76-річна жінка з Внутрішньої Монголії померла через вісім місяців після звільнення з в’язниці, де вона провела три роки за відданість Фалуньгун

(Minghui.org)

Ім’я: Чай Цуйжун
Ім’я китайською мовою: 柴翠荣
Стать: жіноча
Вік: 76 років
Місто: Холінгол
Провінція: Внутрішня Монголія
Професія: невідома
Дата смерті: 3 грудня 2023
Дата останнього арешту: 7 квітня 2020 року
Місце останнього ув’язнення: жіноча в’язниця міського округу Хух-хото

76-річна жінка із селища Шаерхуже міського повіту Холінгол міського округу Тунляо у Внутрішній Монголії померла 3 грудня 2023 року, через вісім місяців після звільнення з в’язниці, де вона провела три роки за прихильність до Фалуньгун, практики вдосконалення душі й тіла, послідовників якої з липня 1999 року переслідує компартія Китаю.

Тюремне ув’язнення Чай Цуйжун було пов’язане з її арештом 7 квітня 2020 року, коли вона розповсюджувала матеріали з інформацією про Фалуньгун у рідному повіті Джаруд (який, як і Холінгол, також перебуває в адміністративному підпорядкуванні міського округу Тунляо). Співробітники поліції з Джаруда та їхні колеги з Холінгола спільно здійснили обшук у будинку жінки та в будинку ще однієї практикувальниці, яка випадково зайшла до Чай під час рейду поліції.

Чай відправили до центру ув’язнення Хуре в міському окрузі Тунляо, а потім перевели до жіночої в’язниці міського округу Хух-Хото після того, як суд засудив її до трьох років ув’язнення. Тюремні охоронці катували Чай і піддавали інтенсивному «промиванню мозку», щоб змусити її зректися віри у Фалуньгун. Здоров’я жінки швидко погіршилося, у неї були часті вагінальні кровотечі. Чай звільнили у квітні 2023 року, але третього грудня того ж року вона померла.

Смерть Чай стала наслідком багаторічного переслідування за відданість Фалуньгун. До останнього тюремного ув’язнення її заарештовували ще щонайменше десять разів і двічі ув’язнювали у виправно-трудові табори. Після її арешту 2002 року її 61-річний чоловік був настільки пригнічений цим, що в нього стався інсульт, і незабаром він помер, так і не побачившись востаннє з дружиною, з якою прожив 37 років. Племінник, який жив із ними й теж займався Фалуньгун, був двічі заарештований і притягувався до відповідальності щоразу, коли заарештовували Чай. Смерть дядька настільки травмувала його, що він помер у 2003 році.

Початок вдосконалення за Фалуньгун

Чай раніше страждала від хвороб серця та печінки, анемії та неврастенії. Понад десять років через неврастенію вона могла спати вночі не більш як дві години. Вона була млявою та безсилою. Крім цього вона заразилася червоним вовчаком (аутоімунним захворюванням, коли імунна система атакує тканини власного тіла). У Чай була кров у сечі та сильні набряки. Зрештою, вона опинилася прикутою до ліжка.

Чай втратила будь-яку надію на покращення здоров’я, але в лютому 1999 року вона познайомилася з Фалуньгун. Чай стала практикувальницею Фалуньгун, і всі її хвороби зникли за місяць. Колись похмура, вона стала життєрадісною, щирою та доброю жінкою.

Два арешти в 1999 році впродовж трьох місяців і рік примусової праці

9 вересня 1999 року Чай поїхала до Пекіна, щоб обстоювати своє право займатися Фалуньгун. Після того, як вона повернулася додому, співробітники управління поліції міського повіту Холінгол дізналися про її поїздку до Пекіна, і начальник управління поліції Чень Баовень 30 вересня того ж року доручив поліціянтам Чжен Міндао та Чжао Фенюню заарештувати її. Жінку протримали в місцевому центрі ув’язнення 28 днів.

Влада Холінгола наказала в ніч на 30 грудня 1999 року провести масовий арешт місцевих практикувальників Фалуньгун.Тієї ночі в будинку Чай раптово з’явилися численні поліціянти й чиновники та заповнили всі вісім кімнат у будинку. Начальник управління поліції Чень запитав, чи займається вона Фалуньгун, і Чай відповіла ствердно. Потім він наказав підлеглим відвезти її до місцевого центру ув’язнення, а в її будинку провести обшук.

Онук Чай, якому тоді було лише п’ять років, під час поліційного рейду сховався в кутку. Він був так наляканий, що завмер і навіть не міг заплакати. Згодом у нього з’явилися симптоми, схожі на посттравматичний стресовий розлад: він починав мимоволі здригатися щоразу, коли чув найменший шум.

Начальник управління поліції Чень і керівник селища Шаерхуже змусили чоловіка Чай Сюй Чженьфу підписати заставне зобов’язання на свій будинок. Чень погрожував забрати будинок, якщо Чай і далі займатиметься Фалуньгун. Сюй був такий наляканий, що через рік таємно продав свій будинок (не повідомивши про це поліції) трохи дорожче 10 000 юанів, тоді як його ринкова вартість становила понад 800 000 юанів.

Пізніше Чень засудив Чай до одного року примусових робіт, але дозволив їй відбувати цей термін за межами виправно-трудового табору. Перш ніж звільнити її, він вимаганням забрав у її чоловіка 3000 юанів.

