.

Усвідомивши пристрасть, що стоїть за хворобою, я більше не відчував страху. Натомість я вважав це частиною погашення карми й просування на шляху до божественного. Насправді наявність симптомів хвороби не обов'язково є чимось поганим, і це може бути натяком від Учителя. По-справжньому зрозумівши це, я зміг позбутися страху та підвищити Сіньсін. Дафа надав мені ці можливості, щоб я міг розпізнати й усунути пристрасті.

Через прояви хвороботворної карми в горлі я часто не міг розслабити м'язи, й іноді мені здавалося, що я перестаю дихати. Ймовірно, ці прояви пов'язані з тим, що я боявся поділитися своїми думками, завдати шкоди іншим, «втратити обличчя» або сказати дурницю. Я також вважаю, що коли відчував страх, у тілі з'являлися такі симптоми, як утруднене дихання. Так тривало доти, доки я не знайшов причини страху й не позбувся його.

Усе стало краще, коли я зміг усвідомити, що страх був частиною вдосконалення. Тоді я зміг розслабитися й дихати нормально. Усвідомлення своїх пристрастей та помилок також допомагає мені виявляти співчуття до інших. Знаючи, що всі ми робимо помилки, я більше не засуджую інших. Натомість я спокійно ставлюся до людей і розумію їхні труднощі.

Моє розуміння милосердя

Який стан справжнього практикувальника? У нещодавній статті «Заклик до пробудження» Учитель сказав, що «Милосердя проявляється в людському суспільстві як доброзичливість і любов».

Я думаю, що це наш природний стан і відображення нашої справжньої сутності.

Учитель також сказав:

«Насправді в людини від народження була лише чиста щира душа, а всі її уявлення утворилися вже після народження, однак ці уявлення — не вона сама». («Заради кого існувати», Суть сумлінного вдосконалення)

Наскільки я розумію, така вроджена чистота й щирість властиві нам спочатку. Але ми втратили цей зв'язок ще в дитинстві через падіння моральних якостей і розкладання суспільства.

Коли я працюю з дому, я маю більше часу, щоб поспілкуватися з дочкою. Я помітив, що її вроджена чистота часто придушувалася, коли вона гуляла з друзями чи ходила до школи. Я щосили намагаюся захистити її, і, звичайно, найкращий спосіб — самому повернути собі ці якості.

Як батько я люблю свою дитину. Це чиста, турботлива й безумовна любов. Через мої пристрасті та людські уявлення до неї часто домішується людський менталітет.

Коли багато років тому я почав практикувати Дафа, я мав неправильне уявлення про те, що ми повинні відмовитися від любові до своєї сім'ї. Це було невірне розуміння принципів Дафа. Насправді я маю поширювати це безумовне батьківське кохання на всіх. Учитель сказав нам любити наших ворогів. Я маю навчитися ставитися до всіх із любов'ю.

Вивчення Фа допомогло мені зрозуміти, як правильно поводитися з дочкою, а також дало змогу бути добрим до інших. Я часто думав, що якби я поводився краще, то й дочка ставилася б до мене добре. Через деякий час я зрозумів, що насправді боявся її розчарувати чи засмутити. Я досі не позбувся страху зіткнутися з почуттями інших людей і не бажаю терпіти наслідки гніву. Зазвичай я розумію це тільки тоді, коли виникає конфлікт.

Я не маю думати про практику вдосконалення тільки тоді, коли постаю перед труднощами. Це все одно, що практикувати тільки тоді, коли перебуваю в біді. Я маю брати на себе ініціативу й знаходити власні пристрасті. Коли я стикаюся з конфліктами з іншими людьми, це слід розглядати як попередження.

Я радий, що можу практикувати в цей особливий період. Я також радий, що практика Фалунь Дафа дала мені змогу усвідомити багато пристрастей. Ці пристрасті часто пов'язані зі страхом, я маю їх позбутися. Тільки так я можу рухатися шляхом до божественного, адже у вдосконаленні немає коротких шляхів.

(Стаття представлена для Конференції Фа 2024 з обміну досвідом удосконалення практикувальників Фалунь Дафа з німецькомовної частини Швейцарії)