Розповідь очевидця про жорстоке поводження з практикувальниками Фалуньгун у в'язниці Бейцзян у провінції Гуандун

(Minghui.org) Я був ув'язнений у відділенні №9 в'язниці Бейцзян, яка розташована в провінції Гуандун, і бачив, як охоронці та в'язні знущаються з практикувальників Фалуньгун. Нижче наведено деякі випадки, свідком яких я став.

Як тільки практикувальники потрапляють у відділення №9, їх одразу поміщають у одиночну камеру. Їм не дозволяється ні з ким розмовляти, ходити, дивитися по сторонах і користуватися туалетом. Спочатку охоронці демонструють гарне ставлення до практикувальників, запитуючи, як у них справи, і чим вони займаються, щоб краще їх розуміти. Камера, де є старший, призначена на 12 осіб, при цьому 6 ув'язнених займають верхнє двоярусне ліжко, щоб стежити за практикувальниками, які сплять на нижньому ліжку. Вони пройшли навчання в охоронців і їм доручено спостерігати за практикувальниками. Практикувальники повинні питати в них дозвіл на приймання їжі, на користування туалетом і сон.

У відділенні №9 практикувальників не змушують працювати, тут переважно займаються їх ідеологічною обробкою. Цьому піддають і інших релігійних людей. Кожен має щодня вивчати, читати та записувати комуністичну пропаганду. Спочатку інструктори розмовляють із ними ввічливо, але змінюють свій підхід, якщо ув'язнений відмовляється від «перевиховання». Зміни залежать від тривалості терміну. З тими, хто має короткі терміни ув'язнення, перестають розмовляти ввічливо швидше.

Ув’язнення в «одиночну камеру» — це тортури, які в основному застосовуються до практикувальників Фалуньгун, які відмовляються від «перевиховання». Їх змушують весь день сидіти на маленьких табуретках із прямою спиною, водночас руки потрібно тримати на колінах. За ними стежать від одного до трьох ув'язнених. Якщо хтось згинає спину, ув'язнені завдають йому ударів і ображають. Перебуваючи поза увагою камер відеоспостереження, ув'язнені використовують ручку, щоб уколоти практикувальника. У такий спосіб вони намагаються змусити його відреагувати. Якщо їм це вдається, охоронці використовують це як привід для тортур.

Інсценування тортур: сидіння на маленьких табуретках

«Гамівна сорочка» — це метод тортур, при якій людині зв'язують руки та ноги, згинаючи його тіло під кутом 90 градусів. В'язня змушують носити цю сорочку від одного до трьох місяців, залежно від «результатів». Він повинен носити її під час приймання їжі, пиття, відвідування туалету та сну. Влітку температура може підніматися до 38 градусів за Цельсієм, але у в'язниці практикувальникам дозволяється приймати душ тільки залежно від їхнього фізичного навантаження або того, наскільки сильний запах виділяють їхні тіла. Практикувальникам дають тільки піввідра води, щоб помитися і випрати одяг, потім на них знову надягають «гамівну сорочку». За щастя приймається можливість митися кожні 10 днів або два тижні.

У той час, коли практикувальників примушують носити «гамівну сорочку», ув'язнені продовжують їх принижувати й бити. Охоронці щодня уважно спостерігають за тим, що відбувається.

Практикувальників також щодня змушують, сидячи навпочіпки, вивчати пропаганду КПК проти Фалуньгун. Вони повинні писати звіти про свої думки — тактика, яку охоронці використовують у спробі змусити практикувальників відмовитися від своїх духовних переконань. Якщо практикувальники не згодні з інформацією, що міститься в матеріалах, охоронці та ув'язнені піддають їх тортурам, їм не дозволяють нормально спати, повноцінно харчуватися і ходити в туалет. Більшість практикувальників піддаються подібним тортурам, і витерпіти це можуть небагато.