Чоловік та племінник померли після арешту Чай у 2002 році

Чай та її рідні міцно спали вночі 12 березня 2002 року, коли понад десять поліціянтів, у тому числі Цінь Баоку та У Ліцзі, постукали у двері їхнього будинку. Поліціянт Ву ногою відчинив двері і схопив Чай.

Поліціянти незаконно вилучили книги Фалуньгун та провели обшук, оглянувши навіть кишені одягу. Вони відвезли Чай до відділення поліції селища Шаерхуже, де на неї чекали начальник Управління поліції міського округу Холінгол Чень разом із поліціянтами Чжао Сюфа, Ван Гоцином та Чжао Фенюнем, щоб допитати її. Чжао Сюфа запитав: «Ви розвішували плакати з інформацією про Фалуньгун?» А Чень словесно ображав Чай.

Сюй, чоловік Чай, пішов за поліційним автомобілем у відділення поліції та просив дозволити йому побачитися з дружиною. Його прохання було відхилено, але йому дали змогу залишитися в приміщенні, розташованому поряд із кімнатою для допитів. Він чув, як тієї ночі допитували його дружину. Наступного ранку йому дозволили побачитися з нею, перш ніж її відвезли до місцевого центру ув’язнення. Він помітив, що її очі були налиті кров’ю.

Повернувшись додому, Сюй сказав іншим членам сім’ї, що сцена, коли його дружину насильно посадили в поліційну машину і відвезли, назавжди закарбувалася в його пам’яті та завдала болю в серці. Незабаром у нього стався інсульт. Перш ніж зробити останній подих, він міцно стиснув руки зятя, ніби збирався щось сказати. Він не міг вимовити ні слова, але всі його близькі знали, про що він думав: його дружина все ще перебувала в центрі ув’язнення, але він не зміг побачити її востаннє.

У день смерті Сюя його рідні наполегливо просили звільнити Чай. Поліціянти Цінь Баоку та Ді Токай неохоче погодилися. Пізніше Чай сказала, що ніколи не забуде того дня — 18 квітня 2002 року, коли помер її чоловік.

Племінник Сюй Яцун жив із ними й ніколи не був одружений. У вересні 1999 року він поїхав до Пекіна, щоб захистити своє право займатися Фалуньгун, і був заарештований. Його відвезли назад до Холінголу і протримали в центрі ув’язнення один місяць, упродовж якого його били та ображали.

Він був знову заарештований у листопаді 1999 року після того, як поліція виявила, що він приєднався до інших практикувальників, які підписали петицію із закликом до Організації Об’єднаних Націй допомогти зупинити переслідування Фалуньгун у Китаї. Його били, катували струмом електричних кийків, позбавляли сну, піддавали впливу негоди та іншим формам жорстокого поводження.Через місяць його звільнили, попередньо забравши в нього вимаганням 1500 юанів. Після смерті дядька 2002 року він був настільки спустошений, що його здоров’я швидко погіршилося. Він помер 9 березня 2003 року у віці 60 років.

Арешт та ув’язнення до виправно-трудового табору 2004 року

Якось у березні 2004 року Чай розповсюджувала матеріали з інформацією про Фалуньгун у своєму рідному повіті Джаруд, коли до неї раптово під’їхав автомобіль білого кольору. Двоє людей вискочили з нього та вихопили матеріали з рук жінки. Вони сфотографували її та затягли в машину.

Після того, як її доставили до відділення поліції Джаруда, один із поліціянтів витяг аркуш паперу й наказав їй поставити на ньому відбитки пальців. Вона відмовилася, і він схопив її за руки, щоби притиснути пальці до паперу. Інший поліціянт сильно вдарив її по обличчю. Наступного дня під час допиту той самий поліціянт ще двічі вдарив Чай по обличчю. Опівдні того ж дня Чай доправили до центру ув’язнення.

Незабаром за вказівкою поліції Чай відправили на два роки до виправно-трудового табору Тумуджі. Адміністрація табору відмовилася приймати її, оскільки вона стала надзвичайно слабкою через жорстоке поводження з нею в центрі ув’язнення. Поліція відмовилася звільнити Чай і протримала її в центрі ув’язнення ще деякий час. До моменту, коли жінку звільнили, вона провела в ув’язненні загалом чотири місяці та десять днів.

Ще один арешт у 2010 році

Увечері 21 вересня 2010 року Чай була заарештована біля будівлі муніципального уряду Холінгол. Її доставили до відділення поліції Холінгола, а потім перевели до центру ув’язнення. Наступного дня в її будинку було проведено обшук. Поліціянти незаконно вилучили MP3-плеєр, портрет засновника Фалуньгун та інші цінні речі. Чай звільнили приблизно о 9 годині ранку 23 вересня 2010 року.

Жінку п’ять разів ув’язнювали в центр «промивання мізків»

Крім вищезгаданих п’яти арештів, Чай також затримували ще п’ять разів і щоразу ув’язнювали до місцевого центру «промивання мізків».

Су Сюїн, керівник місцевого вуличного комітету, майже стала тінню Чай, оскільки їй було доручено уважно стежити за нею. Щоразу, коли Чай тримали в центрі «промивання мізків», Су мала стежити за нею. Вона навіть спала поряд із нею вночі, щоб точно знати, що Чай не встане й не буде виконувати вправи Фалуньгун.

У переслідуванні Чай також брав участь поліціянт, на ім’я Ван Ліго. Коли Чай не була ув’язнена, вона мала щодня відзначатись у різних відділках поліції. Ван дзвонив Чай, якщо вона не приходила відмічатися, як їй наказували, й іноді навіть виїжджав на її пошуки.