Розпорядок дня від найзнаменитішого імператора Китаю Кансі

Китайський імператор Кансі відомий тим, що за часів його правління (1662–1722), яке тривало майже 61 рік, Китай переживав небувалий розквіт. Імператор Кансі залишився у пам’яті китайців, як один із наймудріших і найшляхетніших імператорів за всю історію. Відомий він, зокрема, тим, що за його правління було встановлено правила виховання дітей імператора (принців), а також своїм суворим розпорядком дня і невпинній роботі на благо свого народу.

Кансі (Сюаньє) в імператорському вбранні

Справжнє ім’я імператора Сюаньє, а Кансі — це оголошений ним девіз правління. «Кансі» означає «процвітаюче і блискуче правління» або «Мирне сяйво». Імператор Кансі правив за династії Цін, яка є останньою династією китайських імператорів, яка закінчилася після утворення Китайської Республіки на початку 20 століття.

Своє основне навчання сини імператора починали у віці шести років. Вони повинні були щодня вставати о п’ятій годині ранку, а їхнє навчання закінчувалося не раніше шостої або сьомої години вечора. У них була лише одна перерва в навчанні — перший день Нового року — і два вихідних по пів дня до цього. Таким був їхній графік цілий рік — під час дощу і в ясну погоду, влітку і взимку.

Вони проходили навчання у спеціальному будинку, який називали Уїчжай («Будинок, де немає місця лінощам»), що розташовувався в саду Чанчунь («Радісна весна»). Сама назва цього будинка свідчила про те, наскільки серйозно і суворо імператор ставився до виховання своїх дітей.

Крім того, що імператор Кансі покладав великі надії на дітей, він сам подавав гарний приклад. Він написав у «Тінсюнь Геянь» («Батьківські настанови та приказки»): «Формування характеру відбувається від сумлінних зусиль у повсякденному житті. Навіть у літню спеку мені не потрібно користуватися віялом або знімати капелюха, бо я не дозволяю собі цього в повсякденному житті».

Розпорядок дня «Будинку, де немає місця лінощам»

Імператор Кансі був дуже суворий, коли справа стосувалася виховання синів. Він часто перевіряв їхні домашні завдання і навички в бойових мистецтвах. Історичний літопис, датований 10 червня 1687 року, містить такі записи про один день із життя в Уїчжай:

Інь Ши (з 3:00 до 5:00 ранку). Самостійна робота в класі, підготовка до приїзду вчителів.

Мао Ши (з 5:00 до 7:00 ранку). Вчителі перевіряли домашнє завдання синів імператора і просили їх прочитати тексти. Коли не було помилок, вони переходили до вивчення нових текстів і до нових домашніх завдань, які будуть перевірені на наступний день.

Чень Ши (з 7:00 до 9:00 ранку). Імператор Кансі приходив перевірити їхні успіхи після ранкової зустрічі з придворними. В основному він перевіряв, чи можуть діти декламувати класичні твори, які вони вивчили.

Сі Ши (з 9:00 до 11:00 ранку). У цей час влітку дуже спекотно, але в класах не дозволялося користуватися віялом, також принци весь час повинні були сидіти прямо й не горбитися. Вони навчалися каліграфії, прописуючи кожен ієрогліф 100 разів.

У Ши (з 11:00 до 13:00). Обідня перерва, потім самостійна робота — заняття каліграфією.

Вей Ши (з 13:00 до 15:00). Сини імператора виходили на подвір'я для фізичної підготовки. Заняття включали стрільбу з лука, боротьбу і бойові мистецтва.

Шень Ши (з 15:00 до 17:00). Імператор Кансі приходив знову. Він навмання брав тексти і просив синів читати і пояснювати їх зміст. Він перевіряв кожного принца по черзі.

Ю Ши (з 17:00 до 19:00). Сини імператора змагалися в стрільбі з лука у внутрішньому дворі. Імператор просив кожного з них вистрілити; їхні оцінки були різними. Імператор також просив стріляти їхніх тренерів. В кінці імператор сам випустив кілька стріл, і кожна потрапила в ціль.

Потім принців відпускали, і цим закінчувався звичайний день навчання.

61 рік сумлінного правління

Кансі правив 61 рік, і це найдовший період правління імператора за всю історію Китаю. За те, що він відкрив широкі можливості для процвітання, його проголосили «імператором, який народжується тільки раз на тисячу років».

Починаючи з Кансі, імператори династії Цін щодня рано вранці зустрічалися з придворними чиновниками, за винятком рідкісних обставин. Навіть на 18-му році правління Кансі, коли в Пекіні стався сильний землетрус, Кансі проводив своє ранкове зібрання як зазвичай.

