(Minghui.org) У липні 2019 року місцеві практикувальники почали виконувати вправи на вулиці. Першого дня прийшло вісім практикувальників, а другого — дванадцять. Але відвідуваність поступово падала, і в результаті залишилося лише чотири співучні. Згодом ще один практикувальник перестав приїжджати через сімейні обставини, і нас залишилося лише троє.
Якось я теж пропустила практику. Наступного ранку наш координатор Лінда з докором зауважила: «Вчора була тільки Мей і я!»
Чесно кажучи, я відвідувала майданчик для занять лише з почуття обов'язку. Щодня мені доводилося витрачати 20 хвилин на дорогу до пункту практики туди й назад. Я потай сподівалася, що в мене знайдеться якесь виправдання, щоб не їхати. Пізніше Лінда теж висловила свої сумніви, сказавши, що, можливо, заняття на пункті практики доведеться скасувати через таку низьку відвідуваність.
Якось у неділю вранці до нас підійшла елегантно одягнена жінка. Вона поцікавилася, що за вправи ми виконуємо. Лінда відповіла, що це Фалунь Дафа. Жінка схвильовано вигукнула: «Фалунь Дафа! Я бачила, як ваш оркестр Тянь Го виступав на параді. Мені дуже сподобалася музика! Я б хотіла практикувати Фалунь Дафа». Лінда зрозуміла, що ми повинні й далі приходити на це місце, бо Вчитель спрямовує до нас живих істот, які чекають на порятунок!
Іноді до нас приєднувалися практикувальники з інших районів, але відвідуваність залишалася низькою. Ми відчували себе пригніченими. Але Вчитель підбадьорив нас особливим чином.
У вівторок, коли ми виконували 60-хвилинну версію другої вправи, я несподівано побачила жінку в білому одязі, що стояла між Мей і мною, виконуючи вправу разом з нами. Перед нами вишикувалися в ряд шість чоловіків-практикувальників, які теж виконували вправу.
Подивившись ліворуч, між Ліндою та Мей я побачила двох жінок-практикувальниць, а ліворуч від Лінди стояло понад десять літніх практикувальників. Разом ми утворили півколо.
Після виконання вправ я розповіла Мей та Лінді, що до нас приєдналося безліч практикувальників. Лінда схвильовано вигукнула, що не бачила їх. Я пояснила, що вони перебували в інших просторах. Коли я описала сцену, яка відкрилася переді мною, Мей із радістю сказала: «Ми не самотні!»
Іншого дня, коли ми виконували годинну версію другої вправи, я побачила трьох стародавніх воїнів, що височіли переді мною і Мей. Вони мали величезні ноги, і я б сказала, що навіть ураган не зміг би зрушити їх з місця. Величні воїни були одягнені в обладунки коричневого кольору. Вони мали героїчний вигляд і стояли в тому самому напрямку, що й ми. За спиною в них у чохлах висіли мечі.
Зліва я побачила двох небесних дів у рожевій і зеленій сукнях. Вони танцювали поруч із практикувальником на ім'я Майкл.
Коли ми виконували третю вправу, я побачила, що переді мною та Мей постала величезна колона. Стовп білого світла приблизно 30 метрів заввишки та один метр у діаметрі був дивовижно красивим. Пізніше я зрозуміла, що це був стовп Гун! Учитель надав нам величезну підтримку, щоб ми й далі практикували в групі та поширювали Закон!
У третій день після виконання годинної версії другої вправи я раптово відчула, що моє тіло стало великим та високим, а моє фізичне тіло набуло вигляду ядра. Поверх цього ядра шар за шаром розташовувалися напівпрозорі тіла, одне більше від іншого, здіймаючись над деревами навколо нас. Усі тіла під музику рухали руками вгору і вниз (як під час третьої вправи).
Виконуючи четверту вправу, я відчула, що мої руки рухаються вгору по задній частині мого величезного тіла. Як тільки долоня торкнулася волосся, я зрозуміла, що я такого самого зросту, як завжди. Але інші мої тіла й далі виконували вправу під музику. Я була зачарована цією величчю.
На четвертий день під час другої вправи я побачила небо, затягнуте імлистим серпанком. Над горизонтом залишилося 2–3 метри ясного неба, і я побачила верхні частини семи чи восьми кам'яних колон або стовпців, що стояли посеред туману. Стовпці були менше одного метра заввишки й вели до схилу, що мав кут близько 70 градусів. Вони слугували сходинками, щоб піднятися схилом угору.
