Ми не маємо діяти з розрахунку

(Minghui.org) Коли я прочитав одну статтю про самовдосконалення на Minghui.org, я зрозумів, що маю бажання з’ясувати, чи є правдою будь-які негативні твердження, сказані в цій статті. Це бажання було сильним, і мої праведні думки могли лише відштовхнути його, але не усунути. Я пригадав слова Вчителя, але використав їх, щоб утішити себе, бо мені спало на думку усунути своє бажання, а не ігнорувати його.

Коли я заспокоївся, і проаналізував цю думку то відчув, що це не лише перевірка того, чи справді я вірю в Учителя та Закон, але й спроба знищити мою віру в них. Мабуть, у моїх мікроскопічних клітинах є елемент, який не відповідає Закону, який породив цю негативну думку.

Подивившись у себе, я згадав, що Вчитель сказав:

«Під час цих подій кожен учень повністю проявив свій рівень Сіньсін. Але, хай там що, на початку цієї події всі пройшли стадію серйозного міркування, і це зовсім не помилка, бо вам навмисно дали таку можливість, щоб ви замислилися: „Хто ж такий Лі Хунчжи?“, „Чи праведний цей Закон?“ Той, хто зміг вийти вперед, хто до сьогодні зробив цей крок, скажу вам, уже подолав велику перешкоду!» («Лекція Закону на конференції Фа на Заході США»).

Я пригадав, коли вперше почав практикувати — я знав, читаючи «Чжуань Фалунь», що для нас буде випробування. Я знав, що одного дня комуністична партія Китаю (КПК) почне переслідування, спрямоване проти тих практикувальників, які протестували на площі Тяньаньмень. Тож коли 1999 року почалося придушення, це мене не здивувало. Однак, коли рупори КПК постійно вивергали пропаганду й брехню про Дафа, я почав сумніватися. Я подумав про все, що пережив, відколи почав практикувати, і дійшов висновку, що все, що сказав Учитель, було правдою. Я не потрапив у пастку КПК і пройшов тест.

Виявлення моєї пристрасті до отримання вигоди

Я намагався згадати, як проходив цей тест. Я зробив це, бо знав, що це пастка, і зробив, як просив Учитель. Я згадав сцену з фільму «Колись ми були божественними», у якій Фенікс сказала Чжао Хайфену: «Бо ти завжди дієш із розрахунку й завжди хочеш отримати вигоду». Я зрозумів, що причиною того, що я й далі займався після початку переслідувань, було те, що я думав про те, що я отримаю, якщо продовжуватиму. Я б досягнув Повної Досконалості, у мене було б те, чого немає у звичайних людей, і всі мої жертви були б того варті.

Іншими словами, для мене це була комерційна угода. Я б практикував, лише якби мої жертви окупилися; я б не займався, якби в цьому нічого не було для мене. Це прояв егоїзму й самолюбства — елементів, які не відповідають Закону та які заважають мені асимілюватися із Законом і старанно прогресувати.

Звичайно, ми розуміємо, що на початку нашого вдосконалення є поступовий процес пізнання Закону. Однак, після тривалого вдосконалення, якщо хтось усе ще хоче отримати вигоду від практики й все ще «розраховує», то він не пробудився до сенсу самовдосконалення і не знає, що таке Дафа.

Коли Вчитель хоче врятувати істоту, яка згрішила і якій загрожує знищення, ця істота не має бути підступною й бажати щось отримати. Вона має бути вдячною та швидко йти якомога далі від небезпеки. Практикувальник, який наполегливо вдосконалюється, постійно бачитиме глибину й значення принципів Дафа, буде цінувати та дякувати Вчителю і Дафа.

Після початку переслідувань я почав вивчати Фа напам’ять. Я відчував, що чим більше запам’ятовував, тим ближче наближався до Вчителя. Сльози наповнювали мої очі щоразу, коли згадував Учителя. У мене було відчуття, що це більше, ніж просто віра в Учителя й Закон.

Тієї ночі, коли я вперше вивчав Фалунь Дафа, мені наснилося, що в небі відчинилися двері, і я побачив величний образ Учителя. Він простягнув мені руки. Уві сні я був 8-річним хлопчиком, і я побіг до Вчителя, ніби він був давно втраченим родичем. Хоча Вчитель, здавалося, був недалеко, я не міг до нього підійти. У мене була одна думка: «Я бігтиму, доки не досягну Вчителя». Я все ще бігаю понад 20 років.

Справжнє вдосконалення не передбачає умов, таких як бажання домовитися з батьками. Скажімо, коли батьки просять тебе піти додому, то хіба ти будеш ставити умови батькам? Якщо говорити прямо, то хіба наше вдосконалення не полягає в тому, щоб йти додому? Учитель знайшов нас, вказав нам дорогу додому, обороняв нас на цьому шляху і взяв на себе величезний тягар, щоб ми досягли мети. Ми не сміємо просити більше.

Це моє розуміння. Будь ласка, вкажіть усе, що не відповідає Закону.