Я особисто був свідком, коли охоронці навчали ув'язнених, як катувати практикувальника Фалуньгун Лі Цяосуна. Коли він відмовився «перевиховуватися», його почали катувати та принижувати. Йому давали недостатню кількість води та їжі, скоротили час на сон та прийняття душу. У літню спеку його вкривали товстою ковдрою і змушували дивитись відеоролики з наклепом на Фалуньгун. Його також змушували вивчати інші релігії. Коли Лі не погоджувався або від чогось відмовлявся, його ображали і змушували сидіти навпочіпки.

Використовувався будь-який привід, щоб відмовити йому у відвідуванні туалету. Якщо інструктори бачили, що він рідко ходить у туалет, вони змушували його пити багато води. Коли він відмовлявся читати книги інших релігій, його змушували впродовж кількох днів присідати по 1000 разів уранці та вдень.

Охоронець Хо Ліньінь позбавляв сну Лі, інших практикувальників та прихильників релігій, які відмовилися від «перевиховання». Однак Хо був особливо злісний щодо Лі та інших практикувальників. Коли Лі лягав спати, то мав лежати, не рухаючись, тримаючи прямо тіло, руки та ноги. Якщо він ворушився чи розслаблявся, ув'язнений, що чергував уночі, будив його і не давав знову заснути. Лі давали спати лише кілька хвилин. Це катування могло тривати від кількох місяців до півроку. Він був настільки змучений, що ледве міг розплющувати очі, коли його змушували вивчати пропаганду. В'язні часто били його колінами по спині, коли він сидів навпочіпки або на маленькому табуреті. Охоронці ніколи не перешкоджали ув'язненим ображати практикувальників.

До Лі приставили наглядача Е, який велів ув'язненому не давати Лі ситно їсти. Я стояв поряд з Е і ув'язненим, який повідомив Е: «Лі багато їв у ці дні, і в нього є енергія, щоб чинити опір». Наглядач сказав: «Тоді не дозволяй йому так багато їсти». В'язень відповів: «Я зрозумів».

Пізніше я побачив, що сталося під час обіду. У відділенні №9 кожному ув'язненому дозволяли брати порцію вегетаріанської та м'ясної їжі, що дозволяло їм повноцінно харчуватися. Після того, як Лі взяв свою порцію і почав чекати команди приступити до їжі, ув'язнений узяв його тарілку і віддав більшу частину їжі іншим ув'язненим, залишивши Лі зовсім небагато їжі. Іноді йому просто не давали вранці їжі, або давали трохи локшини. Коли Лі сказав про це охоронцеві, той відповів: «Їжа призначена для в'язнів. Ми дамо тобі їжу, якщо ти визнаєш себе злочинцем». Лі мовчки сів, не виявляючи жодного занепокоєння. Пізніше я помітив, що він не міг упевнено ходити.

Лі часто катували троє в'язнів. Раніше один із них катував його методом голодування. Коли йому не дозволяли приймати душ понад 10 днів, інші ув'язнені кепкували кажучи, що Лі не бажає приймати душ, тому від нього пахне.

Незважаючи на знущання, Лі не зрікся Фалуньгун. Це було в серпні 2003 року.

Був ще один практикувальник на прізвище Лі. На нього також одягали «гамівну сорочку», зігнувши його під кутом 90 градусів і катували у такий спосіб понад три місяці. Лі був сильно виснажений, і ув'язнені всюди тягли його волоком за собою. Він дуже страждав.

Я особисто бачив і чув, як охоронець Ван Чжицзе ображав чоловіка років 50 (не практикувальника). Ван заборонив чоловікові їсти і принижував його. Пізніше чоловік оголосив голодування, і його піддали примусовому годуванню. Катуваннями його довели до невпізнання.

За наказом охоронців ув'язнені різними способами катували практикувальників, котрі відмовлялися від «перевиховання». Їх змушували сидіти, стояти або присідати в певних позах, накривали в літню спеку кількома стьобаними ковдрами і вимагали спати в одному положенні. Ці тортури зрештою призвели до пошкоджень їхніх внутрішніх органів. Ув'язнені також плювали у воду та їжу практикувальників. Вони щипали їх за статеві органи й били по обличчю. Деякі ув'язнені таємно катували практикувальників, деякі робили це у присутності охоронців.

Це те, що я особисто бачив, перебуваючи у відділенні №9 в'язниці Пекіна.