З туману почали з’являтися люди. Вони обережно йшли вперед по цих стовпчиках уверх. Вони повільно просувалися, роблячи крок на наступний стовпчик під такт музики. Вони обережно ступали, боячись упасти вниз. Тіло Закону Вчителя стояло на початку схилу, нахилившись уперед. Воно спостерігало за людьми й допомагало їм проходити через ці небезпечні сходинки. Учитель, одягнений у жовтий одяг, мав дуже серйозний і трохи втомлений вигляд.
Раптом, коли почалася частина музики з більш динамічним ритмом, Учитель простяг обидві руки та підняв групу людей на наступний рівень. З цим рухом туман перемістився, потім закрутився вгору й опустився вниз, знову огорнувши людей.
Ця сцена повторювалася в новому циклі музики.
Трохи вище від цих стовпців я побачила групу людей із чотирьох або п'яти осіб, які сиділи, утворивши коло. Вони нагадували розпатланих біженців, які щойно уникли великої небезпеки. Обличчя їх були сумними, але за їхніми жестами я зрозуміла, що вони жваво щось обговорювали й відчували полегшення.
На ще вищому рівні, де туман став білішим і світлішим, я побачила кількох людей, що вийшли за межі цього важкого шляху зі стовпців. Їхній зріст збільшився до трьох метрів, і вони радісно просувалися вгору.
На найвищому рівні, який мені було видно, я помітила знайому практикувальницю. Вона постійно допомагала роз'яснювати факти в туристичних місцях у Сан-Франциско. Я бачила її в усіх попередніх картинах, які спостерігала небесним оком!
Я так розумію, що практикувальники, які в туристичних місцях віч-на-віч роз'яснюють правду туристам, на шляху в небесні світи йдуть попереду інших, і їхні нинішні рівні, ймовірно, найвищі.
Усі ці чотири картини я бачила, коли ми виконували другу вправу протягом 60 хвилин. Ми виконували нову версію другої вправи лише 10 разів, тому що учні частіше воліли виконувати 30-хвилинну версію. З десяти разів Учитель чотири рази дозволив мені побачити ці чудові картини.
Ми зрозуміли, що Вчитель надихає нас виконувати другу вправу 60 хвилин, і до того ж виконувати її саме на вулиці, бо виконуючи годинну версію вдома, я жодного разу не бачила картин з інших просторів. Я вірю, що Вчитель вклав у цю музику новий зміст, який відрізняється від попереднього. І ми повинні цього дотримуватися.
З того часу ми виконуємо другу вправу щодня протягом години. Тепер, тільки-но починає звучати музика, я відчуваю, як входжу в глибокий величезний простір. Я відчуваю, що кожен такт музики має своє значення, а мелодія містить викладений Учителем Фа. Таким чином я «читаю» Фа своїми вухами.
Щойно я входила в стан медитації в цьому глибокому, прекрасному музичному царстві, я всім тілом відчувала урочистість і велич того, що відбувається, я відчувала велике милосердя Вчителя, який рятує людей з моря страждань.
Різні частини музики викликають різні спогади та картини. Іноді музика звучить так, ніби Вчитель розповідає давні історії вдосконалення, а іноді здається, що Вчитель звучним голосом попереджає нас про небезпечну для людства ситуацію та закликає людей якнайшвидше уникнути лиха.
Коли звучала ясна та дзвінка частина, я бачила, як Учитель розсипає перлини принципів Фа, які підстрибують на нефритовому блюді, видаючи прекрасні небесні звуки.
Ця свіжа, мелодійна музика зачіпає струни людських сердець, ніби закликаючи людей, що прокинулися, скинути земні пута та вирушити до прекрасного Небесного царства. У ці моменти музика викликає радісне тремтіння в моєму серці, ніби крізь нього проходять потужні потоки енергії.
Ці відчуття були новими для мене. Щодня я слухала й уважно «читала» кожну ноту музики, поринаючи в чудову мелодію. Мої підняті руки утворювали орбіту, між руками я відчувала механізм обертання. Це було дуже приємне відчуття.
Я вірю, що зі збільшенням часу практики на вулиці, разом із чудовою музикою для вправ, мені відкриється ще більше принципів Дафа, які я зможу зрозуміти на більш глибокому рівні. Коли я читала «Чжуань Фалунь» у минулому, моє розуміння було поверховим, а зараз я краще розумію деякі принципи Фа.
Фалунь Дафа є практикою вдосконалення душі та тіла. Практика на свіжому повітрі не тільки зміцнює механізми та процеси перетворення тіла, а й дає нам змогу сприйняти Фа Вчителя у формі музики. Колективні заняття на вулиці корисні вдвічі, вони підсилюють результат, то чому б нам цього не робити?
Вище викладено моє розуміння. Будь ласка, вкажіть із милосердям на будь-яку невідповідність Закону.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