Ранкове зібрання зазвичай починалося о 6-й ранку навесні і влітку, і о 7-й ранку — восени і взимку. Багатьом придворним похилого віку доводилося вставати посеред ночі, щоб встигнути на аудієнцію. Згодом їм ставало все важче і важче, тому вони неодноразово зверталися до імператора з проханням про більш гнучкий розклад ранкової аудієнції.

Імператор Кансі вислухав їх і вніс відповідні зміни. Щоразу, коли в столиці йшли сильні дощі, була заметіль, або було незвично жарко чи дуже холодно, ранкову аудієнцію могли скасувати, якщо не було термінових питань. Крім того, люди старше 60 років могли відвідувати збори раз на два-три дні, а не кожен день. Однак сам імператор Кансі приходив щодня. «Я займаюся цим уже більше 30 років, і це стало для мене природним, — пояснював він. — Я б відчував себе ніяково, якби пропустив зустріч. До того ж, якби ми зустрічалися тільки раз на три-чотири дні, я міг би з часом розслабитися». Тому він як і раніше проводив збори кожен день.

Ієрогліфи «Кансі» означають «процвітаюче і блискуче правління» або «Мирне сяйво»

Якщо було щось термінове, Кансі працював над цим питанням всю ніч, без зволікання записуючи коментарі до меморандумів. Він був проти думки, що «імператору потрібно займатися тільки найважливішими справами, а дрібні питання можна залишити іншим». Він пояснював, що якщо імператор проявить необережність хоча б на мить, це може викликати проблеми для всієї нації і створити небезпеку для наступних поколінь. Іншими словами, байдужість до дрібниць зараз може привести до серйозних проблем пізніше.

П’ятнадцятого літа епохи правління Кансі (1676 року) Хуанхе (Жовта річка) часто розливалася, тому що її береги були в поганому стані. Щоб зрозуміти ситуацію, Кансі особисто кілька разів відвідував регіон для дослідження обстановки в пошуках рішення. Він відправився на човні в Менцзінь, Сюйчжоу, Суцянь, Пічжоу, Таоюань і Цінкоу в нижній течії річки і відвідав Шаньсі, Шеньсі, Внутрішню Монголію, Нінся та інші місця середньої частини Китаю. Він також проплив з Хенченбао (на південь від Іньчуань) уздовж середньої течії Хуанхе. Його інспекційна поїздка тривала 22 дні, за які він подолав тисячі кілометрів. Імператор проводив ретельні перевірки по всьому маршруту поїздки.

Багато імператорів в історії Китаю турбувалися про стан річок і води, але далеко не всі проявили таку старанність у цьому, як Кансі. Він не тільки особисто їздив до проблемних районів, а й пропонував розумні рішення складних питань.

Вчитися і вдосконалюватися кожен день

Імператор Кансі неодноразово залишав послання наступним поколінням, щоб ті старанно працювали і навчалися, і ні на хвилину не розслаблялися. Він сказав: «У книзі „І Цзін“ („Книзі змін“) мовилося, що це велике благородство — щодня досягати чогось нового. Щоб не втратити дорогоцінний час, потрібно кожен день робити крок уперед».

У «Керівництві для сімей» він писав: «Всі люди насолоджуються відпочинком і не люблять важку роботу. Але моє серце каже мені, що тільки старанно працюючи, можна зрозуміти, що таке дозвілля. Якщо людина тільки віддається дозвіллю, вона не зрозуміє, що таке дозвілля, і не зможе винести ніяких труднощів. Тому в «Книзі змін» йдеться: „Небеса перебувають у гармонії, і благородні люди завжди прагнуть до самовдосконалення“. Отже, шляхетні люди вважають важку працю благословенням, а легке життя — нещастям».

Родова печатка династії Цін

Імператор Кансі все своє життя керувався такими принципами. З моменту вступу на престол і до самої смерті він відвідував ранкові збори майже кожен день, за винятком рідкісних випадків, наприклад, коли був хворий, під час трьох головних свят або коли відбувалися непередбачені значні події. Озираючись на своє 61-річне правління, він казав: «Я працював старанно і обережно й ніколи не відступався від своїх обов'язків навіть уночі. Протягом десятиліть я робив усе, що міг, кожен день без винятку».

Вірний своїм словам і справам, імператор Кансі подав чудовий приклад для наступних поколінь у тому, що стосується виховання шляхетних якостей, а дорогоцінний духовний спадок, який він залишив після себе, є одним зі скарбів традиційної китайської культури. Він також став взірцевим прикладом мудрого правителя для наступних правителів та чиновників у всьому світі.